Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/3678/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/3678/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ у ненаданні ОСОБА_1 , довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 , довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок ОСОБА_1 , офіцеру секції S-4 (логістичного) штабу НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення, зарахованому до списку особового складу військової частини 21.02.2023 та переміщеного до іншої військової частини 31.05.2023 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 31 травня 2023 року № 340/с розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 21.02.2023 по 19.05.2023, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 21.02.2023 по 19.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції. Відповідачем протиправно, починаючи з 21.02.2023 по 19.05.2023 розраховано і виплачено грошове забезпечення та інші виплати, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/3678/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у відзиві на позовну заяву вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Постановою КМУ від 30 серпня 2017 р. №704 у період з 21.02.2023 по 19.05.2023, був встановлений станом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 справа №826/6453/18, за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.

В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/9052/18, залишеного без змін Шостим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом, зокрема, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 №103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704

«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704) неправомірними та зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, стосовно внесення змін до постанови № 704.

Разом з тим положення статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправними та нечинними, не поширюються на дані право- відносини, оскільки суд визнав протиправними дії Уряду, а не нормативно-правовий акт.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом №6/36/13 У 7 від 21.01.2026 (додається до відзиву), повідомила позивача про результати розгляду заяви від 11.12.2025 та одночасно з цим надала довідку про доходи за період з 01.03.2023 по 19.05.2023 зі зазначенням тарифного розряду та розміру прожиткового мінімуму, згідно якого розраховується посадовий оклад, оклад за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення за визначений період.

Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України витрати на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає.

Орієнтовний розрахунок судових витрат становить 20 000 грн. (гривень), що складається з суми витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем не наведено підстав, які зумовлюють чому відповідач має сплачувати саме вказані витрати на правову допомогу, яка в свою чергу надавалася позивачу, також не наведено жодних змістовних обґрунтувань встановленої суми, яка є явно завищеною та не відповідає складності справи.

Відповідач також посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.

ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в яких підтримав позовні вимоги та зокрема, вказав, що відповідачем не додано до відзиву на позовну заяву доказів направлення позивачу або його представнику листа від 21.01.2026 № 6/36/13У7 та довідки про доходи за період з 01.03.2023 по 19.05.2023. Вказані лист та довідка були долучені тільки до відзиву на позовну заяву та до того ж лише після направлення позивачем даної позовної заяви до суду. Наявна відповідь після звернення до суду не усуває факту протиправної бездіяльності відповідача. Надані відповідачем документи не містяться правильного розрахунку у відповідності до чинної первісної редакції пункту 4 Постанови № 704.

Щодо витрат на правничу допомогу, позивач звертає увагу на таке.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено обов`язок відповідача компенсувати такі витрати у разі задоволення позову. А тому позиція відповідача фактично зводиться до заперечення норм КАС України. Крім того, посилання відповідача на можливість отримання безоплатної правової допомоги є юридично безпідставним. Стаття 59 Конституції України гарантує право на професійну правничу допомогу, а не зобов`язує користуватися виключно безоплатною допомогою. Позивач вправі самостійно обирати собі захисника.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказане вище клопотання відповідача відсутнє у матеріалах даної справи.

Неподання остаточних документів на момент подання даного позову не є підставою для відмови у стягненні таких витрат та можуть бути подані до моменту ухвалення рішення суду.

Позивачем також подані заперечення щодо посилання відповідача на порушення строків подання позовної заяви, в яких він звертає увагу на наступне.

11.12.2025 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» на адресу Військової частини НОМЕР_1 НГУ позивачем було направлено заяву щодо надання довідки про доходи з 21.02.2023 року по 19.05.2023 року із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо та здійснення перерахунку за період з 21.02.2023 по 19.05.2023.

Згідно даних трекінгу на офіційному сайті Укрпошти відповідачу вищезазначену заяву було вручено 15.12.2025 року (режим доступу: https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html). Відповідь надана не була.

16.02.2026 представником позивача до суду було подано відповідну позовну заяву, оскільки саме з 15.12.2025 позивачу стало відомо про порушення його прав, що відповідно до вимог чинного законодавства є підставою для реалізації права на судовий захист.

Військовою частиною подано заперечення на відповідь на відзив.

На підтримку своєї правової позиції відповідач повідомляє наступне.

Твердження представника позивача про те, що скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» впливає на перерахунок розміру його грошового забезпечення є помилковими, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення такого перерахунку. (аналогічна позиція у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року по справі №400/11281/21).

Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 “Про затвердження Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України” визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.

Отже, за загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акта законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення.

За результатами розгляду заяви від 11.12.2025, ОСОБА_1 була надана відповідь (з додатком) № 6/36/13 У 7 від 21.01.2026 .

Вказаною відповіддю військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про результати розгляду заяви від 11.12.2025 та одночасно з цим надала довідку про доходи за період з 01.03.2023 по 19.05.2023 зі зазначенням тарифного розряду та розміру прожиткового мінімуму, згідно якого розраховується посадовий оклад, оклад за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення за визначений період.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, реєстровані з оголошеною цінністю.

Військовою частиною НОМЕР_1 відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 було надіслано простим листом за місцем проживання громадянина, яке ОСОБА_1 вказав у своїй заяві.

Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 11.12.2025 просив надати: «довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо, …»

В свою чергу військова частина надала довідку про доходи за період з 01.03.2023 по 19.05.2023 зі зазначенням тарифного розряду та розміру прожиткового мінімуму, згідно якого розраховується посадовий оклад, оклад за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення за період за визначений період.

Оскільки у лютому 2023 позивачу грошове забезпечення не виплачувалося, тому і розрахунок починається із 01.03.2023, адже за період 21.02.2023 - 01.03.2023 у графах були б 0 (нулі).

Ухвалою суду від 23.04.2026 продовжено строк розгляду справи №160/3678/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 01 травня 2026 року по 29 травня 2025 року, суддя знаходилась у щорічній відпустці та у відрядженні, що підтверджується відділом управління персоналом довідкою №159.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 в період з 21.02.2023 по 08.06.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.06.2023 №180, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_1 (Г-007968), який здав справи і обов`язки за посадою офіцера S-4 (логістики) штабу 1-го батальйону оперативного призначення та переміщений наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України по особовому складу від 31.05.2023 №34 о/с для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), 08 червня 2023 року.

Позивач зазначає, що в період з 21.02.2023 по 31.05.2023 грошове забезпечення нараховувалось і виплачувалось йому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №4704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 рік, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.

11.12.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою, в якій просив надати довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо; здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 21.02.2023 по 19.05.2023.

Заява була направлена позивачем поштовим зв`язком 11.12.2025, що підтверджується копією накладної Укрпошти №5402900155211 і описом вкладення у цінний лист.

Згідно даних трекінгу №5402900155211 на сайті Укрпошти, відповідач отримав заяву 15.12.2025.

Станом на день подання позовної заяви позивач не отримав відповіді від військової частини.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII) гарантовано військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності(ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (постанова № 704).

Пунктом 4 постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14.

Тобто, Кабінетом Міністрів України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052«Про внесення зміни до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, 01.01.2018р. Кабінетом Міністрів України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

З 29.01.2020р. відновлена юридична дія п.4 Постанови № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Вказане узгоджується із висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення грошового забезпечення діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р. (та 01 січня кожного наступного календарного року до настання події внесення законодавчих змін), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Частиною 5ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від12.09.2022 у постанові № 500/1813/21, в якій, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»

Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований по 19.05.2023.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 використовується прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023р за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Отже, дії відповідача призвели до отримання позивачем у періоді з 21.02.2023 по 19.05.2023, в меншому розмірі щомісячного грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 роки.

Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 НГУ вирішити питання щодо надання позивачу, довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо.

Відповідач стверджує у відзиві на позовну заяву, що листом №6/36/13У7 від 21.01.2026 повідомив позивача про результати розгляду його заяви від 11.12.2025, до якого надала довідку про доходи за період з 01.03.2023 по 19.05.2023.

Позивач отримання листа із довідкою заперечує.

Відповідачем докази направлення довідки до звернення позивача з позовною заявою також не надано. Крім того, довідка надана відповідачем за період з 01.03.2023 по 19.05.2023 і не відповідає вимогам первісної редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тоді як позивач просив видати йому довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023. При цьому, проходження позивача військової служби у Військовій частині в період з 21.02.2023 по 19.05.2023 підтверджується самим відповідачем у додаткових поясненнях.

З врахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі№ 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).

У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України(у редакції Закону №2352-ІХ).

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Виходячи з наведеного, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

Спірний період з 21.02.2023 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Також необхідно врахувати, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України(в редакції з 19 липня 2022 року), почався 01 липня 2023 року.

У зв`язку з чим, останнім днем звернення позивача з позовними вимогами за період з 19.07.2022 є 01.10.2023.

Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі №240/15039/25 підкреслив, що перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому визначальним є не лише формальний факт отримання виплат чи ознайомлення з наказом про звільнення, а наявність у особи об`єктивної можливості оцінити правильність нарахувань.

Такий момент пов`язується з отриманням достовірної та документально підтвердженої інформації про складові грошового забезпечення, зокрема розрахункових листів або довідок про нараховані суми.

Позивач повідомив що не отримував грошового атестату.

Станом на день звернення позивача із позовною заявою, відповідачем не було надано відповіді на заяву позивача від 11.12.2025.

Враховуючи, що відповідач отримав заяву 15.12.2025 і позивач, не отримавши відповіді, звернувся з позовом до суду через систему «Електронний суд» 16.02.2026, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду.

Суд також вважає можливим врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, в якій зазначено: «На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1.Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2.Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5.Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.»

Позивач на даний час продовжує перебувати на військовій службі, що підтверджується витягом з послужного списку.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у ненаданні ОСОБА_1 , довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) довідку про доходи з 21.02.2023 по 19.05.2023 із детальним розрахунком сум розміру посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями та всіма надбавками та преміями тощо;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) , офіцеру секції S-4 (логістичного) штабу НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення, зарахованому до списку особового складу військової частини 21.02.2023 та переміщеного до іншої військової частини 31.05.2023 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 31 травня 2023 року № 340/с розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 21.02.2023 по 19.05.2023, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 21.02.2023 по 19.05.2023.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона