Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №705/2159/19 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 705/2159/19

провадження № 22-ц/4809/978/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження – державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливода Олена Петрівна,

заінтересована особа- Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області (суддя Сивоконь С. С.) від 24.02.2026,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог заявника

02.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Шполянського районного суду Черкаської області зі скаргою в якій вона просила суд про таке:

1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди Олени Петрівни від 27.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80088366;

2) зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» шляхом відновлення виконавчого провадження № 80088366 на виконання виконавчого листа від 07.01.2026 №705/2159/19.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 у справі №705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «Центр-Мониаж-Енерго», стягнуто з приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2019 по 17.03.2025 у розмірі 346882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 , та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» в дохід держави 12 909,13 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

26.01.2026 ОСОБА_1 подала до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Шполянським районним судом Черкаської області № 705/2159/19 від 07.01.2026 про стягнення з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушено прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Ц своїй заяві вона, зокрема, вказала, що боржник постанову Кропивницького апеляційного суду від 17.03.2025 в повному обсязі не виконав через неналежну сплату військового збору, що призвело до невиплати стягувачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22 873,96 грн.

26.01.2026 головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливода Олена Петрівна винесла постанову про відкриття виконавче провадження № 80088366.

27.01.2026 головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливода О. П. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №80088366, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено: «Кошти середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті стягувачу сплачено згідно платіжних інструкцій № 450, № 452, № 453 від 06.01.2026 КБ «Акорд Банк»».

Заявниця вважає, що дії головного державного Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 80088366 є протиправними та передчасними.

Боржник ПП «Центр-Монтаж-Енерго», як податковий агент, із присудженого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 693 751,08 грн здійснив утримання військового збору з порушенням вимог закону, а саме без урахування п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1405, що виявилося в утриманні цього збору за період з 04.07.2019 по 30.11.2024 у більшому розмірі та недоплаті стягувачу визначеного рішенням суду середнього заробітку на відповідну суму надміру утриманого збору – 22873,96 грн.

Таким чином, боржник неповністю виконав рішення суду.

Крім того, боржник не сплатив ЄСВ за період з 04.07.2019 р. по 17.03.2025 р., що підтверджується даними довідки ОК-5 від 25.01.2026. У Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформацію про нараховану заробітну плату та сплату ЄСВ боржником за період з 04.07.2019 - 17.03.2025. це також підтверджується відповіддю ГУ ПФУ в Черкаській області від 16.01.2026 на запит стягувача.

Таким чином боржник виконав рішення суду не у повному обсязі, а головний державний виконавець Паливода О. П. це проігнорувала, прийняла неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження.

2.Короткий зміст судового рішення

24.02.2026 Шполянський районний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовив.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не погоджується з сумою утриманих з присудженого їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу податків, а саме 5 % військового збору, замість 1,5% у період з 04.07.2019 по 30.11.2024, а також у зв`язку із несплатою ЄСВ.

Суд вказав, що твердження заявниці є необґрунтований і спростовуються доказами у справі, які підтверджують виконання рішення суду в повному обсязі.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду зі скаргою на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24.02.2026 й просить скасувати це судове рішення та ухвалити постанову про задоволення скарги.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.

Зокрема, суд не врахував, що згідно зі ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, а також не взяв до уваги положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону № 4015-ІХ, неправильно визначився зі ставками судового збору, які підлягають застосуванню щодо кожного періоду, за який нараховується цей збір та підлягав утриманню зі стягуваного за рішенням суду середнього заробітку.

Суд не взяв до уваги надані йому докази того, що на день закриття виконавчого провадження боржником не був сплачений ЄСВ.

Суд порушив норми процесуального права, допустивши до участі у справі неповноваженого представника державного виконавця - головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Русенко А. Ю., яка не має довіреності від державного виконавця Паливоди О. П.

Крім того, суд порушив право заявниці на доступ до дистанційного правосуддя, не забезпечив рівність учасників справи. Так ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 17.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання заявника про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Також суд відхилив клопотання заявника про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

4.Відзиви на апеляційну скаргу

ПП «Центр-Монтаж-Енерго» подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому йдеться про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованими, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суб`єктивне тлумачення заявником норм податкового законодавства не доводить незаконність оскаржуваного рішення державного виконавця. Дохід у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахований (виплачений) на підставі рішення суду після 01.12.2024 на користь фізичної особи, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується військовим збором за ставкою 5 % незалежно за який період такі доходи нараховані. Таким чином, визначальною є дата нарахування та виплати доходу після набрання чинності Законом України від 10.10.2024 № 4015-ІХ, а застосування ставки військового збору у розмірі 5 % є законним та обов`язковим. Крім того, органи та посадові особи ДВС не наділені повноваження вирішення питань у податковій сфері. Не погодився боржник і з доводами заявника про те, що ОСОБА_2 є неповноваженим представником державного виконавця.

Від державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні

ОСОБА_1 та її представник Коркіяйнен О. С. підтримали апеляційну скаргу.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливода О. П. особисто в судове засідання не з`явилася, а її представник – Русаченко А. Ю. апеляційну не визнала, просила суд залишити її вимоги без задоволення.

Представник заінтересованої особи ПП «Центр-Монтаж-Енерго» (боржника у виконавчому проваджені) адвокат Моспан В. В. заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 у цивільній справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго»; стягнуто з приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2019 по 17.03.2025 у розмірі 346 882,80 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 , та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

26.01.2026 постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливодою Оленою Петрівною відкрито виконавче провадження № 80088366 з ідентифікатором доступу: 443А27064ЕББ, надано Боржнику 5 робочих днів для подання декларації про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2287,40 грн.

26.01.2026 постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження.

26.01.2026 постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 25461,36 грн.

27.01.2026 головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливода О. П. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №80088366, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За ст. 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Так відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішенні від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

У такому сенсі відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

У постанові від 06.04.2026 у справі № 545/304/22 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувиснував іnter alia: «На підставі зазначеного можна зробити висновок, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема, непорушність майнових прав як стягувача, так і боржника».

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні № 80088366 з виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 у справі № 705/2159/19, зі змінами, внесеними постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025, згідно з яким стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Виконавче провадження № 80088366 було відкрите 26.01.2026 і перебувало на виконанні державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П.

Постановою державного виконавця Паливоди О. П. від 27.01.2026 виконавче провадження № 80088366 закрите з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, тобто у зв`язку з фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Спір виник у зв`язку із тим, що стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 вважає рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження передчасним так, як, на її думку, рішення суду виконане не в повному обсязі у зв`язку з неправильним нарахуванням і утриманням ПП «Центр-Монтаж-Енерго» військового збору з присудженої на її користь суми середнього заробітку.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції мав дати відповідь на питання: чи повинен державний виконавець перевіряти правильність утримання боржником, який є податковим агентом, сум податків і зборів під час виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу?; чи правильно був утриманий боржником судовий сбір під час виконання рішення суду у справі № 705/2159/19.

Відмовляючи у задоволені скарги, місцевий суд дійшов висновку, що рішення суду виконане боржником належним чином і в повному обсязі, зокрема, правильність утримання податків підтверджується наданими ПП «Центр-Монтаж-Енерго» доказами: відповіддю Пенсійного фонду України, платіжними інструкціями від 06.01.2026 № 453, від 06.01.2026 № 450, від 06.01.2026 № 451, від 06.01.2026 № 452, податковим розрахунком.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на таке.

Закон № 1404-VIII, а також затверджена на його виконання наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/2 Інструкція з організації примусового виконання рішень не містять норм, які б встановлювали обов`язок виконавця контролювати правильність нарахування, утримання та сплати податків боржником-податковим агентом під час виконання рішення суду про стягнення на користь стягувача оподатковуваного доходу.

Однак, Закон № 1404-VII покладає на виконавця обов`язок вжити всіх заходів для повного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

Згідно з рішенням суду у справі 705/2159/19 з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

З матеріалів справи вбачається, що до відкриття виконавчого провадження № 80088366, а саме 06.01.2026, боржник ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 705/2159/19 здійснив грошовий переказ коштів в сумі 534188,34 грн на користь ОСОБА_1 – виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.01.2026 № 453 (том 1, а. с. 111 на звороті).

Також згідно з платіжною інструкцією від 06.01.2026 № 450 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» сплатило до бюджету 34687,55 грн - військовий збір з середньої заробітної плати згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 705/2159/19 (том 1, а. с. 112).

Ця обставина підтверджується також відомостями про суму нарахованого, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (том 1, а. с. 118, 119).

Шляхом простого розрахунку (пропорції) можна визначити, що виконуючи рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 693 751,08 грн, ПП «Центр-Монтаж-Енерго» утримало з цієї суми та сплатило до бюджету військовий збір у розмірі 5% від вказаної суми: 34687,55 х 100/693 751,08 = 5.

З постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 705/2159/19 вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 стягується за період 04.07.2019 – 17.03.2025 (том 1, а. с. 109, абз. 3).

Згідно з листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 06.02.2026 № 1832/6/23-00-24-01-04, у відповідь на запит ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про те, яку ставку військового збору потрібно застосовувати при нарахуванні заробітної плати за період 04.07.2019 – 30.11.2025, якщо нарахування та виплата здійснюється у 2026 році, повідомлено, що дохід за періоди минулих років, нарахований та виплачений за рішенням суду на користь фізичної особи після 01.12.2024 оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, незалежно за які періоди такий дохід нараховується (том 1, а. с. 135, 136).

Проте, колегія суддів не бере до уваги доказ - лист Головного управління ДПС у Черкаській області від 06.02.2026 № 1832/6/23-00-24-01-04 зважаючи на таке.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПК України) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 162.1.1. п. 162.1 ст. 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 цього пункту - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 цього підпункту (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-IX, який набрав чинності 01.12.2024, збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Лист Головного управління ДПС у Черкаській області від 06.02.2026 № 1832/6/23-00-24-01-04, на явний у суді посилався боржник, не містить посилання та аналізу п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ. До того ж він має лише інформаційний характер, а не стосується конкретного випадку оподаткування присудженої стягувачу суми середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу.

Оскільки відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 705/2159/19 з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04.07.2019 – 17.03.2025, то дохід за частину цього періоду з 04.07.2019 по 30.11.2024 оподатковуються за ставкою військового збору що діяла в цей період, тобто 1,5% від оподатковуваного доходу фізичної особи.

За таких обставин, дії ПП «Центр-Монтаж-Енерго» щодо нарахування та утримання військового збору у розмірі 5% з присудженої на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період 04.07.2019 - 30.11.2024 не відповідає п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ та очевидно що має наслідком зменшення суми фактично сплачених стягувачу коштів і неповне виконання рішення суду.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що ця обставина стала підставою для пред`явлення нею виконавчого листа до виконання, оскільки боржник добровільно рішення суду виконав не в повному обсязі. Про цю обставину вона повідомила державного виконавця, що не було спростовано суб`єктом оскаржуваного рішення (див. відзив на скаргу, том 1, а. с. 83 – 87).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 довела факт неповного та неналежного виконання боржником ПП «Центр-Монтаж-Енерго» рішення суду про стягнення з нього на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

З огляду на це колегія суддів апеляційного суду дійшла ще одного висновку, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. від 27.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80088366 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, винесена передчасно, тобто до виконання рішення суду в повному обсязі.

Та обставина, що перевірку повноти та правильності нарахування, утримання та сплати податків та зборів податковим агентом-боржником у виконавчому провадження не покладено на виконавця у виконавчому провадженні, проте він зобов`язаний вжити заходів до повного виконання рішення суду.

У цій справі рішення суду в частині стягнення з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 оподатковуваного доходу виконано не у повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, та дійшов помилково висновку про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

Стосовно доводів скарги про несплату ПП «Центр-Монтаж-Енерго» єдиного соціального внеску, то їх колегія суддів апеляційного суду до уваги не бере так, як у справі є докази, що цей страховий внесок боржником був сплачений: платіжна інструкція від 06.01.2026 № 451 (том 1, а. с. 112 див. на звороті), лист Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 06.02.2026 № 2800-060200-8/9440 (том 1, а. с. 122).

Крім того, за чинним законодавством платниками ЄСВ є роботодавці, а тому присуджений ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати не підлягає зменшенню на суму цього внеску. Таким чином, виконання рішення суду не залежить від сплати ЄСВ.

Щодо вказаних в апеляційній скарзі порушень норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не задовольнив її заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 1, п. 3, п. 6).

До основних принципів цивільного судочинства, зокрема, належать гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність (п. п. 3 – 5 ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Реалізація цих принципів можлива за умови, що учасникам справи фактично забезпечено право на участь у судовому засіданні, за виключенням випадків коли відповідно до закону суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Будь-який учасник справи має право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).

Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою (ч. 1 ст. 212 ЦПК України).

Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення (ч. 2 ст. 212 ЦПК України).

Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. В ухвалі про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду зазначається суд, який має забезпечити її проведення. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику відповідно та суду, який має забезпечити проведення відеоконференції (ч. 3 ст. 212 ЦПК України).

Таким чином, при призначенні усного слухання справи суд зобов`язаний забезпечити право учасників справи брати участь в судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією з основних засад судочинства.

Складовою забезпечення цього права є участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду.

Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом учасників справи, у задоволенні відповідної заяви учасника справи суд може відмовити лише за відсутності у суді відповідної технічної можливості, таке право учасника справи є безумовним, у тому числі з використанням власних технічних засобів.

Такі самі по суті висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21.

З матеріалів справі відомо, що 15.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Шполянського районного суду Черкаської області з клопотанням про участь її представника Коркіяйнен О. С. у всіх судових засіданнях у цивільній справі № 705/2159/19 (провадження 4-с/710/2/26) в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області (том 1, а. с. 49, 50).

17.02.2027 Шполянський районний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області відмовив (том 1, а. с. 56, 57).

Ухвала суду мотивована тим, що технічна можливість проводити судове засідання 24.02.2026 об 11:00 (час та дата судового засідання були раніше визначені судом) в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області можливості немає (неможливість бронювання майданчика для відеоконференції у обраному заявником суді, див. скриншот том 1, а. с. 55).

Отже, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання через відсутність у суді технічної можливості проведення відеокнференції з визначеним заявником судом. При цьому суд роз`яснив заявнику право приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних засобів зв`язку, але заявник таким правом не скористався.

Стосовно того, що суд не задовольнив клопотання Коркіяйнен Д. Д. від 23.02.2026 про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що вона з 20.02.2026 перебуває на лікуванні, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі дії суду не можна вважати порушенням норм процесуального права, адже відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, ні клопотання заявника – стягувача у виконавчому провадженні, ні факт його лікування не становили перешкоди для розгляду скарги місцевим судом. Суд не був зобов`язаний задовольняти таке клопотання.

Стосовно того, що, на думку апелянта, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права допустив до участі у справі неповноваженого представника суб`єкта оскаржуваного рішення (державного виконавця).

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції допустив до участі у справі як представника державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П. – головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Русенко А. Ю., повноваження якої підтверджено електронною довіреністю (том 1, а. с. 38), п. 9 наказу начальника Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.10.2025 № 154-к «Про особовий склад працівників відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкській області» (том 1. а. с. 41), Посадовою інструкцією державного службовця - головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Русенко А. Ю. згідно з п. 5 якої вона забезпечує самопредставництво без окремого доручення керівника – бере участь у судових справах з метою захисту інтересів посадових та службових осіб Міжрегіонального управління та його структурних підрозділів як суб`єктів владних повноважень в судах України з усіма правами, що надані процесуальним законодавством, за виключенням окремо обумовлених обмежень (том 1, а. с. 43. 44).

Систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (п. 1 Типового положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 20.04.2026 № 1183/5 з наступними змінами.

Таким чином, у розумінні цих норм Закону та Положення державний виконавець не є окремим суб`єктом, а являється представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - органу державної виконавчої служби, утвореного Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з довіреністю та посадовою інструкцією Русенко А. Ю. уповноважена представляти в судах інтереси посадових та службових осіб Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та його структурних підрозділів як суб`єктів владних повноважень.

Отже, Русенко А. Ю. має повноваження на участь у справі процесуальним представником державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди О. П.

При цьому особистого доручення державного виконавця на представництво в суді законодавством не вимагається.

Узагальнюючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку частково, а саме: рішення суду в частині стягнення з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті виконане боржником не у повному обсязі через неправильне нарахування та утримання військового бору, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII є законною та обґрунтованою.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки заявник оскаржив постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, то його вимога про скасування незаконної постанови, яка порушує право стягувача на повне виконання боржником ухваленого на його користь рішення, підлягає задоволенню.

Проте інша вимога заявника, про зобов`язання відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 80088366 з виконання виконавчого листа від 07.01.2026 № 705/2159/19 задоволенню не підлягає так, як відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі скасування судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний винести постанову про відновлення виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного рішення.

Таким чином, суд не зобов`язаний дублювати чинний закон, зобов`язуючи виконавця виконати пряму норму права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24.02.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди Олени Петрівни задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди Олени Петрівни від 27.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80088366.

У задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 08.06.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник