Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №357/8933/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8933/26

1-кп/357/959/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111030000727 від 04.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Володарка Володарського р-ну Київської обл., громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

з укладеною 08.06.2026 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 угодою про визнання винуватості, -

У С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не с невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (далі – Положення) дозвільна система – це особливий порядок виготовлення придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належить холодна зброя (арбалети, мисливські ножі, тощо)

Відповідно до п. 3 Положення Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації господарські об`єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.

Згідно з п. 9 Положення видача дозволів на виготовлення, придбання зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій зокрема, на холодну зброю, здійснюється у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ.

Відповідно до п. 15 Положення посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 (далі — Інструкція), дозвільна система, що здійснюється органами (підрозділами) поліції, поширюється зокрема і на холодну зброю, що належить підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання та громадянам.

Додатком № 2 до Переліку видів майна, що не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XІІ передбачено, шо громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.

Встановлено, що ОСОБА_4 25 квітня 2026 року, перебуваючи по вул. Миру навпроти будинку № 25 в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області приблизно о 22 год. 00 хв. (точного часу не встановлено), знайшов на землі кастет, який є холодною зброєю, та маючи на меті користуватися цією холодною зброю у власних цілях, у тому числі носити її при собі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи умисел, спрямований на подальше незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи заборону вільного обігу холодної зброї, на порушення Положення та Інструкції, діючи умисно, вищевказаний кастет незаконно носив при собі у нагрудній сумці без передбаченого законом дозволу до 03 травня 2026 року.

У подальшому, 03 травня 2026 року, о 12 год. 25 хв. поблизу будинку № 4 по вул. Івана Мазепи в м. Біла Церква Київської області ОСОБА_4 було зупинено працівниками поліції з метою перевірки на предмет зберігання заборонених в обігу речей. Під час проведення поверхнево перевірки в порядку ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 із нагрудної сумки, яка знаходилась при ньому, дістав та поклав на капот службового транспортного засобу «Mitsubishi Outlander, н.з. НОМЕР_1 , металевий кастет, який у подальшому було вилучено.

Цього ж дня, у період часу з 12 год. 56 хв. по 13 год. 17 хв. в ході огляду місця події, проведеного в порядку ст. 237 КПК України, на капоті службового транспортного засобу «Mitsubishi Qutlander», н.з. НОМЕР_1 , було виявлено та вилучено кастет, який відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений із застосуванням заводського устаткування, який ОСОБА_4 незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.263 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме як незаконне носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження.

08.06.2026 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано у підготовчому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладені даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, просив призначити обвинуваченому покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, щиро розкаявся, та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди.

Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченого.

ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.

Розглядаючи питання в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до п.п.1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст.473 КПК України.

Так, згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч.2 ст. 263 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, має постійне місце проживання, характеристика за місцем проживання відсутня, неодружений, непрацевлаштований, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує, не перебуває на обліку Білоцерківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області, перебуває на військовому обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий,.

До обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.263 КК України як незаконне носіння кастету без передбаченого законом дозволу, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, враховуючи дані про особу винного, його відношення до вчиненого, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у даному провадженні, а оскільки інкримінованим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням шкоду завдано лише суспільним інтересам, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за ч.2 ст. 263 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень).

Призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Враховуючи, що процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення судової експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-26/24759-ХЗ від 07.05.2026) у розмірі 1444,08 грн (одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 08 копійок), документально підтверджені, тому вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263 КК України, ст.ст.314, 374-376, 469, 472-475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 08.06.2026 по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12026111030000727 від 04.05.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази:

?змив, поміщений до паперового конверту, який відповідно до постанови про визнання предметів (документів) речовими доказами та їх приєднання до матеріалів кримінального провадження від 04.05.2026, квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 356 зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити;

?кастет, поміщений до спеціального пакету «Експертна служба» № 3954905, який відповідно до постанови про визнання предметів (документів) речовими доказами та їх приєднання до матеріалів кримінального провадження від 08.05.2026, квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 354 від 08.05.2026 зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати за проведення експертизи у сумі 1444,08 грн (одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 08 копійок) на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:

- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1