Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №712/12702/24 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12702/24

Провадження №2/712/153/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Саса Л.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Теслі О.М.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідачів – адвоката Дона В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

У позовній заяві позивач просила:

1. Встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Визнати об`єктом права спільної сумісної власності - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 91,8 кв.м. під літ. «А-ІІ», літню кухню під літерою «Б», господарську будівлю під літ. «В», огорожу 1-4, вигрібну яму 5, водоколонка 6; земельну ділянку площею 0, 0536 га, кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, д.н.з. НОМЕР_1 .

3. Визнати недійним правочин, а саме Договір дарування земельної ділянки та житлового будинку від 29.01.2024 за № 270, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

4. Припинити речове право ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 0536 га, кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1128528171101 (Номер відомостей про речове право: 54377279), яке здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 71327693 від 29.01.2024 14:55:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алексеєвим М.Ю. та на житловий будинок загальною площею 91,8 кв.м. під літ. «А-ІІ», літню кухню під літерою «Б», господарську будівлю під літ. «В», огорожу 1-4, вигрібну яму 5, водоколонка 6, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1880312771101 (Номер відомостей про речове право: 53477185), яке здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 71327693 від 29.01.2024 14:55:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алекеєвим М.Ю., та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Здійснити поділ майна, яке є спільною сумісною власністю та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку загальною площею 91,8 кв.м. під літ. «А-ІІ», літню кухню під літерою «Б», господарську будівлю під літ. «В», огорожу 1-4, вигрібну яму 5, водоколонка 6, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

6. Здійснити поділ майна, яке є спільною сумісною власністю та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 0, 0536 га, кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Здійснити поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, а саме автомобіля MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, д.н.з. НОМЕР_1 та стягнути з відповідача -1 ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію за вартості автомобіля марки MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 246 750 грн 00 коп.

Позовна заява аргументована тим, що восени 2012 року позивач у соціальній мережі познайомилася з відповідачем-1 ОСОБА_2 .

У жовтні 2012 року позивач та відповідач-1 почали спільно проживати однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах в домі бабусі відповідача-1 – ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , потім з листопада 2012 року переїхали у дім батьків позивачки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де жили приблизно до весни наступного року. З весни 2013 року проживали з відповідачем-1 на орендованих квартирах, позивач працювала у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді продавця - консультанта. Відповідач-1 офіційно не працював та не мав стабільного доходу.

Влітку 2013 року позивач та відповідач поїхали до Фінляндії, де працювали 2,5 місяці та відкладали кошти.

По приїзду в України знов проживали у бабусі: ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . У цей період позивач та відповідач почали спільну справу, набирали наступну групу людей на роботу в Фінляндію. Зібрали близько 60 осіб. Позивач особисто та безпосередньо приймала участь у роботі фірми, в обов`язки входило: допомога у відкритті віз, страхування, ведення списків людей, організація екіпажу для виїзду. Влітку 2014 року позивач спільно з відповідачем організували велику групу людей у кількості 120 чоловік.

У листопаді 2014 року позивач та відповідач з`їхали від бабусі і орендували квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , у якій проживали 2 роки.

З 2012 по 2023 роки позивач з відповідачем-1 кожен сезон їздили до Фінляндії з липня по кінець вересня-жовтня, працювали та відкладали кошти для придбання житла, проведення ремонту та придбання меблів.

Весь цей час позивач та відповідач-1 вели спільне господарство, купували все необхідне, мали взаємні права та обов`язки та спільний сімейний бюджет.

У період проживання однією сім`єю, 22.12.2016 позивач разом з відповідачем-1 купили земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3602, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

При цьому, договір оформлений на ім`я відповідача-1 за ініціативою його самого, хоча придбання земельної ділянки відбувалося за спільно зароблені кошти. На даній земельній ділянці був розташований невеличкий цегляний дачний будинок, у якому позивач та відповідач прожили 4 роки.

25 травня 2018 року, на придбаній земельній ділянці, позивач та відповідач-1 почали будівництво великого будинку. На той момент, всі відкладені кошти були направлені будівництво. У жовтні 2018 року у сторін вже була вибудована коробка будинку, зведений дах, вставлені вікна та двері. Взимку 2018 вони почали проводити внутрішні роботи, робочих шукали самостійно через сайти ОЛХ. Весною 2019 року вже було проведено оздоблювальні роботи, викладено плитку на підлозі, зроблено камін, освітлення будинку та ванна кімната. Будинок вони добудували за 10 місяців та почали у ньому жити.

У травні 2019 року позивач завагітніла, а 23 липня 2019 року, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ЧК 181192000129, технічного паспорту серія та номер б/н, відомостей з ДЗК серія та номер 12072817, було зареєстровано право власності на збудований будинок на Відповідача -1.

З літа по осінь 2019 року позивач та відповідач-1 знову поїхали на сезон у Фінляндію, де позивачка була вагітна, однак виконувала свою роботу.

У період цивільного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 437 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 07.03.2020 року.

17 вересня 2021 року позивачем та відповідачем-1 був придбаний автомобіль MAZDA СХ-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2

10.08.2022 між позивачкою та відповідачем-1 укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис №1775 від 10.08.2022 року та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 .

З листопада 2023 року позивач та відповідач-1 фактично припинили шлюбні стосунки і перестали вести спільне господарство, сім`я розпалася остаточно, надії на примирення не було, шлюб носив формальний характер.

11.12.2023 ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою про розірвання шлюбу, у якому зазначала, що з жовтня 2012 року вона з відповідачем-1 почали проживати разом як чоловік та дружина, вели спільне господарство, планували своє майбутнє як подружжя, придбавали автомобілі та будували будинок для подальшого спільного проживання. У даному судовому процесі відповідач-1 відносно вказаного факту не заперечував.

15.01.2024 рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/3575/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання фактичних шлюбних відносин у листопаді 2023 року позивач не стала мати доступу до спільного майна, а саме: будинку та земельної ділянки, хоча придбане майно є спільною сумісною власністю.

Згодом позивач дізналася, що 29.01.2024 відповідач-1 на підставі договору дарування земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_7 без її відома переоформив їх спільне майно: будинок та земельну ділянку на свого батька – ОСОБА_3 – відповідача-2.

24 травня 2024 року на підставі договору СГ №12544 відповідач-1 продав належний їм на праві спільної сумісної власності автомобіль MAZDA СХ-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 шляхом перереєстрації на іншого власника.

Позивач підкреслювала, що з 2012 і до 09 серпня 2022 року позивач та відповідач-1 проживали у фактичних шлюбних відносинах, оскільки перебували в усталених відносинах, що притаманні подружжю, спільно проживали, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, взаємодопомогою та підтримкою, виявляли подружні відносини перед третіми особами, на той час у іншому шлюбі не перебували, тому посилаючись на ст.ст. 3, 60, 70, 74 СК України позивачка вказувала про належність придбаного майна на праві спільної сумісної власності їй та відповідачу-1.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому засіданні за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

20.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1 ОСОБА_2 , у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , стягнути судові витрати.

Відзив відповідача -1 аргументований тим, що дійсно, у період з 10.08.2022 року по 15.02.2024 року відповідач-1 з позивачем ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. У позивача та відповідача-1 є спільна дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, твердження позивача ОСОБА_8 про спільне проживання однією сім`єю у період з 01 листопада 2012 року по 09 серпня 2022 року не відповідає дійсності. 3 позивачем відповідач-1 знайомий з 2012 року, мали деякі спільні справи, але однією сім`єю не проживали, не мали нічого спільного.

Дійсно, було декілька спільних поїздок з позивачкою до Фінляндії, але не більше, ніж в якості партнерів по роботі. Кожен окремо заробляв кошти, жодного спільного бюджету не було та не могло бути. Поїздки тривали не більше двох-трьох місяців. Жодного спільного господарства не було.

У 2016 році батько відповідача-1 ОСОБА_3 запропонував відповідачу-1 придбати земельну ділянку та оформити її на відповідача-1, пояснивши дане рішення тим, що відповідач-1 його єдиний син, і він вважає за доцільним оформити саме так, щоб у подальшому зайвий раз не займатись переоформленням.

У відповідача-2 були заощадження, і він сам запропонував придбати земельну ділянку саме в садовому товаристві «Зелена зона». Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 самостійно, за свій кошт здійснював будівництво житлового будинку і у 2018 році такий будинок був фактично побудований. На підтвердження даного факту свідчить також відсутність у відповідача-1 доходів за період з 01.01.2023 року по третій квартал 2018 poку, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 14.11.2024 року. У відповідача-1 не було коштів на придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку.

У позовній заяві позивачка стверджує, що відповідач-1 не заперечував факт спільного проживання з нею під час розгляду справи про розірвання шлюбу. 3 цим твердженням відповідач-1 категорично не погоджується, оскільки про вказану обставину зазначено лише у позовній заяві та є не більше ніж її намаганням видати бажане за дійсне. Жодного слова про це у рішенні суду про розірвання шлюбу не вказано. Це не більше ніж намагання позивачки переконати суд в існуванні тих обставин, яких фактично не існувало. Тим більше, що розгляд справи про розірвання шлюбу здійснювався без виклику сторін і в судовому засіданні сторони пояснення не надавали.

Додатково відповідач-1 зазначив, що ще до розірвання шлюбу за рішенням суду позивачка у справі ОСОБА_9 без його дозволу забрала спільні кошти в сумі 16 500,00 євро, що підтверджується листуванням та спілкуванням з нею.

Докази, які подані позивачем, абсолютно не підтверджують той факт, про встановлення якого просить позивач.

11.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 ОСОБА_2 , у якій відповідачем зазначено, що спільний син позивача та відповідача-1, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи сам факт народження спільної дитини, безапеляційно можна стверджувати, що позивач та відповідач-1 були в подружніх стосунках як мінімум з травня 2019 року. Факт того, що стосунки ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розпочалися з 2012 року підтверджується показами свідків – рідних, друзів, колег по роботі, особи, яка продавала земельну ділянку, сусідів. Позивачем до позову додано фотокартки поетапного будування будинку, спільні з відповідачем-1 фото та фото з друзями та рідними. Дані фото підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю багато років та ведення спільного господарства, цей факт також буде доведений показами свідків. Доказів звернення відповідача-1 до правоохоронних органів щодо викрадення коштів позивачем не надано. Відповідач-1 доказів на спростування факту проживання однією сім`єю не навів.

23.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , стягнути судові витрати.

Відзив аргументований тим, що дійсно, у період з 10.08.2022 року по 15.01.2024 року син відповідача-2 ОСОБА_2 перебував у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 . У них є спільна дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З позивачкою відповідач-2 був майже не знайомий, лише знав про її існування зі слів сина, ближче познайомився із ОСОБА_1 лише коли син повідомив, що вони чекають дитину.

Зі слів сина, відповідач-2 знає, що син з позивачкою їздили до Фінляндії подорожувати та збирати дику ягоду, але там він бував не більше двох місяців на рік. Весь інший час проживав фактично за рахунок позивача-2.

Вважає твердження позивачки про їх проживання однією сім`єю її намаганням видати бажане за дійсне та намаганням заволодіти чужим майном.

У 2016 році відповідач-2 наштовхнув сина ОСОБА_2 придбати земельну ділянку та оформити її на нього, так як це єдиний син відповідача-2.

На той час у відповідача-2 були наявні вільні грошові кошти, які зберігалися після продажу квартири в 2007 році.

Після укладення договору купівлі-продажу відповідач-2 самостійно, за свій кошт здійснював будівництво житлового будинку і у 2018 році такий будинок був фактично побудований. На підтвердження такого факту у відповідача-2 збереглися квитанції про придбання будівельних матеріалів, інструментів, витратних матеріалів.

Відповідачем-2 здійснювався пошук робітників, які разом з ним, за його рахунок здійснювали будівництво будинку. На підтвердження можливості будівництва та несення витрат на таке будівництво надається інформація про отримані доходи, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 14.11.2014 року.

Ані позивачка ОСОБА_1 , ані син ОСОБА_2 витрати на придбання земельної ділянки, будівництво будинку не несли та будь-які кошти не витрачали. І земельну ділянку, і будинок було повністю профінансовано за рахунок відповідача-2. Тому твердження позивачки про її вклад у придбання є нічим іншим, як намаганням ввести суд в оману. Оскільки будинок фактично належав відповідачу-2, він заборонив здійснювати реєстрацію місця проживання будь-кого в цьому будинку.

Після того, як відповідачу-2 стало відомо, що ОСОБА_1 забрала грошові кошти у сина в листопаді 2023 року, відповідач-2 наполіг, щоб син ОСОБА_2 повернув будинок відповідачу-2.

Відповідач-2 зазначив, що повністю, за власний кошт здійснив придбання земельної ділянки та будівництво будинку, будь-яке відношення ОСОБА_1 до будинку повністю спростовував. Відповідач-2 особисто займався оформленням будинку після його реконструкції та поданням документів на введення його в експлуатацію. Крім того, вже після переоформлення будинку на себе, за 2024 рік відповідачем-2 здійснено багато різних робіт по домоволодінню, що підтверджується у тому числі фотографіями, на яких зображено як було, i як стало, а саме: було дороблено дах, побудовано бесідку, здійснено внутрішні роботи та ремонти, облицювання будинку та багато інших робіт. На ці роботи відповідачем-2 витрачено близько мільйона гривень, цей будинок відповідач-2 повністю зробив за свій рахунок та спробу заволодіти будинком вважає злочином.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна являються необґрунтованими та безпідставними, не підтвердженими належними доказами.

06.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , у якому позивачем зазначено, що відповідач-2 додав до відзиву на позовну заяву докази придбання будівельних матеріалів, які видані задовго до придбання земельної ділянки та до початку будівництва будинку у 2018 році, оскільки чеки та касові ордери прикладені починаючи з 2016 року.

Відповідач-2 з моменту знайомства з ним позивача заробляв на життя тим, що надавав будівельні послуги, а саме проводив ремонти та будував житлові будинки. Враховуючи те, що відповідач-2 на професійні основі займався будівництвом, надати касові чеки про придбання будівельних матеріалів (навіть за попередні періоди), для нього не представило жодної складності.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.02.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, вказала, що з жовтня позивач та відповідач-1 почали проживати у будинку бабусі відповідача-1, потім знімали житло. Проживаючи разом, сторони мали на меті придбати власне житло, відповідач-1 не працював, позивач працювала у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Сторони почали заробляти поїздками за кордон та накопичували кошти на власне житло. 22.12.2016 сторони придбали земельну ділянку. Земельна ділянка була оформлена на ОСОБА_11 . На момент купівлі земельної ділянки сторони у шлюбі не перебували, але вели спільне господарство, ділили побут, мали взаємні права та обов`язки. На земельній ділянці знаходився маленькій садовий будиночок, у якому сторони проживали. У 2018 році почалося будівництво великого будинку, за який ведеться спір. У жовтні 2018 року була зведена коробка, встановлені вікна та двері, весною 2019 року вже були проведені оздоблювальні роботи та частково умебльовано. У травні 2019 року позивач завагітніла, а 23 липня 2019 році на відповідача-1 було оформлено право власності на збудований будинок. У період цивільного шлюбу – ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син – ОСОБА_7 . 17.09.2021 році позивач та відповідач-1 придбали автомобіль MAZDA CX-5, 2014 року випуску, який був оформлений на ОСОБА_11 10.08.2022 сторони уклали шлюб, з листопада 2023 року припинили шлюбні відносини та перестали вести господарство. 15.01.2024 шлюб між сторонами розірваний. У подальшому, позивач дізналася про переоформлення відповідачем-1 на користь батька за договором дарування спільно нажитого майна – земельної ділянки, будинку та укладення договору купівлі-продажу авто. Щодо надання відповідачем-2 квитанцій купівлі будівельних матеріалів, то квитанції датовані 2016 роком, а будівництво розпочалося у 2018 році, крім того, відповідач-2 займається наданням послуг у сфері будівництва, тому надання таких квитанцій не доводить будівництво саме спірного будинку.

Позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, зазначила, що спільно з відповідачем-1 проживали та працювали разом, з батьком відповідач-1 не спілкувався, будинок будували лише спільно з відповідачем-1 за спільно зароблені кошти. З першого дня з відповідачем-1 було все спільне. Заробітної плати, яку заробляла в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не вистачило б на будівництво будинку, вистачало тільки на продукти та на оренду квартири. Кошти на будинок заробили з ОСОБА_12 за кордоном. Спочатку з відповідачем-1 надавали послуги без офіційної реєстрації, у подальшому ОСОБА_13 зареєстрував ФОП. Фірма, від якої позивач та відповідач-1 працювали називалася « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не була зареєстрована. У обов`язки позивача входило відкриття віз, оформлення страховки, працювала у столовій, ОСОБА_14 займався організаційними питаннями, позивач завжди була поруч. У Фінляндію їздили на 2-2,5 місяці на рік, інший час перебували в Україні. Скільки коштів було витрачено на будівництво будинку повідомити не може, кошти вкладали поетапно, скільки заробляли, стільки й вкладали, кошти були спільні. Мала доступ до карти відповідача-1, користувалася коштами так же, як і він. Документів на підтвердження доходів не має. Земельну ділянку на позивача не оформили тільки тому, що не була вклеєна фотографія у паспорт. Ведення спільного господарства полягало у тому, що з відповідачем-1 народили сина, побудували будинок, купили земельну ділянку, дачний будинок, автомобіль, купили ще автомобіль, залишили один зручніший автомобіль, ремонтували дачний будинок, подорожували разом. Щодо вкладеної роботи у побудованому будинку повідомила, що робила посильну роботу: красила стіни у будинку, вішала штори, мила, прибирала за будівельниками.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що з позивачкою у фактичних сімейних відносинах не перебував. Постійних подружніх відносин не мали, у той час були і інші дівчата. Періодами жили з позивачем по 3 дні, а було й більше, бувало два місяці, а потім розходилися, постійного спільного проживання не було. До Фінляндії їздили тільки на 2 місяці на рік, за такий період неможливо заробити навіть на телефон, не те, що на будинок. Інші 10 місяці на рік відповідач не працював, при такій роботі неможливо заробити серйозну суму. Землю купив відповідачу-1 батько, причому купівля відбулася у кредит. Будинок побудував батько за його кошт. Всім будівництвом займався батько, на матеріали є чеки, що долучені. З позивачкою спільних коштів не мав, кошти позивачці іноді давав на таксі, на дорогу, до карти доступу не було, коли народилася дитина надав позивачці доступ до карти, переводив кошти, це були ті кошти, що відповідач-1 сам надавав. У Фінляндії відповідач-1 заробляв свої кошти, а позивач – свої, спільного бюджету в них не було. У 2020 році у відповідача-1 з ОСОБА_15 народилася дитина. Коли позивач завагітніла стосунки стали серйознішими. Однак, сторони все одно сварилися, то з`їжджалися, то знов розходилися. Разом з позивачем почали постійно проживати тільки після народження дитини з 2020 року. У 2022 році, коли розпочалася війна, відповідач-1 зробив позивачу пропозицію і тільки тоді сторони уклали шлюб. У 2022 році відповідач-1 та позивач поїхали до Америки, де відповідач-1 влаштувався на роботу. У 2023 році відповідач-1 поїхав до Фінляндії, а позивач – до України. Будинок, оскільки за цей період не опалювався, покрився пліснявою, крім того був не облицьований. Батько вже в цей період за свій кошт облицював будинок, зробив ремонт. Машину відповідач-1 купив за свій кошт, продав машину стару, яка належала особисто йому та придбав нову. Колись батько подарував машину, у подальшому, відповідач-1 продавав старі та купував кращі нові, так зробив і в цьому випадку. Твердження позивачки про її вкладення у купівлю земельної ділянки спільне будівництво не відповідають дійсності.

Відповідач-2 заперечував проти позовних вимог, зазначив, що домовився про купівлю земельної ділянки, перебудував невеликий будинок, той, що був на ділянці розібрав майже до фундаменту. У подальшому побудував вже великий будинок. Всім займався сам, проект, фундамент, будівництво робив сам за свій кошт. З позивачем майже не спілкувався, у спільних компаніях не бували. Сімейного життя у сина не було, бачив сина з різними дівчатами. Про те, що позивач та син одружилися відповідач-2 відразу не знав, про те, що розлучилися також не відразу дізнався. Про купівлю землі домовилися у 2016 році, спочатку оплатили половину суми, у грудні віддали іншу половину. Оформлення документів проводилося на сина. Перед купівлею земельної ділянки відповідач-2 продав квартиру на Митниці, у подальшому ще будував та продавав будинки, у тому числі на замовлення, тому мав кошти на придбання ділянки. Ще до оформлення земельної ділянки почали будівництво, розібрали сарай, робив септик. У будиночку всі роботи проводив відповідач-2. Ремонтні роботи коштували приблизно 30 тисяч доларів. Всі вікна для будинків закуповував відповідач-2 у свого постачальника, будівельні матеріали закуповував відповідач-2. Великий будинок будував десь через 2-3 роки після реконструкції маленького. Матеріали закуповує круглий рік. Син на матеріали дав десь 1-2 тисячі доларів, більше коштів не давав, тому що не мав, поїздки до Фінляндії доходів не приносили, іноді після поїздок через не тривалий термін син на життя просив кошти. Коли дізнався, що позивачка хоче забрати весь будинок, то звернувся до сина, щоб він повернув йому кошти або будинок.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзивах, вказав, що позивач доказів наявності доходів, участі у будівництві домоволодіння не надала. Долучені світлини не доводять участі позивачки у будівництві. З боку відповідача ОСОБА_3 надані докази того, що будинок побудований за кошти саме відповідача-2. Вкладень коштів у будівництво будинку позивача, та і відповідача-1 матеріали справи не містять. Позовні вимоги не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала наступні показання: у 2011 році влаштувалася на роботу до фірми «Адідас». У фірмі на той час працювала ОСОБА_17 продавцем-консультантом, з ОСОБА_18 свідок потоваришувала. Разом працювали близько 1 року. Навесні 2012 року до ОСОБА_18 почав приходити відповідач ОСОБА_19 , дарував квіти, забирав додому, приходив на деякі корпоративи, колеги знали його як нареченого ОСОБА_18 . У 2012 році ОСОБА_18 та ОСОБА_19 почали разом проживати, спочатку проживали у родичів, потім винаймали житло. У 2013 році пара почала їздити на заробітки до Фінляндії, організували власну фірму по працевлаштуванню людей. У 2016 році ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з накопичених коштів придбали земельну ділянку, зробили ремонт у невеличкому будиночку, який знаходився на ділянці, та стали в ньому проживати. У 2018 році почали будівництво власного нового будинку. У 2020 році у пари народився син ОСОБА_20 . У 2022 році пара виїдала до США, де ОСОБА_18 працювала кур`єром. Все це знає зі слів ОСОБА_18 та соціальних мереж. Вдома у пари жодного разу свідок не була, за якими саме адресами проживали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не знає, у спільних компаніях також не була. Скільки грошей ОСОБА_19 та ОСОБА_18 заробляли у Фінляндії не знає, хто розраховувався за земельну ділянку не знає, будинок бачила тільки на фото у соціальних мережах.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надала наступні показання: з позивачем та відповідачем познайомилися у 2015 році, їздили з чоловіком на заробітки до Фінляндії, де зав`язалися дружні стосунки з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які були організаторами поїздки. У Фінляндії ОСОБА_18 та ОСОБА_19 жили як сімейна пара, проживали у одній кімнаті, ділили побут, працювали як команда. Після повернення до України продовжували підтримувати стосунки. Свідок з чоловіком бували в гостях у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Вони жили разом, мали спільний побут, на той час в них була собака. Такого, щоб ОСОБА_18 чи ОСОБА_19 проживали окремо не було. Для поїздки до Фінляндії спершу зустрічалася з ОСОБА_19 , домовлялися про поїздку на роботу. ОСОБА_19 виступав організатором поїздки. За поїздку розраховувалися з ОСОБА_19 . Один раз їздили до Фінляндії разом – у 2015 році. Фірма називалася «Гарант ОСОБА_22 ». Іншого разу – у 2016 році поїхала свідок з чоловіком, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 залишилися в Україні. У Фінляндії свідок та чоловік виконували роботу ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , свідок займалася господарською роботою по кухні, пранням, чоловік займався автомобілями, екіпажами. Зароблені кошти передавалися перевізниками ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , підписувалися – «для ОСОБА_19 », пара ОСОБА_18 та ОСОБА_19 завжди були разом, їх всі сприймали як сім`ю. Згадки про те, що ОСОБА_18 отримує заробітну плату за свою роботу ніколи не було. Активно спілкувалися з 2015 по 2018 рік, коли почалося будівництво великого будинку. Потім перестали їздити до Фінляндії, спілкувалися на відстані. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 казали, що їм допомагати нікому, ОСОБА_19 казав, що хоче придбати машину. Праця у Фінляндії приносила непогані кошти, говорили, що хочуть побудувати великий будинок, збирали кошти. Про будівельні матеріали не відомо. Про те, що батько купив земельну ділянку або будує будинок не чула. Чула, що зароблені кошти вкладають у будівництво, фінансово ніхто не допомагає. Коли ОСОБА_19 купував першу машину, то казав, що доведе батькові, що може купити гарну машину без будь-якої допомоги. У зв`язку з якими обставинами свідок прийшла до висновку про спільне проживання в Україні у 2015 році ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , свідок пояснити не змогла. Більш тісно спілкуватися почали після першої поїздки, спільно ходили до клубу, відпочивали. В гості додому до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вперше приїхали у 2016 році, після 2 поїздки, коли пара вже жила у невеличкому котеджному будиночку. Речі ОСОБА_18 знаходилися у будиночку. В гостях у пари були десь три рази, один раз ночували. Скільки грошей заробили у 2015 році ОСОБА_19 та ОСОБА_18 свідок не знає. Вартість програми коштувала 150 євро. У 2015 році було 120 людей. Які були витрати організаторів та у якій сумі свідок не знає. У 2016 році гроші свідок не передавала, скільки саме було грошей не знає. Свідок та чоловік їхали до Фінляндії на заробіток. Земельну ділянку ОСОБА_18 та ОСОБА_19 придбали у 2016 році. Під час домовленостей про купівлю земельної ділянки свідок присутня не була, під час розрахунку також присутньою не була, скільки грошей вклали у придбання земельної ділянки не знає. Хто здійснював будівництво не знає. Будівельників не бачила. Щоб ОСОБА_19 або ОСОБА_18 виконували якісь будівельні роботи не бачила, особисто свідок бачила, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 прибирали будівельні матеріали, якщо вони заважали дитині свідка. У новому будинку свідок не була. Останній раз була в гостях у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , коли розпочиналося будівництво великого будинку у 2018 році. ОСОБА_23 у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала наступні показання: є матір`ю ОСОБА_24 . У 2012 році позивач познайомилася з відповідачем. Декілька місяців сторони зустрічалися та почали проживати у бабусі відповідача, потім переїхали до свідка, у подальшому зняли квартиру. Жили фінансово скрутно, відповідач не працював. Потім зайнялися Фінляндією, фінансове становище покращилося, зняли окрему квартиру, поміняли машину на кращу. Свідок постійно спілкувалася із ОСОБА_18 . ОСОБА_18 розповідала, що хочуть придбати земельну ділянку. У подальшому, придбали земельну ділянку, перестроїли маленький будиночок, який знаходився на ділянці та почали у ньому жити. Свідок їздила викопувати куші на ділянці. Потім заклали фундамент великого будинку. Знов поїхали до Фінляндії вже як організатори поїздки, дохід був більший, так їздили та будували великий будинок. Потім народився онук ОСОБА_20 . ОСОБА_18 та ОСОБА_19 одружилися, поїхали до Америки, потім повернулися до ОСОБА_25 , стосунки розлагодилися. ОСОБА_18 повернулася до України, проживала у маленькому будиночку, оскільки у великому будинку на той момент проживали квартиранти. ОСОБА_19 повернувся з Фінляндії з іншою жінкою, ОСОБА_18 перебралася до свідка, оскільки більше там проживати не могла. З 2013 року ОСОБА_18 у свідка ночувала тільки один раз, оскільки проживала разом з ОСОБА_19 . З батьком у ОСОБА_19 були дуже напружені відносини, вони постійно сварилися, ОСОБА_19 планував купити машину, бо хотів довести, що сам може придбати гарну машину. Земельну ділянку ОСОБА_18 та ОСОБА_19 купили за кошти, які заробили у Фінляндії. У 2013 році в орендованій кімнаті у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 свідок була 1 раз, часто спілкувалася телефоном із дочкою. У подальшому в орендованій окремій квартирі свідок бувала регулярно. Скільки саме коштів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 заробляли у Фінляндії свідок не знає, ОСОБА_18 розповідала, що кошти відкладали спільно в одне місце, ОСОБА_19 хотів придбати машину, а потім - власне житло. Свідок не була присутня під час домовленостей щодо земельної ділянки. Зі слів ОСОБА_18 знає, що її не вписали до договору, оскільки до паспорта не була вклеєна фотокартка. Під час розрахунків за земельну ділянку присутня не була. Під час будівництва приїжджала зрідка, із онуком декілька разів, один раз бачила будівельників, ще бучила будівельників коли перебудовували маленький будиночок. Великий будинок тривалий час залишався не облицьованим. ОСОБА_26 приходив на будівництво як консультант, допомагав порадами, казав, що в нього великі скидки на будівельні матеріали, фінансово не допомагав. Іншій дочці свідка ОСОБА_26 допомагав будувати будинок, бувало не виходив на зв`язок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 надала наступні показання: є сестрою ОСОБА_24 . ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зустрічалися, потім жили разом з 2012 року, у батьків, орендували квартири, потім жили у маленькому будиночку на своїй ділянці, побудували разом великий будинок, жили як чоловік та дружина однією сім`єю. Спочатку бюджет сім`ї складався з коштів, які заробляла ОСОБА_18 , ОСОБА_19 не працював, потім вони зайнялися спільним бізнесом. З ОСОБА_28 у ОСОБА_19 були напружені стосунки. Коли свідок почав будувати будинок, то познайомилася з ОСОБА_28 , оскільки він допомагав з планами. До поїздок у Фінляндію у сторін фінансове становище було дуже скрутне, як почали займатися Фінляндією становище налагодилося, сторони придбали автомобіль, ділянку, почали будуватися. Ділянку придбали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 за кошти, які заробили у Фінляндії, це знає зі слів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Фінансову допомогу ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не отримували не від кого. Про те, що ОСОБА_26 фінансував будівництво свідку нічого не відомо, такого не могло бути. Зі слів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 свідку відомо, що у ОСОБА_23 були борги, фінансовий стан був скрутний. Забудовником будинку свідка був ОСОБА_26 . Свідку сподобалися будинки, які раніше будувалися під його керівництвом, тому про будівництво свого будинку також домовилися із ОСОБА_28 , це був 2017 рік. Будинок ОСОБА_26 свідку на замовлення побудував повністю. Будинок обійшовся десь 180 тисяч доларів за все будівництво із витратами на матеріали. Скільки саме сплатили ОСОБА_29 точно сказати не може, ОСОБА_30 займався і закупівлею матеріалів. Свідок їздила за кордон у 2014 році та у подальшому, в Україні часто не перебувала. Особисто не бачила скільки грошей заробляли ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , зі слів знає, що перший раз це було десь 15 тисяч євро, потім десь 30 тисяч. Під час домовленостей щодо земельної ділянки, розрахунків присутньою не була. Бачила, що ОСОБА_19 домовлявся із будівельниками, у будівництві допомагав ОСОБА_31 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 надала наступні показання: свідок є дружиною брата позивача. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 познайомилися, зустрічалися та почали проживати як сімейна пара. Збирали кошти на будинок, придбали земельну ділянку та будували спільний будинок. Будинок будували будівельники, займався ОСОБА_19 , це знає зі слів. При розрахунках, домовленостях особисто присутньою не була. Свідку будинок, частково, а саме: коробку будинку, будували під керівництвом ОСОБА_23 . Зі слів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 чула, що у ОСОБА_23 наявні борги, тому фінансово він допомагати та будувати за свій кошт будинок не міг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 надала наступні показання. Свідок хотіла продати земельну ділянку у ГО Садове товариство «Зелена зона». З приводу придбання земельної ділянки десь влітку 2016 року до неї спочатку звернувся ОСОБА_26 , який повідомив, що є бажання придбати ділянку, казав, що ділянка потрібна дітям, які хочуть будуватися. Щодо вартості ділянки домовленостей з ОСОБА_34 не було. У подальшому, до неї звернулися діти, приходили та домовлялися ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_15 . Спочатку, влітку 2016 року був укладений попередній договір, за яким збиралися оформлювати купівлю-продаж земельної ділянки навпіл на двох, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , остаточне оформлення призначалося на зиму 2016 року. Попередньо, ОСОБА_19 передав за земельну ділянку 2 тисячі доларів. Чи будували щось на земельній ділянці у період з попереднього договору до грудня 2016 року не знає. У грудні 2016 року договір купівлі-продажу було укладено з ОСОБА_12 . Гроші на земельну ділянку повністю віддавав ОСОБА_35 , ОСОБА_18 коштів свідку не сплачувала, однак при розрахунку була присутня з ОСОБА_19 . Чи передавала ОСОБА_36 кошти, свідок не бачила, всі кошти отримала від ОСОБА_19 . З ОСОБА_28 свідок щодо вартості земельної ділянки, укладення у нотаріуса договору купівлі-продажу не домовлялася, ОСОБА_30 при цьому присутній не був. Пару ОСОБА_19 та ОСОБА_18 свідок сприймала як подружжя, оскільки вони приходили вдвох, вдвох домовлялися. Знає, що разом ОСОБА_19 та ОСОБА_18 працювали, проживали. Одного разу свідок була поряд земельної ділянки, вже було побудовано будинок, бачила, що ОСОБА_18 на ділянці поводилася як господарка, ОСОБА_19 на той момент вдома не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_37 , суду надала наступні показання. Свідок проживає поряд з бабусею ОСОБА_11 , оскільки сусідка продавала гарну земельну ділянку, то висловила думку бабусі, чому б дітям не придбати земельну ділянку, оскільки діти живуть по квартирах, а могли б купити земельну ділянку та жили б біля бабусі. На той момент знала зі слів, що ОСОБА_19 не один, живе постійно з дівчиною. З ОСОБА_18 на той момент знайома не була, її не бачила. Вже після купівлі земельної ділянки дізналася, що ОСОБА_19 живе з ОСОБА_18 . Спочатку облагородили будиночок, який був на ділянці, стали проживати. Про оформлення відносин свідку не відомо, документів не бачила. Однак, ОСОБА_18 жила там постійно, про це може свідчити, оскільки, вона не просто приходила деколи переночувати, а виносила мусор, у сторін з`явилася дитина. Про роботу ОСОБА_19 та ОСОБА_18 не відомо, ОСОБА_18 розповідала, що їздять за кордон у Фінляндію. Хто саме, які роботи під час будівництва будинку виконував не спостерігала, хто за що сплачував також не знає, але добре запам`ятала, як ОСОБА_26 керував залиттям фундаменту, заїздом бетономішалок. З приводу будівництва свідок неодноразово зверталася до ОСОБА_23 , коли займалася будівництвом свого будинку. На багатьох будівництвах був присутній ОСОБА_26 , оскільки займається будівельними роботами, причому щодо питань будівництва розбирається дуже добре, що саме виконував не може сказати, міг домовитися з робітниками, домовленості з робітниками ОСОБА_38 проходили тільки через нього. Свідок зверталася до ОСОБА_23 за порадами з будівництва, домовлялася про купівлю цегли, робітників.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 , суду надав наступні показання. Знає ОСОБА_40 ОСОБА_19 десь з 10 років, дружать з дитинства. З ОСОБА_18 познайомився до будівництва, приїзжав до ОСОБА_19 та ОСОБА_18 на квартиру, де вони проживали.

Щодо купівлі земельної ділянки ОСОБА_41 казав, що він купив сину земельну ділянку, ОСОБА_19 на початку будівництва казав, що купив земельну ділянку, сам свідок при купівлі, домовленостях, розрахунках присутній не був. Розмітку під фундамент робив свідок із ОСОБА_42 , заливали фундамент також із ОСОБА_42 . Коли саме відбулася купівля земельної ділянки пояснити не міг, але показав що спочатку почали будівництво, потім вже було оформлення земельної ділянки. Спочатку займалися перебудовою будиночку, який знаходився на земельній ділянці. Будівництвом на ділянці займався ОСОБА_3 , безпосередньо будівельні роботи виконували працівники ОСОБА_38 , оплату отримували працівники від ОСОБА_3 , спочатку будівельні матеріали завозилися зі складу - ділянки, де зберігалися у ОСОБА_3 , закуповувалися завчасно, замовляв будівельні матеріали він також на свою фірму. Свідок допомагав ОСОБА_19 по-дружньому, ремонтували будиночок, який був на ділянці, робили розмітку під фундамент великого будинку. З ОСОБА_19 та ОСОБА_18 зустрічалися періодично, у маленькому будиночку та у подальшому, з компаніями. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 часто сварилися. Щодо роботи ОСОБА_19 повідомив, що ОСОБА_19 займався Фінляндією, ОСОБА_18 під час організації поїздок займалася оформленням страховок. Свідок теж їздив до Фінляндії. Скільки заробляли ОСОБА_19 та ОСОБА_18 не знає, чи був у сторін спільний бюджет не знає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.08.2022 уклали шлюб, який рішенням Черкаського районного суду Черкаської області 15.01.2024 за позовом ОСОБА_1 розірваний, що підтверджується рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15.01.2024 у справі № 707/3757/23.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син – ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , виданим 07.03.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та підтверджено сторонами.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2016 ОСОБА_33 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, розташовану: АДРЕСА_6 . Відповідно до п. 1.6 Договору Експлікація земельних угідь: сади – 0,0536 га. Згідно з п. 2.1 Договору продаж земельної ділянки вчиняється за 32160,00 грн.

Відповідно до Договору дарування земельної ділянки та житлового будинку від 29.01.2024 ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв житловий будинок, загальна площа 91,8 кв.м., житлова площа 30,2 кв.м. під літ. «А-ІІ», літня кухня під літерою «Б», господарська будівля під літ. «В», огорожа 1-4, вигрібна яма 5, водоколонка 6, та земельну ділянку під ним, площею 0, 0536 га, кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, довідка №364645628 від 06.02.2024, та № 401560831 від 30.10.2024 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, зареєстроване право власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1880312771101, за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок, загальна площа 91,8 кв.м., житлова площа 30,2 кв.м. під літ. «А-ІІ», літня кухня під літерою «Б», господарська будівля під літ. «В», огорожа 1-4, вигрібна яма 5, водоколонка 6; земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:05:002:0239, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1128528171101.

Право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку зареєстроване 29.01.2024 за ОСОБА_3 відповідно до договору дарування, серія та номер: 270 від 29.01.2024.

Відповідно до Деталізованої інформації про речове право 23.07.2019 право власності на житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі документів: Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЧК181192000129, виданої 19.07.2019, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області; технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 25.12.2018; відомостей з ДЗК, серія та номер: 12072817, виданих 23.07.2019; наказа, серія та номер: 66-С, виданого 04.12.2019, видавник: Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради; технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 09.12.2019. Право власності на земельну ділянку зареєстроване 22.12.2016 за ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 3602 від 22.12.2016.

Згідно з Інформацією РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 20.08.2024 № 31/31/14/447-аз/05-2024-327-2024 згідно даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів 17.09.2021 на ім`я ОСОБА_2 у ТСЦ №7141 було зареєстровано автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, на підставі договору укладеного у СГ №12544. 24.05.2024 вказаний транспортний засіб перереєстровано на іншого власника.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 транспортний засіб зареєстрований 17.09.2021 за ОСОБА_2 .

Відповідно до Висновка про вартість земельної ділянки оцінювача ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:05:002:0239 станом на 03.09.2024 складає 178 400 грн.

Відповідно до Висновка оцінювача про вартість майна вартість автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 станом на 03.09.2024 складає 493 500 грн.

Відповідно Висновка оцінювача про вартість майна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5 складає 579 400 грн.

До матеріалів справи долучені фотозображення різноманітних подій, на яких зображені, у тому числі, позивач та відповідач-1 у колі інших осіб у різні пори року та в різноманітних місцях. Крім того, долучені фотозображення будинку та подвір`я, у тому числі, із проведенням будівельних робіт. На сторінках із фотозображеннями розміщені дати від 2013 по 2021 роки.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 14.11.2024 відносно ОСОБА_2 за період з 01 кварталу 2013 року по 2 квартал 2024 року: за період з 2013 року по 2016 роки інформація відсутня, у 2016 році сума доходу згідно з Податковою декларацією платника єдиного податку-фізичної особи – 8588,00 грн, у 2017 році – 188560 грн, у 2020 році – 69000 грн, у 2021 році – 1003050 грн.

Згідно з Договором від 21.12.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_43 сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири за 358550 грн, що еквівалентно 71000 доларів США.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 27.12.2007 ОСОБА_3 продав ОСОБА_44 квартиру АДРЕСА_8 .

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 14.11.2024 відносно ОСОБА_3 за період з 01 кварталу 2005 року по 3 квартал 2013 року відображені наявні отримані доходи –заробітна плата, у 4 кварталі 2007 року – дохід від продажу нерухомого майна в сумі 362000 грн, з 4 кварталу 2013 року по 2 квартал 2020 року інформація відсутня, у 2020, 2021, 2022 роках наявні доходи від продажу нерухомого майна.

Відповідно до долучених до справи накладних, рахунків фактур, товарних чеків на будівельні матеріали, серед яких: пінополістирол, цемент, рейки, шурупи, арматура, труби, цегла та інші матеріали, що датовані з вересня 2016 року по червень 2017, отримувачем будівельних матеріалів зазначений ОСОБА_26 .

До справи долучені фотозображення приміщень будинку з видимими змінами облицювання будинку, меблювання кімнати, облаштування бесідки.

Крім того, до справи долучені скрини оголошень щодо облаштування котеджів по АДРЕСА_9 .

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем-1 у період з 01 листопада 2012 року по 17 лютого 2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» defacto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за певний період, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №129/2115/15-ц, зазначив, що при застосуванні статті 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) міститься висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99) (постанова Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №357/6408/17).

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечував й сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї (постанова ВС від 12.12.2019 у справі № 490/4949/17).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Верховний Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії сторін, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання (постанова ВС від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова ВС від 27.02.2019 у справі №522/25049/16-ц).

Відповідач ОСОБА_2 факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період з 2012 року по час народження дитини категорично заперечував. Зазначив, що постійно проживати почали тільки після народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На обґрунтування заявлених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачкою ОСОБА_1 надані спільні фотографії з ОСОБА_2 .

Однак фотографії, на яких зафіксовано спільно позивачку та відповідача ОСОБА_2 за певних подій, не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а сам по собі факт перебування позивачки з ОСОБА_2 у близьких стосунках, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 12.12.2019 року по справі № 490/4949/17.

В ході розгляду справи, за клопотанням сторони позивача, судом було допитано свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_27 ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 .

Однак, суд вважає, що показання вказаних свідків не можуть бути єдиною підставою для доведеності факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 12.12.2019 року по справі № 490/4949/17 дійшов правового висновку, що сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

На переконання суду пояснення свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_48 не підтверджують факту ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства на постійній основі, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, оскільки спілкування свідків з ними було епізодичним, фактів спільних покупок або інших вкладень коштів свідки не наводили. Показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_27 , ОСОБА_45 суд оцінює критично, оскільки вони є родичами позивачки, крім того, зазначаючи, про фактичні шлюбні відносини, які мали місце, на думку свідків, між сторонами, однозначних фактів ведення спільного бюджету, спільних покупок та вкладень, прав та обов`язків пари також не наводили.

Свідок ОСОБА_49 , хоча і повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно домовлялися щодо купівлі земельної ділянки, однак безпосереднім свідком надання коштів ОСОБА_1 , ведення сторонами спільного бюджету не була.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16, - показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та стягнення грошової компенсації. Верховний Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Натомість, стороною позивача в ході розгляду даного спору, не надано документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, наявність спільного бюджету (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).

Не доведено стороною позивача і участі працею або фінансово у купівлі спірної земельної ділянки та будівництві спірного будинку. Жодного документального підтвердження доходів, отриманих позивачем за період з 2012 по 2022 роки, у тому числі у Фінляндії, суду не надано, передачі позивачем коштів на купівлю земельної ділянки або придбання позивачем будівельних матеріалів, оплати робіт будівельників, інших предметів: меблів, побутової техніки, тощо для спільного користування також не надавалося.

Крім того, судом враховано, що відповідачем-2 ОСОБА_3 надані суду докази закупівлі будівельних матеріалів, наявності доходів, які могли бути використані для будівництва будинку, покази свідка ОСОБА_50 , який повідомляв, що будівельні матеріали закуповувалися ОСОБА_3 , ним же проводилися розрахунки з будівельниками.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син – ОСОБА_7 . 10.08.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.

Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що з часу народження дитини з позивачкою стали проживати разом постійно, надавав відповідачці кошти. Свідок ОСОБА_51 , будинок якої знаходиться по-сусідству зі спірним будинком, зазначила, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 , у пари з`явилася дитина. У поєднанні із показаннями інших свідків у справі, наданими фотозображеннями, подальшим укладенням сторонами шлюбу суд вважає, що з часу народження дитини відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носили характер проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Отже, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 18.02.2020 по 09.08.2022 суд вважає доведеним.

Земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:05:002:0239 відповідачем-1 придбана 22.12.2016.

Право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 оформлене за відповідачем-1 23.07.2019, будівництво тривало з 2018 року.

Оскільки наявність фактичних сімейних відносин між позивачем та відповідачем-1 у період набуття відповідачем у власність земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:05:002:0239 та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , участі у придбанні та будівництві вказаного майна позивачем не доведено, підстави для задоволення позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки, визнання недійними правочинів, а саме договорів дарування, припинення речового права ОСОБА_3 на земельну ділянку та житловий будинок, поділ вказаних об`єктів, визнання права власності за ОСОБА_1 на земельної ділянки та житлового будинку відсутні.

Автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 відповідачем-1 придбаний 17.09.2021.

У судовому засіданні встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.02.2020 по 09.08.2022.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України (частина друга статті 74 СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

ОСОБА_2 стверджував, що у купівлю машини вклав кошти, які отримав при продажі іншої машини, подарованої батьком, однак жодних доказів підтвердження цього суду не надав, а враховуючи що з 18.02.2020 сторони фактично проживали однією сім`єю, то придбаний автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, д.н.з. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

24.05.2024 вказаний транспортний засіб перереєстровано на іншого власника. Отже, транспортний засіб відповідачем-1 відчужений вже після розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до Висновка оцінювача про вартість майна вартість автомобіль MAZDA CX-5, легковий 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 станом на 03.09.2024 складає 493 500 грн. Відповідачем спростування проведеної оцінки транспортного засобу не надавалося.

Таким чином, вимога позивача про здійснення поділу майна, яке є спільною сумісною власністю, а саме автомобіля MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, д.н.з. НОМЕР_1 шляхом стягнення з відповідача -1 ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації за вартості автомобіля марки MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 в сумі 246 750 грн 00 коп підлягає задоволенню.

Позивачем сплачено 11 102 грн судового збору, що підтверджується долученою до позовної заяви квитанцією.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 11 202 грн, слід покласти на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнувши з нього на користь позивача 4 378, 52 грн.

Оскільки докази витрат на правничу допомогу сторонами не подавалися, розподіл судових витрат на правничу допомогу не проводиться.

Керуючись ст. 60, 61, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-89, 141, 263-265, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна – задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 18 лютого 2020 року по 09 серпня 2022 року.

У порядку поділу спільного сумісного майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості автомобіля марки MAZDA CX-5, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 246 750 грн (двісті сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят грн).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 378, 52 грн. (чотири тисячі триста сімдесят вісім грн 52 коп).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Після набрання законної сили рішенням суду, скасувати заходи забезпечення позову у справі, вжиті ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2024 у справі №712/12702/24, провадження № 2-з/712/52/24.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .

Відповідач -1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 .

Відповідач -2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення суду виготовлений 08.06.2026.

Суддя: Н.М. Чапліна