Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №537/429/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-др/537/16/26

Справа № 537/429/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

представника позивача Ульянової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву представника позивача адвоката Ульянової Юлії Анатоліївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ,про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, про визнання недійсними договорів дарування, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Р.А., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання недійсними договорів дарування.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Р.А., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання недійсними договорів дарування - задоволено. Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2193. Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2194. Визнано недійним договір дарування (однієї другої) частки будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 /попередня назва – вулиця ОСОБА_4 /, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2195. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 гривні 50 копійок, з кожного.

При розгляді справи представником позивача зроблено заяву щодо розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення по справі, які будуть складатися з витрат позивача на правову допомогу.

07 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Ульянової Ю.А., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , у якій представником зазначено, що у позовній заяві позивачем було наведено орієнтовний розмір судових витрат, понесених позивачем при поданні позову, і витрат, які очікуються бути понесеними, в тому числі витрати на стягнення судового збору в сумі 969,00 грн. (за подання позову) 485,00 грн (за заяву про забезпечення позову) та витрати на надання правничої допомоги в розмірі 40 000,00 грн. Питання щодо повернення судового збору за подання позову в сумі 969,00 грн було судом вирішено.

У відповідності до умов договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року вартість послуг з надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта з питання визнання недійними договорів дарування від 15 листопада 2024 року нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності в суді першої інстанції становить 40 000,00 грн. Обсяг та перелік наданих клієнту послуг на підставі відповідного договору сторони узгодили в Акті від 05 травня 2026 року. Просить ухвалити додаткове рішення з питання розподілу судових витрат у формі витрат по сплаті судового збору та витрат на надання правничої допомоги, які поніс ОСОБА_1 в цій справі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Ульянова Ю.А. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, враховуючи, що стороною відповідачів суду не подано будь-яких заперечень щодо розміру судових витрат.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце його проведення. З урахуванням вимог ч.4 ст.. 270 ЦПК України неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду даної заяви.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи пов`язані із розглядом процесуального питання, суд прийшов до такого.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Р.А., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання недійсними договорів дарування - задоволено.

Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складіється з: літньої кухні літ. Б, гаража літ. В, огорожі №1,2, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840135953104, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2193.

Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840104753104, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2194.

Визнано недійним договір дарування (однієї другої) частки будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 /, що в цілому складається з: приміщення № 8 складу літ. Б?, загальною площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840202353104 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2195.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 гривні 50 копійок, з кожного.

07 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Ульянової Ю.А., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , у якій представник позивача просить вирішити питання щодо стягнення судових витрат які складаються з судового збору в сумі 485,00 грн - за заяву про забезпечення позову, та витрат на надання правничої допомоги в розмірі 40 000,00 грн.

Заперечення щодо розміру судових витрат, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідачів до суду не надходило.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: - копію договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року, укладеного між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , адвокатом, від імені якого діє Ульянов Р.А. (Представник) та ОСОБА_1 (Клієнт), відповідно до п.1, 2 якого сторони домовилися, що Представник зобов`язується надати Клієнту послуги з правничої допомоги з представництва інтересів Клієнта в судах з питання визнання недійними договорів дарування від 15 листопада 2024 року нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності, а Клієнт зобов`язується оплачувати послуги представника. Ціна послуг Представника за ведення справи в суді першої інстанції 40 000 грн; Акт від 05 травня 2026 року про надані послуги до договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року, з наведеним обсягом наданих послуг, вартість яких передбачена договором у фіксованій сумі та становить 40 000 грн у відповідності до п. 2 договору від 20 січня 2025 року (т.3 а.с. 4-5, 6).

За змістом вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, ураховуючи все вищенаведене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований стороною відповідача факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у справі на суму 40 000,00 грн, за відсутності клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви у відповідності до положень п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та стягнення з відповідачів у справі на користь позивача у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із задоволенням позову у розмірі 20 000 грн., з кожного.

Згідно матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 969,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2025 року (т.1 а.с. 66) та у сумі 485,00 гривень за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2025 року (т.1 а.с. 67).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, в сумі 969,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 гривні 50 копійок, з кожного.

Щодо розподілу судового збору у сумі 485,00 гривень за подання заяви про забезпечення позову, суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.01.2025 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування – повернуто заявнику.

У подальшому, як вбачається з інформації обліково – статистичної картки на заяву про забезпечення позову, доказів у цивільних справах з автоматизованої системи документообігу суду, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.02.2025 року у задоволенні повторно поданої заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.07.2025 року за результатами апеляційного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.02.2025 залишено без змін.

Таким чином, згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати у сумі 485,00 гривень за подання заяви про забезпечення позову, залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.133, 137, 141, 246, 270, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача адвоката Ульянової Юлії Анатоліївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ,про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Софіївська, будинок 2/50, кімната 10), до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце поживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович (адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, 39600, вул. Соборна, 32/29), про визнання недійсними договорів дарування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу по 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 08 червня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева