Рішення від 07 жовтня 2025 р. у справі №757/35450/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35450/24-ц

Пр. № 2-7450/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,

справа № 757/35450/24-ц

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

предмет та підстави позову - стягнення заборгованості за договором позики

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який було посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 580. Додатково, в той же день, 05.11.2021, відповідач власноручно склала та підписала розписку, яка підтверджує факт отримання грошових коштів та визначає строк їх повернення. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 , як позикодавець передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 2933280,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 112000,00 дол. США за курсом Національного банку України 26,19 грн за 1 долар США. Згідно з п. 2 .договору, відповідач зобов`язалася повернути отриману суму не пізніше 05.05.2022. Договір має безпроцентний характер. Станом на день подання позовної заяв відповідач не виконала свої зобов`язання за договором та н повернула отриману позику. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 2933280,00 грн, пеню відповідно до п. 7 договору позики в розмірі 2639952,00 грн, 3 % річних у розмірі 197453,94 грн та інфляційні втрати в розмірі 735936,50 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. від 14.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Солдаткіна О.С. про забезпечення позову.

У зв`язку з перебуванням судді Підпалого В.В. у довгостроковій відпустці та з метою недопущення порушення строків розгляду справ, 24.02.2025 здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Ухвалою суду від 26.02.2025 справу прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.06.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України», правом на подання відзиву не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який було посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 580.

Відповідно до п. 1 договору, ОСОБА_1 , як позикодавець передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 2933280,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 112000,00 дол. США за курсом Національного банку України 26,19 грн за 1 долар США.

Згідно з п. 2 договору, відповідач зобов`язалася повернути позивачеві отриману суму не пізніше 05.05.2022. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору.

Додатково, в той же день, 05.11.2021, відповідач власноручно склала та підписала розписку, яка підтверджує факт отримання грошових коштів у розмірі 2933280,00 грн, що є еквівалентом 112000,00 дол. США та визначає строк їх повернення до 01.05.2022.

Станом на дату подання позову відповідач свої зобов`язання зі сплати боргу не виконала.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга цієї статті).

Як свідчать матеріали справи, на підтвердженням укладання договору позики, позивач надав договір позики від 05.11.2021 та розписку від 05.11.2021, якими підтверджується отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_1 в розмірі 2933280,00 грн, що є еквівалентом 112000,00 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу.

Щодо вимог про стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційного збільшення, слід зазначити наступне.

Так, позивач просив стягнути пеню відповідно до п. 7 договору позики в розмірі 2639952,00 грн, 3% річних у розмірі 197453,94 грн та інфляційне збільшення у розмірі 735936,50 грн за період з травня 2022 року по червень 2024 року.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваних грошових коштів, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). А відтак, враховуючи вищевикладене вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційного збільшення задоволенню не підлягають.

У порядку статті 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 6825,11 грн (45,08%).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 192, 193, 524, 526, 530, 545, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05.11.2021 в розмірі 2933280 (два мільйони дев`ятсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 6825 (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 11 коп.

У задоволені решти вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р.В. Новак