Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №344/7534/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7534/25

Провадження № 2/344/4337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

представника позивача Калмикової Л.К. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Боднарчук У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Калмикова Людмила Костянтинівна звернулася в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, покликаючись на те, що у сторін є спільна малолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спільний повнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2025 року у справі № 344/15828/24 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.09.2004 року у відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 1397, - було розірвано. Малолітня донька проживає разом з позивачкою, а спільний повнолітній син мешкає наразі у Польщі, де навчається у вищому навчальному закладі.

Зазначається, що відповідач належним чином не бере участі в забезпеченні належного рівня життя дітей, зокрема малолітньої доньки, яка мешкає разом з позивачкою.

Відповідач проживає за межами території України в Республіці Польща, офіційно працевлаштований, має високий рівень на утриманні інших дітей не має, непрацездатних батьків або інших членів сім`ї не має. Позивачка ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а відтак також сплачує податки та інші обов`язкові платежі, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності, до бюджету України, що підтверджується поданими квитанціями. З відомостей з Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік вбачається, що дохід позивачки за звітний 2024 рік становить 220 000,00 гривень.

Малолітня донька сторін ОСОБА_3 відвідує школу, повнолітній син сторін ОСОБА_4 живе та навчається за кордоном - у Республіці Польща. Позивачка несе витрати на утримання обох дітей, у тому числі на харчування, одяг, іграшки, сплату комунальних послуг, проживання та навчання сина за кордоном тощо, що підтверджується відповідними квитанціями, платіжними інструкція та виписками по банківському рахунку.

Вказується на те, що позивачка одноосібно несе витрати на утримання малолітньої доньки, що проживає разом з нею, на купівлю їй одягу, взуття, іграшок, на харчування, на забезпечення шкільного та позашкільного життя, на відпочинок, що підтверджується наданими доказами. Таким чином, позивачкою вживаються всі необхідні заходи для забезпечення належного рівня життя малолітньої доньки, а також повнолітнього сина, що проживає та навчається за кордоном, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, що безумовно зумовлює понесення нею певних витрат.

Добровільно сплачувати аліменти відповідач відмовляється, у зв`язку із чим позивачка вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Інформація про дохід відповідача у позивачки відсутня. За наявної інформації у позивачки відповідач офіційно працевлаштований в Республіці Польща та отримує офіційний дохід.

Визначаючи розмір аліментів, сторона позивача вважає за можливе враховувати відомості про мінімальну заробітну плату у Республіці Польща та середню заробітну плату у 2025 році. Відповідно до Постанови Ради міністрів Польщі від 12.09.2024 року про розмір мінімальної винагороди за працю та розмір мінімальної погодинної ставки в 2025 році з 1 січня 2025 року мінімальна винагорода за працю становить 4666 злотих, що за курсом Національного банку України становить 50 347,73 гривень станом на 11.04.2025 року (Закон, вісник від 2024.1362 від 12 вересня 2024 року). Більше того, за даними Центрального статистичного управління Польщі (GUS), середня заробітна плата у Польщі станом на перший квартал 2025 року становить 7 650 на місяць злотих, тобто 82 480, 17 гривні за офіційним курсом НБУ (інформація взята з веб-сайту за посиланням https://mobiletator.com/ua/blog/rinok-praci/serednya-zarplata-v-polshhi-u-2025).

Враховуючи те, що малолітня донька сторін проживає разом з позивачкою, остання бере участь у матеріальному забезпеченні спільного повнолітнього сина сторін, який проживає та навчаться за кордоном, відповідач проживає окремо, не має на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків чи інших непрацездатних членів сім`ї, має регулярний місячний дохід, задовільний стан здоров`я, беручи до уваги прожитковий мінімум для дітей відповідного віку у 2025 році, а також розмір мінімальної та середньої заробітної плати у Республіці Польща станом на 01.01.2025 року, вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти у розмірі 20 000 гривень щомісячно на спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, оскільки обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Сторона позивача вважає, що визначений позивачкою розмір аліментів може бути сплачений відповідачем враховуючи вищенаведені доводи.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалено: Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28 квітня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах сплати платежу за один місяць. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Згідно додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2025 року ухвалено про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок. Представник ОСОБА_2 – адвокат Бундзяк Уляна Максимівна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року, покликаючись на те, що відповідач не був належно про судові засідання у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - скасовано.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач ОСОБА_2 не погоджується із вимогою про стягнення аліментів на утримання доньки в розмірі по 20 000 грн щомісячно. Таку вимогу важає необґрунтовано великою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а сааме реальному матеріальному стану відповідача та іншим істотним обставинам, що мають значення для вирішення подібного роду питань. Згідно досягнутої домовленості між батьками, відповідач добровільно та систематично приймає участь у матеріальному забезпеченні обидвох дітей. ОСОБА_2 щомісячно сплачує в користь позивачки по 3200 грн аліментів на потреби доньки ОСОБА_6 , а також окремо надає кошти на потреби повнолітнього сина. Тобто відповідач не самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітньої дитини ОСОБА_6 і надалі бажає матеріально допомагати дитині. ОСОБА_2 вважає необхідну, достатню для забезпечення потреб дитини та таку, що він має можливість сплачувати суму аліментів у розмірі по 4000 грн щомісячно. Наведені обставини позивачка приховує та свідомо вводить суд в оману, зазначаючи, що неповнолітня дитина знаходиться виключно на її утриманні.

Наразі відповідач не має роботи, що приносить сталого доходу. Інших джерел для отримання додаткового прибутку відповідач теж не має. Автомобіля, житла та інших придбань на суму, яка б перевищувала десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ОСОБА_2 не здійснював.

Також відповідач не погоджується із заявленою сумою судових витрат, а саме кошти, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, характеру та складності справи, заявлена сума є явно завищеною, що просимо врахувати при ухваленні судового рішення у даній справі.

Відтак, при ухваленні судового рішення сторона відповідача просить позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 задовольнити часткового у сумі, яку відповідач має змогу сплачувати - по 4000 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття та просить відмовити у стягненні судових витрат - на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні частково підтримала заявлені позовні вимоги згідно позиції, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.09.2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2025 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 вересня 2004 року у відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №1397 – розірвано.

Позивачка та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який досягнув повноліття.

Згідно довідки № 3841 від 06.03.2025, виданої Центром адміністративних послуг м. Івано-Франківська, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані і діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Витягу з єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання від 26.04.2018, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

За інформацією, наданою на запит суду УДМС в Івано-Франківській області від 15.05.2025, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. З відомостей з Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік вбачається, що дохід позивачки за звітний 2024 рік становить 220 000,00 гривень.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до п. п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач надавав позивачці кошти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 та кошти на потреби повнолітнього сина, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями квитанцій, а також випискою про рух коштів по картці Monobank.

Разом з тим суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб аліменти надавались у розмірі, необхідному для гармонійного розвитку дитини, що передбачає достатній рівень життя, включаючи фізичний, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний та соціальний розвиток.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Також суд зважає, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Зважаючи на досліджені обставини, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, враховуючи інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача аліментів в користь позивачки, на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову - з 28 квітня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини, з урахуванням встановлених обставин, які обов`язкові до врахування відповідно до ст. 182 СК України, не порушить принципу врахування найкращих інтересів дитини, забезпечить справедливий баланс між батьківським обов`язками сторін та не становитиме надмірний тягар для відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов, підлягає до задоволення.

Зважаючи, що позивачка при пред`явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12000 грн.

На підтвердження наданої позивачу правничої допомоги до матеріалів справи долучено:

копію Свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю Калмикової Л.К. (а.с. 145);

копію Ордера на надання правничої допомоги Реві Т.Л. (а.с. 144);

копію Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг № 19 від 12.03.2025, укладеного між адвокатом Адвокатського бюро «Кузьмін та партнери» Калмиковою Людмилою Костянтинівною та Ревою Тетяною Леонідівною (а.с. 146-147);

копію Додаткової угоди до Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг № 19 від 12.03.2025 (а.с. 148);

копію Акту виконаних на робіт на суму 12 000 грн (а.с. 149);

квитанцію до прибуткового касового ордера № 19 від 12.03.2025 року на суму 12 000,00 грн (а.с. 150).

Виходячи з предмету та підстав даного позову, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, обсяг виконаних робіт, виходячи також із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 9000 грн. Такий розмір витрат, на думку суду, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмету задоволеного позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28 квітня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9000 грн витрат, понесених на правничу допомогу.

В решті вимог позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2026 року.