Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №338/990/24 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/990/24

Провадження №1-кп/338/19/26

05 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження №12025091120000053 стосовно:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Максимець Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, священнослужителя, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не судимого, військовозобов`язаного,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_12 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Кримінальне правопорушення вчинив при таких обставинах:

16 грудня 2023 рокуОСОБА_12 , близько 16 год.45 хв., в умовах недостатньої видимості у сутінках, керуючи автомобілем марки «Reno Megan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою дороги Н-09 Мукачево–Львів повз населений пункт с.Підгір`я в напрямку селища Богородчани Богородчанської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області. На ділянці дороги Н-09 287 км+300 метрів, яка має по одній смузі для руху у кожному напрямку, а протилежні потоки транспорту поділені дорожньою розміткою 1.7, у зустрічному для ОСОБА_12 напрямку по своїй смузі рухався автомобіль марки «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 у салоні якого на передньому пасажирському сидіння знаходилась пасажир ОСОБА_8 , а на задньому – троє малолітніх пасажирів ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час руху водій ОСОБА_12 проявив неуважність, при виборі швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наздогнавши автомобіль марки «ВАЗ 2106» р.н.з. НОМЕР_3 , який рухався у попутному напрямку з меншою швидкістю без світла фар в умовах недостатньої видимості, що створило для нього об`єктивну небезпеку для руху, застосував екстрене гальмування та здійснив відворот керма ліворуч, виїхавши на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_18 .

При цьому, водій ОСОБА_12 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п.10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

У результаті порушення водієм ОСОБА_12 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої:

водій автомобіля «Skoda Superb» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої променевої кістки в нижній третині із зміщенням відламків, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, але не є небезпечними для життя в момент їх спричинення;

пасажирка автомобіля «Skoda Superb» ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої променевої кістки в нижній третині із зміщенням відламків, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент спричинення.

малолітній пасажир автомобіля «Skoda Superb» ОСОБА_16 зазнав тілесних ушкоджень у виді закритого перелому лівої великогомілкової кістки в нижній третині без зміщення відламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, але не є небезпечними для життя в момент їх спричинення;

малолітній пасажир автомобіля «Skoda Superb» ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у виді закритого внутрішньо суглобового перелому шийки лівої стегнової кістки, закритий перелом п`ясної кістки другого пальця правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Позиція обвинуваченого та потерпілих у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що 16 грудня 2023 року безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою рухався зі сторони міста Надвірна у напрямку селища Богородчани. Проїжджаючи ділянку траси повз урочище «Діброва» він обігнав попутний автомобіль, який рухався із швидкістю орієнтовно 60 км/год та продовжував рух у напрямку кільцевої розв`язки. При цьому швидкість його автомобіля не перевищувала дозволеної і становила орієнтовно 90 км/год. Наближаючись до території Парку історії землі «Underhill», він переключився на ближнє світло фар. В один момент раптово на смузі свого руху виявив автомобіль ВАЗ 2106, який їхав у попутному напрямку без світла фар. Зреагувавши на раптово виниклу перед ним перешкоду, різко натиснув на гальма і від цього машину «повело» по діагоналі вліво на зустрічну смугу, машина втратила керованість. В цей час на зустрічній смузі рухався автомобіль потерпілих, який під час застосування ним гальмування, порівнявся із ВАЗ 2106, а тому уникнути зіткнення не вдалось.

Винуватою у дорожньо-транспортній пригоді вважає водія автомобіля ВАЗ 2106, яка у темну пору доби рухалась дорогою на автомобілі без світла, чим створила для нього аварійну ситуацію. Своєї вини у ДТП не вбачає, вважає, що їхав із дотриманням ПДР, здійснив екстрене гальмування в момент виникнення небезпеки. Вважав, що матеріалами відео з камери спостереження встановленої на території Парку історії землі «Underhill» підтверджується його версія події, оскільки на відеозаписі чітко видно, що фари головного світла та задні габаритні вогні ВАЗ 2106 при виїзді з території парку на головну дорогу не горіли, а в момент, що передував зіткненню, він застосовував гальмування.

Показання потерпілих та свідків, які допитувались у суді, обвинувачений вважав суб`єктивними. На його думку, вони не могли бачити розвиток ДТП або невірно оцінили обставини події. Має стаж водіння з 2010 року. Раніше був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.286 КК України, однак провадження стосовно нього було закрито судом на підставі ст. 46 КК України.

За результатами розгляду кримінального провадження клопотав про постановлення щодо нього виправдувального вироку. За відсутності вини вважав, що підстав для задоволення цивільно-правових вимог потерпілих немає, розцінив заявлений до нього позов як не обґрунтований і такий, що переслідує мету потерпілих «нажитись» за його рахунок.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що того дня разом з сім`єю (дружиною та трьома малолітніми дітьми) поверталися з селища Богородчани додому у с.Горохолино. Виїхавши з кільцевої розв`язки в с.Підгір`я, рухався на другій передачі, згодом автомобіль переключився на третю. Швидкість руху його автомобіля в той час не перевищувала 45-50 км/год. На вулиці ще було достатньо світло, хоч уже починались сутінки. У його автомобілі було включено ближнє світло фар. Транспорту на дорозі було мало, на смузі зустрічного руху бачив автомобіль ВАЗ 2106 червоного кольору, який рухався у його напрямку. Марку автомобіля ідентифікував по зовнішніх ознаках та по характерній конструкції фар. Йому видавалось, що дві крайні фари з чотирьох були включені. Коли ВАЗ 2106 наблизився до нього, з-позад нього раптово йому на зустріч виїхав автомобіль «Reno Megan». Ні в момент виїзду на зустрічну смугу, ні до того не бачив, щоб у автомобілі обвинуваченого був включений покажчик повороту. Реагуючи на небезпеку, він спробував загальмувати та викрутити кермо вправо, однак зіткнення відбулось практично миттєво. За власним спостереження динаміки розвитку ДТП вважає, що обвинувачений втратив пильність і, намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, виїхав на зустрічну смугу де спробував об`їхати його зліва по обочині. Удар автомобіля «Reno Megan» у керований ним транспортний засіб «Skoda Superb» прийшовся передньою правою частиною зустрічного автомобіля у передню праву частину його авто. Внаслідок зіткнення його автомобіль розвернуло на 90 градусів передньою частиною у сторону правого кювету, а автомобіль обвинуваченого опинився у кюветі на лівому боці. Винним у ДТП вважає обвинуваченого, який не вибрав безпечної швидкості руху, так як стрілка спідометра його автомобіля зупинилась на позначці близько 75 км/год., а значить була значно вищою до моменту контактування автомобілів. Крім того, обвинувачений здійснив маневр виїзду на смугу зустрічного руху, очевидно розуміючи, що створює перешкоду для руху його автомобілю.

В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 підтримав цивільний позов заявлений до обвинуваченого про відшкодування заподіяної йому та його малолітнім дітям заподіяної моральної шкоди з підстав, викладених у позові. Внаслідок ДТП усі члени сім`ї зазнали тілесних ушкоджень, проходили тривале лікування з оперативним втручанням. Старший син зазнав непоправних ушкоджень. Обвинувачений ні разу не висловив жалю за скоєне, не вибачився та не намагався жодним чином розділити тягар фінансових витрат на їх лікування. З огляду на це, просив цивільний позов задовольнити та призначити ОСОБА_12 суворе покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 з приводу обставин події пояснила, що разом з чоловіком та дітьми провертались автомобілем «Skoda Superb» додому з селища Богородчани. Вона перебувала на передньому пасажирському сидінні, діти знаходились на задньому. Проїжджаючи у районі Парку історії землі «Underhill», що в с.Підгір`я за дорогою не спостерігала, розглядаючи територію парку. Почувши різкий крик чоловіка не встигла навіть обернути голову в напрямку руху, як відчула різкий удар після якого втратила свідомість. Обставин та динаміки розвитку ДТП не бачила. Внаслідок ДТП і вона, і її малолітні діти пережили важкі фізичні та моральні страждання, які не завершились і по даний час, тому просила задовольнити позовні вимог з підстав, наведених у позовній заяві. Наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого, оскільки його поведінка після вчинення кримінального правопорушення свідчить про те, що він не усвідомив скоєного, не вжив жодних заходів до відшкодування перенесених членами її сім`ї фізичних та душевних страждань, заперечуючи взагалі право на справедливу компенсацію.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та їх оцінка.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених у справі доказів. Зокрема,

допитаний свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дав показання про те, що 16 грудня 2023 року у період між 16-17 год. разом із дружиною рухався своїм автомобілем Volkswagen Caddy із селища Солотвин через населений пункт Жураки в сторону селища Богородчани. Виїхавши на пряму ділянку дороги, що проходить повз урочище «Діброва» він рухався автомобілем зі швидкістю орієнтовно 90-100 км/год. Коли проїжджав ділянку дороги біля території лісництва, його на «шаленій» швидкості обігнав автомобіль «Reno Megan». Така поведінка на дорозі привернула увагу і він, продовжуючи рух, мимоволі тримав у полі зору цей автомобіль, оскільки дорога була пряма і інших транспортних засобів перед ним не було. Приблизно через 30 секунд після обгону його автомобіля, він побачив, що «Reno Megan», наздогнавши інший автомобіль, який рухався попереду, виїхав на смугу зустрічного руху і «лоб у лоб» протаранив зустрічну машину. В той час він знаходився на відстані близько 200-300 метрів до місця зіткнення. Попри те, що на дворі сутеніло, видимість була достатньою, і він зі свого місцезнаходження бачив розвиток ДТП. Зокрема бачив, як «Reno Megan» наздоганяв автомобіль ВАЗ, а також світло фар зустрічного автомобіля, що рухався по своїй смузі. Не міг категорично ствердити, чи до моменту ДТП у автомобіля ВАЗ 2106 були включені габаритні вогні або світло фар, але підтвердив, що з місця свого розташування на дорозі, тобто за 200-300 метрів до місця події, чітко бачив це авто на дорозі. Також бачив, що ВАЗ 2106 після ДТП зупинився у районі АЗС «ANP». Під`їхавши до місця ДТП, першим підбіг до автомобіля «Skoda Superb». Водій цього авто просто випав з машини і повідомив, що в машині дружина і діти. На місці події зупинились інші водії, які стали допомагати. Він витягнув з пасажирського боку жінку, яка тривалий час перебувала без свідомості. Усі троє дітей були покалічені, зокрема в одної дитини була сильно розбита голова, а у двох інших хлопчиків були очевидні ознаки переломів ніг. Автомобіль «Reno Megan» знаходився у кюветі на лівому боці і водія з цього авто витягнули через задню дверку.

допитана в судовому засіданні ОСОБА_20 суду пояснила, що того дня їхала в автомобілі разом з чоловіком, однак за дорогою не спостерігала, розвитку дорожньо-транспортної пригоди та обставин, при яких вона відбулась особисто не бачила, знає про них лише зі слів чоловіка. Після ДТП допомагала чоловікові на місці події надавати допомогу потерпілим.

допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_21 пояснила, що працювала у Парку історії землі «Underhill» і того дня у власних справах заїхала на кілька хвилин на одну зі стоянок. Виїжджаючи згодом на головну дорогу бачила, що у її напрямку справа далеко по трасі рухається автомобіль. Оскільки відстань до нього була значною, то вона здійснила виїзд на головну дорогу і продовжила рух у напрямку кільцевої розв`язки, повільно набираючи швидкість. Категорично не могла ствердити, чи включила світло фар до виїзду на головну дорогу чи уже під час руху автомобіля, оскільки надворі лише починало сутеніти і було ще достатньо природного світла. Проте звернула увагу, що габаритні вогні в її автомобілі включаються одночасно із запуском двигуна. Проїхавши невелику дистанцію у боковому дзеркалі заднього виду помітила, що її наздогнав світлий автомобіль, який за 10-15 метрів від її автомобіля почав зміщуватись на зустрічну смугу, подавши сигнал повороту. Розцінила це як маневр обгону. В цей час назустріч їй рухалась інша машина, тому вона сконцентрувала погляд на дорозі попереду. За мить після роз`їзду із зустрічним авто почула, що відбулось зіткнення, тому відразу зупинилась на обочині і на місці події допомагала потерпілим. Після приїзду працівників поліції дала їм аналогічні пояснення про обставини події.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 грудня 2023 року з план-схемою та фототаблицями до нього, слідчим оглянуто ділянку автодороги Н-09 «Мукачево-Львів» 287+300, що знаходиться за межами населеного пункту с.Підгір`я Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району. Зліва (по ходо огляду від селища Богородчани у напрямку с.Старуня) від дороги розташована АЗС «ANP», справа територія Парку історії землі «Underhill», на дорозі наявне вуличне освітлення. Ділянка дороги пряма, з асфальтним покриттям, у вологому стані, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою розміткою 1.7 (переривчаста лінія з короткими штрихами). З обох боків до дороги примикає узбіччя. Ширина правої та лівої смуги проїзної частини становить 3,5 м., ширина правого узбіччя 5,2 м., лівого- 5,1 м. Ширина лівого та правого кюветів 2,3 та 2,2 м. відповідно. На лівому узбіччі встановлена без номерна електроопора вуличного освітлення, до якої зроблено прив`язку обмірів. На правому узбіччі, перпендикулярно до осі проїжджої частини на відстані 13 метрів від опори та 0,9 м. від правого краю проїжджої частини знаходився автомобіль «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору, розвернутий у напрямку правого кювету. У правому кюветі на відстані 15,3 м. від опори (ліхтаря) знаходиться автомобіль «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору, який розвернутий передньою частиною у напрямку Богородчан. Відстань від правого колеса передньої осі автомобіля до правого краю проїжджої частини 5,5 м., від правого колеса задньої осі – 5,4 м. На правій смузі на відстані 13,1 м. від ліхтаря біля переривчастої лінії розмітки наявні уламки частин автомобіля, які розташовані на проїжджій частині на площі розміром 2,03*1,36 м. На правій смузі проїжджої частини на відстані 19 метрів від ліхтаря та 1 м. від переривчастої лінії осьової розмітки наявний осип грунту із автомобілів, на протязі 4,1 м. та шириною 2,5 м. Також у протоколі зафіксовано характер та ступінь візуальних пошкоджень обох автомобілів. За результатом огляду обидва транспортні засоби вилучені з місця події. Будь-якої іншої слідової інформації при огляді місці ДТП не зафіксовано. Постановою слідчого від 16.12.2023 року вилучені транспортні засоби визнані речовими доказами. (т.1 а.с.63-74, 84).

висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-23/14882-IT від 25 січня 2024 року констатовано, що гальмівна система автомобіля марки «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 знаходилась у працездатному стані.

Рульове керування автомобіля на момент експертного огляду знаходилось у стані відмови, ходова частина автомобіля знаходилась у стані відмови. Несправності, що призвели до стану відмови рульового керування та ходової частини автомобіля не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. (т.1 а.с.90-98).

висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-23/14884-IT від 15 січня 2024 року констатовано, що гальмівна система автомобіля марки «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_2 знаходилась у працездатному стані. Рульове керування автомобіля на момент експертного огляду знаходилось у стані відмови. Ходова частина автомобіля знаходилась у працездатному стані. Несправності, що призвели до стану відмови рульового керування автомобіля не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. (т.1 а.с.101-109).

висновком транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/109-23/14881-IT від 15 лютого 2024 року констатовано, що зіткнення транспортних засобів «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 та «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 відбулось на правій смузі руху, по напрямку огляду та відносно елементів дороги знаходиться у межах ділянки осоипу, початок якої зафіксовано на відстані 19,0 м. від умовної лінії, лівий край даного осипу зафіксовано на відстані 1,0 м. до осьової лінії дорожньої розмітки. При первинному контактуванні автомобіль марки «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 контактував своєю правою передньою частиною в районі переднього бампера, правої фари та капота із правою передньою частиною автомобіля «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 в районі переднього бампера, правої фари та капота. При первинному контактуванні повздовжня вісь автомобіля марки «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 та поздовжня вісь автомобіля «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 перебували під кутом біля 160 градусів (з похибкою + - 5 градусів). Встановити розташування транспортних засобів в момент зіткнення відносно елементів дороги експертним шляхом не видалось можливим у зв`язку із відсутністю зафіксованих прямолінійних слідів переміщення одного з транспортних засобів до моменту зіткнення, які б дали можливість визначити розташування одного з них відносно елементів дороги. (т.1. а.с.112-118)

протоколом огляду речового доказу від 4 липня 2024 року – відеозапису із нагрудної камери поліцейського СРПП ОСОБА_22 , який надано начальником відділення поліції на запит слідчого, зафіксовано перегляд відеофайлу де мітиться інформація про обстановку на місці ДТП, стан та первинні пояснення водія ОСОБА_7 , стан пасажира ОСОБА_8 , встановлено дані очевидців, стан водія ОСОБА_12 та зафіксовано розташування транспортних засобів на дорозі. Також зафіксовано проходження водіями домедичного огляду на стан сп`яніння. Відеозапис відтворено у ході судового розгляду (т.1 а.с.119-133).

протоколом огляду речового доказу від 12.04.2024 року – наданого дирекцією Парку історії землі «Underhill» цифрового носія інформації – оптичного диску із відеозаписами із камери зовнішнього відео спостереження, розміщеної на території Парку що по вул.Сагайдачного, 1 в с.Підгір`я Богородчанської ТГ із застереженням, що запис здійснений без фіксації звуку, а час на камері відрізняється від реального за Києвом на 1 год.05 хв.

Внаслідок перегляду файлу в ході судового розгляду встановлено, що запис за налаштуваннями камери розпочинається о 17:44:59 12-16-2023. На екрані на початку запису зафіксовано світла пора доби, в нижній частині екрану розміщена огорожена частина території Парку, у середній частин розміщена горизонтально паркова, в`їзд на яку відображений у правому верхньому куті із автомобільної дороги Н-09 та ділянка цієї дороги.

На відеозаписі відображено, що о 17:46:40 дорогою в напрямку с.Старуня рухається автомобіль ВАЗ 2106 червоного кольору р.н.з. НОМЕР_3 у якого включені фари; о 17:46:48 на дальньому плані в районі розташування АЗС «ANP» вмикається вуличне освітлення та стела АЗС; о 17:46:55 автомобіль ВАЗ 2106 заїжджає на стоянку Парку історії землі «Underhill»; о 17:49:27 працівник вмикає вуличне освітлення на території Парку; о 17:49:48 автомобіль ВАЗ 2106 розпочинає рух зі стоянки в напрямку дороги Н-09, при цьому ні фари, ні габаритні вогні на автомобілі не увімкнуті. Автомобіль, включив лівий поворот і о 17:50:05 безперешкодно виїхав на дорогу у напрямку селища Богородчани та продовжував рух без світла фар; о 17:50:18 в полі зору камери зі сторони с.Старуня з`являється автомобіль «Reno Megan» світлого кольору з увімкнутим світлом фар, який швидко рухається в напрямку селища Богородчани та скорочує дистанцію з автомобілем ВАЗ 2106, а з протилежної сторони у зустрічному напрямку від кільцевої розв`язки рухається автомобіль із увімкнутим світлом фар; о 17:50:21 у автомобіля «Reno Megan» загоряються задні ліхтарі «стопи», при цьому, візуально дистанція між «Reno Megan» та ВАЗ 2106 складає близько 30-40 метрів; о 17:50:22 автомобіль «Reno Megan» зміщується вліво і о 17:50:24 з`їжджає у лівий по ходу його руху кювет. Безпосередньо момент зіткнення від оглядовості камери закритий деревами.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої променевої кістки в нижній третині із зміщенням відламків, який утворився від дії твердого тупого предмету, може відповідати терміну, вказаному в постанові, і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості , які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої променевої кістки в нижній третині із зміщенням відламків, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; садна в ділянках лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів і можуть відповідати терміну, вказаному в постанові.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №150 від 14 березня 2024 року ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_7 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої великогомілкової кістки в нижній третині без зміщення відламків, який утворився від дії тупого твердого предмета, може відповідати терміну, вказаному в постанові і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку СМЕ №151 від 14 березня 2024 року ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав тілесні ушкодження у виді рани в ділянці голови, що викликала необхідність проведення первинної хірургічної обробки, може відповідати терміну, вказаному в постанові і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до висновку СМЕ №18 від 27 березня 2024 року ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав тілесні ушкодження: закритий внутрішньо суглобовий перелом шийки лівої стегнової кістки, закритий перелом п`ястної кістки другого пальця правої кисті, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному в постанові, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

В ході судового розгляду за клопотанням представника потерпілих судом було призначено комісійну судово-медичну експертизу щодо тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_25 . Відповідно до висновку цієї експертизи від 03 лютого 2026 року на підставі даних матеріалів кримінального провадження та медичних документів на ім`я ОСОБА_24 , 2010 року народження, комісія експертів прийшла до таких підсумків: За наданими медичними документами у ОСОБА_24 встановлено діагноз М87.05 (ідіоматичний асептичний некроз кістки, ділянка таза та стегно), а також супутні стани М21.75 (різна довжина кінцівок, набута) та М24.55 (контрактура суглоба). В медичних записах описано анатомічне вкорочення лівої нижньої кінцівки (лівого стегна) до 2 см, порушення ходи (накульгування), пересування з опорою/розвантаженням, а також обмеження рухів у лівому кульшовому суглобі (відведення та ротаційні рухи). Рентгенологічно та клінічно описані деформаційні та структурні зміни проксимального відділу лівої стегнової кістки/голівки, що обумовлюють порушення біомеханіки та функції кульшового суглоба, з відповідним обмеженням пересування. У ОСОБА_24 був закритий перелом лівої стегнової кістки, який утворився від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини салону автомобіля в термін, визначений в постанові і, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Враховуючи наявність травми в анамнезі (грудень 2023), не виключається можливість розвитку ідіоматичного асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки як її ускладнення. Однак, враховуючи звернення ОСОБА_24 за медичною допомогою через 1 рік 3 місяці після травми лівої стегнової кістки (червень 2025), чітко пов`язати дане ускладнення з травмою у грудні 2023 немає можливості.

Статтею 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з вимогами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності і непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Більше того, стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На переконання суду, усі здобуті докази, які були досліджені в ході судового розгляду, отримані в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку та в своїй сукупності і є достатніми для висновків суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений не визнав вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому сторона захисту наголошувала, що причиною ДТП стали не дії обвинуваченого, а порушення правил дорожнього руху, які допущені іншим учасником дорожнього руху – водієм автомобіля ВАЗ 2106 р.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_21 , котра створила для обвинуваченого аварійну обстановку внаслідок раптової появи перешкоди для руху в розумінні поняття викладеного у п.1.10 ПДР як об`єкту, що рухався попутно в межах цієї ж смуги, що змусило водія маневрувати або зменшувати швидкість.

Оцінюючи аргументи обвинуваченого в сукупності з іншими матеріалами справи, суд має право та зобов`язаний дати юридичну оцінку діям усіх учасників дорожнього руху, які були, чи могли бути причетні до ДТП і така оцінка не є порушенням меж судового розгляду (ст. 337 КПК України), оскільки здійснюється судом виключно для встановлення наявності чи відсутності вини самого обвинуваченого.

Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, у справі № 161/14107/17 від 16.10.2019) чітко зазначив: у справах про ДТП за участю кількох водіїв суд зобов`язаний з`ясувати характер порушень, які допустив кожен із них. Суд повинен встановити, яке саме порушення ПДР було безпосередньою причиною аварії адже неможливо об`єктивно оцінити, чи порушив обвинувачений п. 12.1 ПДР (безпечна швидкість), не оцінивши поведінку інших учасників дорожнього руху, на яких вказує обвинувачений.

З огляду на досліджені докази, а саме відеозапис руху транспортних засобів у момент,що передував доржньо-транспортній пригоді, суд констатує, що водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_21 допустила порушення ПДР та рухалась в умовах недостатньої видимості, не увімкнувши світла фар. Відповідно до ПДР України, недостатня видимість — це видимість дороги в напрямку руху менше 300 м. зумовлена погодними умовами (туман, дощ, снігопад, хуртовина) або сутінками. У таких умовах водії зобов`язані вмикати ближнє світло фар або протитуманні фари, а швидкість має забезпечувати безпечну зупинку. Однак, суд не погоджується із доводами захисника, що саме ця обставина перебувала у прямому причинному зв`язку із подальшим розвитком ДТП.

Аналізуючи дорожню обстановку в момент, що передував ДТП, суд бере до уваги показання свідка Полейка, який рухався в попутному з обвинуваченим напрямку. Свідок послідовно зазначив, що в умовах сутінок чітко бачив попереду автомобіль ВАЗ 2106, який хоч і рухався без увімкненого світла фар, але був помітний з відстані близько 200 метрів. Суд визнає ці показання належними та допустимими, оскільки свідок перебував у аналогічних з обвинуваченим просторово-часових та метеорологічних умовах. Ця обставина об`єктивно доводить, що попри відсутність увімкнених фар, силует попутного автомобіля був видимим для водіїв і не з`являвся на дорозі раптово чи непередбачувано.

Відповідно до вимог п. 2.3 «б» ПДР України, водій зобов`язаний бути уважним та безперервно стежити за дорожньою обстановкою. Проте обвинувачений, маючи об`єктивну технічну можливість виявити попутний автомобіль на відстані не менше 200 метрів про що свідчать пояснення свідка Полейка або щонайменше 100 метрів, що підтверджено відеозаписом з камери спостереження, проявив протиправну недбалість, був неуважним і не зорієнтувався вчасно. Обвинувачений виявив перешкоду лише безпосередньо перед зіткненням, що свідчить про те, що під час руху він відволікався від спостереження за проїзною частиною та неналежно оцінював дорожні умови (сутінки, мокрий стан проїжджої частини, наближення до перехрестя). Якби обвинувачений безперервно та належним чином виконував свій обов`язок щодо спостереження за дорогою, він мав можливість заздалегідь виявити автомобіль, вчасно та безпечно знизити швидкість у межах своєї смуги руху, не вдаючись до екстреного гальмування та відвороту керма на зустрічну смугу.

Суд наголошує, що вогкий стан проїзної частини в умовах сутінок об`єктивно вимагав від водія обрання значно меншої швидкості, ніж максимально допустимі 90 км/год, про які вказує сам обвинувачений, задля забезпечення повного контролю над рухом авто. Нехтування цим обов`язком у поєднанні з неуважністю призвело до запізнілого реагування на попутний транспорт та подальшого небезпечного маневру – виїзду на зустрічну смугу в порушення п. 10.1 ПДР.

Дослідивши наданий стороною обвинувачення відеозапис з камери спостереження та показання свідків, суд прийшов до висновку про необхідність виключення з обсягу обвинувачення твердження слідства про порушення обвинуваченим п. 14.2 ПДР України (правил обгону). Судом встановлено, що динаміка та вектор руху автомобіля під керуванням обвинуваченого (а саме: гальмування, різка зміна траєкторії вліво з подальшим виїздом на ліве узбіччя зустрічної смуги) свідчать про те, що його дії не мали ознак умисного, заздалегідь спланованого маневру обгону [10.1]. Характер руху транспортного засобу беззаперечно вказує на те, що обвинувачений здійснював екстрений відворот керма, намагаючись уникнути зіткнення з попутним автомобілем, який раптово для нього з`явився попереду в сутінках без увімкнених освітлювальних приладів. Потерпілий ОСОБА_7 також підтвердив суду, що поведінка обвинуваченого на дорозі створювала враження, що він намагався об`їхати його справа. Суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_21 стосовно того, що вона у дзеркалі заднього виду бачила увімкнутий поворо, який мав би сигналізувати про обгін, оскільки ця обставина заперечувалась не лише обвинуваченим, але і потерпілим ОСОБА_7 , а також не знайшла підтвердження на відозаписі. Позаяк версія обвинувачення про здійснення обгону не знайшла свого підтвердження поза розумним сумнівом, то суд відкидає обвинувачення в цій частині як безпідставне.

Водночас, суд вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого та захисника на нібито неконтрольований технічний чи фізичний занос автомобіля внаслідок застосування екстреного гальмування. Захисник стверджує, що чинні технічні стандарти допускають зміну кута руху (відхилення траєкторії) автомобіля навіть за умови повністю справної гальмівної системи. Однак таке твердження суд вважає маніпулятивним, безпідставним та таким, що спотворює суть вимог національних стандартів України. Дійсно, національний технічний стандарт України ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги до технічного стану та методи контролю" передбачає, що під час випробувань робочої гальмівної системи допускається незначне курсове відхилення автомобіля (так званий "увод"). Однак, цей же стандарт встановлює жорсткі межі такого відхилення — автомобіль під час екстреного гальмування не повинен виходити за межі нормативного коридору руху (смуги), ширина якого становить 3,5 метра. Жоден державний чи міжнародний стандарт не допускає і не вважає технічною нормою самовільний виїзд справного автомобіля на смугу зустрічного руху (що означає зміщення траєкторії ліворуч щонайменше на 1,5–2 метри від осі руху). Такий критичний вихід за межі смуги є прямим свідченням втрати курсової стійкості, що за умов справної системи ABS є неможливим без втручання водія.

Відповідно до висновку інженерно транспортної експертизи у автомобілі обвинуваченого бути справні гальма. На місці події зафіксовано відсутність слідів знесення («юзу»), що повністю спростовує цю версію обвинуваченого. Виїзд на зустрічну смугу за таких обставин є результатом зміни вектора руху через повернення передніх коліс кермовим механізмом. Твердження водія про те, що він став "заручником обставин" і машина сама виїхала на зустрічну смугу через занос, нівелюється технічним фактором наявності системи ABS у його автомобілі. Справна система залишала йому повний контроль над траєкторією. За наявності справної антиблокувальної системи (ABS), яка запобігає тривалому блокуванню коліс та розподіляє гальмівні сили симетрично, а також за умови однакового зчеплення шин з обох боків, закони фізики та механіки транспортних засобів повністю виключають появу самовільного розвертального моменту. Справне авто за таких умов гальмує виключно по прямолінійній траєкторії. Якби автомобіль обвинуваченого зазнав примусового технічного чи фізичного "уводу" або "заносу" під кутом до своєї траєкторії, шини неминуче рухалися б боком по асфальту, що під дією сил тертя обов`язково залишило б сліди косого ковзання. Відсутність таких слідів доводить, що колеса автомобіля не ковзали вбік, а вільно котилися у напрямку свого обертання. Таким чином, зміна кута руху автомобіля та його виїзд на смугу зустрічного руху відбулися не внаслідок дії гальмівної системи "допустимого стандартом заносу", а виключно внаслідок повороту рульового колеса ліворуч самим водієм. Таким чином суд вважає, що версія про раптовий занос не є достовірною, і суд розцінює надані обвинуваченим показання в частині заперечення своєї вини у скоєному як намагання уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та його наслідки чи перекласти свою провину на іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди. При цьому суд також звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений на стадії досудового розслідування повністю визнав свою вину та заявляв про щире каяття, що в обвинувальному акті слідчим та прокурором було віднесено поряд з активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення до обставин, які пом`якшують покарання.

Суд зазначає, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, а також мають право надати суду висновок експерта, що передбачено ст. 22, 101 КПК України.

Відповідно до ст.243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Міністерством юстиції України 08.10.1998 р. №53/5, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Наведене свідчить, що сторона захисту, вправі була самостійно звернутися до експертної установи для отримання висновків з усіх питань, які у неї виникали. Водночас ОСОБА_12 чи його захисники не ініціювали проведення жодної експертизи на стадії досудового розслідування, заявляли про визнання вини і лише після завершення дослідження усіх обставин справи клопотали про призначення фототехнічної експертизи та проведення слідчого експерименту, яке було відхилено мотивованою ухвалою суду.

Суть заявленого клопотання зводилась до необхідності визначення поняття небезпеки для руху, однак, на переконання суду, вказане питання регламентовано Правилами дорожнього руху, тобто стосується з`ясування питань права.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що рішення про призначення експертизи при розгляді справи суд приймає, виходячи з того, чи необхідна або бажана така експертиза у світлі досліджених ним доказів і встановлених обставин справи. Права сторони захисту мають прийматися до уваги при вирішенні питання про призначення експертизи, однак вимога справедливого судового розгляду не зобов`язує суд, який розглядає справу, призначати експертизу лише тому, що сторона цього вимагає.

Слід зазначити, що розділом 1 Правил дорожнього руху визначено, що небезпека для руху – це зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.

У постанові від 05 вересня 2023 року в справі № 737/667/19 Верховний Суд зазначив, що дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і через порушення учасниками руху вимог ПДР. Тому на всіх учасників покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог цих Правил, як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.

Водій юридично зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР), а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР).

Стороною захисту зазначається, що органом досудового розслідування не надано оцінку діям водія ВАЗ 2106, яка в умовах недостатньої видимості рухалася без світла фар, і що саме її дії призвели до ДТП, а ОСОБА_12 не мав технічної можливості її уникнути.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що водій ОСОБА_21 допустила порушенням вимог розділу 19 ПДР.

Однак, Верховний Суд у постанові від 23 березня 2021 року у справі № 233/3473/17 висловив позицію, що факт грубого порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху та створення небезпеки для дорожнього руху може не викликати сумніву, проте незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов`язаний виконати вимогу ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

На переконання суду, зібрані та досліджені у цій справі докази, зокрема показання свідків, матеріали відео фіксації, висновки експертиз, в своїй сукупності поза розумним сумнівом дають підстави для висновку, що ОСОБА_12 , за умов дотримання ним вимог ПДР міг запобігти та не допустити ДТП, а тому в його діях наявний склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_12 слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів скоєних з необережності.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений та має на утриманні двох дітей, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд бере до уваги позицію потерпілих, які просили врахувати той факт, що обвинувачений жодного разу не поцікавився станом їх здоров`я, процесом лікування, не надав ніякої допомоги, не попросив вибачення, тому мають до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру й наполягали на призначенні суворого покарання.

Також суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації в частині того, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, ймовірність вчинення повторного правопорушення є низькою та обвинувачений не становить небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який не має судимості, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, ОСОБА_12 слід призначити основне покарання у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України. Суд погодився із прокурором про можливість і доцільність обрання основного покарання у виді штрафу та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

У світлі цього суд зазначає, що згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. В ході судового розгляду обвинувачений створив враження, що у нього не сформоване реальне розуміння відповідальної поведінки водія, тобто особи, яка керує джерелом підвищеної небезпеки.

Підсумовуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 50 КК України, у якості виховного механізму для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, до ОСОБА_12 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні.

Статтями 127, 128 КПК передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальній справі може заявити лише той, кому шкоду завдано безпосередньо кримінальним правопорушенням.

Оскільки заподіяння легких тілесних ушкоджень, яких зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_17 не входить до складу злочину за ст. 286 КК України, то суд під час винесення вироку обмежений виключно межами висунутого обвинувачення (ст. 337 КПК України) і не може вийти за ці межі та вирішити питання про відшкодування шкоди особі, яка не була визнана потерпілою у розумінні положень кримінально-процесуального закону від конкретного злочину. За таких обставин суд зобов`язаний залишити позов у цій частині без розгляду. Це не позбавляє законних представників права звернутися за захистом прав дитини в порядку цивільного судочинства.

Частина 1 ст. 1167 ЦК визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до обвинуваченого заявлений у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про стягнення моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних та душевних) їх тривалість, втрату працездатності та час на реабілітацію, потребу тривалого лікування, а також негативні зміни у житті кожного з потерпілих, потреби докладати особливих зусиль для відновлення попереднього стану. Також суд враховує ступінь вини заподіювача шкоди, який вчинив кримінальне правопорушення з необережності та обставини за яких воно сталось. Крім того, суд виходить із принципів розумності та справедливості, відповідно до яких моральна шкода має бути реальною компенсацією за завдані моральні втрати водночас не бути інструментом визискування. З огляду на наведені міркування, суд прийшов до висновку, що на користь потерпілого ОСОБА_7 слід стягнути 50000 грн. заподіяної моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 50000 грн. моральної шкоди, на користь малолітнього ОСОБА_23 80000 грн. моральної шкоди і на користь ОСОБА_24 100000 грн. моральної шкоди.Суд вважає, що такий розмір відшкодування моральної шкоди не буде надмірним. Малолітні потерпілі зазнали складних травм, особливо ОСОБА_15 , стан здоров`я якого до цього часу не може бути відновлений навіть внаслідок проведених численних лікувальних заходів, він позбавлений можливості вести звичний спосіб життя і це завдає моральних страждань і йому і членам його сім`ї.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, у суду відсутні підстави щодо обрання запобіжного заходу на цьому етапі.

Питання про речові докази підлягає вирішення відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Цивільний позов потерпілих задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_7 50000 грн. заподіяної моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 50000 грн. моральної шкоди, на користь малолітнього ОСОБА_23 80000 грн. моральної шкоди і на користь ОСОБА_24 100000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов законних представників малолітнього ОСОБА_18 заявлений у його інтересах у рамках кримінального провадження до обвинуваченого - залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль марки «Reno Megan» р.н.з. НОМЕР_1 та «Skoda Superb», р.н.з. НОМЕР_2 – повернути у розпорядження власників (законних володільців), скасувавши арешт на вказані транспортні засоби, накладений ухвалою слідчого судді Богородчанського районного суду від 20 грудня 2023 року. Диск з відеозаписами з нагрудних камер інспекторів СРПП, а також диск із відеозаписом з камери зовнішнього відео спостереження камери спостерження Парку історії землі «Underhill» – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_12 12116,48 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя