Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №346/2744/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2744/25

Провадження № 1-кп/344/589/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлісне, Монастирського району, Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, на утриманні нікого не має, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у подальшому в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 – НГУ, у військовому званні «солдат», РНОКПП: НОМЕР_3 , згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного періоду.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_11 , 09.03.2022 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №342 солдата ОСОБА_12 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_9 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів У країни, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (начального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_13 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни та останній був призваний на військову службу саме по мобілізації.

Однак, 26.12.2022 року приблизно о 09 год. 00 хв. солдат ОСОБА_14 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 04.12.2024 року, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

Законом України «Про внесення зміни до глави XII «Прикінцеві положення», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» від 21 листопада 2024 року № 4087-1X, встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності даного Закону та які добровільно прибули не пізніше 01 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Відповідно до положень вищевказаного Закону солдат ОСОБА_14 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , 04.12.2024 року прибув до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 04.12.2024 № 353 зарахований на котлове забезпечення.

У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 19.12.2024 року №371 ОСОБА_14 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Однак, солдат ОСОБА_14 , діючи умисно та повторно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 08.01.2025 року близько 11 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини, НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 30.04.2025 року, цим самим проводячи службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

30.04.2025 солдат ОСОБА_14 був затриманий працівниками ВП №3 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 пояснив суду, що в грудні 2022 року проходив військову службу в коломийській десятці. Призвали його на військову службу в березні 2022 року. Він не пригадує з якого часу та до якої дати вчинив самовільне залишення військової частини. Проте, вважає, що те, що зазначили в обвинувальному акті відповідає дійсності, а саме з 26.12.2022 року по 04.12.2024 року він не проходив військову службу. Весь цей період час він перебував вдома. 04.12.2024 року він добровільно з`явився до військової частини добровільно з`явився до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), після чого був зарахований до списків військовослужбовців. Однак, 08.01.2025 року повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 . Перед тим як він повторно залишив військову частину, його відправили в м. Долину на два тижні. Після чого, їх вистроїли на площі та повідомили, що рано виїзд на Слов`янськ. Їм обіцяли інше. Їх погрузили. Однак, почалася повітряна тривога, потрібно було йти в укриття. Не хотів бачити смерті, поважних причин у нього не було. З 08.01.2025 року по 30.04.2025 року перебував вдома. Нікуди не звертався. Він розумів, що за дані дії передбачена кримінальна відповідальність. Кається у вчиненому, свою вину визнає повністю. Має намір повернутися на військову службу. Додав, що в грудні 2022 року у військовій частині в АДРЕСА_2 відпросився в командира. Командир надав йому листок, який можна було показати і тебе пропускали. Він йшов робити ксерокопії. На той момент він міг знайти собі іншу військову частину, коли був обмежено придатним, при цьому йому потрібно було зробити ксерокопії на іншу військову частину НГУ. Він пішов туди, де йому повідомили, що якщо він їм підійде, то його візьмуть. У той час до нього зателефонував товариш – військовослужбовець, який сказав, що їх готують на «передок». Він на той час перебував у місті Коломия, та після цього вже не повернувся до військової частини. До грудня 2024 року перебував вдома, він не переховувався. До НГУ самостійно повернувся. 08.01.2025 року їх построїли. Він звернувся до командира, повідомив, що є обмежено придатним. Той відповів, що там розберуться. Близько дев`ятої-десятої години ранку приїхав автобус. Далі почалася тривога, люди йшли в укриття. Під час тривоги він тікав через паркан. Після цього він перебував вдома. 30.04.2025 року його затримала поліція.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самою обвинуваченою. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного періоду.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 слід врахувати: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного; стан здоров`я та його майновий стан; він з середньою освітою; одружений; за місцем проходження військової служби зарекомендував себе з негативної сторони, свої посадові обов`язки виконує не в повному обсязі, за своїми професійними, діловими і моральними якостями не рекомендується для подальшого проходження служби в лавах Національної Гвардії України, про що вказано в службовій характеристиці командира військової частини НОМЕР_2 ; проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у подальшому в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 – НГУ, у військовому званні «солдат»; в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя в КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримував; на утриманні нікого не має; згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно з ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою повторно.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до досудової доповіді Івано-Франківського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, який полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що випралення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст. 407 КК України, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.

Також, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в період, коли вже діяла ч. 1 ст. 69 КК України та ч. 1 ст. 75 КК України в редакції Закону України № 2839-ІХ, тому призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або звільнення від відбування покарання з випробуванням, є неможливим.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати, речові докази – відсутні в даному кримінальному провадженні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахувати з часу фактичного затримання для відбуття покарання за цим вироком.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_9 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 30 квітня 2025 року до 23 червня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили заставу, яка була визначена суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.06.2025 року та сплачена 23.06.2025 року в розмірі 60560,00 (шістдесяти тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок - повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддя ОСОБА_16