Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №389/258/20 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

08.06.2026

Єдиний унікальний номер 389/258/20

провадження №1-кп/389/42/20

У Х В А Л А

08 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка, клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою в межах обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120160001859 від 14.10.2019, №12023121140000044 від 15.02.2023, щодо неповнолітнього

ОСОБА_4 ,

запобіжний захід не обрано, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До суду, 08.06.2026, прокурором подано клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 в міжнародний розшук та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання аргументовано наступним. За повідомленням начальника ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, під час оперативно-розшукових заходів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 виїхав за межі України. За викладеного, наявні підтверджені відомості про те, що обвинувачений, будучи належним чином повідомлений про обвинувачення та перебуваючи за межами України, умисно переховується у такий спосіб від суду, в зв`язку з чим він підлягає оголошенню в міжнародний розшук з метою можливості застосування міжнародного співробітництва з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу. В силу вимог ст.575 КПК України, до клопотання про видачу особи в Україну, крім інших документів, додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно ч.2 ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року до вимоги про видачу для здійснення кримінального переслідування повинна бути прикладена засвідчена копія постанови про заключення під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року. Згідно ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Згідно з п.1 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення, а також, поряд з іншими документами, завірену копію ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду. Таким чином, з метою розшуку каналами Інтерполу та дотримання вимог ст.575 КПК України у разі затримання ОСОБА_4 за межами України має бути наявна ухвала слідчого судді про обрання вказаній особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, вказуючи на його обгрунтованість.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити, виходячи з наступного.

У провадженні Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120160001859 від 14.10.2019, №12023121140000044 від 15.02.2023, щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України. Ухвалою суду від 16.09.2025 дане кримінальне провадження, в зв`язку з ухиленням обвинуваченого від суду, зупинено, оголошено розшук ОСОБА_4 . На даний час місцезнаходження останнього не встановлено.

Відділом поліції №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області, вх.№1824/2026 від 27.04.2026, суд було повідомлено, що встановити місцезнаходження ОСОБА_4 не представилось можливим, проведення заходів, направлених на розшук на встановлення місцезнаходження обвинуваченого тривають.

Строк дії ухвали про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 від 30.10.2025 сплив, повторне клопотання не подавалось, що свідчить про неактуальність таких заходів.

З наданого прокурором повідомлення ВП №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області, вбачається, що на підставі пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , який, з його слів, є близьким другом обвинуваченого, останній виїхав за межі України, ймовірно до Польщі. Також, перевірка соціальних мереж свідчить про те, що обвинувачений фіксується в соціальній мережі, доступ до якої заблоковано в Україні.

У зв`язку з подачею прокурором вказаних вище клопотань, вбачається необхідним кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019120160001859 від 14.10.2019, №12023121140000044 від 15.02.2023, щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України,- відновити.

Відповідно до вимог розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини. Пунктом 1 ч.7 ст. 42 КПК України на обвинуваченого покладено обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Відповідно до статей 1, 19 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, органи державної влади, посадові особи якої зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав і в порядку, визначеному КПК України (ч.1 ст.4 КПК України). Відповідно до вимог розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Пунктом 1 Інструкції про порядок дій посадових осіб правоохоронних органів у разі виявлення у пунктах пропуску через державний кордон України осіб, стосовно яких є доручення правоохоронних органів щодо їх розшуку та затримання на підставі рішення суду, затвердженої спільним наказом керівників правоохоронних органів №117/960/523/1075/1208 від 21.11.2012, визначено, що ця Інструкція розробленаа відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про прикордонний контроль», з метою визначення послідовності дій посадових осіб правоохоронних органів, забезпечення оперативності і злагодженості підрозділів охорони державного кордону та органів досудового розслідування у разі виявлення під час прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю осіб, які відповідно до постанови слідчого, прокурора або ухвалою суду оголошені у розшук. Згідно п.3 вказаної Інструкції доручення органів досудового розслідування разом із копією ухвали слідчого судді, суду про затримання особи надсилаються до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та беруться ним до виконання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №280 від 17.04.2013.

Відповідно до ст.335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Відтак чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук», не розкрито зміст зазначеного терміну і ст.335 КПК України не передбачає оголошення саме судом особи у міжнародний розшук. Разом з тим, поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч.5 ст.139, 297-1, 297-4, 323 КПК України). Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол. Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук так і суб`єктами, які його здійснюють.

Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови( ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи. Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу. Моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до РА Укрбюро Інтерполу усіх країн-учасниць. При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надсилання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надсилання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо). Відсутність на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо особи, яка перебуває в міжнародному розшуку, відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо) є обґрунтованою підставою для його незадоволення слідчим суддею.

Міжнародний розшук це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.

Обов`язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора та підтверджується відповідними відомостями (довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо (лист ВССУ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року). Зі згаданого листа ВССУ однозначно випливає, що обвинуваченим, якого оголошено у міжнародний розшук, слід вважати виключно особу, яка перебуває у міжнародному розшуку і це підтверджується відповідними довідками та витягами із бази даних Інтерполу, а не ухвалою суду.

За п.4.3 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС, ГПУ, СБУ, ДМСУ, ДПАУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання. Пункт 4.4 Інструкції встановлює, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. Отже, находження запиту від правоохоронного органу до НЦБ є лише підставою для початку процедури підготовки оголошення міжнародного розшуку обвинуваченого. Згідно з п.4.6 цієї Інструкції, НЦБ Інтерполу вивчає одержані від правоохоронного органу матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. З цієї Інструкції випливає, що оголошенням підозрюваного у міжнародний розшук є факт включення особи до баз даних розшукуваних осіб Інтерполу. Згідно з п.1.13 Інструкції НЦБ може відмовити у виконанні запиту, зокрема через оформлення запиту з порушенням вимог даної Інструкції. Отже, міжнародний розшук відбувається лише після опрацювання НЦБ матеріалів, направлення їх до Генсекретаріату Інтерполу.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

В силу ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ризики, передбачені с.1 ст.177 КПК України, прокурором не конкретизовано, достатні підстави вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, відсутні.

Так, за відсутності даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про те, що обвинувачений ОСОБА_4 виїхав за межі України до Польщі, або іншої країни, і на даний час в Україну не повернувся, не вбачається встановленим, що останній дійсно перетнув кордон України.

Пояснення сусідів та особи, яка вважає себе близьким другом обвинуваченого самі по собі не підтверджують факт перетину кордону України, як і фіксація останнього в соціальних мережах, заборонених на території України, а є лише підставою перевірки вказаної інформації, у тому числі у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст. 177, 184, 188-190, 193, 335, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120160001859 від 14.10.2019, №12023121140000044 від 15.02.2023, щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України, – відновити.

У задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою – відмовити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120160001859 від 14.10.2019, №12023121140000044 від 15.02.2023, щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України, – зупинити до розшуку обвинуваченого.

Ухвала в частині відмови у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1