Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №346/6218/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6218/24

Провадження № 22-ц/4808/1021/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2026 року, у складі судді Яремин М. П., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Нижньовербізької сільської ради як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв`язку з чим не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з висновком лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, а згідно з висновком обласної психоневрологічної лікарні йому встановлено діагноз: помірна розумова відсталість, олігофренія. Зазначав, що заявник проживає разом з братом тафактично здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 .

Просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити заявника його опікуном.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2026 року заяву задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_2 , уродженця с. Красноілів Верховинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 .

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 –

відмовлено.

До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , здійснення опіки над недієздатним ОСОБА_2 покладено на виконавчий комітет Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатного ОСОБА_2 незаконним.

Зазначає, що законодавством не передбачено перелік осіб, які зобов`язані здійснювати опіку над особами, визнаними у судовому порядку недієздатними, також не передбачено обов`язку доведення того факту, що відсутні інші особі, які зобов`язані за законом здійснювати опіку над недієздатною особою.

До апеляційної скарги додає висновок лікарсько-консультативної комісії, який підтверджує факт, що матір заявника та недієздатного ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по стану свого здоров`я не може виконувати сторонній догляд та бути опікуном хворого сина.

Також сестра ОСОБА_2 – ОСОБА_4 за станом свого здоров`я також не може здійснювати сторонній догляд за хворим братом та бути його опікуном.

Зазначає, що документи щодо неможливості здійснення догляду іншими особами за недієздатною особою не вимагалися, тому їх не було подано до суду першої інстанції, та подаються заявником до суду апеляційної інстанції.

Вказує, що тільки заявник ОСОБА_1 може здійснювати постійний сторонній догляд та опіку над своїм братом ОСОБА_2 , який згідно з висновком судово-психіатричної експертизи являється недієздатною особою, інших осіб, які можуть здійснювати такий сторонній догляд – немає.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити повністю.

Представник Нижньовербізької сільської ради подала відзив на апеляційну скаргу.

Зазначала, що до органу опіки та піклування під час розгляду справи не надходило заяв щодо можливості та згоди інших родичів, зокрема матері ОСОБА_3 , 1949 р.н., та сестри ОСОБА_5 (згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що вид. 14.10.2006 р.), 1984 р.н., стати опікуном ОСОБА_2 , 1974 р.н., тож в органу опіки та піклування не було правових підстав для встановлення можливості виконання повноважень опікуна такими особами. Натомість від заявника ОСОБА_1 , 1979 р.н., надійшла заява з відповідними документами, про що зазначено в поданні органу опіки та піклування.

Чинне законодавство не містить чітких вимог щодо структури написання подання, однак у поданні органу опіки та піклування Нижньовербізької сільської ради дотриманий перелік основних норм, що містяться в Цивільному Кодексі України, та регулюють питання опіки та піклування.

Просить скасувати рішення суду у частині відмови ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 і змінити рішення у цій частині шляхом призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання у якому просив відкласти судове засідання, посилаючись на те, що у нього є потреба у поданні додаткових доказів щодо неможливості іншими родичами здійснення опіки над недієздатною особою, для чого потрібен додатковий час.

Представник органу опіки та піклування Нижньовербізької сільської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки ОСОБА_1 , наведені ним у його клопотанні не є поважними, колегія суддів, відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 через свій психічний стан не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому його слід визнати недієздатним та встановити над ним опіку. Однак з врахування необґрунтованості та формальності висновку органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в частині призначення заявника опікуном.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є братами.

ОСОБА_2 , 1974 року народження, є особою з інвалідності ІІ групи з дитинства, довічно, що підтверджено копією довідки від 04.04.1990 серії ВТЭ №078124.

Згідно з даними копії висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 22/2, виданого 16.01.2024 структурним підрозділом «Поліклініка «КНП «Коломийська ЦРЛ», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу з 04.04.1990, та проживає разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , має обмеження життєдіяльності, а саме: обмеження самообслуговування та здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, а також потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 03.09.2024, складеного за заявою ОСОБА_1 , останній здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 .

Даними висновку судово-психіатричного експерта № 437/2025 від 02.12.2025 стверджується, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом – помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F 71; ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Нижньовербізької сільської ради № 91/2024 від 14.06.2024 року та подання (висновку) органу опіки та піклування цим органом опіки та піклування рекомендовано призначити заявника ОСОБА_1 опікуном його брата – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до встановлення опіки та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 здійснення опіки над ним слід покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Нижньовербізької сільської ради зі встановленням дворічного строку дії такого рішення.

Судом правильно зазначено про те, що подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, що свідчить про застосування органом опіки та піклування формального підходу до вирішення питання доцільності призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .

Подання органу опіки і піклування не містить висновку про створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі та забезпечення її доглядом та лікуванням.

Матеріали справи не містять доказів про наявність у ОСОБА_7 позитивного відношення та прив`язаності до заявника ОСОБА_1 , довірливих та доброзичливих стосунків між ними, про створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі та наявності у заявника доходу, а відтак підстави для висновку про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме інтересам недієздатного ОСОБА_2 – відсутні.

Зазначені обставини стороною апелянта не спростовано.

Колегія суддів вважає, що саме по собі посилання у висновку на можливість та доцільність заявника бути опікуном не дає підстав для висновку про його обґрунтованість.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що його мати та сестра за станом здоров`я не можуть доглядати за недієздатним ОСОБА_2 та здійснювати опіку над ним, а закон не передбачав доведення таких обставин у суді першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вказані обставини не слугують доказом обґрунтованості висновку органу опіки та піклування щодо призначення саме заявника опікуном ОСОБА_2 . Судом правильно зазначено, що ОСОБА_7 має матір ОСОБА_8 , яка до ухвалення рішення суду здійснювала догляд за ним, та сестру ОСОБА_5 . Доказів на підтвердження того факту, що інші члени сім`ї не можуть здійснювати опіку над ОСОБА_2 до суду не надано.

Долучені апелянтом та представником Нижньовербізької сільської ради документи, а саме: заява ОСОБА_3 від 05.05.2026, висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №04/82 від 17.04.2026, заява ОСОБА_5 від 05.05.2026, довідка Пенсійного фонду України від 05.05.2026 про застраховану особу ОСОБА_1 та військово-обліковий документ Резерв+ ОСОБА_1 , датовані квітнем-травнем 2026 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На вказані обставини заявник, звертаючись із заявою до суду, не посилався, про наявність труднощів у поданні до суду першої інстанції письмових доказів на підтвердження зазначених обставин щодо неможливості здійснення опікунства матір`ю та сестрою, власного доходу та наявності бронювання не заявляв.

А тому наведені обставини та подані на їх підтвердження докази після ухвалення рішення суду, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, який перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог на підставі поданих сторонами доказів.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин