Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №705/3127/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3127/25

Провадження 2/705/549/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 червня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:

головуючого-судді Душина О.В.,

при секретарі Ковальчук Т.М.;

за участю:

позивач – не з`явився,

представника позивача Шипілова О.В.,

відповідач – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором оренди,

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди, в якому просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором оренди №У35 від 01.11.2020 борг на загальну суму 2605284,00 грн., де сума боргу з орендної плати становить 1101600,00 грн., пеня - 402084,00 грн., штраф - 1101600,00 грн.; 2) судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.11.2020 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір оренди № У35.

Проте відповідач системно та грубо порушував умови договору в частині своєчасного та повного внесення орендної плати. У зв`язку з цим утворилась заборгованість у загальній сумі 2605284,00 грн., а саме:

-борг з орендної плати - 1101600,00 грн.;

-пеня - 402084,00 грн.;

-штраф - 1101600,00 грн.

Зазначена сума боргу за договором оренди відповідачем на даний час не погашена, тому позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

2. Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позовних вимог до суду не надав.

3. Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідачу надіслано копію ухвали судді рекомендованим листом, проте вказаний лист повернувся до суду із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач та його представник відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву до суду не подали.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

За таких обставин, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі наданих до суду доказів.

Судом встановлено, що 01.11.2020 року між ОСОБА_1 (Наймодавець) та ОСОБА_2 (Наймач) було укладено Договір оренди №У35 нежитлового приміщення (літ. А) загальною площею 359,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

Передача об`єкта в користування підтверджується Актом приймання-передачі від 01.11.2020 року, підписаним обома сторонами.

Об?єкт оренди надається в користування з метою облаштування офісного приміщення Орендаря, що визначено п. 2.1 Договору.

У відповідності до умов п. 4.1 Договору строк орендного користування Об?єктом оренди, Сторони визначають з моменту прийняття Об?єкта, що орендується, за Актом приймання-передачі і до "30" вересня 2023 року.

Згідно з п. 5.1 Договору вартість користування Об?єктом оренди, за один календарний місяць становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп., без ПДВ, що складає відповідний еквівалент іноземної валюти в доларах США по офіційному курсу НБУ на день укладення цього Договору. Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок Орендодавця зазначений в Розділі 13 даного Договору.

За умовами цього Договору, перший платіж складається з орендної плати за перший місяць користування Об?єктом оренди, який Орендар зобов?язується перерахувати на розрахунковий рахунок Орендодавця до 16 листопада 2020 року. Всі наступні платежі сплачується Орендарем в безготівковому порядку щомісячно, у строк до 05 (п?ятого) числа місяця наступного за звітним місяцем, за який здійснюється платіж. Підставою для перерахування орендної плати є цей Договір. Виставлення окремих відповідних рахунків на оплату не передбачається (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 8.6. Договору у разі порушення строків розрахунків, вказаних у Договорі, Орендар сплачує Орендодавцю пеню з несплаченої суми у розмірі 0,1 % за кожен день затримки оплати.

Згідно п. 8.7. Договору у випадку нецільового використання Об?екта, що орендується, штраф у розмірі 100 % від суми місячної орендної плати, за кожен встановлений факт.

26.02.2025 року була направлена на електронну адресу претензія відповідачу з метою врегулювання відносин в досудовому порядку.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За положеннями ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, із досліджених письмових доказів судом встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким відповідач зобов`язався сплачувати позивачу орендну плату за користування нерухомим майном, а також компенсацію вартості комунальних послуг, проте відповідний обов`язок належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем.

При цьому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, відповідно до якого ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Щодо стягнення основного боргу з орендної плати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення плати за користування приміщенням за період з 01.11.2020 року по 30.04.2025 року. Проте, як вбачається з умов самого Договору (п. 4.1, 4.2), строк його дії закінчився 30.09.2023 року без можливості автоматичного продовження.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів (у розумінні ст. 77-80 ЦПК України), які б свідчили про те, що відповідач продовжував фактично володіти та користуватися нежитловим приміщенням після закінчення строку дії договору, тобто після 30 вересня 2023 року. Твердження позивача про фактичне використання нежитлового приміщення відповідачем поза межами строку дії договору не підтверджені жодним первинним чи актовим документом.

При цьому суд наголошує, що сама по собі досудова претензія (вимога), направлена представником позивача на електронну адресу відповідача, не є і за своєю правовою природою не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження факту подальшого реального користування приміщенням. Претензія є виключно одностороннім волевиявленням та процесуальним документом досудового врегулювання спору, який відображає суб`єктивну позицію та вимоги однієї із сторін (позивача), проте не фіксує і не доводить фактичне перебування відповідача в приміщенні чи здійснення ним там господарської діяльності після припинення договору. За відсутності двосторонніх актів, квитанцій про оплату комунальних послуг саме відповідачем або інших об`єктивних засобів доказування, факт надіслання претензій не породжує для суду правових підстав констатувати продовження орендних правовідносин.

Оскільки строк дії договору закінчився 30.09.2023 року, а автоматична пролонгація договором прямо виключена, нарахування орендної плати та пені поза межами строку дії договору є безпідставним.

З огляду на це, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення орендної плати лише в межах строку дії Договору — з 01.11.2020 року по 30.09.2023 року (всього 35 місяців). Розрахунок заборгованості становить: 35 ? 20400 = 714000,00 грн.

У стягненні основного боргу за період після 30.09.2023 року слід відмовити у зв`язку з недоведеністю факту користування.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до п. 8.6 Договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань Наймач сплачує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки.

Оскільки суд обмежив період стягнення основного боргу строком дії договору, нарахована пеня так само підлягає пропорційному перерахунку виключно в межах строку договору та з урахуванням спеціальної позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), що за розрахунком суду становить 260610,00 грн.

Щодо стягнення штрафу за нецільове використання об?єкта.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 1101600,00 грн. на підставі п. 8.7 Договору, через те, що відповідач використовував офісне приміщення не за призначенням, облаштувавши там хостел.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Натомість позивач не надав суду жодного належного доказу, який би зафіксував факт нецільового використання приміщення (відсутні акти фіксації порушень, акти обстеження житлово-побутових умов, матеріали перевірок уповноважених органів). Оскільки факт порушення п. 2.1 Договору є недоведеним, суд не вбачає правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за п. 8.7 Договору та повністю відмовляє у задоволенні цієї частини вимог.

При цьому суд наголошує, що сама по собі досудова претензія (вимога), направлена представником позивача на електронну адресу відповідача, не є і за своєю правовою природою не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження факту нецільового використання орендованого приміщенням

У зв`язку з тим, що відповідач усунувся від подання відзиву, суд фактично позбавлений можливості перевірити обставини справи в умовах повноцінного двостороннього спору. Зокрема, це стосується підтвердження або спростування фактів, що виникли поза межами договірного строку.

Вирішення спору відбувається виключно на засадах змагальності (ст. 12 ЦПК України) та обов`язку доказування (ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює обґрунтованість позову крізь призму виключно тих письмових доказів, які самостійно подав позивач і які містяться в матеріалах справи на момент ухвалення рішення.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню — в частині стягнення основного боргу та пені, нарахованих в межах визначеного сторонами строку дії Договору (до 30.09.2023 року), з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено 15140,00 грн. судового збору.

Враховуючи, що загальна сума задоволених позовних вимог становить 974610,00 грн. (що дорівнює 37,4% від заявленої суми позову 2605284,00 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5663,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором оренди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором оренди № У35 на загальну суму 974610 (дев?ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5663 (п?ять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 71 копійку.

У решті інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 08 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Душин