Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №582/671/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/671/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М.

Номер провадження 33/816/392/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., участю секретаря судового засідання Кравченко Д. І., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 582/671/25 за апеляційною скаргою захисника АНДРЕШКОВА О. Д. на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 12.06.2025, якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1

за ч. 2 ст. 130 КУпАП накладене стягнення,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Скрипник Д. О.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат АНДРЕШКОВ О. Д. просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки відсутні докази вчинення правопорушення повторно, ОСОБА_2 є військовослужбовцем і під час керування т/з виконував наказ командира, тому відносно нього повинен бути застосований порядок огляду згідно ст. 266-1 КУпАП, т/з був зупинений безпідставно, відеофіксація не велася безперервно.

Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 12.06.2025 на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування т/з строком три роки. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 28.05.2025 о 12 год. 20 хв. на дорозі Т1904 км водій ОСОБА_2 керував т/з ГАЗ 2410, р. н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, будучи особою, яку було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто повторно протягом року.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що ОСОБА_2 та його захисник пропустили строк на апеляційне оскарження з поважних (об`єктивних) причин, тому цей процесуальний термін підлягає поновленню.

Вислухавши доводи захисника Скрипник Д. О., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника Андрешкова О. Д. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зокрема, здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344080 від 28.05.2025, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, будучи особою, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто повторно протягом року, чим вчинив порушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Свою постанову суддя суду першої інстанції вмотивувала тим, що «із постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2025, яка набрала законної сили 28.04.2025, вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік», що потягло за собою кваліфікацію дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто «повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті», а також накладення стягнення у виді позбавлення права керування т/з із урахуванням вимог ч. 3 ст. 30 КУпАП.

Вказані висновки судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.

Як убачається з постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2025, яка набрала законної сили 28.04.2025, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП був притягнутий ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , на якого був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344080 від 28.05.2025.

Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). При цьому згідно ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, згідно якої відповідальність настає за керування т/з особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування т/з особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суддя при розгляді справи, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП), однак при цьому «суддя не має права самостійно редагувати викладені в протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Крім того, «…формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі» (рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення ЄСПЛ від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08).

Вказані обставини залишилися поза увагою судді суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення і є безумовною підставою для скасування постанови судді, а вказана вище правова позиція ЄСПЛ стосується випадків, коли уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення особи на власний розсуд визначають нормативно-правовий чи підзаконний нормативно-правовий акт або ж у інший спосіб редагують фабулу адміністративного правопорушення, що не має відношення до фактичних обставин даної справи.

Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі (ст. 280 КУпАП), і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ст. 251 КУпАП), тому обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував в судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника у вказаній частині апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і підтверджуються наявними у справі доказами, про що було вказано вище.

З`ясування вказаних питань є вирішальним у цій справі, але водночас апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, апеляційний суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.

У своєму рішенні від 06.02.2025 «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ констатував, що «здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції».

Оскільки згідно постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2025 ОСОБА_2 раніше не притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду було установлено, що 28.05.2025 о 12:20:00 дорога Т1904 км водій ОСОБА_2 керував т/з ГАЗ 2410, р. н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з у встановленому законом порядку зі згоди водія проведений за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат позитивний – 2,06 проміле, водій з результатом погодився, що відповідає фактичним обставинам справи і, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344080 від 28.05.2025 (а. с. 2), об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- роздруківкою результату огляду (тест № 2850) з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 6810 ARВL-0575, згідно якої результат тестування водія ОСОБА_2 – 2,06 проміле (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів – газоаналізатора Alcotest Drager 6810 ARВL-0575, згідно якого результат огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння: 2,06 проміле. З результатом згоден, про що ОСОБА_2 поставив свій підпис у відповідній графі акту;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а. с. 5), згідно яких останній погодився з результатом його тестування на стан алкогольного сп`яніння і не заперечив щодо вживання спиртного перед поїздкою;

- копіями паспорта (а. с. 10-12), довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а. с. 12), свідоцтва про реєстрацію т/з (а. с. 13), фото т/з (а. с. 14), посвідчення водія (а. с. 15), військового квитка (а. с. 16) щодо особи ОСОБА_2 ;

- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, якими підтверджуються обставини керування т/з ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager, згода водія з результатом огляду (а. с. 17).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі та у постанові судді суду першої інстанції присутні посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Відеозаписи подій наведеного вище правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння, в тому числі і у закладі охорони здоров`я, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 28.05.2025 о 12 год. 20 хв. на дорозі Т1904 к за участю ОСОБА_2 , і містить усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; 3) проходження особою, яка керувала т/з, огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу газоаналізатору Драгер 6810, результат огляду (тестування) – 2,06 проміле; 4) згода особи, яка керувала т/з, з результатами огляду, внаслідок чого доводи захисника в апеляційній скарзі про недопустимість як доказу вказаних відеозаписів є безпідставними. При цьому доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Саме недотримання ОСОБА_2 вимог ПДР, а не дії будь-яких осіб, і призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з у стані алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм певного обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні цього протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Необхідно зауважити, що лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням автомобілем. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи дотримання п. 2.9а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

«Керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування; для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з; правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись» (постанова № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з в стані алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність очевидних підстав для зупинки т/з.

Так, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про проходження огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), тому доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинення т/з під керуванням ОСОБА_2 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування водія ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Є необґрунтованими і також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, виконував наказ командира і щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений у ст. 266-1 КУпАП, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, приписи ст. 266 КУпАП регламентують відсторонення осіб від керування т/з, а також огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а положення ст. 266-1 цього Кодексу передбачають порядок проведення огляду виключно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказані норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, внаслідок чого положення ст. 266-1 КУпАП на водія ОСОБА_2 не розповсюджуються і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на загальних підставах як водій т/з в порядку 266 КУпАП, оскільки останній не знаходився при виконання своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування цивільним т/з ГАЗ 2410, р. н. НОМЕР_1 безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з у стані сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими доказами, наведеними вище, у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення рішення про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП), а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає фіксоване (безальтернативне) стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову судді суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норми матеріального права і порушення норм процесуального права, задовольнивши апеляційну скаргу частково, а також ухваливши нову постанову і наклавши на ОСОБА_2 стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Поновити захиснику АНДРЕШКОВУ О. Д. строк на апеляційне оскарження постанови судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 12.06.2025.

Апеляційну скаргу захисника АНДРЕШКОВА О. Д. задовольнити частково.

Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 12.06.2025 відносно ОСОБА_1 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.

На підставі ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягнути:

- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;

- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов