Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №740/1343/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/1343/26 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.

Провадження № 33/4823/492/26

Категорія - ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., за участю потерпілого - ОСОБА_1 представника потерпілого – адвоката Шелудька Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , закрито провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Місцевий суд зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13.03.2026 серії ЕПР1 №614235, ОСОБА_3 13.03.2026 о 17 год. 56 хв. на автодорозі МО2 60 км+240 м, керуючи автомобілем «SКОDА OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не стежила за дорожньою обстановкою та під час обгону на перехресті нерівнозначних доріг здійснила зіткнення із автомобілем «SКОDА FABIA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який повертав ліворуч із головної дороги, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п.п. 12.1, 16 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд вказав, що оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на порушення ОСОБА_3 конкретного пункту з розділу 16 Правил дорожнього руху, і у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів того, що між порушенням ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху і настанням ДТП наявний причинний зв`язок, а суд розглядає справу лише у межах протоколу про адміністративне правопорушення, то відсутні докази вини ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами.

Не погодившись із рішенням суду, потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виходячи з матеріалів справи посилання у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність в діях ОСОБА_3 порушень, передбачених п. 12.1 ПДР України підтверджено документально, оскільки пункт 12.1 ПДР України зобов`язує водія обирати безпечну швидкість, враховуючи дорожню обстановку, особливості вантажу та технічний стан авто, щоб мати змогу постійно контролювати рух і безпечно зупинитися. Швидкість має дозволяти уникнути небезпеки, особливо в умовах обмеженої видимості. Вказує, що саме дії ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв`язку із виникненням даної ДТП, оскільки, в тому числі відповідно до постанови поліцейського Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області серії ЕНА № 6828027 від 13.03.2026, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 13.03.2026 о 17 год. 56 хв. на автодорозі М02, керуючи ТЗ здійснила обгін на перехресті чим порушила вимоги п. 14.6«а» ПДР. Зазначений у протоколі факт порушення, передбачений п.12.1 ПДР України достеменно встановлений та підтверджений наявними доказами, а відтак вказані обставини щодо закриття провадження у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд першої інстанції під час розгляду справи прийшов до помилкового висновку про невинуватість ОСОБА_3 , жодна технічна помилка, яка частково допущена у протоколі поліцейським не спростовує порушення п. 12.1 ПДР України, оскільки якби дії водія ОСОБА_3 відповідали стандартним правилам дорожнього руху, то ДТП б не відбулося і транспортні засоби не були б пошкоджені та він би не знаходився після ДТП на стаціонарному лікуванні з приводу захворювань, пов`язаних із серцево-судинними хворобами після хвилювання, перенесеними на місці ДТП, що підтверджується документально.

Отже зазначає, що істотні порушення вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо, наявності у матеріалах справи сукупності належних та допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, дають підстави для скасування постанови судді місцевого суду та прийняття нової постанови, визнання винуватою ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП та призначення останній відповідного стягнення.

Особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_3 та її захисник в засідання апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду надав пояснення, аналогічні тим, що були надані ним в суді першої інстанції. На його думку до вчинення ДТП призвело перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_3 та порушення нею правил обгону.

Заслухавши потерпілого - ОСОБА_1 та його представника-захисника Шелудька Є.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги; апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, обов`язковим та одним з основних елементів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху. Дане порушення повинно потягти за собою негативні наслідки у вигляді пошкодження вищевказаного майна.

Як слідує з матеріалів справи, відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614235 від 13.03.2026, згідно з яким, ОСОБА_3 13.03.2026 о 17 год. 56 хв. на автодорозі МО2 60 км+240 м, керуючи автомобілем «SКОDА OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не стежила за дорожньою обстановкою та під час обгону на перехресті нерівнозначних доріг здійснила зіткнення із автомобілем «SКОDА FABIA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який повертав ліворуч із головної дороги, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п.п. 12.1, 16 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП ( а.с. 2).

На підтвердження обставин згідно з протоколом суду поліцейським подані:

- схема місця ДТП з якої вбачається, що внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, однак місце зіткнення не визначено (а.с. 3);

- фотозображення з місця ДТП (а.с.8);

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 13.03.2026 в яких вона вказала, що 13.03.2026 близько 17.00 години вона керуючи автомобілем рухалась по автодорозі МО2 в напрямку м. Борзна та почала здійснювати обгін завчасно ввімкнувши лівий показник повороту виїхавши на зустрічну смугу руху, попереду рухалось три автомобілі, заїхати між ними щоб здійснити обгін почергово можливості не було, так як автомобілі їхали близько один до одного, і вона продовжила обгін усіх автомобілів, а коли завершувала обгін перший автомобіль почав повертати ліворуч в напрямку с. Лісове, в результаті вона зачепила автомобіль «SКОDА FABIA», який повертав ліворуч, і потім в`їхала у відбійник на краю дороги( а.с.5);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 13.03 .2026, в яких він вказав, що 13.03.2026 близько 16.30 години він керуючи автомобілем «Шкода» рухався по автодорозі МО2, доїхавши до перехрестя сан. «Пролісок» завчасно ввімкнув лівий поворот, подивився у дзеркало заднього виду і побачив автомобіль білого кольору, переконався що він ввімкнув правий поворот і здійснив обгін з правої сторони він призупинився впевнився в його маневрі і тільки почав здійснювати поворот як відбувся сильний удар в передню частину автомобіля «SКОDА OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , він ввімкнув аварійну сигналізацію і почав чекати на поліцію; фотографіями з місця ДТП ( а.с.4);

- постанова поліцейського Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області серії ЕНА № 6828027 від 13.03.2026, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 13.03.2026 о 17 год. 56 хв. на автодорозі МО2, керуючи ТЗ здійснила обгін на перехресті чим порушила вимоги п. 14.6«а» ПДР ( а.с.6).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 614235 від 13.03.2026 року ОСОБА_3 інкримінується порушення вимог п. 12.1 та п. 16 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, в зв`язку з чим її дії кваліфіковані ст. 124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення одночасно є джерелом доказів та актом державного обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, а отже при викладенні суті правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в протоколі неодмінно повинні бути вказані посилання на конкретні положення Правил дорожнього руху, порушення яких призвело до негативних наслідків, передбачених даною статтею.

У складеному відносно ОСОБА_3 адміністративному протоколі є посилання лише на п. 16 ПДР, який має назву «ПРОЇЗД ПЕРЕХРЕСТЬ» та фактично є розділом в якому містяться 15 пунктів (16.1. – 16.15), які визначають правила проїзду регульованих та нерегульованих перехресть.

Який саме з вищевказаних 15 пунктів було порушено водієм ОСОБА_3 у протоколі не вказано, а отже обвинувачення (твердження про скоєння правопорушення) в цій частині є неконкретним.

Апеляційний суд також вважає безпідставним посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на те, що водій ОСОБА_3 , здійснюючи маневр обгону, допустила порушення вимог п.12.1 ПДР.

Так, згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення даного пункту інкримінується водіям, які внаслідок не обрання безпечної швидкості руху, втратили контроль над транспортним засобом та скоїли наїзд на перешкоду чи зіткнення з елементами дорожньої інфраструктури, допустили неконтрольований виїзд за межі власної смуги руху чи проїзної частини загалом, тобто фактично не впорались з безпечним керуванням транспортним засобом.

При цьому слід розрізняти «безпечну» та «дозволену» швидкість руху та зважати на те, що самостійне порушення саме дозволеної швидкості руху (без порушення інших вимог ПДР) не може бути наслідком ДТП.

Жодними наявними у справі доказами не підтверджується, що ОСОБА_3 , не обравши безпечну швидкість руху, допустила втрату контролю над транспортним засобом, не впоравшись з керуванням ним, що й призвело до ДТП.

Таким чином, порушення п. 12.1 ПДР інкриміновано їй помилково, замість інкримінування відповідних пунктів ПДР, які визначають правила здійснення обгону та можуть знаходитись в причинному зв`язку із виникненням ДТП.

Належить також врахувати, що за змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, давати оцінку наявності чи відсутності у її діях інших порушень Правил дорожнього руху, які не ставились у вину, суд позбавлений можливості, оскільки це суперечитиме як вимогам національного законодавства,так і стандартам, встановленим ЄСПЛ, що є неприпустимим.

Оцінюючи матеріали справи, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами, а саме внаслідок порушень нею вимог п. 12.1 та п. 16 ПДР.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції окремих правопорушень, передбачених КУпАП та вказував, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

З огляду на суворість санкції ст. 124 КУпАП, яка крім штрафу передбачає застосування до водіїв стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, на дані правопорушення неодмінно повинен розповсюджуватись кримінальний аспект в розумінні Конвенції.

Практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).

Тобто стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів та правильного складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП покладається на органи Національної поліції.

На думку суду, поліцейський, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , невірно інкримінував їй порушення п. 12.1 ПДР та п. 16 ПДР (який фактично є розділом), що з огляду на відсутність у суду права змінювати правову кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та самостійно відшукувати пункти ПДР, які були порушені, призвело до неможливості доведення винуватості ОСОБА_3 у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап