Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №377/354/22 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:377/354/22

Провадження №: 2/755/1860/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_5 , звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд: встановити місце поживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 за адресою її фактичного місця проживання АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.07.2014 укладено шлюб між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області актовий запис № 76. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька, ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька, ОСОБА_7 . До серпня 2021 року вони в чотирьох мешкали разом за адресою АДРЕСА_2 .

У серпні 2021 року їхні шлюбні відносини фактично припинилися і позивач разом з доньками переїхала в АДРЕСА_1 , де мешкає по теперішній час.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 755/11764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між нею та відповідачем було розірвано.

Після розірвання шлюбу малолітні діти ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишились проживати з позивачем за адресою її фактичного проживання. З 27.08.2021 старша донька була зарахована до 1 класу Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів№ 2 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області. Молодша донька ОСОБА_7 24.11.2021 була прийнята до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, і відвідували заклади без будь-яких нарікань. Разом з цим з вересня 2021 року обидві її доньки почали відвідувати Соціально-психологічний центр м. Славутич. Необхідність у відвідуванні психолога виникла через те, що на її думку розлучення батьків дуже негативно вплинуло на емоційний стан та психологічний розвиток дітей. Крім того, дівчатам там дуже подобалось проводити час. У лютому 2022 року через те, що в Україні почалась війна, відвідування центру призупинилось.

Відповідач по справі періодично відвідував дітей та проводив з ними вільний від школи та садочку час. На прикінці 2021 року позивач з відповідачем вирішили примиритись і спробувати побудувати їхні сімейні стосунки знову. Отже з 01.01.2022 вони почали проживати разом за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач іноді відлучався до міста Києва на роботу, але з того часу, як в Україні почались воєнні дії, ОСОБА_3 залишився в місті Славутич на постійній основі. 22.04.2022 позивача та її малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було взято на облік, як внутрішньо переміщені особи за фактичним місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 .

23.04.2022 через те, що відповідач не знайшов порозуміння із її батьками, вони разом з доньками переїхали до оселі його батька, який мешкає за адресою АДРЕСА_3 . Їхня спроба створити сім`ю на принципах взаємоповаги та доброзичливості видалась не вдалою. Життя разом з ОСОБА_3 виявилось не доцільним та таким, що шкодить психологічному стану та розвитку дітей.

27.04.2022 на ґрунті побутових питань вона з відповідачем посварились. У ході сварки останній застосував проти позивача фізичну силу та виставив її на подвір`я, викинувши речі. Дівчат залишив у себе, закрив перед позивачем двері та не дав змоги забрати дітей. Через таку поведінку відповідача 05.05.2022 позивач змушена була звернутися до відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області із заявою про те, що її колишній чоловік не віддає дітей. За допомогою працівників поліції відповідач повернув її молодшу дочку ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 залишилась у відповідача. Працівники поліції порекомендували вирішити питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, звернувшись до суду.

З 27.04.2022 відповідач мешкає за адресою АДРЕСА_3 , забравши від позивача доньку ОСОБА_8 та не захотів повертати її додому (за адресою її постійного проживання - АДРЕСА_1 ). Починаючи з цього часу ОСОБА_3 постійно чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Це виражається у забороні Мілані спілкуватись зі нею безпосередньо, коли вона телефонує дочці, то відповідач забирає слухавку та не дає розмовляти з нею, забороняє залишатись за адресою її проживання. Вважає, що діями відповідач позбавляє права дитини на вільне спілкування зі своєю матір`ю та з маленькою сестричкою.

11.05.2022 через те, що позивач з відповідачем так і не дійшли згоди щодо того, з ким із батьків буде проживати малолітня дитина, з метою вирішення спору між досудовому порядку, остання звернулась до органу опіки та піклування в особі того комітету Славутицької міської ради. 27.05.2022 позивач отримала лист від служби у справах дітей та сім`ї виконавчого Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 01-22/54 в якому начальник служби рекомендувала останній вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей у судовому порядку згідно з діючим законодавством України. 09.06.2022 позивач отримала витяг з протоколу № 05 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради. В даному витягу зазначено, що комісія ухвалила рекомендувати в судовому порядку вирішувати питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із батьків.

22.06.2022 відповідач забрав їхню молодшу доньку та не повернув її за місцем її постійного проживання разом з ним у його батька за адресою АДРЕСА_3 .

01.08.2022 близько 20:30 відповідач привів на дитячу площадку, що знаходиться на Центральній площі біля центрального стадіону, їхніх доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Дізнавшись про те, що у позивача з`явиться шанс побачити доньок, остання разом із своєю матір`ю та батьком зібралась і вони пішли до ігрової площадки. Там остання зустрілась з доньками та гралася з ними. Згодом її колишній чоловік почав забирати дітей. Але батько позивача повідомив відповідачу, що позивач буде забирати дітей додому до її місця проживання. На таку пропозицію ОСОБА_3 відмовив у грубій формі. Почав кричати на позивача, остання увесь час намагалась відволікти від його криків та сварки молодшу доньку. Через те, що ОСОБА_3 дуже образливо та гучно лаявся, старша донька також розплакалась та втекла під дерево, що біля майданчику. Її вчителька ОСОБА_10 , яка в той час підійшла до ігрового майданчика, забрала ОСОБА_8 та провела її на лавку і почала заспокоювати дитину. Через те, що ОСОБА_3 доволі грубо себе поводив, позивач викликала наряд поліції, яка прибула на місце протягом 5 хвилин. Для з`ясування обставин поліцейські звернулись до позивача, і вона розповіла, що її колишній чоловік не дає її забрати дітей додому та утримує їх у себе вдома насильно. В той час ОСОБА_3 зателефонував своєму батькові, а той в свою чергу приїхав на велосипеді. ОСОБА_9 була на руках у матері позивача, яка намагалась заспокоїти дитину. Коли приїхав батько її колишнього чоловіка, то він одразу побіг до матері позивача та вдарив її декілька разів по голові, зачепивши при цьому ОСОБА_9 . Це побиття відбулось на очах у поліцейських, та зафіксовано на камери працівників правоохоронних органів. У супроводі поліцейських позивача доставили додому разом з ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 її колишній чоловік так і не віддав. В результаті батьки позивача поїхали разом з її колишнім чоловіком та з його батьком у відділення поліції. Там мама позивача написала заяву про те, що її побили. Умовити ОСОБА_3 що віддав ОСОБА_8 матері не вдалось навіть поліцейським. Тому ОСОБА_3 забрав ОСОБА_8 до свого місця проживання в Чернігівському кварталі. Того ж вечора її матері стало погано, викликали швидку допомогу та її госпіталізували з діагнозом поверхнева травма волосистої частини голови, забій.

На наступний день, 02.08.2022, через погане почуття ОСОБА_9 , позивач прийшла на прийом до дитячого лікаря, після огляду дитині поставили діагноз - ушиб м`яких тканей лоба справа, гостра реакція на стрес. На даний час старша донька ОСОБА_6 проживає із відповідачем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , та фактично знаходиться в одному приміщенні з людиною, яка відкрито порушує громадський порядок, наносить тілесні ушкодження дитині та людині похилого віку. Вже протягом чотирьох місяців позивач не має змоги спілкуватися з дитиною та піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, всупереч Декларації прав дитини малолітня ОСОБА_8 розлучена з матір`ю.

Також позивачу відомо, що її колишній чоловік здійснює психологічний тик на її старшу доньку та погрожує їй тим, що у випадку бажання дитини ( ОСОБА_8 ) піти жити з мамою, він буде засмучений і перестане купувати їй іграшки та мобільні телефони. На додаток до цього, поведінка її колишнього чоловіка, який намагається розірвати між дитиною та матір`ю, висловлюється в бік матері дитини образливими та нецензурними словами в присутності малолітньої доньки, виховує в дитині ненависть до матері, впливає на морально-психологічний стан, що в подальшому може зробити її людиною жорстокою та злою. Наведені факти свідчать про те, що відсутність формального визначення місця проживання дітей призводить до неможливості спокійного розвитку малолітніх дітей. Дівчата стають свідками конфліктних ситуацій між позивачем та її колишнім чоловіком.

Сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, отже спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. З наданих документів вбачається, що в порядку досудового вирішення спору позивач зверталась до органу опіки та піклування, але отримала відповідь з рекомендацією звернутися до суду. Тому остання вимушена звернутися до суду.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 13.09.2022 цивільну справу № 377/254/22 передано на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу строку на усунення недоліків.

14.11.2022 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.11.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

30.11.2022 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла зустрічна позовна заява.

02.12.2022 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про допит свідків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.01.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків позивачем за зустрічним позовом.

16.01.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визначення місця проживання дітей. Вимоги зустрічної позовної заяви об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

01.02.2023 від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до суду надійшло клопотання про витребування висновку органу опіки та піклування за місцем фактичного проживання дітей.

15.02.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про долучення доказів.

15.02.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про допит свідків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.02.2023 витребувано від Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.02.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про призначення комплексної судової нарколога-психіатричної експертизи.

20.03.2023 від Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до суду надійшов висновок.

21.03.2023 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.03.2023 клопотання позивача ОСОБА_3 про проведення комплексної судової нарколого-психіатричної експертизи задоволено частково, призначено судово-наркологічну експертизі та судово-психологічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.05.2023 поновлено провадження у цій цивільній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2023 уточнено вид експертизи, призначеної ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.03.2023, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.09.2023 поновлено провадження у цій цивільній справі, призначено судове засідання.

22.05.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.11.2023 витребувано докази у справі.

01.12.2023 з КПН «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області до суду надійшла відповідь на виконання ухвали про витребування доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.12.2023 з КНА «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області до суду надійшли витребуванні судом докази.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.02.2024 №19 відповідно до п. 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 визначено головуючим суддею Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.02.2024 дана цивільна справа прийнята до провадження суддею Яровенко Н.О. та призначена до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.04.2024 в задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову, та вжито заходів забезпечення позову.

23.04.2024 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

21.05.2024 до суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів.

28.10.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.11.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали суду від 16.05.2024 залишено без задоволення.

25.11.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про долучення доказів та проведення судового засідання 27.11.2024 за відсутності позивача та його представника.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.11.2024 провадження у цивільній справі зупинено до закінчення проведення експертизи та направлено дану справу до експертної установи для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.03.2023.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2025 змінено ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2024 про забезпечення позову.

23.07.2025 з Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов висновок № 982 від 26.06.2025.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025 провадження даній цивільній справі поновлено та справа призначена до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №104 від 15.01.2026 відповідно до п.п.2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 визначено головуючого суддю Катющенко В.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, до свого провадження та справа призначена до судового розгляду.

02.03.2026 від виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до суду надійшло клопотання про проведення засідання у справі за відсутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.05.2026 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - закрито, на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

В судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відмовилась від попередньо поданих клопотань про виклик свідків, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судовому засіданні 28.05.2026 відповідач ОСОБА_3 відмовився від попередньо поданих клопотань про виклик свідків, позовні вимоги та фактичні обставини у справі викладені у позові, визнав, не заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.05.2026 представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав позицію свого довірителя та додатково вказав, що до початку судового розгляду узгодив позицію із відповідачем та прийняли рішення про визнання позову в інтересах дітей.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у київській області, про що складено відповідний актовий запис № 76. Прізвище дружини - ОСОБА_3 (а.с.28, Т.1).

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Славутицьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Вишгодському районі Київської області Центральноо міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.32, Т.1).

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Славутицьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Вишгодському районі Київської області Центральноо міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.15,Т.1).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14.09.2021, у справі № 755/11764/21, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.48-49, Т.1).

Згідно довідки від 22.04.2022 № 3219-5001301407 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35, Т.1).

Згідно довідки від 22.04.2022 № 3219-5001301645 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30, Т.1).

Довідкою від 22.04.2022 № 3219-5001302052 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33, Т.1).

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.58, Т.1).

Згідно витягу з протоколу № 05 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради від 09.06.2022, про розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.05.2022 № 788 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ж, разом з матірю, ухвалили одноголосно: батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через незнаходження взаєморозуміння та прийняття компромісних рішень з питань утримання, виховання, розвитку дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом доброзичливо-перемовного процесу, а не письмових звернень чи звинувачень сторін, рекомендовано в судовому порядку вирішувати питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із батьків (а.с.36, Т.1.).

Відповідно до довідки № 3 від 17.06.2022 виданої директором закладу дошкільної освіти № 5 «Джерельце», ОСОБА_7 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з 24.11.2021 і по теперішній час (а.с.27, Т.1).

Згідно довідки від 24.06.2022 № 01-51/88 виданої директором Славутицьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована до 1 класу Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 27.08.2021 (наказ № 44 від 27.08.2021) (а.с.26, Т.1).

Згідно довідки № 47-82 від 17.06.2022 виданої Державним агентством України з управління зоною відчуження ДПС «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_1 працює в ДПС «Чорнобильська АЕС» з 11.01.2010 по теперішній час та займає посаду фахівця із соціальної роботи 1 категорія (а.с.38, Т.1).

Згідно довідки про доходи № 152 від 17.06.2022, за період з лютого 2022 року по травень 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 за місцем роботи склала 71 130,21 грн. (а.с.42, Т.1 ).

З виробничої характеристики за місцем роботи, ОСОБА_1 , за час роботи на Чорнобильській АЕС зарекомендувала себе ініціативним, відповідальним та надійним фахівцем, здатним виконувати доручення у встановлені терміни. До виконуваної роботи ставиться відповідально, проявляє ініціативу, здатна приймати самостійні рішення та відстоювати власну позицію. Відрізняється пунктуальністю, високою вимогливістю до себе, прагненням професійного зросту. В колективі користується заслуженою повагою та авторитетом, готова прийти на допомогу колегам, підтримати в будь-якій ситуації. Неконфліктна, з колегами знаходиться в доброзичливих відносинах, виявляє делікатність та терпіння. Витримана, коректна. Трудову дисципліну не порушувала, дисциплінарних стягнень не має (а.с.41, Т.1).

Згідно довідки в№ 43/01-32 від 08.08.2022 соціально-психологічного центру м. Славутич, виданої ОСОБА_1 , про те що, вона зверталась з 15.09.2021 по 28.01.2022 за психологічною допомогою з питань дитячо-батьківських відносин, про що зафіксовано у індивідуальній картці отримувача психологічних послуг (а.с.29, Т.1).

Згідно висновку від 14.03.2023 №67 органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає за доцільне: прийняття рішення щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинного ґрунтуватися, в першу чергу, на забезпеченні найкращих інтересів малолітніх дітей, зокрема проживання у сприятливому, безпечному, спокійному та стійкому родинному середовищі, в якому існує єдність, підтримка, взаємоповага між членами родини, та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним, отже доньки повинні отримувати належне батьківське піклування, а батьки здатні забезпечити достатній догляд за малолітніми: фізичний, духовний, інтелектуальний, культурний, соціальний розвиток, приділяти їм максимум уваги та любові, як наслідок, у дітей збережуться сталі сімейні зв`язки, що сприятимуть гармонійному розвитку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7-13, Т.2).

Згідно довідки № 20 від 15.06.2023, ОСОБА_3 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Атосенергосервіс» з 02.11.2009, та займає посаду начальник сектору теплогідравлічного моделювання. Його заробітна плата згідно штатного розпису складає 14 530 грн (а.с.74, Т.2).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №982 від 26.06.2025, складеного судовими експертами Державної установи «Інститут судової психіатрії міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_1 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу (в тому числі клінічних ознак залежності від звивання спиртних напоїв та наркотичних речовин), за своїм психічним станом не потребує лікування від хронічного алкоголізму та наркоманії, не виявляє ознак будь-якого психічного розладу (а.с.174-182, Т.3).

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

У відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За нормами ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно висновку від 14.03.2023 № 67 органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області щодо розв`язання спору про визначення місяця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає за доцільне прийняття рішення щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинного ґрунтуватися, в першу чергу, на забезпеченні найкращих інтересів малолітніх дітей, зокрема проживання у сприятливому, безпечному, спокійному та стійкому родинному середовищі, в якому існує єдність, підтримка, взаємоповага між членами родини, та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним, отже доньки повинні отримувати належне батьківське піклування, а батьки здатні забезпечити достатній догляд за малолітніми: фізичний, духовний, інтелектуальний, культурний, соціальний розвиток, приділяти їм максимум уваги та любові, як наслідок, у дітей збережуться сталі сімейні зв`язки, що сприятимуть гармонійному розвитку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7-13, Т.2).

У висновку встановлено, що 19.07.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через різні погляди на життя та сварки 14.09.2021 шлюб між подружжям було розірвано. Після припинення шлюбних відносин спільні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилися проживати з матір`ю ОСОБА_1 . У серпні 2021 року ОСОБА_1 разом з доньками переїхала до АДРЕСА_1 . Із 27.08.2021 ОСОБА_6 була зарахована до 1 класу СЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2, наразі навчається у 2 класі; ОСОБА_7 - з 24.11.2021 до закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 5 «Джерельце» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області. 25.07.2022 до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради звернувся громадянин ОСОБА_3 з приводу неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 разом з доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . 3 його слів, 22.07.2022 батько вимушений був забрати молодшу доньку для проживання у своїй родині за адресою: АДРЕСА_3 , через неадекватну поведінку матері ОСОБА_1 у присутності дитини. У заяві ОСОБА_13 зазначив, що з метою недопущення безпосередньої загрози життю і здоров`ю доньки ОСОБА_9 , із 22.07.2022 вона проживає разом із ним. Водночас, з метою з`ясування зазначених фактів, негайно після звернення ОСОБА_14 , 25.07.2022 суб`єктами соціальної роботи було здійснено рейд-перевірку за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , але двері ніхто не відчинив. Слід зауважити, що 11.05.2022, 20.05.2022 із заявами до служби у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Славутицької міської ради зверталась громадянка ОСОБА_1 з приводу перешкоджання ОСОБА_3 спілкуванню матері з донькою ОСОБА_8 , яка на той час мешкала із батьком. Із метою об`єктивного встановлення обставин, викладених у заявах, 12.05.2022 суб`єктами соціальної роботи було здійснено обстеження житлово - побутових умов проживання дитини ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , у ході якого встановлено, що дитина проживає у житловому приміщенні, санітарно - гігієнічні умови якого відповідають загально - прийнятим нормам. ОСОБА_6 мешкає разом з батьком та дідусем у сприятливій емоційній атмосфері, у сім?ї дружні стосунки між членами родини, присутність взаєморозуміння та підтримки. Також обстежені умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого встановлено, що умови проживання належні, створено всі необхідні умови для проживання дітей. 13.05.2022 до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради запрошено громадянина ОСОБА_3 , який надав письмове пояснення щодо зазначених ОСОБА_1 у заяві фактів.

Разом із тим під час бесіди з ОСОБА_3 йому рекомендовано не чинити перепони щодо спілкування матері з донькою ОСОБА_8 , та, в першу чергу, враховуючи інтереси дитини, знаходити компромісні рішення, не допускати конфліктні ситуації та з?ясування стосунків у присутності дітей, бо це може призвести до погіршення емоційного стану доньки та порушень її прав та законних інтересів.

13.05.2022 у присутності ОСОБА_3 відбулась бесіда із донькою ОСОБА_8 , яка повідомила працівникам служби у справах дітей та сім`ї, що їй подобається проживати разом із батьком, вони спільно виконують домашні завдання та проводять вільний час.

Дитина перебувала у позитивному емоційному стані, гарно вдягнена відповідно до віку та сезону, мала охайну зачіску. ОСОБА_8 спокійна, усміхнена, із задоволенням йшла на контакт із дорослими, згідно зі своїм віком, відповідала на питання, адже опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини та її благополуччя.

Зі слів ОСОБА_8 , наразі вона не бажає проживати з мамою через постійні сварки та конфліктні ситуації, які виникають між членами родини ОСОБА_1 присутності дитини. З метою знаходження порозуміння між ОСОБА_1 та колишнім чоловіком, а також прийняття компромісних рішень з даного питання, 25.05.2022 відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради, на якому були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Членами комісії встановлено, що стосунки між батьками з питання визначення місця проживання ОСОБА_8 не урегульовані, дорослі не знаходять порозуміння, з`ясовують стосунки у присутності суб`єктів соціальної роботи, перекладають прийняття рішення на плечі маленької дитини, постійно запитуючи, з ким вона бажає проживати, не бажають врахувати інтереси доньки, а не задовольнити власні амбіції, що є грубим порушенням прав дитини.

Батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наголошено, що ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, згідно з ч. 2 якої батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Членами комісії було рекомендовано батькам знайти взаєморозуміння, оскільки взаємоповага, підтримка, спільна участь у вихованні створюють сприятливе середовище для розвитку дітей, дотримання їх прав, формування гармонійних особистостей. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради (протокол від 05.06.2022 № 05) було ухвалено рішення, в якому вкотре рекомендовано батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через незнаходження взаєморозуміння та прийняття компромісних рішень з питань утримання, виховання, розвитку дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 шляхом доброзичливо - перемовного процесу, а не письмових звернень чи звинувачень сторін, керуючись ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України, рекомендувати в судовому порядку вирішувати питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із батьків( а.с.8-13,Т.2).

Верховний Суд у своїх позиціях також звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин спільні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишились проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Із 2022 року малолітня ОСОБА_6 проживала разом з батьком за його фактичною адресою місця проживання, ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю за її фактичною адресою місця проживання. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. В той же час, в судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю та вважав, що такий порядок найбільше відповідає найкращим інтересам дітей.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 ЦПК України. крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За правилами ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на викладене, з урахуванням наданих до суду доказів, наявність у ОСОБА_1 облаштованого житлового приміщення для дітей, її участі у вихованні доньок та ставленні до них, піклування про їх стан здоров`я та розвиток, взаємозв`язок та тісний контакт, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дітей, та виходячи із найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку про необхідність визначення місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, суд наголошує, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, а також враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з нею є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей за фактичною адресою місця поживання матері суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця поживання в Україні» свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Згідно до ч. 3, 4 статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків (усиновлювачі) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усинавлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, та у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дітей цього віку визначається за згодою батьків. Крім того, питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дітей - їх прав на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дітей.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Аналізуючи вище викладене, враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимог про визначення місця проживання дітей за фактичною адресою місця проживання позивача, оскільки конкретна адреса проживання не є визначальною для вирішення спору та може змінюватися залежно від життєвих обставин.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 122, 136, 141, 155, 160, 161, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (код в ЄДРПОУ: 04527684, Центральна пл., 7. м. Славутич, Київська обл.), про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій часині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 08.06.2026.

Суддя: