Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №370/264/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, с-ще Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Справа №370/264/26

Провадження № 2/370/151/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., із секретарем Зозулею Я.А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 27.12.2003 р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5713, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли в дар в рівних долях (по 1/2 частці кожний) земельну ділянку № НОМЕР_1 , що в цілому має розмір 0,16 га та знаходиться на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка належала дарувальниці на підставі державного акту на право приватної власності на землю, бланк серія ІІ-КВ №064552, виданого 29.04.1998 р.

На час укладання зазначеного договору дарування кадастровий номер земельній ділянці не визначався.

Того ж дня, 27.12.2003 р., між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5712, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли в дар в рівних долях (по 1/2 частці кожний) житловий будинок за номером АДРЕСА_1 . Будинок житловою площею 127,1 кв.м., загальною площею 238,2 кв.м.

В подальшому 24.11.2006 р. між ОСОБА_5 , від імені якого діяла відповідачка у даній справі ОСОБА_6 , та позивачем у справі ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №15360, за умовами якого ОСОБА_5 продав, а позивач ОСОБА_1 купив 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в цілому складає 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 .

Договір щодо відчуження позивачу 1/2 частини земельної ділянки під зазначеним домоволодінням, яка належала ОСОБА_5 на підставі зазначеного вище договору дарування від 27.12.2003 р. №5713, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не укладався.

При цьому до 2025 року позивачу не було відомо про наявність зазначеного вище договору від 27.12.2003 р. №5713, предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 розміром 0,16 га та яка знаходиться на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 в Одинадцятій київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №12 до майна померлого.

25.05.2025 р. під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок ракетного обстрілу, зазначений вище житловий будинок було знищено.

Під час оформлення документів для отримання компенсації за знищений житловий будинок, який є у спільній частковій власності позивача та третьої особи по справі ОСОБА_3 , позивачу стало відомо про факт укладання 27.12.2003 р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) договору дарування №5713, відповідно до якого ОСОБА_5 прийняв в дар 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2 та на якій розташований зазначений вище житловий будинок.

Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 29.05.2025 р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена 28.05.2025 р.

Земельній ділянці визначено кадастровий номер 3222755101:01:003:0023, площа земельної ділянки становить 0,15 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Виходячи із загального принципу цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд) позивач вважає, що у зв`язку з придбання ним 1/2 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 , до нього перейшло також право власності на 1/2 частину відповідної земельної ділянки, яка належала попередньому власнику цієї частини домоволодіння та земельної ділянки – ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, позивач, просив суд: визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755101:01:003:0023, площа земельної ділянки становить 0,15 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3149807132227.

Ухвалою суду від 06.02.2026 р. позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України, а третій особі - строк для подачі письмових пояснень щодо позову або відзиву. Також вказаною ухвалою суду у порядку вимог ст. 84 ЦПК України витребувано з Одинадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №12 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі – 41472556) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Витребувані докази надійшли до суду 24.03.2026 р. та приєднані до матеріалів справи.

У підготовче засідання 06.05.2026 р. належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Ганенка Р.А. надійшла заява про підтримання позовних вимог та про розгляд справи у його та позивача відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву про визнання позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вказавши, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

27.12.2003 р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5713, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли в дар в рівних долях (по 1/2 частці кожний) земельну ділянку № НОМЕР_1 , що в цілому має розмір 0,16 га та знаходиться на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (а.с. 12).

Земельна ділянка належала дарувальниці на підставі державного акту на право приватної власності на землю, бланк серія ІІ-КВ №064552, виданого 29.04.1998 р. (а.с. 13).

На час укладання зазначеного договору дарування кадастровий номер земельній ділянці не визначався.

Того ж дня, 27.12.2003 р., між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5712, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли в дар в рівних долях (по 1/2 частці кожний) житловий будинок за номером АДРЕСА_1 . Будинок житловою площею 127,1 кв.м., загальною площею 238,2 кв.м. (а.с. 14).

В подальшому 24.11.2006 р. між ОСОБА_5 , від імені якого діяла відповідачка у даній справі ОСОБА_6 , та позивачем у справі ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №15360, за умовами якого ОСОБА_5 продав, а позивач ОСОБА_1 купив 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в цілому складає 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Договір щодо відчуження позивачу 1/2 частини земельної ділянки під зазначеним домоволодінням, яка належала ОСОБА_5 на підставі зазначеного вище договору дарування від 27.12.2003 р. №5713, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не укладався.

При цьому, як зазначає позивач, до 2025 року позивачу не було відомо про наявність зазначеного вище договору від 27.12.2003 р. №5713, предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 розміром 0,16 га та яка знаходиться на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, бланк серія НОМЕР_2 (а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_5 в Одинадцятій київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №12 до майна померлого, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 02.07.2025 р. №81723743 (а.с. 21).

17.07.2020 р. Постановою Верховної Ради України №807-IX в рамках адміністративно-територіальної реформи утворено Бучанський район, шляхом об`єднання території ліквідованих Бородянського, Києво-Святошинського (частково) та Макарівського районів, а також міст Буча та Ірпінь, з центром у місті Буча.

А тому на час розгляду даної справи зазначені вище земельна ділянка та домоволодіння розташовані в межах Бучанського району Київської області.

25.05.2025 під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок ракетного обстрілу, зазначений вище житловий будинок було знищено.

Вказані обставини підтверджуються талоном-повідомлення єдиного обліку №4605 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.05.2025 р., витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.05.2025, номер кримінального провадження: 12025111210000130, актом, складеним за результатами проведеного обстеження пошкоджених об`єктів від 27.05.2025 р. (а.с. 23-25).

Під час оформлення документів для отримання компенсації за знищений житловий будинок, який є у спільній частковій власності позивача та третьої особи по справі ОСОБА_3 , позивачу стало відомо про факт укладання 27.12.2003 р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (обдаровані) договору дарування №5713, відповідно до якого ОСОБА_5 прийняв в дар 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2 та на якій розташований зазначений вище житловий будинок.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9902027062026 від 13.01.2026 р., відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 29.05.2025 р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена 28.05.2025 р. (а.с. 26-31, 34).

Земельній ділянці визначено кадастровий номер 3222755101:01:003:0023, площа земельної ділянки становить 0,15 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

30.05.2025 р. за ОСОБА_3 зареєстрована 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3222755101:01:003:0023 (вид спільної власності: спільна часткова) (а.с. 32).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має прав на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції станом на 24.11.2006 р. – дата набуття позивачем права власності на 1/2 частину домоволодіння) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 24.11.2006 р.) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (частина перша ст. 120 ЗК України). При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди (частина четверта ст. 120 ЗК України).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Під час застосування статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 8.17); від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18 (пункт 61); від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, провадження № 14-438цс19 (пункт 42)).

Крім того, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, викладений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Із доданих до позовної заяви доказів вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договорів дарування від 27.12.2003 р. набув право власності на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, на якій ця частина домоволодіння розташована.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2006 р. ОСОБА_5 відчужив належну йому 1/2 частину домоволодіння на користь позивача у справі. При цьому у вказаному договорі не вирішено питання про долю земельної ділянки, на якій це домоволодіння розташоване.

Відповідно до ст. 121 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), якою визначалися норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селищах - не більше 0,15 гектара.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9902027062026 від 13.01.2026 р., станом на час розгляду справи земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 має площу 0,15 га, кадастровий номер 3222755101:01:003:0023, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Власником 1/2 частини зазначеної земельної ділянки є третя особа по справі – ОСОБА_3 , який цю частину земельної ділянки набув у власність одночасно із ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 27.12.2003 р. №5713.

Враховуючи встановлені вище обставини, з врахуванням змісту ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) та виходячи із загального принципу цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд), суд приймає доводи позивача про те, що у зв`язку з придбання ним 1/2 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 , до нього фактично перейшло також право власності на 1/2 частину відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 3222755101:01:003:0023, яка належала попередньому власнику цієї частини домоволодіння та земельної ділянки – ОСОБА_5 .

Хоча станом на 24.11.2006 р. право власності ОСОБА_5 не було зареєстровано на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки, проте в даному випадку суд зауважує, що така ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності, що підтверджується як копією державного акту на право приватної власності на землю, виданим на ім`я первісного власника – ОСОБА_4 , яка набула цю земельну ділянку у власність, так і договором дарування від 27.12.2003 р. №5713, на підставі якого ця ділянка була відчужена.

Щодо витребуваних у справі доказів, а саме: копії спадкової справи №12 до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає наступне.

З матеріалів вказаної спадкової справи слідує, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися сестра покійного – ОСОБА_7 (громадянка рф) та мати покійного ОСОБА_8 , проте вказані особи до участі у справі не залучалися, з огляду на наступне.

На час укладення, 24.11.2006 р., між ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в цілому складає 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , до позивача фактично також перейшла у власність 1/2 частина земельної ділянки на якій він розміщений, оскільки у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. А тому, суд вважає, що вказана 1/2 частина земельної ділянки до спадкової маси ОСОБА_5 не входить, не може бути успадкована його спадкоємцями та не стосується їхніх прав як спадкоємців.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Приймаючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті судового збору за клопотанням позивача з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 200, 206, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755101:01:003:0023, площа земельної ділянки становить 0,15 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3149807132227.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 06.05.2026р.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя А.В. Косенко