Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №120/7202/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 червня 2026 р. Справа № 120/7202/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку сторони позивача, рішення про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи).

Позивач вважає, що відповідач не правильно оцінив висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись та потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, № 14/3 від 09.04.2025 при розгляді рапорту позивача та помилково дійшов висновку, що такий висновок не містить даних про необхідність здійснення постійного догляду за дружиною позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні з військової служби позивача через сімейні обставини, зокрема, необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.06.2025 надійшли пояснення третьої особи щодо позовної заяви, у яких зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивує відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

У встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що доданий до рапорту витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.01.2025 №187/25/17В підтверджує, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, проте не містить зазначення про потребу постійного стороннього догляду.

Зауважує, що рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 та матеріали до нього були правомірно направлені за командою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки право прийняття рішення щодо звільнення офіцерського складу належить до компетенції вказаного органу. Разом з тим, додані до рапорту документи містять суперечності та не підтверджують право на звільнення, оскільки у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) від 28.01.2025 року, яка з 01.01.2025 року є єдиним уповноваженим органом для встановлення потреби у догляді дорослим особам з інвалідністю, потреба дружини позивача у постійному догляді не визначена.

Натомість наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) виданий у непередбаченій законом формі, а самі комісії ЛКК не мають нормативно визначених повноважень встановлювати потребу повнолітньої особи в постійному догляді, за винятком осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу. З огляду на відсутність передбачених законодавством документів, що підтверджують потребу дружини військовослужбовця у постійному сторонньому догляді, відповідач вважає, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби були відсутні.

26.02.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Згодом від представника відповідача надійшли заперечення на вказане клопотання.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у складі ВЧ НОМЕР_1 за військовим званням старший лейтенант.

19.08.1995 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 619 та 19.08.1995 видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно рекомендацій які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 187/25/17 І від 28.01.2025 року ОСОБА_2 встановлений виражений ступінь обмеження здатності до пересування. Здатність до трудової діяльності – виражений ступінь обмеження. Рекомендовано допоміжні засоби для пересування - милиці з опорою на передпліччя.

Як убачається з висновку ЛКК КНП «Бориспільський МЦПМСД» № 14/3 від 09.04.2025 року, висновок виданий ОСОБА_2 , як особі, в якої є порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

З урахуванням вищевказаних рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 187/25/17/ВП від 28.01.2025 року, рекомендацій які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 187/25/17 І від 28.01.2025 року, та висновку ЛКК КНП «Бориспільський МЦПМСД» № 14/3 від 09.04.2025 року позивач вважає, що вони свідчать про необхідність постійного догляду ОСОБА_2 на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади подружжя зареєстроване за однією адресою місця проживання.

15.04.2025 (дата реєстрації документа в КПС ЗСУ ) позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, до якого додав: нотаріально завірені копії паспортів громадян України на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 19.08.1995 року; оригінал витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України № 187/25/17/ВП від 28.01.2025 року на ім`я ОСОБА_2 ; оригінал витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 187/25/17ВТ від 28.01.2025 року на ім`я ОСОБА_2 ; оригінал витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 187/25/178 від 28.01.2025 року на ім`я ОСОБА_3 ; оригінал рекомендацій які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 187/25/17 І від 28.01.2025 року на ім`я ОСОБА_2 ; оригінал витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 ; оригінал витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію висновку ЛКК КНП «Бориспільський МЦПМСД» № 14/3 від 09.04.2025 року про наявність порушень функцій організму через які хворі особи потребують соціальної послуги з догляду відносно ОСОБА_2 .

За наслідком розгляду відповідного рапорту, позивачу відмовлено в звільненні з військової служби в зв`язку з тим, що до даного рапорт не додано належних доказів, які підтверджують факт встановлення ОСОБА_2 потреби у постійному догляді. Долучений до рапорту від 11.04.2025 року висновок ЛКК КНП «Бориспільський МЦПМСД» № 14/3 від 09.04.2025 року не відповідає формі затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 року № 667. Встановлення постійного догляду особі з інвалідністю II групи на думку відповідача не належить до компетенції ЛКК.

Позивач, не погодившись з відмовою у звільненні його зі служби, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Як встановив суд, позивач перебуває на військовій службі та подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи (дружиною ОСОБА_2 ).

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У свою чергу абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII. Підставою для такої відмови є ненадання військовослужбовцем до рапорту про звільнення документа на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною.

Чинним законодавством України не встановлено, які саме документи мають бути подані військовослужбовцем для підтвердження факту необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Питання про те, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду дослідив Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, в якій звернув увагу, що визначення терміну медичний висновок наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я від 18.09.2020 за №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Отже, медичний висновок це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317) (чинного на час встановлення дружині ІІ групи інвалідності та яке 01.01.2025 втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Отже, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, а також у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

У спірному випадку необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК, а встановлення групи інвалідності та строк її встановлення може підтверджуватися відповідною довідкою до акту огляду МСЕК.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.

Відповідно до пункту 11 Інструкції №407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11.04.2024 у справі №420/16689/23 щодо необхідності судам з`ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.

Відповідно до вимог викладеного вище законодавства, визначені два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою (у разі відсутності інших осіб): висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Інші документи, такі як довідка про призначення компенсації або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, законом не встановлені.

Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

Єдина практика застосування законів поліпшує суспільне сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя у свідомості будь-якої особи, яка звертається до суду України.

Необхідність постійного стороннього догляду може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК, який обов`язково відповідати формі визначеній чинним законодавством формі №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", що визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерством охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132.

Оскільки, до поданого рапорту позивачем був наданий висновок ЛКК № від 05.03.2025, який виданий не за встановленою формою, суд приходить до переконання про відсутність належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення позивача з військової служби, визначених підпунктом «г» пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні основних позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Так, позивачем було подано до суду клопотання про долучення доказів, зокрема копію Висновку 9/6 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий КНП "Бориспільський МЦПМСД" 18.02.2026 року.

Однак, відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 11.04.2025 про звільнення з військової служби та прийняття рішення за результатами його розгляду.

В той же час, долучений до матеріалів справи Висновок №9/6 був складений після звернення позивача до суду та не подавався відповідачу під час розгляду рапорту про звільнення. Вказаний документ не був предметом оцінки відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому не може свідчити про протиправність оскаржуваної дії станом на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин суд не може врахувати відповідний доказ при вирішенні даного спору по суті.

Разом із тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з новим рапортом про звільнення, долучивши до нього необхідні документи, в тому числі копію Висновку 9/6 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий КНП "Бориспільський МЦПМСД" 18.02.2026 року.

Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З огляду на відмову у позові підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Відповідач : Управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )

Суддя Чернюк Алла Юріївна