Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №569/13023/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13023/26

1-кп/569/2454/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026186010000479 від 22.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого на посаді водія ПрАТ «Рівнеазот», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

21 травня 2026 року, приблизно о 20 год 50 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вчиняючи дії, пов`язані з домашнім насильством щодо особи, з якою перебуває в родинних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив фізичне насильство відносно своєї рідної сестри – ОСОБА_4 , а саме: наніс один удар кулаком лівої руки в область грудної клітки потерпілої з правої сторони, після чого лівою рукою схопив праву руку ОСОБА_4 в області плеча та щосили стиснув вказану ділянку тіла останньої, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця у верхній третині по передній поверхні правого плеча, синця по передні поверхні грудної клітки справа ближче до аскілярної ямки, які відповідно до висновку експерта, як кожне окремо, так і в своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування у формі дізнання кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

2. Позиції учасників судового провадження

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву, яка складена в присутності його захисника ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_4 також подала письмову заяву щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без її участі, згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження.

3. Мотиви суду

Положенням ч. 1 ст. 302 КПК України визначено, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

За приписами ч. 2 ст. 302 КПК слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Системним аналізом вказаних норм закону встановлено, що обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в спрощеному порядку є: беззаперечне визнання вини обвинуваченим, не заперечення встановлених досудовим розслідуванням фактичних обставин, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, згода обвинуваченого та потерпілого на розгляд обвинувального акту за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності їх позицій.

Зі змісту заяви обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а також згідний із встановленими досудовим розслідуванням у формі дізнання обставинами. Йому роз`яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування у формі дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням у формі дізнання обставини. Обвинувачений ОСОБА_3 згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердила захисник ОСОБА_5 , що стверджується її підписом у заяві від 29.05.2026.

Із заяви потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що остання повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням у формі дізнання обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, на що надала згоду і потерпіла, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України у спрощеному провадженні.

Органом досудового розслідування у формі дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку ОСОБА_3 , які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Також суд враховує особу винного, а саме те, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінально правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.

За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

За змістом положень ст. 24, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направлення кривдника на проходження програми для кривдників є спеціальним заходом щодо протидії домашньому насильству, суд має право направити на таку програму, а відповідальним суб`єктом за її виконання, організацію і забезпечення проходження кривдником такої програми є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Оскільки суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників на строк два місяці, що на переконання суду сприятиме його виправленню та у сукупності з призначеним покаранням, забезпечить досягнення мети кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речові докази по кримінальному провадженню: DVD-R диск «hp», на якому містяться три відеозаписи з нагрудних боді-камер військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ; DVD-R диск «hp», на якому містяться відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників УПП в Рівненські області ДПП – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 2 (два) місяці, виконання якої покласти на Рівненську міську раду Рівненської області.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Після набрання вироком законної сили речові докази: DVD-R диск «hp», на якому містяться три відеозаписи з нагрудних боді-камер військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ; DVD-R диск «hp», на якому містяться відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників УПП в Рівненські області ДПП – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України, а саме не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6