Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №644/6724/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/6724/26

Провадження № 1-кп/644/901/26

08.06.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засідання в приміщенні суду в м.Харкові, в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226210000225 від 18 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, перебуває на посаді рекрутера відділення рекрутингу штабу військової частини НОМЕР_1 , старший сержант, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом на посаді рекрутера відділення рекрутингу штабу військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.04.2026, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту. Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 17.04.2026, перебуваючи на проспекті Олександрівському в м. Харків, знайшов один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, при цьому усвідомлюючи, що вказана речовина є психотропною речовиною, обіг якої на території України заборонено. Продовжуючи кримінально-протиправний умисел на незаконний обіг наркотичних засобів, без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , поклав до своїх особистих речей, а саме сумку, один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, маса якої, становить 0,3284 грамів після чого почав незаконно зберігати її при собі для власного вживання, без мети збуту. У подальшому, 17.04.2026 ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що в його особистих речах перебуває психотропна речовина - PVP, зберігаючи її при собі, перебував у м. Харків, біля будинку №116А по проспекту Олександрівському, де був зупинений працівниками поліції відповідно до ст.ст.23,24,32 ЗУ «Про Національну поліцію», для перевірки документів. 17.04.2026 у період часу з 16 години 01 хвилин по 16 годину 05 хвилин в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський біля будинку №116А, працівниками поліції ВП № 1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області у ОСОБА_5 , вилучено один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, маса якої становить 0,3284 грамів, що відповідно до таблиці № 1 затвердженої наказом № 188 МОЗ України від 01.08.2000 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів і психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром, який ОСОБА_5 , незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

Відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого про роз`яснення йому вказаних вище положень КПК України та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

При цьому ОСОБА_5 подав заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до ч.3 ст.382 КПК України, суд не вбачає. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_5 своєї винуватості, доходить висновку, що він вчинив кримінальне правопорушення проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку обвинуваченим, дані про його особу.

Обвинувачений є військовослужбовцем, перебуває на посаді рекрутера відділення рекрутингу штабу військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка у відповідності до ст.66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставини, які у відповідності до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні.

З урахуванням зазначених обставин, обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на обліках у лікаря психіатра та нарколога, відсутність судимості, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових проступків є призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.309 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, згідно з яким суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертизи стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65, ч.1 ст.309 КК України, ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. (сімнадцять тисяч).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/121-26/11378-НЗПРАП від 27.04.2026 року в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226210000225 від 18 квітня 2026 року, а саме: полімерний зіп – пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 0,3284 г., яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, переданий на зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Харківській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст.393,395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Індустріальний районний суд м.Харкова, протягом тридцяти днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку ст.382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно зі ст.376 КПК України копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати в Індустріальному районному суді м. Харкова копію цього вироку.

Вирок складено та надруковано в нарадчій кімнаті 08 червня 2026 року в одному примірнику.

Головуючий