Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №158/1557/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1557/26

Провадження № 2/0158/832/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Корецької В.В.,

при секретарі – Процик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 травня 2016, між ним та відповідачкою по справі ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який в подальшому, 21 грудня 2020 в судовому порядку було розірвано. За час перебування у вищевказаному шлюбі у них народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2020, з нього в користь відповідачки по справі ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового гарантованого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви – 19 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що ще до укладення вищезазначеного шлюбу, він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та у якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 21 січня 2016, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області з нього в користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового гарантованого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви – 12 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що станом на даний час з нього фактично стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей від двох різних шлюбів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), при цьому його матеріальне становище з моменту визначення розмірі аліментів рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2020 погіршилось, оскільки з 26 квітня 2022 він перебуває на військовій службі по мобілізації, під час проходження якої він зазнав важкої контузії, проходив тривале лікування, при цьому на даний час продовжує служити у складі ЗСУ. Внаслідок поранення він змушений купувати ліки та проходити реабілітацію, що вказує на погіршення його матеріального становища.

На підставі вищенаведеного просить суд змінити розмір стягуваних з нього в користь відповідачки по справі аліментів визначених рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2020, а саме з 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) на 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового гарантованого мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

23 квітня 2026, відповідач по справі ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає, вважає, що вони до задоволення не підлягають з підстав недоведеності, зокрема доказів, які б вказували на погіршення матеріального становища позивача. Крім того вказує, що наявність інших дітей у платника аліментів не є самостійною та безумовною підставою для зменшення їх розміру. Для зміни розміру виплат має бути доведено не просто зміну сімейного стану, а саме реальне та суттєве погіршення матеріального становища платника /а.с. 24-27/.

04 травня 2026, позивач по справі ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив з доказами про його стан здоров`я (довідка про обставини травми та довідка ВЛК). Просить позов задовольнити в повному об`ємі /а.с. 42-46/.

07 травня 2026, відповідач по справі ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що надані позивачем по справі ОСОБА_1 докази про його незадовільний стан здоров`я вказують на його придатність до проходження військової служби та як наслідок отримання стабільного доходу – грошового забезпечення. Крім того зазначає, що позивач по справі не надав суду жодних фіскальних чеків на підтвердження витрат на лікування та відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач має право на безоплатне медичне забезпечення, що нівелює аргумент про «надмірні витрати» на здоров`я. Просить в задоволенні позову відмовити /а.с. 49-50/.

Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності /а.с. 39/.

Відповідач по справі ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд даної цивільної справи у її відсутності. При винесенні рішення суду просить врахувати аргументи та письмові докази надані нею у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просить в задоволенні позову до неї про зміну розміру аліментів відмовити в повному об`ємі /а.с. 58/.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по даній цивільній справі перебували у шлюбі, який був зареєстрований 19.05.2016 виконавчим комітетом Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області за актовим записом №6 та який в подальшому рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року – розірвано (судова справа №158/2481/20, провадження №2/0158/899/20). Рішення суду набрало законної сили.

За час перебування у вищевказаному шлюбі у позивача з відповідачкою народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.03.2026 /а.с. 7/.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2020, з позивача по справі ОСОБА_1 в користь відповідачки – ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового гарантованого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви – 19 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 8-9/.

Крім того, з копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31.03.2026 вбачається, що позивач по справі є батьком неповнолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 10/.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 січня 2016, з позивача ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового гарантованого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви – 12 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 11/.

Як на підставу для зміни розміру стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2020, позивач по справі ОСОБА_1 посилається на те, що станом на час звернення до суду з даним цивільним позовом з нього фактично стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей від різних шлюбів в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), при цьому його матеріальне становище з моменту визначення розміру аліментів вищевказаним рішенням суду погіршилось, оскільки з 26 квітня 2022 він перебуває на військовій службі по мобілізації, під час проходження якої він зазнав важкої контузії, проходив тривале лікування, при цьому на даний час продовжує служити у складі ЗСУ. Внаслідок поранення він змушений купувати ліки та проходити реабілітацію /а.с 12-13, 44-46/.

Надаючи правову оцінку даним цивільним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як передбачено статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини 1, 2 статті 182 СК України).

Згідно із частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, за змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

В силу ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.

Посилання позивача по справі на ту обставину, що з нього стягуються аліменти на утримання його дитини від першого шлюбу, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки наявність інших дітей у платника аліментів не є самостійною та безумовною підставою для зменшення їх розміру. Для зміни розміру виплат має бути доведено не просто зміну сімейного стану, а саме реальне та суттєве погіршення матеріального становища платника. Обставина народження дитини, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, оскільки вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , розмір яких у цій справі оспорює позивач.

Аналогічний правовий висновок висвітлений у постановах Верховного Суду у справах №715/2073/20 від 28.05.2021, № 565/2071/19 від 16.09.2020 та №562/3422/23 від 07.06.2024.

Крім того, звертаючись до суду із даним цивільним позовом, позивач по справі ОСОБА_1 покликається на те, що його матеріальний стан змінився (погіршився), оскільки з 26 квітня 2022 він перебуває на військовій службі по мобілізації, під час проходження якої він зазнав важкої контузії, проходив тривале лікування, при цьому на даний час продовжує служити у складі ЗСУ. Внаслідок поранення він змушений купувати ліки та проходити реабілітацію.

Суд зазначає, що на обґрунтування вищезазначених обставин, позивач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження погіршення його матеріального становища (фіскальні чеки на підтвердження витрат на лікування та витрати пов`язані з проходженням реабілітації).

Суд погоджується з відповідачем по справі ОСОБА_2 щодо тих обставин, що відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач має право на безоплатне медичне забезпечення, що нівелює аргумент про «надмірні витрати» на здоров`я.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальний розмір його доходів, зокрема, довідки про розмір доходів із зазначенням усіх видів грошового забезпечення (винагороди, премії, надбавки) та ін.

Вищевказані обставини не можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів у даній цивільній справі, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач по справі звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.08.2023, судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 180, 181, 182, 191, 192 Сімейного Кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Ківерцівського районного суду Корецька В.В.