Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №599/269/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/269/25Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.

Провадження № 22-ц/817/219/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 599/269/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., повний текст складено 30 листопада 2025 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», про визнання відсутнім права оренди та скасування державної реєстрації змін до права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», відповідач, апелянт) про визнання відсутнім права оренди та скасування державної реєстрації змін до права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 1.4685 га, кадастровий номер 6122680400:01:001:0431, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. 13 грудня 2017 року між позивачкою та ТОВ «Розтоцьке» укладено договір оренди землі, за яким передано в оренду вищезазначену земельну ділянку, строком на 7 років. 29 травня 2018 року між орендодавцем ОСОБА_2 , орендарем ТОВ «Розтоцьке» та новим орендарем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія, була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 13 грудня 2017 року, про заміну сторони та внесення змін до договору оренди, згідно якої орендар передає, а новий орендар приймає права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди. 08 лютого 2025 року з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №412261759 позивачка дізналася, що 19 листопада 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені зміни про інше речове право - право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: б/н, від 13 грудня 2017 року, виданий 26 жовтня 2020 року, видавник: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 . Строк дії договору змінено з 29 травня 2025 року на 29 травня 2027 року, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації.

Позивачка стверджує, що дана додаткова угода не укладалася та не підписувалась нею, тому вона не є підставою виникнення у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» змін до відповідного речового права оренди земельної ділянки, в зв`язку із чим ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неправомірно користується землею позивачки та порушує її право на користування та розпорядження належним їй майном.

У зв`язку із викладеним та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог позивачка просила суд:

- визнати відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4685 га з кадастровим номером 6122680400:01:001:0431, що знаходиться на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, з 29 травня 2025 року;

- скасувати державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6122680400:01:001:0431, запис про інше речове право №25651638) від 19 листопада 2020 року, внесених на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою Лілією Михайлівною, індексний номер - 55331455 від 24 листопада 2020 року;

- стягнути судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4685 га з кадастровим номером 6122680400:01:001:0431, що знаходиться на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, з 29 травня 2025 року.

Скасовано державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6122680400:01:001:0431, запис про інше речове право №25651638) від 19 листопада 2020 року, внесених на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою Л.М., індексний номер - 55331455 від 24 листопада 2020 року.

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у розмірі 15811.20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ «Західна агровиробнича компанія», в інтересах якого діє керівник Русин Ю.Ю., подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підставі договору оренди землі від 13 грудня 2017 року та додаткової угоди до договору від 29 травня 2018 року, за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6122680400:01:001:0431, площею 1.4685 га. Сторони погодили, що договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з дня укладення додаткової угоди. Розмір орендної плати складає 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5813.97 грн. Однак, 26 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду до договору, якою збільшено розмір орендної плати за земельну ділянку до 8139.56 грн за рік оренди та продовжено строк дії договору до 29 травня 2027 року.

Звертає увагу на те, що на даний час відсутні будь-які рішення судів щодо визнання вказаного правочину розірваним, недійсним чи неукладеним. Твердження позивачки про непідписання Додаткової угоди не підтверджене жодними доказами. Ураховуючи наведене, такий правочин є дійсними, як і право оренди на земельну ділянку, яке виникло у відповідача на підставі такого правочину.

Разом з тим зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі зареєстрованого права оренди на вищевказану земельну ділянку з 2018 року здійснює її використання у господарській діяльності. На виконання умов вищезазначеного договору оренди (зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 26 жовтня 2020 року) ТОВ «Західна агровиробнича компанія» сплачувало ОСОБА_2 орендну плату у збільшеному розмірі – 6794.61 грн (за вирахуванням податків і зборів та з урахуванням індексації) за рік оренди, аніж визначено додатковою угодою від 29 травня 2018 року.

Обставини виплати позивачці (орендодавцю) орендної плати у більшому розмірі та використання земельної ділянки відповідачем (орендарем) свідчать про те, що Договір оренди землі з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 26 жовтня 2020 року, підписання якої позивачка заперечує, фактично виконувався та продовжує виконуватись сторонами.

Крім цього, жодних заяв від ОСОБА_2 про повернення надміру сплачених коштів до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надходило.

Також суд першої інстанції, витребовуючи у відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал додаткової угоди не врахував, що такий документ не перебуває у володінні відповідача. Суд не встановив фактичного місця зберігання документа, не з`ясував, чи існує він у паперовій формі, та не витребував його у суб`єкта, який міг би ним володіти.

У зв`язку з наведеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Крім того, 20 квітня 2026 року представник відповідача ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» - Русин Ю.Ю. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження, оскільки на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 456/252/22 щодо висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах.

Клопотання про зупинення провадження у справі є заявою з процесуальних питань, тож подання учасником справи клопотання про зупинення провадження у справі потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено – він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подав до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі, до якого не долучив докази направлення відповідачем на адреси інших учасників справи (позивачці), а тому до такого клопотання підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Враховуючи те, що відповідачем до клопотання про зупинення провадження у справі не надано доказів направлення цього клопотання іншим сторонам по справі, така заява підлягає поверненню без розгляду.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачці ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1.4685 га за кадастровим номером 6122680400:01:001:0431, яка знаходиться в межах території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, на праві власності на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2017 року в справі №599/1745/17.

13 грудня 2017 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ «Розтоцьке», як орендарем, укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Білоголівської сільської ради, площею 1.4685 га, кадастровий номер 6122680400:01:001:0431 (а.с.10).

Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно пункту 9 Договору, орендна плата встановлювалась у розмірі 14 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 5454.22 грн з вирахуванням податку з доходів.

29 травня 2018 року між орендодавцем ОСОБА_2 , орендарем ТОВ «Розтоцьке» та новим орендарем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», укладена додаткова угода до договору оренди землі від 29 травня 2018 року, про заміну сторони та внесення змін до договору оренди від 13 грудня 2017 року, згідно якої орендар передає, а новий орендар приймає права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 29 травня 2018 року, орендна плата встановлювалась у розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 5813.97 грн з вирахуванням податку з доходів.

Згідно платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» перераховувало позивачці орендну плату, зокрема, за 2022 рік — 6794.61 грн, за 2023 рік – 6794.61 грн, за 2024 рік — 7141.13 грн.

Згідно долученої копії додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 13 грудня 2017 року, зокрема, п.4 сторони дійшли згоди збільшити строк дії Договору та права оренди до 29 травня 2027 року (а.с.13).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які порушують його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі- ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц виснувала, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п.71), від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (п.96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону «Про оренду землі»).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) — офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із положень частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» убачається, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 покликалася на те, що предметом спору є додаткова угода від 26 жовтня 2020 року, яка без відома та без згоди позивачки використана для внесення до Державного реєстру запису про продовження строку оренди земельної ділянки до 29 травня 2027 року, із автоматичним поновленням, а також про зміну розміру орендної плати.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Розтоцьке» укладено договір оренди землі, за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 1.4685 га з кадастровим номером 6122680400:01:001:0431, що знаходиться на території Білоголівської сільської ради, строком на 7 років.

29 травня 2018 року між між орендодавцем ОСОБА_2 , орендарем ТОВ «Розтоцьке» та новим орендарем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», укладена додаткова угода до договору оренди землі, про заміну сторони та внесення змін до договору оренди від 13 грудня 2017 року, згідно якої орендар передає, а новий орендар приймає права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди.

Також у матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 13 грудня 2017 року. Відповідно до п.4 додаткової угоди сторони дійшли згоди збільшити строк дії Договору та права оренди до 29 травня 2027 року.

Судом встановлено, що 08 лютого 2025 року позивачка дізналася з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412261759 про те, що 19 листопада 2020 року, державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни про інше речове право - право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 26.10.2020, видавник: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 .

Позивачка в позовній заяві ствердила, що додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 13 грудня 2017 року не підписувала.

З метою подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи позивачка неодноразово заявляла клопотання про витребування у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригіналу додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року.

Двічі, а саме ухвалою від 17 лютого 2025 року та ухвалою від 01 квітня 2025 року суддею Зборівського районного суду забезпечувалися докази по справі у спосіб витребування у відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригіналу угоди від 26 жовтня 2020 року. Однак, відповідач вказаний процесуальний обов`язок не виконав.

Крім цього, з метою перевірки відповідності підпису на спірній додатковій угоді та проведення почеркознавчої експертизи, представник позивачки адвокат Собчук В.К. заявляв клопотання про призначення експертизи, в зв`язку з чим ухвалою суду від 06 травня 2025 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, однак експертом матеріали справи були повернуті без виконання, оскільки відсутній оригінал додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року.

З огляду на викладене та в контексті приписів норми статті 109 ЦПК України та фактичних, документально підтверджених обставин справи, суд першої інстанції, встановивши, що позивач не підписувала додаткову угоду від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена додаткова угода є неукладеною, а зареєстроване речове право порушує права позивачки, і при цьому, відсутні правові підстави для користування відповідачем земельною ділянкою, тобто, у відповідача відсутнє право оренди на належну позивачу земельну ділянку.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 отримувала орендну плату у більшому розмірі, тому вона погодилася із умовами укладеної додаткової угоди, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачкою доведено відсутність її згоди на укладення додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року, яка змінює істотні умови договору без волі власника землі, а тому не створює жодних правових наслідків для позивачки. Фактична сплата відповідачем підвищеної орендної плати не легалізує вищевказану додаткову угоду, яка не була укладена належним чином. Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта, що оригінал документа не перебуває у володінні відповідача, оскільки оригінал спірної додаткової угоди повинен був подаватися ТОВ «Західна агровиробнича компанія» до державного реєстратора під час внесення спірних змін про інше речове право.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, всупереч вимогам закону не перевірив факт сплати позивачкою судового збору за нову позовну вимогу апеляційний суд приймає, однак вказана обставина не призвела до неправильного вирішення справи по суті та не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в порядку, визначеному ст.376 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позовну заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» – залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 29 травня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак