Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №120/1591/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2026 р. Справа № 120/1591/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

за участі секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Кайдашова Віталія Сергійовича

представника відповідача: Бойка Руслана Михайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Військової частини НОМЕР_1

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024 № 211 «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення – «сувора догана» та грошового стягнення у розмірі 217740, 00 грн.

З метою скасування вищевказаного рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

18.02.2025 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того даною ухвалою витребувано у відповідача докази.

19.03.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову. Представник зазначає, що у військовій частині НОМЕР_1 не проводилось службове розслідування відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , із рапортом про проведення службового розслідування позивач звертався до командира 2 роти військової частини НОМЕР_2 . Зауважує, що у військовій частині НОМЕР_1 не видавався наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024 № 211 «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 ».

24.03.2025 представником позивача надано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 17.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Цією ж ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_2 докази.

04.11.2025 через систему "Електронний суд" відповідачем подано заяву, в якій повідомляє, що було анульовано умовне найменування «військова частина НОМЕР_2 » та її ідентифікаційний код НОМЕР_3 , натомість введено в дію новий штат військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 . Таким чином, військова частина НОМЕР_2 не може виконати зазначену ухвалу у зв`язку із її ануляцією, як окремої військової частини.

Ухвалою від 11.11.2025 витребувано у відповідача докази.

20.11.2025 відповідачем подано заяву про виконання вимог ухвали, в якій просить визнати поважними причини пропущення строку, визначеного ч. 7 ст. 80 КАС України, для подання заяви про неможливість своєчасного подання доказів, витребуваних судом, а також продовжити встановлений ухвалою суду від 11 листопада 2025 року строк для подання Військовою частиною НОМЕР_1 документів, витребуваних судом, — до моменту фактичного отримання та опрацювання необхідних матеріалів, але не менше ніж 10 календарних днів з дня постановлення ухвали за результатами розгляду цього клопотання.

Ухвалою від 24.11.2025 визнано поважними причини пропуску строку на подання заяви про неможливість своєчасного подання доказів, витребуваних судом ухвалою від 11.11.2025 та продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2025 на 15 днів, з дня отримання копії даної ухвали.

17.12.2025 представником відповідача подано заяву про виконання ухвали суду, в якій надає додаткові пояснення. Представник відповідача зазначає, що солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти та виконував бойові завдання у складі підрозділу, який безпосередньо брав участь у бойових діях. Під час виконання бойових завдань мали місце безповоротні втрати військового майна, пістолета 9 мм АПС № НОМЕР_5 , який був закріплений за солдатом ОСОБА_1 . З метою з`ясування причин та умов втрати військового майна, а також встановлення ступеня вини відповідних осіб, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2024 № 405 призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ (з основної діяльності) від 01.10.2024 № 211, яким накладено дисциплінарні стягнення, вирішено питання матеріальної відповідальності та надано обов`язкові до виконання доручення.

Представник відповідача звертає увагу на те, що витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.10.2024 № 211, долучений до матеріалів справи, містить технічну помилку в назві військової частини, а саме помилково зазначено військову частину НОМЕР_1 , тоді як зі змісту самого витягу вбачається, що підписантом наказу є командир військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_2 , що повністю виключає можливість його видання командиром військової частини НОМЕР_1 та не змінює ані змісту наказу, ані суб`єкта його видання.

Окремо просить суд врахувати, що за фактом втрати військового майна відкрито кримінальне провадження № 62025170020000201, що свідчить про наявність ознак кримінально караного діяння та додатково підтверджує обґрунтованість реагування командування у межах службових повноважень.

Крім того, позивач самовільно залишив військову частину, що є грубим порушенням вимог військової дисципліни. Хоча зазначене підлягає окремій правовій оцінці, воно свідчить про системний характер порушень та безвідповідальність дій позивача.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.10.2024 № 211 видано належним суб`єктом, у межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначений законом, а доводи позивача про неправомірність спірного управлінського рішення є безпідставними.

Ухвалою від 18.12.2025 витребувано у відповідача докази.

Ухвалою від 06.02.2026 вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 23.02.2026.

09.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача Кайдашова В.С. про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.02.2026 вказану заяву задоволено.

18.02.2026 представником відповідача надані витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 23.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача оригінал оскаржуваного наказу.

18.03.2026 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи спірного наказу.

19.03.2026 представником позивача подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу наказу №211 від 01.10.2024 для огляду у судовому засіданні.

19.03.2026 до суду надійшла заява позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.03.2026 також надійшла заява представника відповідача про участь у судовому засіданні, призначеному на 11:30 год 23 березня 2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.03.2026 вказані заяви задоволено та допущено участь позивача та представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 23.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача оригінал оскаржуваного наказу, наступне судове засідання призначено на 09.04.2026.

Ухвалою суду від 09.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_2 , оскільки остання ліквідована, а її правонаступником є військова частина НОМЕР_1 , яка є відповідачем у цій справі.

Ухвалою суду від 09.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 04.05.2026.

Ухвалою суду від 04.05.2026 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні, призначеному на 10:30 год 04 травня 2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 04.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 11.05.2026.

04.05.2026 представником позивача подано заяву, в якій просить вважати остаточними позовні вимоги наступного змісту: "Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 № 211 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення – «сувора догана» та грошового стягнення у розмірі 217740, 00 грн.". Це обумовлено тим, що в шапці наказу (витягу з нього) була зазначена саме військова частина НОМЕР_1 . У свою чергу, після надання оригіналу цього наказу з`ясовано (що підтвердив й відповідач/третя особа), що вказаний витяг з наказу начебто мав технічну описку. Насправді, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та утримання грошових коштів відбувалося згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 №211.

11.05.2026 представником відповідача подано заяву в якій просить відмовити у задоволенні заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 04.05.2026 та закрити провадження у справі. Заява мотивована тим, що в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що оскаржуваний акт як об`єкт адміністративного оскарження фактично не існує, а притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та утримання грошових коштів здійснювалося на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 жовтня 2024 року № 211. За таких обставин відсутній предмет первісного оскарження, що унеможливлює перевірку судом його законності та виключає можливість судового захисту у заявлений спосіб.

Ухвалою від 11.05.2026 заяву представника відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 11.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача та його представника щодо уточнення позовних вимог. У задоволенні заяви представника відповідача щодо закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 11.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 03.06.2026.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

08.08.2024 позивачем подано рапорт командиру 2 роти військової частини НОМЕР_2 , в якому доповів, що 26.04.2024 передав на зберігання пістолет “АПС № ВИ1267” головному сержанту роти ОСОБА_3 і на даний момент місце знаходження пістолета невідоме. Просив провести службове розслідування по причині втрати пістолета “АПС № ВИ1267”.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.08.2024 №405 призначено службове розслідування, для уточнення причин та умов, що сприяли втраті, а також встановити ступінь вини особи (осіб) чиї дії або бездіяльність стали причиною факту втрати зброї, а саме пістолета 9 мм АПС № ВИ1267.

За результатами проведеного службового розслідування затверджено акт службового розслідування від 01.10.2024.

Відповідно до акту службового розслідування від 01.10.2024, під час службового розслідування встановлено наступне.

Згідно з бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.09.2023 року №18713 та бойовим розпорядженням угрупування сил і засобів оборони міста Київ від 15.09.2023 року 3116/17/5962/БР/ДСК, бойового розпорядження НОМЕР_6 обр ТрО №01_7048_11_7916 від 15.09.2023 року, бойового розпорядження командира НОМЕР_7 обр ТрО №451 від 10.03.2024 року та бойового розпорядження НОМЕР_6 обр ТрО №603 від 10.05.2024 особовий склад роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 виконував бойове завдання та приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у оперативному підпорядкуванні ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, згідно бойового розпорядження від 23.04.2024 року №2 військова частина НОМЕР_2 зайняла позиції в обороні району АДРЕСА_2 .

Під час ведення бойових дій по стримуванню ворожої російської агресії, ворожих авіаційних та артилерійських обстрілів в районі н.п. Стариця відбулися безповоротні втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , згідно рапорту №4395 від 08.08.2024 кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , а саме: пістолет 9мм АПС №ВИ1267; магазин 9мм до пістолета АПС - 5 шт.

З пояснень заступника командира батальйону з артилерії майора ОСОБА_4 стало відомо, що 25.09.2023 року, перебуваючи на посаді командира роти вогневої підтримки, ОСОБА_4 видав солдату ОСОБА_1 особисту зброю, а саме: пістолет 9 мм АПС серія НОМЕР_5 , в комплекті, зробивши відповідний запис у військовому квитку солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 : "26.04.2024, під час несення служби в районі н.п. Стариця, приблизно о 22:00 повернувся з позицій 1 роти, мені повідомили, що по БР я маю виходити з розвідкою 27.042024 о 4:00 на позиції 2 роти. Після чого о 22:35 я зідзвонився з ОСОБА_5 на той момент він був ВО командира РВП, я йому повідомив, що я на позиціях 1 роти під час виконання бойового завдання пошкодив спину і мені потрібна медична консультація, на що ОСОБА_5 мені відповів, що вільних снайперів наразі немає і мене ніким замінити, тому я маю заступити на позиції 2 роти, а ОСОБА_5 передасть мені медикаменти для лікування. Я погодився, але попросив щоб здати свій пістолет АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК, на зберігання головному сержанту РВП ОСОБА_6 , тому що при мені на той момент було три одиниці зброї: снайперська гвинтівка, АКСУ та АПС. До пістолета АПС в мене була обмежена кількість патронів і зайва вага в кг., що було важко для пошкодженої спини. Я сказав, що можу передати пістолет через ОСОБА_7 на той момент він був старшим на ВП «АТОМ» та на хаті де ми проживали. ОСОБА_5 погодився, і на момент розмови біля нього був присутній головний сержант ОСОБА_6 , який погодився прийняти пістолет на зберігання. Передати особисто головному сержанту свій пістолет я не міг, бо на той час в селі активно працювали ворожі ФПВІ, і вже о 4:00 27.04. я мав заступити на позиції 2 роти по БР. В результаті чого, мною був переданий на тимчасове зберігання, молодшому сержанту ОСОБА_7 мій пістолет АПС-ВИ1267 та 5 магазинів з БК до нього, за домовленістю, що в результаті моя зброя буде передана, молодшим сержантом ОСОБА_7 , головному сержанту роти вогневої підтримки сержанту ОСОБА_6 . Після чого я написав сержанту ОСОБА_6 в месенджері ВАТСАП і попередив, що йому передадуть мій пістолет, він дав згоду. Згодом, у тому ж месенджері я перепитав у сержанта ОСОБА_6 чи він отримав мій АПС та магазини з БК, на що він відповів, що отримав. Після цього я жодного разу не звертався з проханням отримати зброю і не забирав пістолет. 07.07.2024 я дізнався від головного сержанта 2 стрілецької роти (до якої був прикомандирований на той час) що мій пістолет відсутній. Після цього я одразу зателефонував до головного сержанта РВП сержанта ОСОБА_6 з метою дізнатися де мій пістолет, на що він мені відповів що він його не отримував. Через деякий час я знову спробував з`ясувати з ОСОБА_6 де моя зброя, на що він погодився що зброю він таки отримував, але сказав що я її викрав. При третій розмові сержант ОСОБА_6 сказав, що пістолет він видав мені під розпис, на що я заперечив, тому що не мав можливості цього зробити, знаходячись в той період на лікуванні. Після кількох спроб з`ясувати де мій пістолет я зрозумів, що моя зброя, яка була передана сержанту ОСОБА_6 , відсутня і місце її знаходження мені не відоме, і до втрати зброї відношення я не маю.".

Відповідно до пояснень головного сержанта - командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_7 стало відомо наступне: "26.04.2024 року, в н.п. Стариця, солдатом ОСОБА_1 мені було передано на зберігання (з рук в руки) особисту зброю солдата ОСОБА_1 , а саме пістолет НОМЕР_8 та 5 магазинів з БК, без кобури та підсумків. Зі слів солдата ОСОБА_1 йому було не зручно нести чергування з даною зброєю. Я зберігав дану зброю та магазини в себе до 09.05.2024, о 7:00, 09.05.2024 року в н.п. Стариця (в будинку, де я проживав на той час) я передав особисту зброю солдата ОСОБА_1 пістолет АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК, головному сержанту роти вогневої підтримки сержанту ОСОБА_6 ".

З пояснень головного сержанта роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 вбачається, що, під час несення служби в районі н.п. Стариця, 09.05.2024 року повернувшись з чергування, молодший сержант ОСОБА_7 передав йому о 07:00 зброю солдата ОСОБА_1 а саме пістолет 9 мм АПС №ВИ1267, та 5 магазинів з БК до нього, зброю він отримав без оформленої відомості тимчасового зберігання зброї, тому що отримував її не на пряму від солдата ОСОБА_1 . Після чого він приїхав на КСП «МАЛІБУ», поклав його у ящик для зберігання зброї, який знаходився у підвалі та зробив необхідний запис у відомість тимчасового зберігання зброї, але в результаті авіаційного обстрілу КСП Малібу 11.05.2024 року, уся зброя була перевезена на запасний КСП РВП «Єрусалим», (в результаті пошкодження цілісності ящиків, в яких зброя зберігалась попередньо, надалі зброю переміщували у мішках) де і знаходилась на тимчасовому зберіганні до 17.05.2024 року, а усі документи в тому числі відомості тимчасового закріплення зброї — знищені. 16.05.2024 року згідно бойового розпорядження командира батальйону він зайшов на позицію «АТОМ» де в подальшому ніс бойове чергування. 17.05.2024 року, приблизно о 06:00 отримав поранення та його відправили у госпіталь, в цей час, зі слів ТВО командира РВП молодшого сержанта ОСОБА_5 старший солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_9 отримали наказ від ТВО командира РВП молодшого сержанта ОСОБА_5 завантажити всю зброю, яка знаходилась на тимчасовому зберіганні, та вивезти її до складу РАО. Вся зброя, яка знаходилась на тимчасовому зберіганні була попередньо перевірена мною під час перевезення з КСП «Малібу», 11.05.2024. На час вивозу зброї 17.05.2024 він був відсутній. Зі слів старшого солдата ОСОБА_8 та солдата ОСОБА_9 зброя вивезена з запасного КСП «Єрусалим» була доставлена на склад РАО в н.п. Кутузівка. Але по факту, на складі РАО АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК не були прийнятий і доставлені до них.

З пояснень оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 стало відомо наступне: 11.05.2024 року несучи службу в районі н.п. Стариця, перебуваючи на КСП роти вогневої підтримки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в результаті ворожого авіаційного удару, під час якого КСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було частково зруйноване, ОСОБА_10 разом з наступними військовослужбовцями: молодший сержант ОСОБА_11 , сержант ОСОБА_6 , старший солдат ОСОБА_8 , головний сержант ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_9 , вивозили озброєння, БК та особисте майно особового складу роти вогневої підтримки, на запасний КСП роти вогневої підтримки «Єрусалим». Після чого, на КСП «Єрусалим» було перераховано та перевірено склад зброї тимчасового зберігання, молодшим лейтенантом (на той час молодшим сержантом) ОСОБА_5 та головним сержантом РВП сержантом ОСОБА_6 . З 12.05.2024 року ОСОБА_5 був відсутній на КСП «Єрусалим» згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_9 об ТрО №608 від 12.05.2024 по 15.05.2024. З 16.05.2024 року згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_9 об ТрО № 617 ОСОБА_5 заступив на ВП «Атом», з якого повернувся вранці 17.05.2024, зважаючи на загострення обстановки, активних штурмових та наступальних дій армії рф, та безперервні масовані артилерійські обстріли району та безпосереднього місця розташування КСП «Єрусалим» ОСОБА_5 отримав усне розпорядження від командира 172 об про негайний вивіз зброї та БК зі складу тимчасового зберігання на склад РАО в н.п. Кутузівка. ОСОБА_5 розпорядився, щоб старший солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_9 швидко завантажили усе зайве озброєння для вивозу на склад РАО в н.п. Кутузівка, після чого відправився до командира батальйону на командний пункт штабу. Зі слів ОСОБА_5 , в них не було часу і можливості перевірити зброю, враховуючи безперервні артилерійські ворожі обстріли, які несли безпосередню загрозу життю особового складу, відсутність головного сержанта РВП ОСОБА_6 у зв`язку з отриманим пораненням, а також відсутність особового складу, який майже весь перебував або на позиціях або в госпіталі поранені. Через деякий час, ОСОБА_5 отримав доповідь від старшого солдата ОСОБА_8 про те, що зброя завантажена в автомобіль Nissan X-Trail та вирушає на склад РАО. Згодом, ОСОБА_8 доповів ОСОБА_5 про те, що зброя вивантажена на складі РАО в н.п. Кутузівка.

З пояснень водія відділення снайперів зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_8 стало відомо, що, 17.05.2024 під час несення служби в районі АДРЕСА_2 , на КСП РВП «Єрусалим», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали розпорядження від ТВО командира РВП молодшого сержанта ОСОБА_5 терміново, через безперервні ворожі артобстріли району знаходження КСП «Єрусалим», завантажити зброю, яка перебувала на тимчасовому зберіганні на запасному КСП РВП «Єрусалим» та вивезти її на склад РАО в н.п. Кутузівка. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 якомога швидше завантажили зброю в автомобіль Nissan X-Trail НОМЕР_10 та негайно вирушили в н.п. Кутузівка. Зі слів старшого солдата ОСОБА_8 , ні він ні солдат ОСОБА_9 не отримували наказу, а також не мали можливості, враховуючи загострення обстановки та безперервні ворожі обстріли, перевіряти зброю, тому не можуть надати інформації стосовно наявності чи відсутності будь якої одиниці зброї, яка ними перевозилась. Прибувши на склад РАО в н.п. Кутузівка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вивантажили зброю і передали її сержанту ОСОБА_13 . Про що доповіли ОСОБА_5 і отримали від нього розпорядження терміново повертатися назад.

З пояснень начальника складу ВМТЗ військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_13 стало відомо наступне: що, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в н.п. Кутузівка на складі РАО, отримав на зберігання зброю роти вогневої підтримки від старшого солдата ОСОБА_8 який був водієм автомобіля на якому привезли зброю з АДРЕСА_3 , та солдата ОСОБА_9 . Зі слів ОСОБА_13 пістолета 9 мм АПС № НОМЕР_5 та 5 магазинів з БК серед привезеної зброї не було.

В акті зазначено, що солдат ОСОБА_1 25.09.2023 року отримав пістолет 9 мм АПС серія ВИ №1267, в комплекті про що був відповідний запис у військовому квитку солдата ОСОБА_1 , (зі слів солдата ОСОБА_1 його військовий квиток був втрачений, про що солдат ОСОБА_1 доповів рапортом № 3245 від 01.07.2024), який передав, без кобури та підсумків (зі слів солдата ОСОБА_1 кобура та підсумки до пістолета 9 мм АПС №ВИ1267 були втрачені про що солдат ОСОБА_1 доповів рапортом №4825 від 25.08.2024) на зберігання молодшому сержанту ОСОБА_7 26.04.2024 року, без відповідних записів у відомості тимчасового закріплення зброї та без належної доповіді командиру, в даних діях вбачається безвідповідальність та не контролювання місця знаходження особистої зброї солдатом ОСОБА_1 . Данні дії солдата ОСОБА_1 призвели до втрати пістолета 9мм АПС № НОМЕР_5 . Наразі місце знаходження пістолету 9 мм АПС серія ВИ №1267 не відоме.

Вчинення викладеного правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування. Відповідно до даного порушення, пропонується солдата ОСОБА_1 , притягнути до матеріальної відповідальності в сумі 21,7740 за втрату пістолета АПС 9 мм серія ВИ №1267 в 10 кратному розмірі від початкової вартості пістолету АПС (Відомість щодо визначення залишкової вартості втраченого військового майна військової частини НОМЕР_1 ) та відповідно до постанови КМУ № 604 від 15.07.2020 року.

Відповідно до акту службового розслідування в діях солдата ОСОБА_1 , вбачається невиконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, а також особиста недисциплінованість. Вказані вище неправомірні дії призвели до втрати зброї роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_1 .

Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в пункті 3. Вчинене військове дисциплінарне правопорушення пов`язане з виконанням службових обов`язків солдатом ОСОБА_1 .

Виходячи з матеріалів службового розслідування вина солдата ОСОБА_1 виражається в недбалому ставленні до своїх службових обов`язків, недисциплінованості та безвідповідальності військовослужбовця. В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України, зокрема: «Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці».

Причиною правопорушення стала особиста недисциплінованість та неналежне виконання своїх службових обов`язків солдатом ОСОБА_1 .

На підставі акту службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято оскаржуваний наказ від 01.10.2024 №211 "Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 ".

Вказаним наказом, за порушення вимог статей 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись ст.ст. 48, 54, 84, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА» (п. 2 наказу).

Відповідно до вимог Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", розділу І статті 3 з солдата ОСОБА_1 , здійснювати стягнення суми 217740,00 грн (двісті сімнадцять тисяч сімсот сорок грн) з місячного грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 , в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення до повного погашення (п. 3 наказу).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 14.06.2025 №59 "Про внесення змін до наказу від 01.10.2024 №211" внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 року №211, а саме: пункт 3 вважати в наступній редакції: «відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розділу І статті 3 з солдата ОСОБА_1 , здійснювати стягнення суми завданої шкоди 137 097,80 грн. (сто тридцять сім тисяч дев`яносто сім грн. 80 коп.) з місячного грошового забезпечення в розмірі 20% щомісячно до повного погашення».

Позивач, вважаючи наказ "Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 " від 01.10.2024 №211 (п. 2 та п. 3) протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

Водночас, судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.10.2024 року № 211 «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 », і саме цей наказ в частині притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 рапорт (заява) це - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі за текстом Дисциплінарний статут, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статуту, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Правовими нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами статті 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов`язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.

Разом з тим, відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 96 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.

У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення";

Статтею 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Згідно статті 98 Дисциплінарного статуту під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).

Згідно із пунктом 7 Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.

Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Згідно із підпунктами 4-5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).

Згідно із положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:

- до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;

- під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність;

- Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 333/7160/17.

За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі № 813/3018/16, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону №160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

З матеріалів справи слідує, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стали висновки службового розслідування про втрату ним військової зброї, а саме пістолета 9 мм АПС № ВИ1267.

Так, наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 затверджено Інструкцію про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 359).

Ця Інструкція визначає порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Інструкції №359, боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.

Згідно п. 4 розділу І Інструкції забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).

Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.

Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.

Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів.

Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України.

Так, відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції №359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено обов`язок військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

З матеріалів службового розслідування, зокрема, акту службового розслідування та пояснень, наданих під час проведення службового розслідування, військовослужбовців військової частини встановлено, що згідно з бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.09.2023 року №18713 та бойовим розпорядженням угрупування сил і засобів оборони міста Київ від 15.09.2023 року 3116/17/5962/БР/ДСК, бойового розпорядження НОМЕР_6 обр ТрО №01_7048_11_7916 від 15.09.2023 року, бойового розпорядження командира НОМЕР_7 обр ТрО №451 від 10.03.2024 року та бойового розпорядження НОМЕР_6 обр ТрО №603 від 10.05.2024 особовий склад роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 виконував бойове завдання та приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у оперативному підпорядкуванні ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, згідно бойового розпорядження від 23.04.2024 року №2 військова частина НОМЕР_2 зайняла позиції в обороні району АДРЕСА_2 .

Відповідно до пояснень кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 : " ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час несення служби в районі н.п. Стариця, приблизно о 22:00 повернувся з позицій 1 роти, мені повідомили, що по БР я маю виходити з розвідкою 27.042024 о 4:00 на позиції 2 роти. Після чого о 22:35 я зідзвонився з ОСОБА_5 на той момент він був ВО командира РВП, я йому повідомив, що я на позиціях 1 роти під час виконання бойового завдання пошкодив спину і мені потрібна медична консультація, на що ОСОБА_5 мені відповів, що вільних снайперів наразі немає і мене ніким замінити, тому я маю заступити на позиції 2 роти, а ОСОБА_5 передасть мені медикаменти для лікування. Я погодився, але попросив щоб здати свій пістолет АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК, на зберігання головному сержанту РВП ОСОБА_6 , тому що при мені на той момент було три одиниці зброї: снайперська гвинтівка, АКСУ та АПС. До пістолета АПС в мене була обмежена кількість патронів і зайва вага в кг., що було важко для пошкодженої спини. Я сказав, що можу передати пістолет через ОСОБА_7 на той момент він був старшим на ВП «АТОМ» та на хаті де ми проживали. ОСОБА_5 погодився, і на момент розмови біля нього був присутній головний сержант ОСОБА_6 , який погодився прийняти пістолет на зберігання. Передати особисто головному сержанту свій пістолет я не міг, бо на той час в селі активно працювали ворожі ФПВІ, і вже о 4:00 27.04. я мав заступити на позиції 2 роти по БР. В результаті чого, мною був переданий на тимчасове зберігання, молодшому сержанту ОСОБА_7 мій пістолет АПС-ВИ1267 та 5 магазинів з БК до нього, за домовленістю, що в результаті моя зброя буде передана, молодшим сержантом ОСОБА_7 , головному сержанту роти вогневої підтримки сержанту ОСОБА_6 . Після чого я написав сержанту ОСОБА_6 в месенджері ВАТСАП і попередив, що йому передадуть мій пістолет, він дав згоду. Згодом, у тому ж месенджері я перепитав у сержанта ОСОБА_6 чи він отримав мій АПС та магазини з БК, на що він відповів, що отримав. Після цього я жодного разу не звертався з проханням отримати зброю і не забирав пістолет. 07.07.2024 я дізнався від головного сержанта 2 стрілецької роти (до якої був прикомандирований на той час) що мій пістолет відсутній. Після цього я одразу зателефонував до головного сержанта РВП сержанта ОСОБА_6 з метою дізнатися де мій пістолет, на що він мені відповів що він його не отримував. Через деякий час я знову спробував з`ясувати з ОСОБА_6 де моя зброя, на що він погодився що зброю він таки отримував, але сказав що я її викрав. При третій розмові сержант ОСОБА_6 сказав, що пістолет він видав мені під розпис, на що я заперечив, тому що не мав можливості цього зробити, знаходячись в той період на лікуванні. Після кількох спроб з`ясувати де мій пістолет я зрозумів, що моя зброя, яка була передана сержанту ОСОБА_6 , відсутня і місце її знаходження мені не відоме, і до втрати зброї відношення я не маю.".

Відповідно до пояснень головного сержанта - командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_7 стало відомо наступне: "26.04.2024 року, в н.п. Стариця, солдатом ОСОБА_1 мені було передано на зберігання (з рук в руки) особисту зброю солдата ОСОБА_1 , а саме пістолет НОМЕР_8 та 5 магазинів з БК, без кобури та підсумків. Зі слів солдата ОСОБА_1 йому було не зручно нести чергування з даною зброєю. Я зберігав дану зброю та магазини в себе до 09.05.2024, о 7:00, 09.05.2024 року в н.п. Стариця (в будинку, де я проживав на той час) я передав особисту зброю солдата ОСОБА_1 пістолет АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК, головному сержанту роти вогневої підтримки сержанту ОСОБА_6 ".

Разом з тим, в акті службового розслідування зазначено наступне: "З пояснень головного сержанта - командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_7 стало відомо наступне: що, 26.04.2024 року в н.п. Стариця до нього звернувся солдат ОСОБА_1 з проханням взяти на тимчасове зберігання, а потім передати головному сержанту РВП сержанту ОСОБА_6 , особисту зброю солдата ОСОБА_1 , а саме: пістолет 9мм АПС № НОМЕР_5 та 5 магазинів з БК. Своє прохання солдат ОСОБА_1 аргументував тим, що в нього проблеми зі спиною. ОСОБА_7 відмовився взяти на зберігання пістолет 9мм АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК від ОСОБА_1 і передати зброю головному сержанту РВП ОСОБА_6 ".

Отже, дослідивши матеріали службового розслідування, суд виявив суттєві та неусувні суперечності між висновками, відображеними в акті, та безпосередніми письмовими доказами. Зокрема, в акті службового розслідування невірно зазначено, що молодший сержант ОСОБА_7 нібито «категорично відмовився взяти на зберігання пістолет 9мм АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК від ОСОБА_1 ». Зазначений висновок спростовується долученими до матеріалів справи особистими письмовими поясненнями самого молодшого сержанта ОСОБА_7 , у яких останній прямо й недвозначно зазначає: «26.04.2024 року, в н.п. Стариця, солдатом ОСОБА_1 мені було передано на зберігання (з рук в руки) особисту зброю солдата ОСОБА_1 , а саме пістолет НОМЕР_8 та 5 магазинів з БК». Більш того, у цих же поясненнях молодший сержант ОСОБА_7 підтверджує, що фактично зберігав цю зброю у себе та 09.05.2024 року о 07:00 ранку особисто передав її наступній посадовій особі — головному сержанту роти ОСОБА_6 .

Поряд з цим, з пояснень головного сержанта роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 вбачається, що, під час несення служби в районі н.п. Стариця, 09.05.2024 року повернувшись з чергування, молодший сержант ОСОБА_7 передав йому о 07:00 зброю солдата ОСОБА_1 а саме пістолет 9 мм АПС №ВИ1267, та 5 магазинів з БК до нього, зброю він отримав без оформленої відомості тимчасового зберігання зброї, тому що отримував її не на пряму від солдата ОСОБА_1 . Після чого він приїхав на КСП «МАЛІБУ», поклав його у ящик для зберігання зброї, який знаходився у підвалі та зробив необхідний запис у відомість тимчасового зберігання зброї, але в результаті авіаційного обстрілу КСП Малібу 11.05.2024 року, уся зброя була перевезена на запасний КСП РВП «Єрусалим», (в результаті пошкодження цілісності ящиків, в яких зброя зберігалась попередньо, надалі зброю переміщували у мішках) де і знаходилась на тимчасовому зберіганні до 17.05.2024 року, а усі документи в тому числі відомості тимчасового закріплення зброї — знищені. 16.05.2024 року згідно бойового розпорядження командира батальйону він зайшов на позицію «АТОМ» де в подальшому ніс бойове чергування. 17.05.2024 року, приблизно о 06:00 отримав поранення та його відправили у госпіталь, в цей час, зі слів ТВО командира РВП молодшого сержанта ОСОБА_5 старший солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_9 отримали наказ від ТВО командира РВП молодшого сержанта ОСОБА_5 завантажити всю зброю, яка знаходилась на тимчасовому зберіганні, та вивезти її до складу РАО. Вся зброя, яка знаходилась на тимчасовому зберіганні була попередньо перевірена мною під час перевезення з КСП «Малібу», 11.05.2024. На час вивозу зброї 17.05.2024 він був відсутній. Зі слів старшого солдата ОСОБА_8 та солдата ОСОБА_9 зброя вивезена з запасного КСП «Єрусалим» була доставлена на склад РАО в н.п. Кутузівка. Але по факту, на складі РАО АПС №ВИ1267 та 5 магазинів з БК не були прийнятий і доставлені до них.

Тобто, матеріалами службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 не вчиняв дій, спрямованих на безконтрольне залишення, втрату чи псування ввіреного йому військового майна.

Навпаки, зібраними у справі доказами підтверджується, що 26.04.2024 року в н.п. Стариця, у зв`язку з ушкодженням спини та надмірною вагою екіпірування, позивач, за попереднім погодженням із ТВО командира роти вогневої підтримки (РВП) молодшим лейтенантом ОСОБА_5 , передав пістолет 9мм АПС № НОМЕР_5 та 5 магазинів до нього на тимчасове зберігання.

Надалі, як вбачається з особистих пояснень посадових осіб в/ч НОМЕР_2 , зазначена зброя перебувала під належним контролем: спочатку у молодшого сержанта ОСОБА_7 (до 09.05.2024 року), після чого була передана головному сержанту РВП сержанту ОСОБА_6 та розміщена у спеціальному місці зберігання зброї у підвалі КСП «Малібу». Звідти, після ворожого авіаудару 11.05.2024 року, майно у мішках було успішно евакуйовано особовим складом на запасний КСП «Єрусалим» (н.п. Ізбицьке), де під час перерахунку його наявність було підтверджено сержантом ОСОБА_6 та молодшим лейтенантом ОСОБА_5 .

Таким чином, матеріали службового розслідування беззаперечно доводять, що зброя була втрачена значно пізніше - під час екстреної евакуації майна на склад РАО у н.п. Кутузівка 17.05.2024 року під безперервними артилерійськими обстрілами та за відсутності пораненого на той момент головного сержанта ОСОБА_6 , коли солдат ОСОБА_1 вже тривалий час перебував на позиціях іншого підрозділу і не мав жодного фізичного чи юридичного доступу до зазначеного пістолета.

Вказані обставини свідчать про те, що під час службового розслідування відповідачем не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин правопорушення, що інкримінується позивачу.

Водночас, як в оскаржуваному наказі, так і в акті службового розслідування мотивувальна частина відносно позивача зводиться виключно до цитування положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень та наданні обґрунтованої оцінки діям позивача.

Така бездіяльність військової частини призвела до викривлення реальних обставин події. Зокрема, залишаючи поза увагою особисті письмові пояснення молодшого сержанта ОСОБА_7 , у яких той прямо підтвердив факт прийняття пістолета АПС №ВИ1267 «із рук в руки» на тимчасове зберігання та його подальшу передачу головному сержанту роти ОСОБА_6 . Відповідач безпідставно поклав усю вину за втрату майна виключно на позивача.

У висновках службового розслідування не надано жодної правової оцінки тому факту, що зброя вибула з володіння солдата ОСОБА_1 за погодженням із керівництвом та була втрачена внаслідок форс-мажорних обставин (авіаційного обстрілу КСП «Малібу» 11.05.2024 року та екстреної евакуації озброєння в мішках під артилерійським вогнем 17.05.2024 року).

Крім того, необ`єктивність та неповнота службового розслідування підтверджується також суттєвими фінансовими суперечностями.

Так, приймаючи оскаржуваний наказ від 01.10.2024 року № 211, відповідач визначив суму матеріального збитку в розмірі 217 740,00 грн, проте згодом, наказом від 17.06.2025 року № 59, зменшив її до 137 097,80 грн. Даний факт свідчить про те, що на момент винесення первинного рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, відповідачем не було проведено належного фінансово-економічного аналізу та не встановлено реального розміру заподіяної шкоди, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

В постанові Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18 суд наголосив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, від 01.11.2022 року по справі № 380/3045/21.

Під час проведення службового розслідування не встановлено будь-які фактичні обставини правопорушення, інкримінованого позивачу, з яких вбачалося б наявність в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення.

Також, відповідачем протиправно не взято до уваги Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2124-IX (далі - Закон України № 2124-IX).

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» внесено зміни до Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII та статтю 1 після абзацу 2 доповнено новим абзацом такого змісту: бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З аналізу викладеного вбачається, що військовослужбовці звільняються від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати військового майна, під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту.

Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету у позивача не перевірялися.

Зі змісту акта службового розслідування вбачається, що евакуація, переміщення та тимчасове зберігання зброї роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 здійснювалися у мішках під впливом обставин непереборної сили, а саме - в умовах безперервних масованих артилерійських та авіаційних ударів з боку збройних сил російської федерації у районі населених пунктів Стариця та Ізбицьке Харківської області.

Натомість, під час фіксації факту нестачі пістолета 9мм АПС №ВИ1267 та 5 магазинів до нього, в акті службового розслідування не надано жодної належної правової оцінки зазначеним бойовим чинникам.

Відповідач залишив поза увагою той факт, що втрата військового майна відбулася безпосередньо під час виконання особовим складом бойових завдань та в процесі ліквідації наслідків руйнування КСП «Малібу» і КСП «Єрусалим». Замість детального дослідження умов, які забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану, висновки службового розслідування звелися до формального покладання матеріального тягаря на солдата ОСОБА_1 .

Матеріали службового розслідування не містять доказів, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання позивачем обов`язків військової служби або службових обов`язків, та відповідачем не враховано положення ст. 9 Закону № 160-ІХ щодо крайньої необхідності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

При цьому, службовим розслідуванням не встановлено прямого причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що солдат ОСОБА_1 допустив безвідповідальність та втрату контролю за особистою зброєю, не може бути належним та допустимим доказом притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає, що службовим розслідуванням не встановлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння ОСОБА_1 державі шкоди (за яку його притягнуто до матеріальної відповідальності), так як відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків, спричинив втрату військового майна (пістолета 9мм АПС №ВИ1267 та 5 магазинів до нього).

Відтак, висновок відповідача про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, а також підстав для його притягнення до матеріальної відповідальності є повністю спростованим.

Що стосується терміну на проведення відповідачем службового розслідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 розділу III Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Як встановлено судом, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.08.2024 № 405 «Про призначення службового розслідування по факту втрати військового майна» проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли втраті, а також з метою встановлення ступеня вини особи (осіб) чиї дії або бездіяльність стали причиною втрати пістолета 9мм АПС №ВИ1267.

При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача відбулося на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 № 211 «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 ».

Тобто, службове розслідування не було завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром військової частини НОМЕР_2 наказом від 22.08.2024 №405. При цьому, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про продовження строку службового розслідування, що свідчить про недотримання встановленої нормативної процедури.

Щодо посилань відповідача на перебування позивача у статусі особи, яка самовільно залишила військову частину (СЗЧ), суд зазначає, що ця обставина не має юридичного значення для вирішення даного адміністративного спору та не впливає на оцінку правомірності оскаржуваного розпорядчого акта.

Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожній особі гарантується право на судовий захист своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Чинне законодавство України не передбачає обмежень у праві на звернення до суду чи у праві на розгляд справи по суті для військовослужбовців, стосовно яких розпочато кримінальне провадження або які мають статус осіб, що самовільно залишили місце служби.

Предметом дослідження у даній справі є виключно дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування та наявність правових підстав для притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності згідно з Наказом від 01.10.2024 року № 211. Будь-які дії чи правопорушення, ймовірно вчинені позивачем після видання оскаржуваного наказу та виникнення спірних правовідносин, становлять предмет окремого кримінального або дисциплінарного провадження. Вони не можуть свідчити про правомірність дій відповідача у минулому та не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування законності свого рішення на момент його прийняття.

За таких обставин, факт перебування позивача в СЗЧ не є процесуальною перешкодою для всебічного розгляду справи та задоволення обґрунтованих позовних вимог.

Також суд вважає за необхідне вказати на те, що в порушення вимог чинного законодавства позивача не було ознайомлено із спірним наказом. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту ЗСУ та пункту 4 розділу VI Порядку № 608, наказ про притягнення до відповідальності обов`язково оголошується військовослужбовцю під підпис. Проте матеріали справи не містять жодних належних докази доведення Наказу № 211 до відома солдата ОСОБА_1 .

Не ознайомлення позивача зі спірним наказом не лише свідчить про грубе порушення процедури, а й призвело до обмеження процесуальних прав військовослужбовця на своєчасне оскарження. Вказане процесуальне порушення в сукупності з іншими виявленими порушеннями процедури проведення службового розслідування є додатковою підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також зважає на те, що в процесі розгляду справи встановлено факт видання командиром військової частини НОМЕР_2 похідного наказу від 17.06.2025 року № 59, яким суму матеріального стягнення було зменшено до 137 097,80 грн.

Вказаний наказ також перейняв порушення вимог законодавства, допущені при прийнятті первинного розпорядчого акта, та є протиправним у частині, що стосується позивача, оскільки базується на неправомірних висновках того самого службового розслідування.

Проте, керуючись принципом диспозитивності адміністративного судочинства та зважаючи на те, що наказ від 17.06.2025 року № 59 не визначався позивачем як самостійний предмет спору та вимог щодо його скасування у позовній заяві не заявлялось, суд не здійснює його безпосереднього скасування у межах даного процесу.

Водночас, визнання протиправним та скасування судом Наказу від 01.10.2024 № 211 автоматично позбавляє наказ від 17.06.2025 року № 59 юридичної сили та правових підстав для подальшого утримання будь-яких коштів з грошового забезпечення позивача.

Крім того, судом встановлено та долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що на момент розгляду та вирішення даного спору військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , яка видала оскаржувані розпорядчі акти.

Відповідно до приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу процесуальне правонаступництво.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 перейняла на себе всі права, обов`язки, а також функції матеріально-технічного та фінансового забезпечення ліквідованого (або реорганізованого) підрозділу військової частини НОМЕР_2 , саме вона є належним відповідачем, на якого покладається обов`язок щодо виконання даного судового рішення, припинення безпідставних фінансових утримань із позивача та відновлення його порушених прав.

Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 № 211 «Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 » за фактом втрати військової зброї, що стосуються накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та притягнення до матеріальної відповідальності, - є таким, що винесений необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому суд визнає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позивач довів те, що оспорювані пункти наказу відповідача прийнятті відносно позивача безпідставно, а відповідачем не доведено зворотного.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункту 29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правової оцінки таким.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства та встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування щодо виявлених фактів втрати військового майна роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 " від 01.10.2024 №211, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана" та матеріальної відповідальності шляхом стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Повне судове рішення складено 08.06.2026

Суддя Віятик Наталія Володимирівна