Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №484/821/26 — Миколаївський апеляційний суд

08.06.26

22-ц/812/1291/26

Справа № 484/821/26 Головуюча у 1-й інстанції Маржина Т. В.

Провадження № 22ц/812/1291/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

8 червня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

(надалі - АТ КБ «ПриватБанк»)

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Маржиної Т. В. у місті Миколаєві зі складанням повного рішення, у справі

за позовом

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 46 211 грн 64 коп. заборгованості за кредитним договором у вигляді боргу за тілом кредиту та простроченими відсотками за користування кредитом.

В обґрунтування позову банк зазначив, що 19 липня 2010 року позичальницею ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення платіжної картки, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої на ім`я позичальниці відкрито рахунок та їй надана кредитна картка.

Між тим, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальницею у визначені строки не погашена сума основного кредиту та прострочені відсотки за користування кредитом, а тому банк має право вимагати від відповідачки повернення усієї кредитної заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , вважала позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на посилання позивача на укладення кредитних договорів від різних дат за цим рахунком, що мало місце під час спроби стягнути кредитну заборгованість за виконавчим написом нотаріуса, здійснення ідентичних розрахунків кредитної заборгованості за різними кредитними договорами, що свідчить про використання одного кредитного рахунку за різними кредитними договорами та про недобросовісність позивача. Просила застосувати позовну давність до вимог, розрахованих за період з 21 січня 2011 року по 5 лютого 2026 року, з огляду на здійснення відповідачкою останнього платежу за кредитом 19 березня 2014 року. Крім того посилалась на те, що не погоджувала з позивачем сплату процентів за користування кредитними коштами тому проценти та штрафи нараховані їй безпідставно.

У квітні 2026 року відповідачка, діючи через свого представника, звернулась з клопотанням про витребування від позивача доказів, а саме оригіналів документів, що містяться у справі №484/2429/21.

У запереченнях на відзив на позовну заяву позивач спростував доводи відповідачки, пославшись на ідентичність проведених ним розрахунків, з огляду на відкриття за заявою відповідачки єдиного карткового рахунку та підміну понять етапів оновлення договірних відносин в межах одного й того самого рахунку та укладення різних договорів, відсутність підстав для застосування позовної давності через зупинення перебігу позовної давності на час дії встановленого карантину та воєнного стану, а також із посиланням на відсутність підстав для заперечення обов`язку щодо повернення тіла кредиту.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачка, діючи через свого представника, заперечила доводи позивача використавши аргументи зазначені нею у відзиві на позовну заяву, виклавши їх більш докладно.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності пред`явленого позову.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, а також на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

На обґрунтування вимог скарги, зазначав, що під час подачи позову ним додано копії документів на підтвердження укладення 19 липня 2010 року кредитного договору, шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви, що дозволило ОСОБА_1 в подальшому без укладення окремого додаткового договору користуватись всіма банківськими послугами. У вказаній анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що ознайомилась з усіма умовами договору та зобов`язалась регулярно ознайомлюватись із змінами до нього, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку та підписання цієї анкети-заяви нею не заперечується.

На підставі цих дій відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитні картки із встановленням кредитного ліміту, який періодично змінювався. Докази відкриття іншого рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Таким чином позивачем доведено акцептування позичальницею умов кредитного договору, за яким вона користувалася кредитними коштами, але своєчасно позичені кошти не повернула.

Також позивач вказував на відсутність підстав для застосування позовної давності через зупинення перебігу позовної давності на час дії встановленого карантину та воєнного стану.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка, діючи через свого представника, вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, вважаючи виписку з рахунку та розрахунок заборгованості неналежними доказами наявності кредитної заборгованості та здійсненням позивачем маніпуляцій надавши копії документів із іншої справи, у якій звертався за стягненням коштів за кредитним договором від 16 травня 2012 року.

Заперечувала наявність підстав вважати не пропущеною позовну давність та неможливість її відрахування від строку дії картки, якій спливав 1 вересня 2017 року.

Заперечувала проти можливості долучення доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 13 та 21 травня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні справи судом встановлено, що 19 липня 2010 року відповідачкою ОСОБА_1 підписана анкета - заява про приєднання до надання АТ КБ «ПриватБанк» банківських послуг, де нею заявлено про отримання дебетової особистої картки без зазначення інших послуг та умов їх надання, зокрема, не заявлено про отримання кредитної картки «Універсальна», встановлення бажаного розміру кредитного ліміту та процентів за користування кредитом (а.с.39).

Тобто підписана відповідачкою анкета-заява є договором-приєднанням до отримання банківських послуг з використанням особистої дебетової картки, та не є складовою укладення будь-якого кредитного договору-приєднання.

Даних про отримання та використання відповідачкою дебетової платіжної картки матеріали справи не містять.

Втім, за доданими представником відповідачки письмовими доказами слідує, що в подальшому ОСОБА_1 16 травня 2012 року підписана інша анкета-заява про приєднання до Умов та правил банківських послуг у ПриватБанку (а.с.69), яку сторони вважали кредитним договором та за якою банком надсилалася вимога на ім`я відповідачки, як позичальниці, з вимогою усунути допущені порушення та ці документи подавалися з метою вчинення виконавчого напису нотаріуса (а.с.64-72).

Але при тому банком, за відкритим на ім`я відповідачки рахунком видані платіжні кредитні картки «Універсальна» з кінцевим строком їх використання до серпня 2017 року (а.с.116,116зв), із вперше встановленням кредитного ліміту 16 грудня 2013 року, після підписання іншої анкети-заяви, та з подальшою зміною кредитних лімітів.

Тарифи, Умови та правила кредитування, надані банком позичальниці для ознайомлення та зобов`язання слідкувати за їх змінами, відповідачкою ОСОБА_1 не підписані та розміщені на сайті банку (а.с.31-37, 38,39).

Тобто договір кредитування, який міг бути укладений між сторонами, повинен був складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил з метою отримання кредитної картки, а не дебетової, тарифів стосовно наданого кредиту а також умов і правил надання банківських послуг.

Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_1 за обставинами цієї справи підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» з отриманням дебетової особистої картки, та у заяві відсутнє бажання відповідачки отримати іншу платіжну кредитну картку «Універсальна» з погодження з банком усіх складових договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків тощо. Самі Умови та Правила надання банківських послуг та тарифи банку відповідачкою не підписані (а.с.31-37,38), а лише надана згода на те, що вона зобов`язується знайомитися зі змінами до «Умов та Правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.39).

Таким чином сам факт підписання анкети-зави про отримання клієнтом дебетової картки не трансформується в укладення між сторонами кредитного договору-приєднання. А отримання від банку коштів, їх використання ОСОБА_1 не оспорюється, але зазначається про їх використання за іншою анкетою-заявою від 16 травня 2012 року.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли не із кредитного договору приєднання, а із договору-приєднання з отримання послуг за дебетової платіжною карткою, а тому вони не регулюються главою 71 ЦК України, так як врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що сторонами укладено кредитний договір, ані договір на надання інших банківських послуг, та на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.

Тому положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Втім, вважаючи, що шляхом підписання анкети-заяви про отримання дебетової картки відповідачкою узгоджені умови кредитування між нею та банком, позивачем до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження та періоду чинності редакції, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», на яких відсутній підпис відповідачки про ознайомлення з ними та їх узгодження, а також погодження відповідачки під час підписання анкети у 2010 році отримати інші картки, крім дебетової, які є кредитними платіжними картками типу Універсальна, серед яких платіжна картка Універсальна mini (а.с.3, 31-37, 38, 116зв).

В той же час банком надано розрахунок заборгованості, яким не підтверджено наявність у відповідачки заборгованості за дебетовою особистою карткою, а пов`язаний з якимось іншими правовідносинами, які могли бути між сторонами за іншими укладеними між ними договорами (а.с.48-50).

У самій заяві-анкеті від 19 липня 2010 року відсутня процентна ставка за користування грошами на підставі отримання дебетової особистої картки.

За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін з укладенням між ними кредитного договору, отримання відповідачкою кредитної платіжної картки та сплаті відсотків за користування коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору про отримання банківських послуг через обслуговування дебетової картки, оскільки вони достовірно не підтверджують ні вказаних обставин, ні отримання відповідачкою платіжної кредитної картки за підписаною нею заявою.

На ці обставини судом першої інстанції правильно звернута увага, внаслідок чого обґрунтовано виснувано про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог та стягнення будь-яких коштів за укладеним між учасниками справи договору-приєднання на отримання інших банківських послуг, ніж послуг з кредитування.

Інші доводи апеляційної скарги, як от про здійснення ідентичного розрахунку за іншим кредитним договором, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, а саме щодо включення додаткових послуг та інших уточнень до змісту укладеного договору з клієнтом банку, який користується єдиним рахунком, внаслідок чого не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи наведене, підстави для скасування чи зміни судового рішення, яке є по своїй суті правильним, колегія суддів не вбачає. За такого, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін з підстав, визначених статтею 375 ЦПК України.

У відповідності до статті 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат теж відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, починаючи з цього дня та протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова