Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №159/877/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/877/26

Провадження № 2/159/1269/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 25.07.2008 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області зроблено відповідний актовий запис № 282.

Починаючи з цього часу сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та виконували інші обов`язки як членів сім`ї та подружжя щодо один одного.

Від вказаного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Подружнє життя між сторонами не склалося, з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між подружжям зіпсувались. Між сторонами почали виникати непорозуміння, що закінчувалося сварками та скандалами. Це призвело до остаточного припинення шлюбних відносин у вересні 2024 року. Сторони почали проживати окремо, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Фактичні шлюбні відносини припинилися, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Представник позивача вказує, що позивачу невідомо про рівень доходів відповідача, однак відомо, що він працює, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних членів сім`ї, яких він зобов`язаний утримувати не має, у зв`язку з чим вважає, що доцільно стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки від усіх видів його доходів.

Обґрунтовуючи вказаними обставинами свої позовні вимоги, ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2026 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У строк, встановлений судом, в тому числі повторно, відповідач відзив на пред`явлений позов не подав.

Таким чином, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковель Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, сторони перебувають у шлюбі з 25.07.2008 року, актовий запис за № 282.

Від вказаного шлюбу сторони мають дві неповнолітні дитини - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження.

Неповнолітні діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, щоне спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері (батька).

Відповідно до ст. 180 СК України, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні, а у разі недосягнення такої згоди кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду.

Як вказує представник позивача, відповідач є працездатним, а тому може сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідач не подав суду доказів на спростування доводів позивача та про те, що він немає ніяких доходів.

Таким чином вбачаються підстави для стягнення аліментів з відповідача у частці від його заробітку.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При цьому, за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд звертає увагу на те, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідач має вік 38 років, не подав доказів існування обставин, які значно обмежують його працездатність, а також доказів існування обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх його доходів щомісячно.

Зазначений розмір алментів, на переконання суду, буде об`єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.

За таких обставин, з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх доходів щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 16.02.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати) слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Крім цього, з відповідача слід стягнути судовий збір по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Крім цього, згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу стороною позивача подано до суду: Ордер надання правничої допомоги № 1174210 від 09.02.2026 року; Акт № 2 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги № 12 від 09.02.2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 09.02.2026 року; Рахунок № 2 від 09.02.2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є пропорційним до предмету позову, а тому наявні підстави для повного їх відшкодування відповідачем в сумі 1500,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 141, 180-182, 184, СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всього доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 16.02.2026 року та до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )судові витрати на правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць в сумі 2882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 33 коп. звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК