Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №160/7238/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/7238/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Медведєвої Ліни Василівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.03.2026 через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Медведєвої Ліни Василівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про негайне звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.07.2003 року та станом на день мобілізації виконав обов`язок щодо уточнення військово-облікових даних. Позивач вказує, що 19.01.2026 року близько 18:00 год. невідомі особи у форменому одязі, які представились працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, примусово доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 без вручення повістки та без участі працівників Національної поліції. Після цього його було направлено для проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 . На думку позивача, фактичного медичного огляду проведено не було, оскільки він не проходив необхідних лабораторних та інструментальних обстежень, не надавав медичної документації, а висновок про придатність до військової служби був прийнятий протягом короткого проміжку часу без дотримання вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Позивач також зазначає, що не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії, повістки про призов на військову службу під час мобілізації та мобілізаційного розпорядження. При цьому у військовому квитку міститься запис про вручення йому мобілізаційного розпорядження 20.01.2026 року, який, за твердженням позивача, не відповідає дійсності. Позивач посилається на те, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2026 року №554 його було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 . На переконання позивача, відповідачем-1 не було дотримано встановленої законодавством процедури оповіщення, проходження військово-лікарської комісії та документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. З огляду на викладене позивач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2026 року №554 в частині його призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню, а для повного відновлення його прав військова частина НОМЕР_1 повинна прийняти рішення про звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.03.2026 року передана судді Пруднику С.В.

30.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1. Інформацію щодо оповіщення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 19.01.2026 року; 2. Копію мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_1 . Судом зобовязано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 23.04.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_5 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

16.04.2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини від 21.01.2026 №23 як військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, у встановленому законодавством порядку. Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюється уповноваженими органами державної влади та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у період дії воєнного стану, який на момент виникнення спірних правовідносин є чинним на всій території України на підставі відповідних указів Президента України, затверджених законами України. Відповідач-2 наголошує, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини видано виключно на підставі належно оформлених документів, отриманих від територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які підтверджують факт направлення позивача для проходження військової служби. Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби під час особливого періоду, як порушення процедури призову. Вичерпний перелік підстав для звільнення визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який не містить посилань на можливість звільнення у зв`язку з оскарженням чи скасуванням рішень територіальних центрів комплектування. Відповідач-2 також посилається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а її можливі порушення не тягнуть автоматичного звільнення особи з військової служби та не відновлюють попередній статус військовозобов`язаного. Таким чином, на думку відповідача-2, відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу в частині призову та зобов`язання військової частини звільнити позивача і виключити його зі списків особового складу. У зв`язку з викладеним відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_5 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного.

Так, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.07.2003 року.

Як вказує представник позивача у поданій до суду позовній заяві, Увечері 19 січня 2026 року, приблизно о 18-00 годині, ідучи по АДРЕСА_2 до позивача під`їхав білий мікроавтобус Volkswagen Transporter із якого вийшло 6 чоловік та примусово заштовхнули його в мікроавтобус та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Поліцейського із ними не було, мобільний телефон позивача був примусово вилучений працівниками ТЦК. В цей же день, приблизно о 23-00 годині, позивача примусово було направлено на проходження військово лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_8 , рішенням якого, за 20 хвилин було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та здійснено призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період. В той же час, позивач звертає увагу, що у зв`язку із відсутністю з собою жодних медичних документів, від проходження ВЛК позивач відмовився та фактично не проходив медичного огляду. Окрім іншого, позивач не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії та не отримував під розпис повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Станом на 19.01.2026 року позивач в розшуку не перебував, дані оновив вчасно, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 27.12.2025 року в Резерв+, згідно до якого, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.07.2003 року, дата проходження ВЛК - 12.07.2024 року, дані уточнені вчасно, дата уточнення даних – 21.02.2025 року. Втім, 20.01.2026 року позивача примусово було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_9 для розподілу по військових частинах, а потім, цього ж дня направлено до військової частини НОМЕР_1 .

25.02.2026 року відповідачу-1 представником позивача адвокатом Медведєвою Ліною Василівною було направлено адвокатський запит №8-02/26, щодо законних підстав затримання ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 19.01.2026 року біля 18-00 години по АДРЕСА_2 , з наданням копій документів: інформацію щодо оповіщення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 19.01.2026року, копію мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_1 , копію наказу про мобілізацію ОСОБА_1 .

На адвокатський запит відповідач-1 надав відповідь від 07.03.2026 року за вих. №1160/юр про те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.01.2026 року №554 та додав копію цього наказу до відповіді. Копія мобілізаційного розпорядження у відповіді відсутня.

У військовому квитку, розділ V відмітки про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень, зазначено, що мобілізаційне розпорядження вручене позивачу 20.01.2026 року, проте позивач це розпорядження не отримував і не розписувався в його отриманні.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.01.2026 № 2026-0119-2250-5991-0, відносно солдата ОСОБА_1 , 2862506838, 16.05.1978 проведено медичний огляд “ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 " 19.01.2026 року. Діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) M51.1 Опис діагнозу: Хронічна дискогенна правобічна попереково-крижова радикулопатія, часті загострення, стійкий больовий синдром на тлі остеохондрозу поперекового відділу, екструзії дисків. На підставі статті 236, 64в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

З наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 20.01.2026 року №554 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» вбачається, що Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) наказано: 1. Нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку № 278 від 20.01.2026, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 : 4. Солдат ОСОБА_1 , 1978 р.н.; військово облікова спеціальність та код згідно з обліком: 999097; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2026 року №23: 18. Солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_2 , військовозобов`язаний, який призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначений на посаду ЕЛЕКТРИК ПОЛЬОВОЇ ЛАЗНІ ВЗВОДУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 3 БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_3 , BOC 659995А, шпк "солдат". Вважати таким, що "21" січня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. З "21" січня 2026 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення “22” січня 2026 року. Встановити посадовий оклад згідно тарифного розряду - 2 у сумі 2550 гривень. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 603% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років. Підстава: поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.01.2026 №278, довідка ВЛК №2026-0119-2250-5991-0 від 19.01.2026 (обмежений).

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 року №1143, солдат ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2026 року №571 призваний на військову службу під час мобілізації, в особовий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважаючи, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено відповідачем-1 не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно, проігноровані усі його зауваження під час здійснення його призову на військову службу, та протиправно направивши його до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до проведеного медичного огляду ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №2026-0119-2250-5991-0 від 19.01.2026

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач має будь-які захворювання, які виключають його придатність до військової служби та можливість її проходження.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач мав відстрочку від призову на військову службу, був заброньований на період мобілізації, тощо.

Згідно пункту 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

За таких обставин, з урахуванням наявності висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, відповідачем-1 обґрунтовано прийнято рішення про призов позивача на військову службу.

Також, суд звертає увагу на правовий висновок ВЕРХОВНОГО СУДУ викладений у постанові суду від 05.02.2025 №160/2592/23, в якому зазначено про те, що:

«…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі…».

Суд зазначає, що у разі якщо позивач, який на даний час має статус військовослужбовця, вважає, що є не придатним за станом здоров`я до проходження військової служби, то відповідно має право звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення його на ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби.

Так само, у разі якщо у позивача наявні інші обставини, які виключають можливість проходження позивачем військової служби, то позивач має право звернутися до командування військової частини з відповідним рапортом, в якому викласти підстави та прохання про звільнення з військової служби.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Медведєвої Ліни Василівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник