Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №341/295/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/295/26

Номер провадження 2/341/446/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря Гомерди Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Галич позовну заяву ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Дубовецької селищної ради (юридична адреса: с. Дубівці, вул. Незалежності, 2), третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу (юридична адреса: вул.. Караїмська, 3/3, м. Галич) про визнання майнових прав забудовника в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

23.02.2026 представник позивача Крохмалюк С.С. звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 забудовником незавершеного будівництва житлового будинку площею забудови 107,5 кв.м готовність 84 % та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), загальною площею 36.3 кв.м., сараю (літ. В), загальною площею 20.3 кв.м., криниці (№1), воріт (№2) та огорожі (№3), загальною вартістю 313214 грн, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом здачі об`єкта в експлуатацію, реєстрацією права власності та отримання документів, що посвідчують право власності.

Як підставу позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача – ОСОБА_2 , який за заповітом від 26.11.2020 року все своє майно заповідав ОСОБА_1 .. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав один в с. Медуха Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Його дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При житті, починаючи з 1955 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочали, а в подальшому самостійно ОСОБА_2 продовжував будівництво домоволодіння АДРЕСА_2 . В 1955 році споруджено літню кухню (літ. Б), загальною площею 36,3 кв.м, в 1990 році – сарай (літ. В), загальною площею 20,3 кв.м, криницю (№1), ворота (№2) та огорожу (№3).

В 1979 році розпочато будівництво житлового будинку (літ.А), площею забудови 107,5 кв.м.

Вищевказане будівництво на даний час, як і на момент смерті забудовника – ОСОБА_2 має статус незавершеного.

Згідно з даними технічного паспорта готовність житлового будинку становить 84%.

Приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Засєдко Н. І. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину – незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.02.26 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків тривалістю п`ять днів, які усунуто.

05.03.26 ухвалою суду відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.04.26 з подальшим відкладенням.

Ухвалою суду від 29.04.26 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Крохмалюк С.С., подала до суду заяву щодо розгляду справи без її участі та позивача. Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.

Представник Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області у судове засідання не прибув, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який згідно зі свідоцтвом про смерть від 31 травня 2025 серія НОМЕР_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводився позивачу дідом (а. с. 9).

Згідно з заповітом від 26 листопада 2020 року, який посвідчено державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонюком Л.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2-657, ОСОБА_2 на випадок його смерті належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому належатиме і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11).

Відповідно до довідки Дубовецької сільської ради від 09.10.25 № 84 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав за адресо.: АДРЕСА_2 (а. с. 10).

Рішенням Медухівської сільської ради від 15.10.2020 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2110 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських споруд кадастровим номером 22621285401:01:001:0957 по АДРЕСА_2 (а. с. 22).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого ОКП «Івано-Франківським обласним бюром технічної інвентаризації» 13.11.2025 року інвентаризаційна справа № 8137 на житловий будинок, готовністю незавершеного будівництва складає 84 % (а.с.14,15).

Згідно з довідкою № 173 від 04.11.2020 року готовність незавершеного будівництва об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_2 складає 84 % і його вартість становить 194 021, 00 грн., а також на земельній ділянці знаходиться літ. «Б» літня кухня, літ. «В» сарай, № 1 криниця, № 2 ворота, № 3 огорожа – 119 193, 00 грн., вартість всього становить 313 214,00 грн (а. с. 17).

Зі змісту будівельного паспорту вбачається, що на підставі рішення виконкому Галицької районної ради народних депутатів № 163 від 12.10.1988 року встановлено в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 (а. с. 18-19).

Відповідно до дозволу Галицької районної архітектури від 24.03.1989 року № 283 ОСОБА_3 надано дозвіл приступити до закладки фундаментів житлового будинку в с. Медуха (а. с. 20).

Зі спадкової справи № 97/2025 вбачається, що 09.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою від 13 січня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 24)

Таким чином існує спір з приводу визнання права забудовника незавершеного будівництвом житлового будинку площею забудови 107,5 кв.м готовність 84 % та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), загальною площею 36.3 кв.м., сараю (літ. В), загальною площею 20.3 кв.м., криниці (№1), воріт (№2) та огорожі (№3), загальною вартістю 313214 грн, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 3 частини 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування за заповітом мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 2ст. 1220 ЦК України визначено що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до положень частини 2, 3статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з роз`ясненнями п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини. Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе. Правильною визнано практику судів щодо визнання за спадкоємцем прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини. Вказане узгоджується із правовою позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в інформаційному листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

За положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Вирішуючи питання про визнання прав забудовника у порядку спадкування за заповітом, суд виходить з того, що позивач є спадкоємцем та прийняв спадщину після смерті свого діда ОСОБА_2 , який був забудовником незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Визнання прав забудовника на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи, що представник відповідача не заперечує проти задоволення позову, а також те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право забудовника незавершеного будівництвом житлового будинку, в технічному паспорті позначено літера А, площею забудови 107,5 кв.м., готовність 84 % та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), загальною площею 36.3 кв.м., сараю (літ. В), загальною площею 20.3 кв.м., криниці (№1), воріт (№2) та огорожі (№3), загальною вартістю 313214 грн, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 з правом здачі об`єкта в експлуатацію, реєстрацією права власності та отримання документів, що посвідчують право власності.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА