Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №947/10850/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3238/26

Справа № 947/10850/24

Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Добряк Н.І.,

представника ВК ОМР – Бутрик А.О.,

представника ДЕ та РРЗ ОМР – Ставратій Ю.Ю.,

представника КП «ЖКС» Чорноморський» -

адвоката Бузової Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Домущі Василь Сергійович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2025 року, повний текст якого складено 20.11.2025 року та ухваленого під головуванням судді Гниличенко М.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міськзелентрест», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «ЖКС» Чорноморський» про стягнення матеріальної шкоди, завданої падінням дерева,

встановив:

29.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства (далі – КП) «Міськзелентрест», Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - ВК ОМР), Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (далі - ДЕ та РРЗ ОМР), Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради (далі – ДБ м Одеси ОМР), КП «ЖКС» Чорноморський» про стягнення матеріальної шкоди, завданої падінням дерева.

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що 26.11.2023 року на належний позивачу автомобіль, який був припаркований за адресою: м.Одеса, вул.Князя Ярослава Мудрого, 23 (колишня пр.Ак.Глушко) впало дерево, що спричинило пошкодження автомобіля. Транспортний засіб отримав численні пошкодження, характер та обсяг яких підтверджується висновком експерта № 64/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 12.01.2024 року.

26.11.2023 року позивач звернулася до відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області з проханням зафіксувати факт пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева.

Відповідно відповіді відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 06.12.2023 року вбачається, що факти викладені у зверненні знайшли своє підтвердження, проте відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки відсутній склад злочину, передбачений ст.194 КК України.

Згідно висновку експерта Вітвіцького І.І. № 64/23-Е від 12.01.2024 року щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля LEXUS RX300, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті падіння дерева, що сталося 26.11.2023 року за адресою: м.Одеса, пр.Ак.Глушка, буд.23, склала 124 144,20 грн., а вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля приймається рівною 251 014,88 грн.

Також позивач зазначав, що дерево, яке розташоване за адресою: м.Одеса, пр.Ак.Глушка, 23, відповідно до Інтерактивної карти зелених насаджень м.Одеси не обліковано, йому не присвоєно інвентарний номер та не перебуває на балансі жодного виконавчого органу ОМР. Тому, вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої падінням дерева, має бути покладено солідарно на виконавчі органи ОМР, які володіють повноваженнями у сфері благоустрою населених пунктів, однак не належним чином їх виконали, оскільки мала місце спільна бездіяльність виконавчих органів ОМР, що спричинило заподіяння майну позивача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (т.2, а.с.81-89).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі адвоката Домущі В.С., ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.95-98).

У відзивах на апеляційну скаргу ВК ОМР та ДБ міста ОМР просять оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необгрунтованність (т.2, а.с.112-120, 130-133).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні за участю представника ВК ОМР – Бутрик А.О., представника ДЕ та РРЗ ОМР – Ставратій Ю.Ю.,представника КП «ЖКС» Чорноморський» - адвоката Бузової Т.Г.,у відсутність інших учасників справи, у тому числі позивача та її представника, колегія суддів виходить із того, що з`явившиєся учасники справи вже дали свої пояснення у справі 17.03.2026 року, після чого у справі було оголошено перерву, крім того всі учасники справи були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи (т.2, а.с.186-187, 188, 189-195), заяв про відкладення справи, або оголошення у справі перерви, від них не надходило.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала суду доказів того, що хоча б один із відповідачів має відшкодовувати матеріальну шкоду позивачу.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Суд виходив із того, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS RX300, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2015 року (т.1, а.с.59).

Як зазначено в позовній заяві, 26.11.2023 року на належний позивачу вищевказаний автомобіль, який був припаркований за адресою: м.Одеса, вул.Князя Ярослава Мудрого, 23 (колишня пр. Ак.Глушко) упало дерево, що спричинило пошкодження автомобіля, оскільки останній отримав численні пошкодження, характер та обсяг яких підтверджується висновком експерта № 64/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 12.01.2024 року.

Так, згідно висновку експерта Вітвіцького І.І. № 64/23-Е від 12.01.2024 року щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля LEXUS RX300, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті падіння дерева, що сталося 26.11.2023 року за адресою: м.Одеса, пр. Ак.Глушка, буд.23, вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля приймається рівною 251 014,88 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складає 124 144,20 грн. (т.1, а.с.21 - 41).

26.11.2023 року позивач звернулась до відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області з проханням зафіксувати факт пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева.

Відповідно до відповіді відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 06.12.2023 року вбачається, що факти викладені у зверненні знайшли своє підтвердження, проте відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки відсутній склад злочину, передбачений ст.194 КК України (т.1, а.с.20)

В подальшому, хвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2024 року клопотання представника відповідача ВК ОМР Бутрик А.О. про витребування доказів було задоволено, шляхом витребування від позивача ОСОБА_1 – документів, на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з ремонтом транспортного засобу марки LEXUS RX300, державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо усунення пошкоджень, завданих внаслідок падіння дерева на автомобіль; та договір про страхування вищевказаного транспортного та здійснення страховою компанією витрат за відповідним страховим випадком пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева (т.1, а.с.219).

Колегія суддів зазначає, що виходячи з матеріалів справи, дерево, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр. Ак.Глушка, 23, відповідно до Інтерактивної карти зелених насаджень м. Одеси не обліковано, йому не присвоєно інвентарний номер та воно не перебуває на балансі жодного виконавчого органу ОМР.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вказав, що в такому випадку обов`язок з відшкодування шкоди, завданої падінням дерева має бути покладено солідарно на виконавчі органи ОМР, які володіють повноваженнями у сфері благоустрою населених пунктів, однак не належним чином їх виконали, тобто в даному випадку має місце спільна бездіяльність виконавчих органів, що спричинило заподіяння шкоди майну позивача.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно вказав, що виходячи з матеріалів справи, співвласниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було обрано форму управління будинком, де функції з управління будинком передаються управителю шляхом укладання відповідного договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

На цих підставах, 01.01.2019 року між КП «ЖКС» Чорноморський і співвласниками даного будинку був укладений договір № 47 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який є чинним до теперішнього часу, оскільки його умовами передбачено, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (т.1, а.с.149).

У відповідності до Акту, складеному КП «ЖКС» Чорноморський», внаслідок проведення комісією площі прибудинкової території багатоквартирного будинку № 23, вона становить 3784 кв.м (а.с.178).

В свою чергу, рішенням ОМР від 23.12.2011 року № 1631-VI зі змінами, затверджено «Правила благоустрою території міста Одеси», та розділом 4 цих Правил затверджено «Порядок утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою».

Так, п. 1.9 вищевказаних Правил надано визначення наступним поняттям: балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність; здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законодавством; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

В свою чергу, п.4.1 цих Правил передбачено, що, утримання зелених насаджень здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2006 року № 105, п. 4.2 яких передбачено, що утримання зелених насаджень, що включають охорону, створення нових зелених насаджень, догляд за існуючими, захист шкідників і хвороб, огляд, капітальний і поточний ремонт, облік, розвиток зелених зон, здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету залежно від підпорядкування об`єкту благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, за рахунок коштів їх власників або користувачів.

Поточне утримання скверів, бульварів, парків та інших об`єктів зеленого господарства загального користування покладається на їх балансоутримувачів. Поточне утримання дерев, клумб, тротуарних газонів, зелених майданчиків прибудинкової території покладається на підприємства і організації житлово-комунального господарства, підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності) і громадян – власників будинків на територіях, прилеглих до споруд та будинків.

За змістом п.. 3.2.9 Правил благоустрою утримання в належному стані та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного жилого будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Більше того, положеннями ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Так, на виконання вимог вищезазначеної статті рішеннями ОМР були утворені виконавчі органи, а також комунальні підприємства, відповідальні за благоустрій населеного пункту. Такими суб`єктами є: ДБ міста ОМР, ДЕ та РРЗ ОМР, Департамент міського господарства ОМР, який координує діяльність комунальних підприємств житлово-комунального сервісу, у тому числі і КП ЖКС «Чорноморський».

Рішенням ВК ОМР від 29.07.2008 року № 924 «Про визначення площ прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, прибирання, яких здійснюється двірниками комунальних підприємств житлово-комунальних сервісів м.Одеси» визначено площі прибудинкових територій багатоквартирних будинків, у тому числі за адресою: Одеса, пр. Ак.Глушко, 23.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності 10.12.2017 року (далі - Закон № 2189-УІІІ), було ліквідовано категорію «балансоутримання» багатоквартирних будинків та прибудинкових територій, у зв`язку із державною політикою впровадження пріоритету приватної власності, та за змістом п.п. 12, 13, 14 ч. 1 якого послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Частина 1 ст. 6 Закону № 2189-УІІІ встановлює перелік суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, якими є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг, а п. 1 ч. 4 ст. 8 вказаного Закону № 2189-УІІІ передбачено, що управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Тобто, саме на управителя покладено обов`язок утримувати не тільки сам будинок та його складові, а також і прибудинкову територію, оскільки відповідно до законодавства прибудинкова територія є невід`ємною складовою багатоквартирного житлового будинку, а тому відповідно до вищевказаного договору №47 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.01.2019 року, саме на КП «ЖКС «Чорноморський» було покладено обов`язки з утримання відповідних територій, що включає й проведення робіт з зеленими насадженнями.

Так, судом правильно встановлено, що 13.06.2023 року, за № 01-14/629 КП «ЖКС» Чорноморський», звернулося до ДЕ та РРЗ ОМР і заявою про видалення зелених насаджень на їх прибудинковій території, за адресою: м.Одеса, пр. Ак.Глушка, 23, щодо обстеження дерева породи «тополя», яке перебуває в аварійному стані та потребує його знесення. До заяви КП «ЖКС» Чорноморський» про видалення дерева, було надано фото фіксацію вказаного дерева породи «тополя» (т.1, а.с.111).

За результатами опрацювання даної заяви комісією з визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості складено Акт № 1952 від 15.06.2023 року про обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, згідно якого дерево породи «тополя» має незадовільний стан, дерево сухе та підлягає видаленню.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається, яке саме дерево, його порода, де воно саме зростало, за результатом падіння якого спричинено пошкодження автомобіля позивача.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких 4-х умов:

1)наявність шкоди;

2)протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди;

3)наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоду

та її результатом – шкодою;

4)вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства України.

Основним доказом, на який посилалась відповідач в своїй позовній заяві, що підтверджує настання події, є лист Начальника відділу поліції № 4 Одеського районного управління юстиції № 1 ГУНП в Одеській області від 06.12.2023 року за № 60.4/2080/3122 (т.1, а.с.20).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично належним доказом по справі має бути протокол огляду місця події, план-схема розташування дерева, пояснення-опитування свідків, однак у матеріалах справи вказані докази відсутні. Клопотань про допит свідків стороною позивача не заявлено, будь-яких обстежень з боку управляючої організації КП «ЖКС» Чорноморський», не здійснювалось.

Сам по собі вищезазначений лист не є беззаперечним доказом протиправної поведінки відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між подією, яка сталася - пошкодженням спірного авто, оскільки у вказаному документі встановлено факт звернення позивачки до поліції та наявність пошкодження автомобіля. Із матеріалів справи вбачається, що поліція не виїжджала на місце падіння дерева, подія була зафіксована зі слів ОСОБА_1 , тобто неможливо встановити усі обставини справи, також неможливо чітко встановити чи це було падіння дерева, чи гілки дерева.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки Гідрометеорологічного Центру Чорного та Азовського морів від 07.12.2023 року, станом на 26.11.2023 року погодні умови були несприятливі, у зв`язку з виходом активного південного циклону спостерігались у період з 25.11.2023 року до 27.11.2023 року дощ, мокрий сніг, налипання мокрого снігу, ожеледиця, вітер 12-18м/с, пориви до 26 м/с (т.1, а.с.129).

Тобто, 26.11.2023 року були несприятливі, небезпечні природні явища, що мали наслідком падіння дерев.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 1953 від 16.06.2023 року директору КП ЖКС «Чорноморський» було надано дозвіл на спил дерева, Згідно зі складеним актом обстеження вбачається, що це дерево є породи «тополя», аварійне, є повністю засохле.

В свою чергу, згідно фото фіксації факту падіння дерева, яка надана стороною позивача, то вказане дерево є зеленим, без опалого листя та не є породи «тополя».

Тобто, позивачем не доведено факт протиправності чи бездіяльності відповідача КП «ЖКС» Чорноморський»

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що він не може відхилитися від загальної конструкції ст.ст.22,541,1166 ЦК України в питанні відшкодування шкоди, та зокрема встановлення реальних збитків та підтвердження їх належними доказами.

Крім того у даному випадку не передбачена солідарна відповідальність відповідачів, яка врегульована ст.541 ЦК України, та встановлює неможливість солідарного обов`язку, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів своїх позовних вимог.

Так, як було вказано вище, позивач фактично не довів перед судом розмір відшкодування, оскільки автомобіль станом на час розгляду справи відремонтований у приватному порядку, доказів вартості відновлювального ремонту, тобто реальних витрат на ремонт, суду не надано. Закон передбачає відшкодування реальних збитків, а для цього треба довести їх існування.

Як було також вказано вище, у даному випадку позивачем не доведено, що пошкодження його автомобіля сталось в результаті падіння дерева/гілки (заподіяна шкода) та що саме ці дії стались з вини відповідачів і що між діями (чи бездіяльністю) відповідачів та спричиненою шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Тобто, доказів того, що падіння дерева відбулося внаслідок невиконання відповідачами заходів з благоустрою (ст.24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів») матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що падіння дерева або гілки дерева 26.11.2023 року було можливим наслідком впливу на нього небезпечного гідрометеорологічного явища (шквалисте посилення вітру зі швидкістю до 26 м/с, налипання мокрого снігу) та відбулося не з вини відповідачів, оскільки саме позивач мав вжити заходив щодо переміщення свого автомобіля у більш безпечне місце, а не розташування його під деревами, зважаючи на погіршення погодних умов.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Домущі Василь Сергійович, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.06.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький