Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №280/3178/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2026 року Справа № 280/3178/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

09.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

– зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.03.2018 по 17.05.2019 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він у період з 20.04.2017 по 31.01.2026 проходив військову службу за контрактом в складі відповідача.

31.01.2022 наказом начальника відповідача № 20 позивача було відряджено до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , згодом з 24.02.2022 по 18.05.2022 він приймав участь в обороні м. Маріуполь Донецької області.

У період з 18.05.2022 по 25.05.2025 позивач перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

31.01.2026 позивача було виключено зі списків особового складу відповідача та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 .

Під час ознайомлення з фінансовими документами стосовно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача, йому стало відомо, що відповідачем в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 не було здійснено виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому, з огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

30.04.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 23547 від 30.04.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач у своєму позові просить здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн., при цьому, на переконання відповідача, ним не враховано підвищення розміру грошового забезпечення, яке відбулося у березні 2018 року після набрання законної сили Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Так, підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, в порівнянні з лютим 2018 року, склало 4 940,38 грн. Враховуючи, що сума підвищення розміру грошового забезпечення суттєво перевищувала розмір можливої індексації, у відповідача, на його думку, були відсутні підстави для виплати позивачу у спірний період індексації-різниці. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу.

Позивач у період з 20.04.2017 по 01.02.2026 проходив військову службу за контрактом в складі відповідача, що підтверджується відповідними записами військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.13-14).

Під час ознайомлення з фінансовими документами стосовно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача, йому стало відомо, що відповідачем в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 не було здійснено виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі – Порядок № 1078). Відповідачем у відзиві не заперечувалась така бездіяльність та було наголошено на її правомірності.

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078, суд виходить із такого.

Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту і гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно зі ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі – Закон України від 05.10.2000 № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Нормою ст. 19 цього ж Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (абз. 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (абз. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ст. 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затверджено Порядок № 1078.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

У п. 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 96592005) зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 09.05.2023 по справі № 120/2234/22-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 110743218) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду провів аналіз застосування Порядку № 1078 та навів релевантні висновки, а саме:

«Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду (Верховний Суд) підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу Військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 із подібними правовідносинами.».

Так, судом встановлено, що позивач у період з 20.04.2017 по 01.02.2026 проходив військову службу за контрактом в складі відповідача, що підтверджується відповідними записами військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.13-14).

Під час ознайомлення з фінансовими документами стосовно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача, йому стало відомо, що відповідачем в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 не було здійснено виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078. Відповідачем у відзиві не заперечувалась така бездіяльність та було наголошено на її правомірності.

Із копії довідки-розрахунку грошового забезпечення позивача від 30.04.2026 № 803/7105 судом встановлено, що розміри основних видів грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становили: оклад за військове звання – 45,00 грн., посадовий оклад – 867,85 грн., надбавка за вислугу років – 273,86 грн. Розміри основних видів грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становили: оклад за військове звання – 740,00 грн., посадовий оклад – 4 161,93 грн., надбавка за вислугу років – 1 960,77 грн. (а.с.35).

Для вирішення спірних правовідносин необхідно встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

При цьому, відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, враховуючи положення абз. 5 п. 4 Порядку № 1078, становила 4 463,15 грн. (1 762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.).

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) вже досліджувався та встановлювався Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 111725219).

Із копії довідки-розрахунку грошового забезпечення позивача від 30.04.2026 № 803/7105 судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 1 186,71 грн. (45,00 грн. (оклад за військове звання) + 867,85 грн. (посадовий оклад) + 273,86 грн. (надбавка за вислугу років) = 1 186,71 грн.), а за березень 2018 року – 6 862,70 грн. (740,00 грн. (оклад за військове звання) + 4 161,93 грн. (посадовий оклад) + 1 960,77 грн. (надбавка за вислугу років) = 6 862,70 грн.) (а.с.35).

Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 5 675,99 грн. (6 862,70 грн. – 1 186,71 грн. = 5 675,99 грн.).

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 5 675,99 грн. перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4 463,15 грн., та відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 у відповідача були наявні правові підстави не здійснювати в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078.

А тому, суд доходить висновку про відсутність у позивача правових підстав для проведення йому в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078, на переконання суду, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відтак, у задоволенні в цій частині позову слід відмовити.

Крім того, оскільки суд дійшов висновку про правомірність поведінки відповідача щодо не проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078, вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 01.03.2018 по 17.05.2019 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078, на переконання суду, є необґрунтованою, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині позову також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач надав докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки щодо не проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078.

У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не доведено факт протиправності бездіяльності відповідача щодо проведення позивачу в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку № 1078.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 241 – 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 08 червня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус