Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №708/511/26 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/511/26

Провадження № 2/708/443/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментівта розстрочку виконання судового рішення, та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та розстрочку виконання судового рішення. В обґрунтування поданого позову зазначив, що на підставі судового наказу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.02.2019 з позивача стягуються аліменти у розмірі частини всіх видів доходу щомісячно.

Після ухвалення зазначеного рішення матеріальний та сімейний стан позивача істотно змінився та об`єктивно погіршився. Зокрема, у нього народилася ще одна малолітня дитина, яка перебуває на його утриманні. Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має самостійного доходу, у зв`язку із чим перебуває на його утриманні.

На момент звернення до суду позивач не має офіційного місця роботи та стабільного доходу. Отримувані ним тимчасові підробітки є нерегулярними та не забезпечують стабільного доходу. За позивачем ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 174 484,74 грн, яка виникла не з причин умисного ухилення, а внаслідок об`єктивних життєвих обставин. Через наявну заборгованість державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості, що додатково ускладнює матеріальне становище позивача.

Також ОСОБА_1 зазначає, що він не ухиляється від виконання своїх обов`язків, визнає заборгованість та здійснює часткову і регулярну сплату аліментів та заборгованості, що підтверджується платіжними документами. За таких обставин позивач вважає, що раніше встановлений розмір аліментів є для нього надмірним та фактично унеможливлює належне виконання обов`язку зі сплати аліментів. Водночас, зменшення розміру аліментів забезпечить можливість їх реальної стабільної та своєчасної сплати, що відповідатиме інтересам дитини.

Тому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються із нього на користь відповідачки на підставі судового наказу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.02.2019 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру, встановленого законом. А також розстрочити виконання судового рішення у частині погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 174 484,74 грн, встановивши щомісячний платіж у розмірі 2 500,00 грн.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити. Додатково пояснив, що він не спростовує наявний у нього обов`язок щодо сплати аліментів та необхідності погашення заборгованості за аліментами, проте його фінансовий стан не дає можливості виконати цей обов`язок. Зокрема, наразі на його утриманні знаходиться півторарічна дитина та дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проживають вони у орендованій квартирі, за яку також щомісячно треба сплачувати. Наразі його неофіційний дохід становить приблизно 18 000 грн – 20 000 грн на місяць, і з урахуванням усіх наявних витрат його доходів не вистачає для забезпечення меншої дитини усім необхідним. Сплачувати раніше у повному обсязі аліменти на старшу дитину він також не мав можливості, оскільки у той період часу мав також нестабільні неофіційні доходи. Платив не повні платежі і не кожен місяць. За його розрахунками на утримання меншої дитини зараз необхідно приблизно 10 000,00 грн на місяць. У випадку задоволення його позовних вимог за його розрахунками на утримання старшої дитини він буде сплачувати близько 3 600,00 грн на місяць у рахунок аліментів, а також 2 500,00 грн у рахунок погашення наявної заборгованості.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі. Суду пояснила, що наявна заборгованість накопичувалася протягом тривалого часу, а саме близько 5 років. Вона неодноразово спілкувалася із ОСОБА_1 та просила сплачувати, попереджала про можливі негативні наслідки, але він її прохання ігнорував. Згодом державним виконавцем до нього застосовано додаткове стягнення у виді штрафу у розмірі 50 % наявної заборгованості, що становило близько 78 000,00 грн. Після цього позивач почав хоча б щось сплачувати. Обґрунтування необхідності зменшення розміру аліментів наявністю меншої дитини на утриманні не може братися судом до уваги, оскільки наявна заборгованість накопичувалася протягом 5 років, а меншій дитині зараз 1,5 роки, відповідно раніше перепон виконувати свої аліментні зобов`язання у нього не було.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з питань виконання батьками обов`язку утримувати дитину та способів виконання цього обов`язку, у зв`язку із чим до їх правового регулювання підлягають застосуванню норми Глави 15 Сімейного кодексу України «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання».

Під час розгляду справи суд також ураховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

До основних засад цивільного судочинства законодавцем віднесений принцип змагальності сторін, реалізація якого відбувається шляхом надання сторонам рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, покладення на сторони обов`язку довести обставини, які мають значення для справи і на які така сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, та покладення на сторони ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У свою чергу обов`язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторони обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Виключенням із загального правила можуть бути випадки, які регламентовані законодавцем у статті 82 цього Кодексу, та можуть слугувати підставами звільнення від доказування, зокрема:

-визнання учасниками справи обставин справи, які зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників;

-обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом установлено, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.02.2019 у цивільній справі № 708/154/19 (провадження № 2-н/708/8/19) з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімумі для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду – з 13.02.2019, і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Чигиринського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Коваленка Ю. А. від 21.03.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового наказу.

З наданого суду свідоцтва про шлюб від 13.04.2024, актовий запис № 506, судом установлено, що позивач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

У свою чергу наданим свідоцтвом про народження підтверджено, що позивач у справі ОСОБА_1 є також батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблений відповідний актовий запис за № 3468.

Наданими суду індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5, форма ОК-7) підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з січня 2021 року не має офіційних доходів.

Статтями 8, 11 ЗУ «Про охорону дитинства» регламентовано, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У свою чергу ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Статтями 180-181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зводиться виключно до його бажання зменшити розмір витрат на старшу дитину, оскільки під час розгляду справи позивач зазначив, що після зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 до 1/6 частки розмір щомісячних платежів буде становити приблизно 3 600,00 грн. Натомість розмір витрат на утримання меншої дитини наразі у нього становить близько 10 000,00 грн. Інших підстав для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та доказів на їх обґрунтування позивач суду не зазначив.

Крім того, аналізуючи заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування суд зазначає, що позивач приховує інформацію, яка має значення для розгляду справи. Зокрема він зазначив, що має мінливий неофіційний дохід у розмірі 18 000,00 – 20 000,00 грн в місяць. Одночасно він наразі має витрати на утримання меншої дитини у розмірі близько 10 000,00 грн, а також має намір сплачувати аліменти на старшу дитину у розмірі близько 3 600,00 грн та у рахунок погашення наявної заборгованості у розмірі 2 500,00 грн, тобто загалом близько 6 100,00 грн на старшу дитину у місяць. Таким чином, за розрахунками позивача лише на утримання дітей він планує сплачувати близько 16 000,00 грн на місяць, хоча окремо ОСОБА_1 сплачує оренду житла, комунальні платежі, купує продукти харчування для себе та дружини, одяг та предмети першої необхідності та ін. За таких обставин, щомісячний дохід позивача на переконання суду істотно вищий, ніж повідомлений ним суду.

Статтею 192 Сімейного кодексу України визначений вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду. У цій статті передбачена можливість, а не обов`язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).

У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Цей обов`язок закріплений у Конституції України (статті 51, 52), а також у Сімейному кодексі України (статті 180-201).

Під час розгляду позовної вимоги у частині розстрочення виконання судового рішення у частині погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 174 484,74 грн зі встановленням щомісячного платежу у розмірі 2 500,00 грн суд ураховує таке.

Законодавча можливість розстрочення заборгованості зі сплати аліментів регламентована статтею 197 СК України, зі змісту якої вбачається, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналізуючи наведене суд ураховує, що розстрочення сплати заборгованості за аліментами є правом суду, яке може бути використано у випадку доведення суду наявності такої заборгованості, її розміру та підстав виникнення, наявності скрутного матеріального становища платника аліментів та поважних причин, які обумовили накопичення наявної заборгованості. У свою чергу під час аналізу зазначеної вимоги суд звертає увагу позивача, що ним під час звернення до суду не доведений наявний розмір такої заборгованості та підстави її виникнення з урахуванням тривалості накопичення. У свою чергу суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження зміни матеріального та сімейного стану, що може обґрунтовувати необхідність зміни розміру аліментів. У свою чергу посилання на бажання сплачувати на утримання старшої дитини 1/6 частку від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, суд оцінює критично, оскільки право на утримання від батьків має кожна дитина. У свою чергу надавати утримання одній дитині у меншому розмірі, ніж таке ж утримання надається іншій є дискримінаційним та не відповідає меті цивільного судочинства. Також суду не доведено наявність поважних причин, які обумовили накопичення заборгованості протягом певного періоду часу. Так само не доведений загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів та період її накопичення. За таких обставин позов не підлягає до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, сплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 2, 5, 12, 43, 76-84, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментівта розстрочку виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , прож.: АДРЕСА_2 );

Відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_3 , прож.: АДРЕСА_4 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