Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №754/5944/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8050/26

Справа №754/5944/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 38 601,74 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

28.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" (надалі - Позивач) подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором № 800061 від 17.06.2025 в загальному розмірі 38 601,74 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн, комісія у розмірі 10 220,00 грн, штрафними санкціями у розмірі 9 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 17.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит, за яким Відповідачка отримала кошти в розмірі 7 000,00 грн. 25.11.2025 право вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі договору відступлення прав вимоги. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та судових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн.

Відповідачка визнала позов частково у саме у розмірі 17 220,00 грн, що складаються з: 7 000,00 грн - тіло кредиту, 10 220,00 грн комісії. Просила відмовити у стягненні штрафу, у зв`язку з військовим станом та зменшити витрати на правчину допомогу до 5 000,00 грн, оскільки ця категорія справ є типовою та не потребує значного затрату часу.

Також просила розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частини перша, четверта статті 206 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) роз`яснив, що "відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову".

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

17.06.2025 ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитодавець) та Відповідачкою, ОСОБА_1 (Позичальниця) укладено Договір № 800061 про надання кредиту у формі електронного документа з урахуванням особливостей, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Відповідачка підписала договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора № 109888.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, перерахувавши 7000,00 грн на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_1 . Факт перерахування 17.06.2025 коштів у сумі 7 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням 155903928 від 17.06.2025. Відповідачка вказані обставини визнає.

Відповідно до умов Договору Позичальниця зобов`язана була повернути кредит та сплатити проценти протягом 346 днів, тобто не пізніше 29.05.2026.

Згідно з розрахунку заборгованості заборгованість Відповідачки становить 17 220,00 грн, що складається з: 7 000,00 грн - тіло кредиту, 10 220,00 грн комісія.

Відповідачка частково визнала позов у цій частині. Суд не встановив, що визнання Відповідачкою позову в частині основного боргу та комісії суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому наявні законні підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 7000,00 грн та комісії у сумі 10 220,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору.

Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні. Тому та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, не виключає застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства.

Ураховуючи, що кредитний договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідачка звільнена від відповідальності у вигляді сплати пені/штрафу в силу прямої вказівки закону. Тому нарахування Позивачем (чи Первісним кредитором) пені та штрафів є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору відступлення прав вимоги № ДО-20251125, укладеного 25.11.25 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" (Новий Кредитор).

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № ДО-20251125 від 25.11.2025 (позиція № 229) та Актом приймання-передачі Реєстру Боржників, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 8000618 від 17.06.2025.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору факторингу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо розстрочення виконання рішення

Відповідачка просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що вона має намір добросовісно виконати рішення суду, але не має можливості виконати рішення суду повністю.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності Відповідачки, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й Відповідачки, Суд вирішив розстрочити виконання судового рішення за її клопотанням на 12 місяців.

Також Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідачки добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 17 220,00 грн, тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 187,40 грн.

Позивач просить відшкодувати 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладеного між Позивачем та адвокатом Богомолом Віктором Вікторовичем.

На підтвердження понесених витрат та повноважень представника Позивач надав Суду такі докази: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 001256 від 27.02.2017; витяг з акту № 92 про надання юридичних послуг від 10.02.2026, відповідно до якого надання усної консультації становить 6 000,00 грн (2 год), складання позовної заяви 6 000,00 грн (1,2 год), платіжну інструкцію № 418 від 26.02.2026 на суму 35 000,00 грн, призначення платежу - оплата правової допомоги згідно договору ДО-20260202/001 від 02.02.2026

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підтверджений документально та визначений на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог. З огляду на зазначене, з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5 353,12 грн (12 000,00 грн ? 17 220,00 грн / 38 601,74 грн).

Позивач заявив про стягнення судових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів Відповідачці у розмірі 381,74 грн.

На підтвердження цього Суду надано: акт наданих послуг № 80 від 28.02.2026; договір № ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, що укладений між Позивачем та ТОВ "ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ", додаток №3, згідно з яким друк пакету документів до суду - 207,63 грн; конвертування, організація поштової доставки, за комплект - 4,87 грн; Підготовка поштових документів, за комплект - 4,79 грн; обробка бази, за комплект - 4,95 грн; поштові витрати (послуги УП) - 159,50 грн. Всього за вказані послуги 381,74 грн.

Надані Позивачем акт наданих послуг, договір та додаток до нього підтверджують лише перелік і вартість послуг, які підлягали наданню, однак не є доказами фактичної сплати Позивачем коштів за такі послуги. Матеріали справи не містять платіжних документів, які б підтверджували перерахування коштів виконавцю послуг (платіжного доручення, квитанції, фіскального чека тощо).

Тому суд дійшов висновку про недоведеність понесенних Позивачем витрат, у зв`язку з чим у їх стягненні слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" 7 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 10 220,00 грн заборгованості комісією, судовий збір у розмірі 1 187,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 353,12 грн, розстрочивши виконання рішення суду в цій частині терміном на 12 місяців, а саме: зобов`язати здійснювати виплати рівними частинами у розмірі 1 980,05 грн щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до останнього дня відповідного календарного місяця, починаючи з липня 2026 року.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 08.06.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО