Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №522/7823/20 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину

Дата: 04 червня 2026 р.

Справа: №522/7823/20

Суддя: Сегеда С. М.

Номер провадження: 22-ц/813/4996/26

Справа № 522/7823/20

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марченко Клара Борисівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Науменка А.В., у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,

встановив:

20.10.2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та просив суд: скасувати судовий наказ від 18.05.2020 року, що виданий Приморським районним судом м. Одеси у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів).

Заява була обґрунтована тим, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №В1-260680-ф/о. Тобто ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_2 (батьком), останній здійснював її утримання, забезпечував житлом, їжею та всім необхідним для належного розвитку дитини.

ОСОБА_1 не було надано суду під час розгляду справи №522/7823/20 інформації про фактичне місце проживання дитини і з ким вона проживає, тому ОСОБА_1 фактично ввела суд в оману, не надавши всі докази по суті справи.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив задовольнити його вимоги.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2026 року заяву ОСОБА_2 було задоволено.

Скасовано судовий наказ № 522/7823/20, виданий Приморським районним судом м. Одеси 18.05.2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з дня пред`явлення заяви та до повноліття дитини, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 210,20 грн.

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.50-52).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Марченко К.Б. ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.57-62).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 05.06.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України.

За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, що передбачено п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, а також через перебування суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. на навчанні в НШСУ в період з 18 по 22.05.2026, датою ухвалення цього судового рішення є 05.06.2026 року.

Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 12.02.2026 року (а.с.86), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, представники останніх отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.87).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялася ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем його проживання (а.с.87). Проте, поштова кореспонденція повернулася до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.89-90).

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Одеським апеляційним судом 10.04.2026 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення боржника ОСОБА_2 про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення (а.с.91-92).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, скасовуючи судовий наказ та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що неповнолітня дитина на час видачі судового наказу була зареєстрована за місцем проживання батька. Вказана обставина не була відома суду на час видачі судового наказу та могла вплинути на розгляд справи (а.с.50-52).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2020 року Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/7823/20 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з дня пред`явлення заяви та до повноліття дитини (а.с.15).

Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У встановленому законом порядку боржник не звертався до суду із заявою про скасування судового наказу від 18.05.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, за якою рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За правилами п. 1 ч. 2 цієї статті, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 № 4 роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

У пункті 4 вказаної Постанови роз`яснено, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника й боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Не є нововиявленою обставина, що ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами в разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 року у справі № 337/2451/23.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 в заяві посилався на те, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_2 (батьком) та останній здійснював її утримання, забезпечував житлом, їжею та всім необхідним для належного розвитку дитини.

Проте, така обставина як реєстраціянеповнолітньої дитини на час видачі судового наказу за місцем проживання батька, не є нововиявленою обставиною, оскільки могла бути та була відома ОСОБА_2 на час розгляду даної справи.

Оскільки вказана обставина, що зазначена в заяві, не є ново виявленою в сенсі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення заяви про перегляд та скасування судового наказу за нововиявленими обставинами.

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня коли, особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Звертаючись із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами 20.10.2025 року, тобто біль ніж через п`ять років після ухвалення судового наказу, заявник вказував, що про існування судового наказу йому стало відомо лише 06.10.2025 року (а.с.20-22).

Однак, як вбачається із судової справи, на підставі судового наказу від 18.05.2020 року 26.10.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63417512, що підтверджується витягом з Автоматизовані системи виконавчого провадження (а.с.65).

Отже, з врахуванням викладеного, боржнику ОСОБА_2 було відомо про ухвалення судового наказу щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , до виникнення обставин, на які він посилається в заяві.

Проте, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та взагалі не надав оцінки доводам заявника щодо строку звернення із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу прийнято у не відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду – скасувати та у задоволенні заяви про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами відмовити.

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апелянт ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марченко Клара Борисівна, задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua