Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №344/16668/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16668/25

Провадження № 2/344/1171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

з участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Більшівцівської селищної ради Барчук Володимира Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить з урахуванням уточнених позовних вимог від 15.01.2026 : просить скасувати рішення державного реєстратора Більшівцівської селищної ради прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :64621349 від 29.08.2022 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером : 2610100000:01:011:0001. В обґрунтування таких зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_5 . За її заявою, як спадкоємця першої черги за законом, було відкрито спадкову справу ( реєстраційний номер в спадковому реєстрі №80980909 від 29.04.2025). Іншими спадкоємцями першої черги, які подали заяви про вступ у спадщину, є їхні з чоловіком діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У процесі визначення обсягу та переліку спадкового майна було встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про право власності спадкодавця на земельні ділянки, які він отримав у дарунок на підставі договорів дарування ще у 2008 році, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами : 2610100000:01:011:0001, 2610100000:01:011:0180, 2610100000:01:011:0003. Всі ці земельні ділянки були подаровані відповідачем ОСОБА_2 , на той час, чоловіком їхньої зі спадкодавцем дочки ОСОБА_3 .

Земельні ділянки були прийняті в дар, фактично спадкодавець ними володів та користувався, але він не оформив державні акти про право власності на них та не зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із наведеним виникли перешкоди з включенням земельних ділянок до складу спадкового майна, а тому, з метою державної реєстрації права власності на ці об`єкти за спадкодавцем та подальшого оформлення права на спадщину, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. їй було видано довідку.

Позивач з метою державної реєстрації права власності на зазначені вище земельні ділянки за спадкодавцем, звернулася із відповідною заявою та документами до державного реєстратора.

У результаті, державну реєстрацію права власності за спадкодавцем було проведено щодо однієї земельної ділянки 2610100000:01:011:0003. Стосовно інших двох земельних ділянок таке вичинити не вдалось.

Як з`ясувалось земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:011:0180, помилково була внесена до державного реєстру речових прав як земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком за іншою адресою, що перешкоджає державній реєстрації права власності на неї за адресою, що перешкоджає державній реєстрації права власності на неї за спадкодавцем, поки не будуть внесені зміни до технічної документації щодо землеустрою цієї земельної ділянки.

У той час, державним реєстратором було виявлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:011:0001, по АДРЕСА_1 , що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0896 га, ще у 2022 році було зареєстровано за ОСОБА_2 , тобто за особою, яка була дарувальником за договором дарування земельної ділянки, посвідченого 29.12.2008 за р. №6277 приватним нотаріусом Басай Л.І.

Підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем, як випливає зі змісту цього витягу, є рішення державного реєстратора Більшівцівської селищної ради Барчука Володимира Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 64621349 від 29.08.2022.

Підставою державної реєстрації зазначено « копія втраченого державного акту про право власності на земельну ділянку, серія та номер : ІФ №000408, виданий 29.05.2003, видавник Івано-Франківський відділ земельних ресурсів.

Вважає, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:011:0001 за відповідачем є незаконною та перешкоджає реалізувати його право на спадщину, а відтак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриття розділу), індекс номер :64621349 від 29.08.2022 підлягає скасуванню.

Відповідач, подавши заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за собою, поза будь-яким розумним сумнівом діяв недобросовісно, оскільки він достовірно знав, що на той момент йому земельна ділянка не належала, оскільки ще в 2008 році він же її подарував спадкодавцеві. При цьому договір дарування , на підставі якого земельна ділянка була подарована, не був розірваний, не визнавався недійсним, а за таких умов жодних правових підстав реєструвати за собою право власності на земельну ділянку, відповідач не мав.

Оригінал Державного акту не був втрачений, він був наданий нотаріусу при оформлені Договору дарування. Пункт 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №30/5 від 03.04.2004 та зареєстрованої Міністерства юстиції України від 03.03.ю2004 за №283/8882, у редакції, що була чинною на момент укладення Договору дарування, передбачав, що «документ на підставі яких вчинено нотаріальну дію, долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса».

Фактично з моменту укладення договору дарування, зазначений акт втратив значення правовстановлюючого документа щодо земельної ділянки.

Передача нотаріусу державного акта при оформлені договору дарування земельної ділянки не може прирівнюватися до його втрати, а тому фактично державний реєстратор був введений в оману заявником стосовно підстав державної реєстрації права на Земельну ділянку.

У результаті, державний реєстратор, не маючи жодної інформації про укладення договору дарування щодо тієї земельної ділянки, здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем на основі наданих йому неправдивих відомостей про втрату державного акут застосувавши процедуру, яка передбачена у п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ від 25.12.2025 за №1127, яка не підлягала застосуванню, з огляду на факт дарування земельної ділянки.

Незаконна реєстрація права власності за відповідачем на земельну ділянку порушила її право на спадщину в частині зазначеного майна, оскільки воно вибуло протиправно зі складу спадкового майна. Скасування такого рішення державного реєстратора відновить їхні спадкові права, надасть позивачу можливість звернутися до державного реєстратора у порядку, передбаченому п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2025 за №1127 із заявою про державну реєстрацію права власності для внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності – спадкодавця із зазначенням його відомостей про смерть.

Механізм реалізації обраного способу захисту порушеного права, передбачено у ч. 3 ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено наслідки скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.09.2025 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.

Ухвалою суду від 24.09.2025 залишено позов без руху, надано термін для усунення недоліків. 30.09.2025 позивачем зазначені недоліки позову усунуто.

Ухвалою судді від 01.10.2025 відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2025 закрито підготовче провадження у справі.

13.03.2026 – подано заяву про забезпечення позову.

17.03.2026- ухвалою суду у заяві про забезпечення позову відмовлено.

20.03.2026- представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

20.03.2026-ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спірну земельну ділянку.

21.04.2026- ухвалою суду витребувано докази.

08.05.2026- надано докази, що витребування ухвалою суду, а саме копію реєстраційної справи, що стосується рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64621349 від 29.08.2022.

Представник позивача - адвокат Романюк А.Б. у вступному слові підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені письмово.

Представник відповідача - адвокат Вінтоняк Н.М. не висловив своє відношення до позову. В подальшому у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 у вступному слові позовні вимоги підтримав.

Інші учасник судового розгляду не з`явилися, будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, причин своєї неявки суду не повідомили.

Вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 19).

Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80980909 від 29.04.2025, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М., заведено спадкову справі №73998866, за 29.04.2025, спадкодавець ОСОБА_5 ( а.с. 20).

Згідно із довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богданової В.М., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем свого чоловіка ОСОБА_5 , спадкова справа №73998866, №14/2025. Майно право власності, на яке набуте спадкодавцем за життя, та підлягає державній реєстрації, зокрема, складається, із земельних ділянок із з кадастровими номерами : 2610100000:01:011:0001 ( належить спадкоємцю на праві власності на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29.12.2008, за реєстровим номером №6277 Басай Л.І., нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу), 2610100000:01:011:0180 ( належить спадкоємцю на праві власності на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29.12.2008, за реєстровим номером №6271 Басай Л.І., нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу),, 2610100000:01:011:0003 ( належить спадкоємцю на праві власності на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29.12.2008, за реєстровим номером №6274 ОСОБА_6 , нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу). зазначено, що дана довідка видана з метою пред`явлення її для подальшої державної реєстрації права власності спадкодавця за заявою спадкоємця за процедурою, передбаченої п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2025 №1127. ( а.с. 21).

Разом з тим, згідно із витягом про державну реєстрації прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу : 308372362, від 29.08.2022, сформований Барчуком В.В., Більшівцівська селищна рада, за заявою ОСОБА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна, земельна ділянка 2610100000:01:011:0001, площа 0,0895 га, 25.08.2022 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :64621349, від 29.08.2022, 10:25:15, Барчук Володимир Васильович, Більшівцівська селищна рада Івано-Франківська область. Підставою для державної реєстрації зазначено - копію втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ІФ №000408, виданий 29.05.2003, видавник Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів ( а.с. 23).

Такі ж дані відображає витяг від 19.03.2026 за №468971069 ( а.с 190).

Відповідно до договору дарування, що посвідчений 29.12.2008 нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І., за р. №6277, ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0896 га, кадастровий номер 2610100000:01:011:0001, розташований на АДРЕСА_1 , що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд ( п.1.1 договору дарування).

Відповідно до п. 1.2. договору спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №000408, виданого 29.05.2003, згідно договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 26.02.2003 Басай Л.І., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстром №00962. За п. 1.3. договору згідно із витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №22208993 від 29.12.2008 , виданий приватним нотаріусом Басай В.І. під забороною не перебуває.

Відповідно до п. 3 договору, такий договір підлягає державній реєстрації і є підставою для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Також необхідно здійснити державну реєстрацію права власності ( а.с. 24-25).

Вказаний договір дарування зареєстровано в державному реєстрі правочинів, реєстраційний номер 3296900, від 29.12.2008, номер витягу :6892329 ( а.с. 26).

Згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64621349 від 29.08.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно Барчук Володимир Васильович, Більшівцівська селищна рада Івано-Франківська область, розглянув заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 25.07.2022, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:011:0001, та провів таку державну реєстрацію права власності ( а.с. 218).

Разом з тим, у матеріалах реєстраційної справи, що стосується прийняття рішення №64621349 від 29.08.2022, державним реєстратором прав на нерухоме майно Барчук Володимир Васильович, міститься : копія державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ІФ000408, виданого 29.05.2003 Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів, із відміткою архівний відділ, де зазначено, що така земельна ділянка належить ОСОБА_2 , однак площею 0,0896 га. Долучено витяг з земельного кадастру на спірну земельну ділянку, де власником зазначено ОСОБА_2 , на підставі вказаного державного акту ( а. с 212).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із частиною п`ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Так, за життя обдарований не зареєстрував своє право власності за вказаним договором дарування на спірну квартиру.

Дарувальник здійснив фактично перереєстрацію вже неіснуючого права власності на земельну ділянку за державним актом, який втратив чинність в силу закону ( відбулось відчуження земельної ділянки).

У зв`язку з чим, позивач як спадкоємець, дружина покійного обдарованого, не може оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку.

Так, відповідно до ст. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ від 25.12.2025 за №1127, Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), а у разі коли таким майном є закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва, - також за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Позивач посилається на застосування ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено вже наслідки скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Натомість, на думку суду, у межах даного спору слід застосовувати ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Суд звертає, увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Разом з тим, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна, передбачене, переходить до спадкоємців власника.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).

Спадкоємець який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року в справі № 465/4103/21 (провадження № 61-3678св24)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки, зокрема наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

На підставі наведеного, як встановлено позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, отже, набула право захищати свої права на спадкове майно, в тому числі шляхом витребування цього майна із чужого незаконного володіння, яке юридично зареєстровано за відповідачем.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий правовий висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивачів, до схожих висновків також дійшов Верховний Суд, виклавши їх у постанові №757/1526/19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України)

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Більшівцівської селищної ради Барчук Володимира Васильовича про просить скасувати рішення державного реєстратора Більшівцівської селищної ради прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :64621349 від 29.08.2022 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером : 2610100000:01:011:0001- через неналежний спосіб захисту, що обраний позивачем.

Так як у позові відмовлено, то на підставі ст. 141 ЦПК України,у позові відмовлено, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Більшівцівської селищної ради Барчук Володимира Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 : РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 ;

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_3 ;

Треті особи :

- ОСОБА_3 , РНОКПП : НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 , РНОКПП : НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_2 .

- державний реєстратор Більшівцівської селищної ради Барчук Володимир Васильович, адреса : вул. Вічевий майдан,1, смт. Більшівці.

Повне рішення -08.06.2026.

Суддя Кіндратишин Л.Р.