Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №664/2761/14-ц — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 664/2761/14-ц Головуючий в І інстанції: Хайдарова І.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1008/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк";

Приватне підприємство "Аніка Груп";

Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2026 року, постановлену у складі судді Хайдарової І.О., дата складання повного судового рішення – 08 травня 2026 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Приватне підприємство "Аніка Груп", про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

21 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просив скасувати встановлене щодо нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтована наступним.

Цюрупинським районним судом Херсонської області 15.07.2014 року у справі №664/2761/14-ц відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішеннями судів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №43394871 від 17.01.2014 року.

Вказав, що його трудовий договір з ПП "Аніка Груп" розірвано з моменту його мобілізації до лав Збройних Сил України 03.02.2025 року.

Вважає, що оскільки з моменту припинення його трудових відносин його звільнено з посади керівника, подальше існування і дія встановленого відносно нього обмеження є необґрунтованим.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.03.2026 року вказану заяву прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

04.05.2026 року представником Олешківського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано лист, у якому зазначено, що в провадженні відділу не перебуває на виконанні виконавчих проваджень, в яких серед боржників значиться ОСОБА_1 . Перевіркою даних архіву та спец архіву в системі АСВП Міністерства юстиції України таких даних також не виявлено.

В судове засідання учасники справи не прибули, про причини не явки суд не повідомили. Заявник у прохальній частині заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2026 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Приватне підприємство "Аніка Груп", про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 липня 2014 року у справі № 664/2761/14-ц тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі України за паспортом громадянина України без вилучення паспортного документу шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань за рішеннями судів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №43394871 від 17.01.2014 року.

Також суд враховував, що наразі ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Також суд виходив з того, що за змістом ч.ч.5, 8 ст.441 ЦПК України підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. При цьому заявник, звертаючись до суду із вказаною заявою, посилається на те, що його трудові відносини з боржником ТОВ "Аніка Груп" припинені, його звільнено з посади керівника. Однак, вказав суд, заявником жодних належних доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.

Також суд враховував, що заявником не надано доказів щодо виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості або вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення.

Також, суд виходив з того, що він наділений правом скасувати обмеження у праві виїзду за кордон лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування такого обмеження. При цьому, вказав суд, предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України, як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування. Процесуальні дії суду щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України і скасування такого обмеження врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати й ухвалити нове рішення, яким скасувати встановлене щодо нього тимчасове обмеження на виїзд за межі України за паспортом громадянина України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань за рішеннями судів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №43394871 від 17.01.2014 року. При цьому скаржник послався на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що його заяву було мотивовано фактом припинення його трудового договору з ПП "Аніка Груп" (ЄДРПОУ 34395959) через мобілізацію до ЗСУ. А тому вважає, що з моменту припинення трудових відносин з боржником ПП "Аніка Груп" (звільнення з посади його керівника) є необґрунтованим і таким, що не відповідає положенням ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України та статті 2 Протоколу 4 до Конвенції, подальше існування і дія встановленого зазначеною ухвалою обмеження його права у виїзді за межі України.

Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що обмеження вказаного права до нього було застосовано не як до фізичної особи, яка є боржником за невиконаними нею судовими рішеннями, а саме як до посадової особи юридичної особи-боржника, тобто як до (на той час) керівника – директора Приватного підприємства "Аніка Груп", від якого виконавець під час здійснення виконавчого провадження мав право вимагати надання пояснень за фактом невиконання рішень або законних вимог виконавця.

Також вказав, що суд не врахував, що предметом доказування у цій справі є факт припинення права виконавця вимагати від нього надання пояснень за фактом невиконання рішень або законних вимог виконавця під час здійснення виконавчого провадження щодо вказаного боржника.

Крім того, зазначив, що не зрозуміло чим керувався суд, коли дійшов висновку про недоведення припинення ним (скаржником) трудових відносин з боржником ПП "Аніка Груп", адже, вказав, жодними нормами КЗпП України та Статуту ЗСУ не допускається сумісництво військової служби за мобілізацією та керівної посади у приватному підприємстві, а він надав суду сторінки 1 і 4 свого військового квитка серії НОМЕР_2 від 08.12.1990 року та Довідку в/ч НОМЕР_1 від 05.06.2025 року.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 08.06.2026 року о 08:20 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається наступне.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 липня 2014 року у справі №664/2761/14-ц тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі України за паспортом громадянина України без вилучення паспортного документу шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань за рішеннями судів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №43394871 від 17.01.2014 року.

Відповідно до вказаної ухвали заступник начальника ВДВС Цюрупинського РУЮ Рудь А.А. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника по виконавчому провадженню – Приватного підприємства "Аніка Груп" Добрицького Руслана Валерійовича.

В поданні було зазначено, що на виконанні ВДВС Цюрупинського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 43394871 від 17.01.2014 року, відкрите на підставі виконавчих листів: №2а-678/12/2170, виданого 08.05.2012 року Херсонським окружним адміністративним судом; №2114/7333/12, виданого 11.03.2013 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення з ПП "Аніка Груп" на користь юридичних осіб боргу в загальній сумі 500 402,03 гривень. На даний час боргові зобов`язання не виконані. Заборгованість станом на 24.06.2014 року по зведеному виконавчому провадженні становить 500 402,03 грн, яка до цього часу не погашена. 23.06.2014 року здійснено вихід за місцем реєстрації боржника – юридичної особи та встановлено, що остання там не знаходиться. Згідно відомостей на запити до відповідних установ, майно, на яке може бути звернуто стягнення для погашення заборгованості у боржника відсутнє. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником боржника є Добрицький Руслан Валерійович. З метою забезпечення виконання судового рішення, держвиконавць просить тимчасово обмежити у виїзді за межі України керівника боржника, оскільки ПП "Аніка Груп" ухиляється від сплати боргу.

Згідно листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.10.2025 року за вих. №19/Д-27078/28234, станом на 08.10.2025 року у Державній прикордонній службі України виконується ухвала Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.07.2014 року у справі №664/2761/14-ц якою тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішеннями судів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №43394871 від 17.01.2014 року.

З копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , дата заповнення 08.12.1990 року, а також копії довідки ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2025 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Перш за все суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку, що передбачено п.31-1 ч.1 ст.353, ст.441 ЦПК України.

Про це також вказав і Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у справі № 712/7590/14-ц.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За ч.3 ст.6 вказаного Закону тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 5 ст.19 Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на 15.07.2014 року (час постановлення ухвали суду про обмеження), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Згідно з ч.1 ст.377-1 ЦПК України в редакції, чинній на 15.07.2014 року (час постановлення ухвали суду про обмеження), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

В силу п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За положеннями ст.441 ЦПК України в чинній редакції:

--- тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (частина 1);

--- суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина 3);

--- ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина 4);

--- суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5);

--- суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця (частина 6);

--- за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частина 7);

--- відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (частина 8).

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суд, який розглядав справу про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, мав з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання – має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У цій справі Цюрупинський районний суд Херсонської області вже постановив ухвалу від 15 липня 2014 року у справі № 664/2761/14-ц, якою заявника було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Задовольняючи подання органу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , як керівника боржника Приватного підприємства "Аніка Груп", суд виходив з того, що на виконанні ВДВС Цюрупинського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 43394871 від 17.01.2014 року, відкрите на підставі виконавчих листів: №2а-678/12/2170, виданого 08.05.2012 року Херсонським окружним адміністративним судом; №2114/7333/12, виданого 11.03.2013 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення з ПП "Аніка Груп" на користь юридичних осіб боргу в загальній сумі 500 402,03 гривень. На даний час боргові зобов`язання не виконані. Заборгованість станом на 24.06.2014 року по зведеному виконавчому провадженні становить 500 402,03 грн, яка до цього часу не погашена. 23.06.2014 року здійснено вихід за місцем реєстрації боржника – юридичної особи та встановлено, що остання там не знаходиться. Згідно відомостей на запити до відповідних установ, майно, на яке може бути звернуто стягнення для погашення заборгованості у боржника відсутнє. З метою забезпечення виконання судового рішення, держвиконавць просив тимчасово обмежити у виїзді за межі України керівника боржника, оскільки ПП "Аніка Груп" ухиляється від сплати боргу.

Оскаржуваною ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2026 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

По суті суд відмовив заявнику у скасуванні вказаного обмеження з підстав того, що, як вже вказувалось, заявником не надано доказів щодо виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості або вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення, а також ним не надано доказів на підтвердження свого твердження про те, що його трудові відносини з боржником ПП "Аніка Груп" припинені, його звільнено з посади керівника.

Відповідно до Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб":

--- підприємство – це юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.

За ст.3 вказаного Закону ("Підприємство"):

--- Приватне підприємство є юридичною особою, що створена на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту (частина 1);

--- порядок створення, діяльності та припинення підприємств визначається законом, а також установчими документами підприємства (частина 6).

За приписами ст.13 вказаного Закону створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації забороняється.

Тобто, наразі створення нових ПП в Україні заборонено.

Слід зазначити, що вказаний Закон поширив дію Закону № 2275-VIII ("Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") на приватні підприємства і наразі .

За положеннями ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ("Виконавчий орган товариства"):

--- виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина 1);

--- до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення) (частина 2);

--- виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень (частина 3);

--- виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (частина 4);

--- статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви (частина 5).

Відповідно до п.7 ч.2 ст.30 вказаного Закону ("Компетенція загальних зборів учасників") до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Таким чином, аналіз вказаного законодавства свідчить про те, що при мобілізації керівника (директора) Приватного підприємства до лав ЗСУ його трудові обов`язки не припиняються, вони зберігаються, але директор тимчасово увільняється від їх виконання на період військової служби, оскільки мобілізація не є підставою для звільнення.

Для звільнення директора приватного підприємства необхідно видання відповідного рішення органу, який має право на таке звільнення (наприклад, загальні збори власників).

У цій справі встановлено і заявником не оспорюється, що відповідні рішення суду боржником ПП "Аніка Груп" в повному обсязі не виконано.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В порушення ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України заявником не надано суду доказів, які б свідчили про виконання ПП "Аніка Груп" відповідних судових рішень або про припинення його повноважень директора вказаного приватного підприємства.

Отже, обставин для скасування обмежувальних заходів, накладених на заявника внаслідок невиконання зобов`язань, яке спричинило вжиття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не встановлено.

Вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, апеляційний суд враховує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, заявником не надано доказів щодо виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості або вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення, а також ним не надано доказів на підтвердження свого твердження про те, що його трудові відносини з боржником ПП "Аніка Груп" припинені, його звільнено з посади керівника.

Таким чином, оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що обмеження вказаного права до нього було застосовано не як до фізичної особи, яка є боржником за невиконаними нею судовими рішеннями, а саме як до посадової особи юридичної особи-боржника, тобто як до (на той час) керівника – директора Приватного підприємства "Аніка Груп", від якого виконавець під час здійснення виконавчого провадження мав право вимагати надання пояснень за фактом невиконання рішень або законних вимог виконавця. Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на припинення ним трудових відносин з боржником ПП "Аніка Груп".

При цьому апеляційний суд виходить з того, що скаржником не доведено належними доказами вказаного факту (звільнення з посади директора), адже надані скаржником відповідні сторінки свого військового квитка серії НОМЕР_2 від 08.12.1990 року та Довідка в/ч НОМЕР_1 від 05.06.2025 року про перебування скаржника на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 не підтверджують припинення ним повноважень директора вказаного приватного підприємства. Належними доказами з цього питання можуть бути відповідні рішення про звільнення його з посади директора.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність постановленої судом ухвали та не містять в собі підстав для її скасування, підлягають залишенню поза увагою решта доводів апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повної постанови – 08 червня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська