Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №240/3367/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/3367/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком у порядку визначеному ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати призначити пенсію за віком з урахуванням періоду роботи з 22.08.1992 року по 18.01.2000 року на Радомишльському заводі капронових виробів, заводі № Алмаз" та ВАТ "Радомишльський завод "Алмаз", що дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.08.2025 року, тобто з дати звернення.

Позивач зазначає, що 11.08.2025 року з досягненням віку 60 років звернулася до Відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 18.08.2025 року прийняло оскаржуване рішення №064350009013 про відмову у призначення такої пенсії. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Відповідачем-2 безпідставно зроблено висновок про наявність у Позивача загального страхового стажу лише 07 років 05 місяців 01 день, Позивач вважає протиправним неврахування періоду роботи з 22.08.1992 року по 18.01.2000 року на Радомишльському заводі капронових виробів, заводі "Алмаз" та ВАТ "Радомишльський завод "Алмаз", що дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 04.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Відповідача-1 по справі, направив суду письмові заперечення проти позову (відзив). У відзиві на позов Відповідача зазначено, що відповідно до принципу екстериторіальності заява Позивача від 11.08.2025 року про призначення пенсії за віком була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду звернення Позивача було відмовлено у призначенні пенсії за віком по причині відсутності у Позивача 32 років необхідного загального страхового стажу.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Відповідача-2 по справі, направив суду письмові заперечення проти позову (відзив). У відзиві на позов Відповідача зазначено, що за результатами розгляду звернення Позивача було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як загальний страховий стаж Позивача становить лише 07 років 05 місяців 01 день за необхідності не менше 32 роки.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Одночасно суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як зазначено в пункті "б" частини 1 статті 13 цього ж Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічно, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , є особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними її паспорта (а.с.9).

Судом встановлено та визнається сторонами, що саме у відповідності до вказаних правових норм пункту "б" частини 1 статті 13 цього ж Закону №1788-XII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV Позивач 11.08.2025 року звернулася до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що вказане звернення Позивача за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Відповідачу-2 і за результатами розгляду такого звернення Відповідач-2 прийняв рішення №064350009013 від 18.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.17).

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача-2 від 18.08.2025 року та у відзиві Відповідача-2 на позов, у Позивача є лише 07 років 05 місяців 01 день, що не надає право на призначення пенсії за віком з досягненням 60 річного віку. Відповідачем-2 не визнаються періоди роботи Позивача, відображені в її трудовій книжці НОМЕР_1 , виключно по причині невідповідності імені власника трудової книжки її паспортним даним.

Разом з тим, жодних обґрунтувань щодо наявності чи відсутності у Позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах в рішенні не наведено.

Такі доводи Відповідача-2 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Безспірно, як вже зазначалося судом, набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до норм пункту "б" частини 1 статті 13 цього ж Закону №1788-XII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV особою можливо за наявності досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Тобто, досягнення 55річного віку, наявність 25 років загального страхового стажу, із них не менше 10 років на зазначених роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України є обов`язковими умовами для призначення Позивачу спірної пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, як зазначено у позові, оскаржуване рішення Відповідача-2 прийнято без врахування Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Справа № 1-5/2018(746/15) (надалі Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020).

Безспірно, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення 2 березня 2015 року" № 213-VIII були внесені зміни, окрім іншого, до статті 13 Закону №1788-XII, були внесені зміни в частині щодо збільшення пенсійного віку для жінок з 50 років до 55 років для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п."б"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII.

У Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 з цього приводу зазначено, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

На думку Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах ухвалив Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Одночасно Конституційний Суд України прямо зазначив, що застосуванню підлягають, окрім іншого, стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В зв`язку з вказаним Рішенням Конституційного Суду України, суд погоджується із доводами Позивача, що при вирішенні даних спірних відносин слід враховувати правові норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, досягнення саме 50річного віку, наявність 20 років загального страхового стажу, із них не менше 10 років на зазначених роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України є обов`язковими умовами для призначення Позивачу спірної пенсії за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 Позивач з 24.11.1982 року перебувала в трудових відносинах з Радомишльським заводом капронових виробів. З 31.01.1984 року по 18.01.2000 року Позивач працювала ливарником виробів із пластмас на Радомишльському заводі капронових виробів, яке згодом реорганізоване в завод "Алмаз", в орендне підприємство "Завод "Алмаз". ВАТ "Радомишльський завод "Алмаз".

Безспірно, професія ливарника пластмас передбачена позицією 23200000-13399 розділу ХХХІІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою бувшого Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року та аналогічною позицією 23200000-13399 розділу ХХХІІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.

Одночасно суд враховує, що наявність у Позивача вказаного стажу роботи ливарником пластмас з 31.01.1984 року по 18.01.2000 року була предметом розгляду Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Згідно Рішення вказаної комісії від 28.08.2025 року підтверджено стаж роботи Позивача ливарником виробів із пластмас за період з 31.01.1984 року по 21.08.1992 року. Стаж роботи Позивача ливарником виробів із пластмас за період з 22.08.1992 року по 18.01.2000 року не підтверджено, так як, на думку Комісії, відсутні накази про проведення на підприємстві атестації робочих місць, а висновком Державної експертизи умов праці від 30.05.2002 року не підтверджено атестацію робочого місця відносно професії ливарника пластмас.

Вказане рішення Комісії від 28.08.2025 року, окрім іншого, та всупереч оскаржуваному рішенні Відповідача-2 засвідчує визнання загального стажу роботи Позивача за період з 31.01.1984 року по 18.01.2000 року, що сумарно становить неповні 16 років, в тому числі з 31.01.1984 року по 21.08.1992 року - за Списком №2.

Зазначене дає підстави суду одночасно зробити висновок про алогічність доводів Відповідачів, наведених в оскаржуваному рішенні та Рішенні Комісії від 28.08.2025 року.

Більш того, суд зазначає, що за приписами пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за мовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. №442, прямо передбачено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а прямо зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Більш того, Велика Палата Верховного Суду в цій же постанові не знайшла підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Таким чином, весь період роботи Позивача з 31.01.1984 року по 18.01.2000 року ливарником виробів із пластмас на Радомишльському заводі капронових виробів, яке згодом реорганізоване в завод "Алмаз", в орендне підприємство "Завод "Алмаз", ВАТ "Радомишльський завод "Алмаз" підлягає зарахуванню до її загального страхового стажу та до пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Суд вважає безпідставними та алогічними також доводи Відповідача-2, наведені в оскаржуваному рішенні, щодо невизнання періодів роботи Позивача, відображених в її трудовій книжці НОМЕР_1 , по причині невідповідності імені власника трудової книжки її паспортним даним.

Безспірно, в титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 зазначено, що її власником є " ОСОБА_2 ", а в паспорті Позивача її дані зазначені як " ОСОБА_1 ".

Алогічність доводів Відповідача-2 зведена до того, що Відповідачем-2 з незрозумілих причин визнається частина трудового стажу Позивача, яка відображена в цій трудовій книжці, а саме періоди її роботи з 17.06.2020 року по 19.11.2020 року в ТОВ "Інвестбудагро" та з 20.11.2020 року по 14.12.2020 року в ТОВ "Агро-Цвіт-2012", що сумарно становить 6 місяців 29 днів, а інші періоди трудової діяльності, які відображені в цій жу трудовій книжці, не визнаються.

Відповідач-2 не врахував, що записи на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 зроблено російською мовою, а записи в паспорті Позивача - українською мовою. Вказані записи не ставлять під сумнів належність трудової книжки НОМЕР_1 саме Позивачу.

При цьому суд враховує, що згідно свідоцтва про одруження від 07.08.1984 року Позивач змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Таким чином, весь період роботи Позивача, починаючи з 24.11.1982 року, в тому числі період виплати державної допомоги по безробіттю (з 25.02.2000 року по 18.02.2001 року), який відображений в її трудовій книжці, підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.

Зазначене свідчить, що ще на день досягнення 50 річного віку (30.07.2015 року) у Позивача був наявний загальний страховий стаж, що перевищував сумарно необхідні 20 років, із них стаж на зазначених роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що сумарно перевищував 10 років, що надавало Позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже зазначалося судом, звернення Позивача про призначення спірної пенсії мало місце лише 11.08.2025 року.

Зазначене свідчить, що на день звернення (11.08.2025 року) Позивача до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії Позивач мала право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до норм пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, а тому рішення №064350009013 від 18.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 11.08.2025 року (дата звернення) ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до вимог частини 8 статті 139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, так як спір виник внаслідок протиправного рішення цього суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський район, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №064350009013 від 18.08.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 11.08.2025 року ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

05.06.26