Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №496/5921/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1067/26

Справа № 496/5921/25

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дії, скасування результатів електронного аукціону та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дії, скасування результатів електронного аукціону та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся також із клопотанням про забезпечення позову, шляхом заборони Біляївській міській раді та її посадовим особам вчиняти будь – які дії, спрямовані на укладення договору оренди (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га, кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) за результатами аукціону (лот №LRE001-UA-20250508-43489), проведеного 10.06.2025, до набрання законної сили рішенням суду. Клопотання обґрунтоване тим, що вказане майно є предметом аукціону, наразі є переможець аукціону, але договір оренди з ним наразі не укладений. Однак організатор торгів може зробити це у будь – який момент, що фактично унеможливить ефективне відновлення прав позивача. Таким чином існує реальна загроза повторних шахрайських дій, що унеможливить або ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення вимог.

16 вересня 2025 року ухвалою Біляївського районного суду м. Одеси у задоволені заяви позивача про забезпечення позову у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дії, скасування результатів електронного аукціону та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Від Біляївської міської ради до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій відповідач наголошує на правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 27 травня 2026 року об 16 год 30 хв учасники справи не з`явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 92-93).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття визначених судом заходів забезпечення буде мати наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення аукціону (електронних торгів), що проводилися від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування).

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає такі висновки суду першої інстанції вірними, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що Біляївська міська рада виявила намір провести оголосити земельні торги відносно земельної ділянки 5121010100:01:001:0924, через акредитований електронний майданчик системи Прозорро – E-Tender.

Відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250508-43489 встановлено, що переможцем є ОСОБА_2 ..

Оприлюднення результатів торгів є їх завершальною стадією, наслідком якого є укладення договору оренди з переможцем.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

ВП Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 11 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Скаржник вважає, що застосування заходів забезпечення позову не суперечить положенням ч. 11 ст. 150 ЦПК України, адже аукціон вже відбувся, його результати зафіксовані, переможець визначений, тому забезпечувальний захід жодним чином не впливає на саму конкурсну процедуру, адже вона вже завершена.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.

Отже, укладання договору оренди, за результатами проведеного аукціону, є невід`ємною частиною торгів.

Колегія суддів наголошує, що заборона Біляївській міській раді та її посадовим особам вчиняти будь – які дії, спрямовані на укладення договору оренди (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га, кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) за результатами аукціону розцінюється як втручання у конкурсну процедуру, а тому не може застосовуватись судом.

Крім того, відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було повідомлено, що за результатами проведених земельних торгів 16 червня 2025 року Біляївська міська рада уклала з ОСОБА_2 договір оренди землі. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речового права (витяг від 27.06.2025 №43315582).

Копія договору міститься в матеріалах справи (а.с. 81-86).

З позовом та клопотанням про забезпечення позову ОСОБА_1 звернувся 03 вересня 2025 року (а.с. 1).

Предметом розгляду даної справи є визначення протиправності дій Біляївської міської ради, що полягали у відмові в поновленні договору оренди з позивачем ОСОБА_1 без врахування переважного права оренди.

Метою позову ОСОБА_1 є визнання протиправними дій щодо виставлення спірної земельної ділянки на електронний аукціон без врахування переважного права орендаря.

Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги щодо того, що у укладання договору оренди з переможцем аукціону, у випадку задоволення позовних вимог, стане підставою для нового звернення до суду для оспорювання укладеного правочину, адже за наведених вище обставин, застосування заходів забезпечення позову про які заявляє позивач є неможливим, оскільки позовну заяву та клопотання про забезпечення позову було подано вже після укладання та реєстрації договору оренди.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про забезпечення позовних вимог немає.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 05 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда