Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №345/530/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/530/25

Провадження № 22-ц/4808/917/26

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Калуської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення над ним опіки, призначення його, ОСОБА_1 , опікуном.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дідом та проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті дружини ОСОБА_4 залишився проживати сам, тому заявник ОСОБА_1 перейшов жити до діда, щоб піклуватись про нього.

ОСОБА_4 хворіє. Довідкою психіатра від 05.02.2025 року підтверджується, що він знаходиться на «Д» обліку внаслідок порушень психіки з вираженим порушенням когнітивних функцій та соціальної дезорієнтації.

Відповідно до висновку №1111 від 24.07.2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. ОСОБА_4 через хворобу не розуміє значення своїх дій, не може керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та опіки.

Син ОСОБА_4 ОСОБА_5 більше 20 років проживає у Волинській області, з батьком не спілкується, перебуває у неприязних стосунках та здійснювати опіку не може.

Дочка ОСОБА_4 ОСОБА_2 протягом останніх трьох років знаходиться за межами України і не заперечує, щоб ОСОБА_1 був опікуном ОСОБА_4 .

Висновком органу опіки та піклування підтверджено можливість виконувати заявником обов`язки опікуна над ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим, заявник просить суд визнати ОСОБА_4 недієздатним, встановити над ним опіку і призначити заявника його опікуном.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Калуської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.

Суд визнав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним, проте відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_4 .

До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_4 здійснення опіки над недієздатним ОСОБА_4 суд поклав на Виконавчий комітет Калуської міської ради як орган опіки та піклування.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 з таким рішенням суду не погодився. Подав апеляційну скаргу у якій зазначив, що вважає рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не врахував, що він здійснює догляд за дідом ОСОБА_4 , проживає разом із ним, забезпечує його побутові та медичні потреби, здійснює постійний нагляд та піклується про стан його здоров`я.

Судом неповно з`ясовано обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про призначення опікуна, а саме особисті якості заявника, його фактичні взаємовідносини з підопічним, наявність можливості належно виконувати обов`язки опікуна, забезпечення інтересів та потреб недієздатної особи.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують можливість позивача виконувати обов`язки опікуна, зокрема довідки про стан здоров`я, характеристика, інформація про відсутність судимості та документи, що підтверджують фактичне здійснення ним догляду за ОСОБА_4 .

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки зазначеним доказам та фактично їх проігнорував.

Водночас суд не встановив жодної обставини, яка б вказувала на неможливість призначення позивача опікуном чи наявність перешкод для виконання ним обов`язків опікуна.

Відповідно до статті 63 Цивільного кодексу України опікун призначається переважно з числа родичів особи, які мають близькі стосунки з підопічним, з урахуванням особистих якостей особи та можливості виконувати обов`язки опікуна. Проте, суд першої інстанції не врахував родинних відносин заявника з ОСОБА_4 , того факту, що заявник фактично здійснює догляд за ним, його згоду на виконання обов`язків опікуна та наявність усіх необхідних умов для здійснення опіки.

Відмовляючи у призначенні заявника опікуном, суд послався на те, що висновок органу опіки та піклування Калуської міської ради від 28.01.2025 №24 є недостатньо мотивованим. Проте відповідно до законодавства України висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є безумовною підставою для ухвалення судового рішення.

Вважає, що суд фактично визнав висновок органу опіки недостатньо обґрунтованим, проте не витребував додаткового або належним чином мотивованого висновку, не з`ясував самостійно всі обставини, необхідні для вирішення питання щодо опіки, не дослідив належним чином докази щодо можливості заявника виконувати обов`язки опікуна.

ОСОБА_1 вважає, що суд порушив принципи повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оскільки не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності, не встановив усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов передчасного висновку про відмову у призначенні його опікуном.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2026 року в частині відмови у призначенні опікуна та ухвалити нове, яким призначити його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція інших учасників справи

Виконавчий комітет Калуської міської ради як орган опіки та піклування подав заяву у якій зазначив, що вважає рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває у родинних відносинах із підопічним, фактично проживає разом із ним, тривалий час здійснює за ним догляд, отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, має належний стан здоров`я для виконання обов`язків опікуна та характеризується позитивно за місцем роботи. Інші близькі родичі недієздатної особи письмово повідомили орган опіки та піклування про неможливість здійснення ними обов`язків опікуна та підтримали кандидатуру ОСОБА_1 .

Будь-яких обставин, передбачених статтею 64 ЦК України, які б вказували на суперечність поведінки чи інтересів ОСОБА_1 інтересам підопічного, судом не встановлено. Призначення конкретної фізичної особи опікуном найбільшою мірою відповідає меті інституту опіки, визначеній статтями 55, 58, 60, 67 ЦК України, оскільки забезпечує належний особистий догляд, побутове забезпечення, лікування та захист прав недієздатної особи.

Орган опіки та піклування, здійснюючи свої повноваження, не має можливості забезпечувати постійний індивідуальний догляд за недієздатною особою без призначення конкретного опікуна.

За таких обставин відмова у призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 є необґрунтованою та такою, що не відповідає найкращим інтересам недієздатної особи. Тому Виконавчий комітет Калуської міської ради просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 .

Інші учасники справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив цю скаргу задовольнити з мотивів викладених у ній.

Інші учасники справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усудове засідання не з`явилися.

Виконавчий комітет Калуської міської ради подав заяву у якій просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 , тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише у частині, що оскаржується.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження заявника та його матері, долученими до матеріалів справи (а.с. 15).

Згідно з наданими документами, ОСОБА_1 не має судимостей та за станом здоров`я може надавати соціальні послуги (а.с. 12, 13). Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Водночас відповідно до акту, складеного комісією ТОВ «Теплодім+» від 23.12.2024 року, заявник фактично проживає разом із дідом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

За змістом акта обстеження житлово-побутових умов потенційного опікуна та піклувальника від 08.01.2025 року, складеним соціальними працівниками, житлово-побутові умови за адресою проживання є задовільними (а.с. 9).

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_4 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відповідно до довідки від 05.02.2025 року, ОСОБА_4 страждає на розлад психіки та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку (а.с. 11). Згідно з висновком №1111 від 24.07.2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_4 рекомендовано отримання такої соціальної послуги від фізичної особи (а.с. 10).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №4/2026 від 08.01.2026 року ОСОБА_4 страждає на стійкий хронічний психічний розлад - деменцію змішаного (переважно судинного) генезу за МКХ-10 F01.8, унаслідок чого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 63-66).

До матеріалів справи долучено висновок Органу опіки та піклування Калуської міської ради №24 від 28.01.2025 року щодо можливості та підтвердження призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 , який затверджено рішенням Калуської міської ради (а.с. 6-7).

Заінтересована особа ОСОБА_6 , яка є дочкою ОСОБА_4 , надала згоду органу опіки та піклування на призначення її сина ОСОБА_1 опікуном батька, оскільки сама не має можливості здійснювати опіку через перебування за кордоном у зв`язку з роботою (а.с. 18).

Також заінтересована особа ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 , письмово погодився із призначенням ОСОБА_1 опікуном, зазначивши, що не може здійснювати опіку у зв`язку з тривалими неприязними стосунками з батьком, відсутністю власного житла та проживанням в іншій області (а.с. 17).

До матеріалів справи долучено свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та була дружиною ОСОБА_4 (а.с. 14, 15).

Застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88,що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680 (далі – Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відповідно до пункту 3.1. Правил при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Також пунктом 3.3 Правил визначено перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, а саме: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, – рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органу опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у

конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Посилання апелянта на те, що він фактично здійснює догляд за дідом, проживає разом із ним, забезпечує його побутові та медичні потреби, не є безумовною підставою для призначення його опікуном. Для призначення особи опікуном необхідна наявність передбачених законом підстав та дотримання встановленої процедури, зокрема подання органу опіки та піклування щодо доцільності такого призначення.

Як правильно встановив суд першої інстанції, поданий органом опіки та піклування висновок №24 від 28.01.2025 року щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном не містить належного обґрунтування та мотивів, з яких орган опіки дійшов висновку про доцільність призначення саме заявника опікуном над ОСОБА_4 . У зазначеному висновку відсутній аналіз обставин, які свідчать про наявність між заявником та підопічним стійких довірливих відносин; реальної спроможності заявника постійно виконувати обов`язки опікуна; необхідності призначення саме ОСОБА_1 опікуном з урахуванням конкретних життєвих обставин.

Також органом опіки і піклування не з`ясовано чи є інші близькі за спорідненням родичі, які можуть здійснювати опіку (до прикладу інші діти). При цьому в судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_4 є син (проживає в Україні) та дочка (перебуває за межами України), які не мають намірів опікуватися батьком.

Однак, їх доводи судом не приймаються до уваги, оскільки не наведено поважних причин неможливості надання опіки ОСОБА_4 сином або дочкою.

Слід зазначити, що у статті 1 Закону України «Про оборону України» передбачено поняття «воєнний стан» як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення заявника до суду із цією заявою.

З цього часу оголошена мобілізація як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже в умовах воєнного стану допустиме обмеження конституційних прав і свобод людини, в тому числі і право на вибір опікуна, і право бути опікуном близького родича, оскільки обмеження такого права є необхідним для захисту держави.

Заявник по справі є особою мобілізаційного віку, чоловічої статі, військовозобов`язаним, тому орган опіки і піклування мав мотивувати у своєму рішенні необхідність призначення саме цієї особи опікуном та розглянути питання про призначення опікунами інших близьких за спорідненням до підопічної осіб.

За відсутності наведених підтверджуючих даних не можна вважати висновок обгрунтованим. Зазначене є обов`язком саме органу опіки та піклування, а суд зобов`язаний лише надати оцінку такому поданню та у випадку його обґрунтованості вирішити питання про призначення опікуна.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав самостійно витребувати додатковий висновок органу опіки та піклування, є безпідставними.

Ч.1,7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, законодавець поклав саме на заявника обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Заявник є особою мобілізаційного віку, отже, в період воєнного стану конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням апелянта бути опікуном.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04.12.2024 року у справі № 634/1126/23.

Посилання апелянта на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, є правильним, однак не спростовує висновків суду. Рекомендаційний характер такого висновку не звільняє орган опіки та піклування від обов`язку належно обґрунтувати доцільність призначення конкретної особи опікуном та не позбавляє суд права оцінювати його повноту, обґрунтованість і відповідність інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд не надав оцінки доказам щодо його особистих якостей, стану здоров`я, відсутності судимості та можливості здійснювати опіку. Як убачається з мотивувальної частини рішення, суд дослідив зазначені докази та встановив, що апелянт не судимий, за станом здоров`я може надавати соціальні послуги, фактично проживає разом із ОСОБА_4 та здійснює за ним догляд. Однак наведені обставини оцінені судом у сукупності з іншими доказами та не визнані достатніми для призначення його опікуном за відсутності належним чином обґрунтованого подання органу опіки та піклування.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив обставин, які б вказували на неможливість призначення заявника опікуном. Відповідно до вимог цивільного законодавства призначення опікуна здійснюється не лише з урахуванням особистих якостей кандидата та родинних зв`язків із підопічним, а й на підставі належного подання органу опіки та піклування, який уповноважений перевіряти всі обставини, що мають значення для вирішення питання про встановлення опіки. І у разі, якщо з урахуванням становища у державі, заявнику не може бути надане пріоритетне право на призначення його опікуном, орган опіки і піклування зобов`язаний виконувати таку функцію до призначення опікуна із числа інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані докази, встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться переважно до незгоди заявника з оцінкою доказів та висновками суду, однак не містять посилань на такі порушення закону, які відповідно до статей 376, 379 ЦПК України є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до підпункту В пункту 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року