Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №609/388/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 609/388/26

2/609/441/2026

08 червня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Катерняк О.М.,

з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 , вимоги позивача: про зміну способу стягнення аліментів,

учасники справи не з`явилися,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 20 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шумського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка самостійно виховує спільного з відповідачем сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким на даний час проживає в с. Павлівка, Кропивницького району Кіровоградської області. Зазначає, що відповідач не приймав належної участі у вихованні та забезпеченні їх спільного сина, враховуючи байдуже та невідповідальне ставлення до своїх обов`язків, вважала, що примусове стягнення аліментів матиме вплив на нього, а тому була змушена звернутись до суду із заявою про стягнення аліментів. Відповідно до Судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2025 по справі №391/521/24 відповідач повинен був сплачувати аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, що становить 2563 грн, відповідно до цього відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1281,51 грн щомісяця. Вважає даний розмір аліментів недостатнім та несправедливим по відношенню до сина в умовах сьогодення. Вказує, що середні щомісячні витрати на дитину становлять в декілька разів більший розмір, що значно перевищує розмір аліментів, які сплачує відповідач. Вона в свою чергу змушена брати тимчасові підробітки та матеріальну допомогу від батьків для забезпечення сина відповідно до його потреб, які постійно зростають. Вважає, що відповідач має більшу фінансову можливість на утримання сина, оскільки є військовослужбовцем із стабільною заробітною платнею, щоб сплачувати аліменти на утримання сина на рівні передбаченому чинним законодавством, а саме 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу). З цих підстав просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, а саме із стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від його заробітку (доходу).

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду по суті на 18 травня 2026 року.

4. Ухвалою суду від 18 травня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 08 червня 2026 року через неявку відповідача.

5. Сторони в судове засідання не з`явились.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з`явився, хоча судом вживались заходи щодо належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України та шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстровану адресу проживання. Проте, на адресу суду повернулися поштові конверти із вкладенням та довідкою АТ Укрпошта про невручення поштового відправлення по причині відсутності адресата.

Про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду справи або про розгляд справи у відсутності на адресу суду не скеровував. Своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

6. Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

7. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

8. Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

9. Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивача проти заочного вирішення справи не заперечувала, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

10. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

11. Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Павлівка Кропивницького району Кіровоградської області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кропивницьким відділом ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

12. Відповідно до Судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2025 року у справі №391/521/24, визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.08.2024 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13. Витягами з реєстру Компаніївської територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

14. Відповідно до інформації, яка міститься у довідці №39 від 16.04.2026, виданій Компаніївською селищною радою №12 Кропивницького району Кіровоградської області слідує, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . разом з нею проживає та знаходиться на її утриманні син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІV. Оцінка Суду.

15. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

16. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

17. Главою 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

18. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.07.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

19. Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

20. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

21. За змістом частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

22. Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

23. Згідно із частин 2, 3 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

24. Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

25. За змістом частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

26. Встановлено, що відповідно до Судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2025 по справі №391/521/24 відповідач повинен був сплачувати аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.09.2018 у справі №486/466/18 зазначив, що право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

27. Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів визначається судом з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05.02.2014).

28. З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та згідно судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2025 по справі №391/521/24 визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.08.2024 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає в позовній заяві, що їй відомо про те, що відповідач є військовослужбовцем, має сталу заробітну плату, а відтак спроможний сплачувати більшу суму аліментів на утримання сина, зокрема, яка визначається в частці від його доходу.

При цьому, вирішуючи питання про зміну способу стягнення аліментів, Суд враховує розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, ринкові ціни на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, ситуацію в країні та рівень інфляції, та вважає, що є підстави для зміни способу стягнення визначених раніше судом аліментів.

29. Водночас, відповідач своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог не виказав.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначених згідно судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2025 року у цивільній справі №391/521/24, та стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

30. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із чим, оскільки в даних правовідносинах позивачка звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1331,20 грн судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 141, 180-184, 192Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 76, 80, 81, 141, 263-265, 273, 280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Винести заочне рішення.

2.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити повністю.

3.Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений на підставі судового наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2025 року у цивільній справі №391/521/24.

4.Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

5.Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331 гривень 20 копійок.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 08 червня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК