Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №677/1524/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1524/25

Провадження № 22-ц/820/1119/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 677/1524/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у складі судді Васільєва С.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому товариство просила стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за договором № 2884524 від 20.12.2020 року в загальному розмірі 26 871,96 грн, понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат за надання правової допомоги.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 20.12.2020 року, між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2884524, який було підписано електронним підписом позичальника.

Згідно з умовами договору, відповідачка отримала кредиту у розмірі 10 000 грн, який надається на умовах визначених договором , а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. Товариство в повному обсязі виконало умови кредитного договору та надало відповідачці кредитні кошти, шляхом їх перерахування на рахунок позичальниці. Однак, відповідачка належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим має заборгованість, яка становить 26871,96 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 8550 грн; заборгованість за відсотками 17551,96 грн., за комісією – 770 грн.

Також, позивач зазначав, що 23.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №67-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачки кредитну заборгованість на їх користь.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2884524 від 20.12.2020 у розмірі 12457, 96 грн, судовий збір в сумі 1 123,02 грн та 2000 грн витрат на правничу допомогу, всього 3123,02 грн судових витрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 не погодилася з таким судовим рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянтка вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, жодних судових документів вона не отримувала, тому була позбавлена можливості висловити свої заперечення щодо розміру кредитної заборгованості.

На думку апелянтки, позивачем не доведено належними доказами розмір заборгованості, суд фактично прийняв до уваги лише розрахунок позивача, який не є первинним бухгалтерським документом. Також ОСОБА_1 посилається на неспівмірність розміру нарахованих відсотків відносно тіла кредиту та неправомірність нарахування відсотків після закінчення строку дії кредиту.

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Представник позивача посилається, що 20.12.2020 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2884524, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі – кредит) у розмірі 10000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Відомість про щоденні нарахування та погашення (т.зв. розрахунок заборгованості) за кредитним договором №2884524 від 20.12.2020 року, який є додатком до поданої товариством позовної заяви містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Також зазначає, що наданий до суду розрахунок заборгованості узгоджується із умовами кредитного договору, в той час як відповідачка будь-яких інших розрахунків на противагу, наданого позивачем розрахунку, до матеріалів справи не долучає. Отже, позивачем надано достатню кількість доказів, які можуть підтвердити зазначену у позовній заяві суму боргу, а також здійснено дії для витребування додаткових документів, які можуть слугувати доказами по даній справі.

Також вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 19.01.2021 року. Відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору. Таким чином, у період з 20.12.2020 року по 19.01.2021 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1,05 %. У зв`язку із продовження користування відповідачем кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 Договору, нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений ст. ст. 128, 130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Положеннями ч. 1, п.1 ч. 2, ч. 3, ч.5 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України про подачу позову та відповідно розгляд справи, оскільки конверт з судовими документами, який був направлений на адресу місця реєстрації відповідачки, повернувся без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», при цьому інші докази щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в матеріалах справи відстуні.

За змістом норм ст. 223 ЦПК обов`язковою умовою розгляду справи за відсутності будь-якого учасника справи є його належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

В даній справі суд першої інстанції мав належним чином повідомити відповідачку про розгляд справи і після першого не отримання судових документів відповідачкою, повторно направити судове повідомлення про розгляд справи, однак ці вимоги процесуального закону судом виконані не були.

Зазначене порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, адже ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу неналежним її повідомленням про розгляд справи.

З огляду на наведене, судове рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідачки на належне повідомлення про розгляд справи є такими, що заслуговують на увагу.

При вирішенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» по суті апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2020 року, між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 2884524, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 10000 грн, строком на 30 днів з терміном повернення до 19.01.2021.

Комісія за надання кредиту - 770 грн., яка нараховується за ставкою 7,70% відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору).

Згідно із п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 3150 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п.2.2.2 Договору).

Згідно п.2.3.1 Договору, Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, в т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору (п.2.3.2 Договору).

Перерахування кредиту підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2020 року та листом АТ «Сенс банк» від 21.10.2025 року.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Положеннями п. 2.3.1.1 договору сторони визначили пролонгацію на пільгових умовах: Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості за кредитом. Встановлено можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

23.04.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 67-МЛ, відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник (відповідач), кредитний договір № 2884524 від 20.12.2020 року, згідно якого наявна заборгованість в розмірі 26871,96 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 8550 грн; заборгованість за відсотками 17551,96 грн., за комісією – 770 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит № 2884524 від 20.12.2020 року з відповідними додатками шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (L44289), що підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію, якою підтверджено, що одноразовий ідентифікатор було відправлено на номер телефону: НОМЕР_1 , вказаний відповідачкою в анкеті – заяві на кредит № 2884524 від 20.12.2020 року.

Кошти в сумі 10 000 грн були перераховані на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням 35879266 від 20.12.2020 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про надання споживчого кредиту № 2884524 від 20.12.2020 року, при цьому матеріали справи містять як і кредитний договір так і Анкету-заяві на кредит.

Відповідачем не надано доказів повної оплати заборгованості, яка виникла на виконання електронного кредитного договору № 2884524 від 20.12.2020 року, не спростовано належно проведеного розрахунку заборгованості позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.».

