Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №240/3240/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/3240/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позову вказує, що з 28.02.2022 був мобілізований під час дії воєнного стану та проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою № 2614/убд від 07.04.2025. Зазначає, що 03 липня 2023 року при виконанні бойових завдань під час захисту Батьківщини отримав бойове поранення, а саме: мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми №4247 від 18.07.2023, йому було надано першу медичну допомогу та евакуйовано. Відповідно до довідки №25/9/4417 від 30.04.2025 надано відстрочку від військової служби під час мобілізації, на особливий період на підставі п.4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - брат загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, на строк до 29 квітня 2026 року. 10 грудня 2025 року представником позивача адвокатом Труніловим Я.О. подано заяву до військової частини НОМЕР_1 , в якій він просить військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, згідно положень абз. 2, абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153. Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.12.2025 року вих. №813/53151 відмовила позивачу у здійсненні зазначеної виплати, обґрунтувавши таку відмови тим, що позивач не входить до категорії осіб, на яких розповсюджується дія Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, оскільки ОСОБА_1 01.10.2024 був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 , та станом на 13.02.2025 не був діючим військовослужбовцем, а отже не відповідає умовам отримання винагороди.

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 протиправною, а свої права - порушеними.

Суддя своєю ухвалою від 02.02.2026 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників та зобов`язала відповідача надати докази.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 22.02.2026 (вх. від 25.02.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що для отримання відповідної виплати, військовослужбовець повинен відповідати всім вимогам, що передбачені Постановою №153. Відповідач вказує, що у зв`язку з відсутністю у позивача статусу військовослужбовця на момент подання позовної заяви на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. підстави для виплати такої винагороди -відсутні. У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У відзиві представник відповідача наголошує, що військова частина НОМЕР_1 діє у чіткій відповідності до закону, що є вимогою статті 19 Конституції України, а дотримання військовою частиною вимог нормативно – правових актів жодним чином не можна трактувати, як дискримінацію. Зазначає, що положення Постанови №153, що регламентують виплату одноразової грошової винагороди виключно військовослужбовцям, які проходять військову службу на момент реалізації права на виплату такої винагороди є об`єктивно виправданими, адже спрямовані на підвищення мотивації військовослужбовців до проходження військової служби, що прямо зазначено у Постанові №153. Тому, вказане не суперечить, а кореспондує з рішенням Конституційного Суду України від 07.07.2004 №14-рп/2004. Просить відмовити у задоволенні позову.

Окрім того, у відзиві відповідач вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду.

До відзиву не додано доказів, які суд витребував в ухвалі від 02.02.2026.

У період із 23.03.2026 по 06.04.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці, а із 17.04.2026 по 24.04.2026, 19.05.2026 - на навчанні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Указу Президента України №69/2022 із 28.02.2023, був призваний у ЗСУ, що підтверджується записом у військовому квитку позивача № НОМЕР_2 серії АГ.

У 2023 та 2024 роках позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н.п. Синьківка Харківської області та н.п.Житлівка Луганської області, про що зазначено у довідці від 07.04.2025 №2614/убд, яка є додатком 6 до Порядку (у редакції постанови КМУ від 22.08.2023 №887).

У довідці від 18.07.2023 №4247 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) вказано, що у липні 2023 року виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого танкового обстрілу ОСОБА_1 отримав ВМТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравму.

У військовому квитку позивача міститься запис про звільнення його з військової служби 01.10.2024.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим 22.05.2025.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом в інтересах ОСОБА_1 подано заяву відповідачу та скаргу до Міністерства оборони України з вимогою виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до п. 4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025.

Відповідь на скаргу, військова частина надала листом від 16.12.2025 №813/53151, у якому процитувала норму п. 4, Постанови КМУ від 11.02.2025 та зазначила: "Відповідно до наданих копій військового квитка, ОСОБА_2 01.10.2024 був виключений зі списків військової частини НОМЕР_3 , та станом на 13.02.2025 не був діючим військовослужбовцем, а отже не відповідає умовам отримання Винагороди."

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду.

Щодо строків звернення до суду.

Відповідач у відзиві вказує, що "Позивач міг знати про гарантоване законом право на виплату одноразової грошової винагороди з моменту опублікування вказаного нормативно – правового акту в офіційних друкованих виданнях. При цьому позивач, звертаючись до суду у січні 2026 року, тобто з пропуском передбаченого ч.5 ст.122 КАСУ місячного строку, висуває вимоги про виплату йому одноразової грошової винагороди, що не може бути розцінено, як належна поведінка у розумний строк."

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову у даній справі є визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Така винагорода позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а тому позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення виплати одноразової грошової винагороди.

З наданих сторонами доказів вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 16.12.2025 №813/53151.

До суду з даним позовом позивач звернувся 28.01.2026.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки позивач оскаржує відмову відповідача, викладену саме в листі від 16.12.2025.

За таких обставин і правових підстав, посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду як на підставу для залишення позовної заяви без розгляду, є безпідставними.

Щодо спору.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2232 громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Кабінетом Міністрів України 11 лютого 2025 року прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок № 153).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови №153 встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (…), які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Підсумовуючи викладене, реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, запровадженої Постановою №153 забезпечується у разі одночасного існування чотирьох умов, а зокрема заявник має :

(1) бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою [до 13.02.2025] у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу (при цьому, судом ураховано, що законодавцем застосовано теперішню форму часу дієслова «проходять». Як наслідок така умова повинна існувати на час набрання чинності названою Постановою №153, або на час звернення із відповідною заявою про виплату такої допомоги);

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою [13.02.2025].

Належними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із 28.02.2023 позивач, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, був мобілізований до лав ЗСУ.

У 2023 та 2024 роках позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н.п. Синьківка Харківської області та н.п.Житлівка Луганської області, про що зазначено у Довідці від 07.04.2025 №2614/убд, яка є додатком 6 до Порядку (у редакції постанови КМУ від 22.08.2023 №887)

У довідці від 18.07.2023 №4247 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) вказано, що у липні 2023 року виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого танкового обстрілу ОСОБА_1 отримав ВМТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравму.

У військовому квитку позивача міститься запис про звільнення його з військової служби 01.10.2024.

Отже, із 28.02.2023 по 01.10.2024 позивач був військовослужбовцем.

Як наслідок, на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем / представником позивача заяви щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, ОСОБА_1 не проходив військової служби (звільнений у жовтні 2024 року) та не був діючим військовослужбовцем.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказані обставини є беззаперечною перепоною для реалізації позивачем права на отримання грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позаяк запровадженою умовою отримання такої допомоги є проходження заявником військової служби на дату набрання Постановою №153 чинності.

Отже, відповідач не мав правових і фактичних підстав для виплати звільненому з військової служби позивачу спірних коштів, право на які встановлені нормативними актами, прийнятими після припинення ним служби.

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

08.06.26