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно взято до уваги відомості про щоденні нарахування та погашення надані первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», згідно з якими, відповідачка свої зобов`язання, передбачені договором, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконувала належним чином, при цьому частково сплатила тіло кредиту на суму 1450 грн (1000+450), відсотки в сумі 2008 ( 1176+832) грн, та комісію за пролонгацію в сумі 1450 грн (1000+450).

Відтак розмір не повернутого тіла кредиту становить 8550 грн ( 10 000-1450).

Як достеменно встановлено судом, строк дії кредитного договору становить 30 днів, з 20.12.2020 року по 19.01.2021 року, однак строни при укладенні кредитного договору передбачили можливість пролонгації строку дії договору, відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2, таким чином строк дії договору закінчився 19.01.2021 року, при цьому ОСОБА_1 , в цей день внесла кошти на погашення заборгованості за кредитом з яких 1000 грн було зараховано як сплата комісії за пролонгацію, тому строк дії договору продовжено на 15 днів, відповідно до п 2.3.1 Договору і товариство нараховувало проценти згідно п.1.5.2 Договору за період з 21.12.2020 по 10.02.2021 включно, внаслідок пролонгації у зв`язку зі сплатою коштів відповідно до умов договору.

03.02.2021 року ОСОБА_1 внесла ще одну проплату на погашення кредитної заборгованості, сплативши комісію за пролонгацію в сумі 450 грн, тому строк дії договору продовжено на 7 днів, відповідно до п 2.3.1 Договору і товариство продовжило нараховувало проценти згідно п.1.5.2 Договору за період з 03.02.2021 року по 11.02.2021 року включно, після закінчення строку пролонгації з 11.02.2021 року по 11.04.2021 року, відповідачка жодних проплат не вносила, однак товариство продовжило нараховувати проценти, згідно п.1.6 Договору.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 11.02.2021 року відповідно до п.1.6 договору, а саме за період з 11.02.2021 по 11.04.2021, на загальну суму 14364 грн. відсутні.

Тому доводи апеляційної скарги щодо непогодження між сторонами основних умов кредитування, зокрема щодо строку та нарахування відсотків, спростовується детально встановленими обставинами справи, які відповідачем не спростовані.

Щодо черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, то відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством передбачено, що кошти зараховуються у такій послідовності: нараховані прострочені проценти, комісії, прострочена заборгованість за кредитом, нараховані проценти, нарахована комісія за надання кредиту, заборгованість за кредитом, нарахована неустойка, проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплачені відповідачем кошти зараховувалися в рахунок сплати за прострочені проценти, та прострочену заборгованість за кредитом. Зарахування сплачених відповідачкою сум грошових коштів в рахунок оплати комісії за пролонгацію кредитного договору є її волевиявленням з метою продовження строку кредитування, згідно п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього Договору.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що окрім стягнення тіла кредиту та процентів, позивач просив стягнути 770 грн комісії за видачу кредиту, яка передбачена п 1.5.1. Договору, однак вказана вимога не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.5.1 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 7,7 % від суми кредиту одноразово і становить 770 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 770 грн не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Отже, заборгованість відповідачки перед позивачем за Договором становить: 8 550 грн - тіла кредиту та 3187,96 грн нарахованих відсотків, а всього 11 737,96 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною 26 871,96 грн, після перегляду справи судом апеляційної інстанції позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на 43,68 % від заявлених вимог (11 737,96х100: 26 871,96 ), тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1058,10 грн (2422,40х43,68%:100) судового збору за подачу позову.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.

Інтереси ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» представляє адвокат Усенко М.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та ордеру від 02 липня 2025 року серії ВС № 13813477.

Відповідно до акту наданих послуг від 05.08.2025 (сума послуг 8000 грн.), детальний опис наданих послуг до акту за Договором про надання правової допомоги (проведено консультацію з клієнтом, проведено ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції з клієнтом, підготовлено проект позовної заяви, подано позовну заяву, усього 6 год 30 хв).

Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21, від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц та 26 червня 2024 року у справі № 712/4165/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений обсяг виконаних адвокатом робіт: консультацію з клієнтом, ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції з клієнтом, підготовлення проекту позовної заяви, подання позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн., який є очевидно завищеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду та підтверджений в ухвалі Верховного Суду у справа № 372/6826/24 від 25 березня 2026 року.

Суд першої інстанції визначив розмір судових витрат в сумі 2000 грн. позивач рішення суду в цій частині не оскаржив, і у зв`язку з викладеним та врахуванням, наведених в постанові норм права і обставин справи, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

У зв`язку зі частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу пропорційно сумі задоволених позовних вимог у розмірі 873,60 грн (2000х43,68%:100).

Крім того, оскільки за частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позов задоволено частково на 43,68 % від заявлених вимог, то з апелянта в дохід держави слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги, розмір якого було визначено ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 квітня 2026 року в сумі 1816,8 грн та сплата якого була відстрочена, в сумі 793,58 грн. (1816,8х43,68 %).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРОПУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 2884524 від 20.12.2020 у розмірі 11 737,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРОПУ: 35234236) судовий збір в сумі 1058,10 грн та 873,60 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 793,58 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк