Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №487/5594/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.06.26

22-ц/812/913/26

Єдиний унікальний номер судової справи 487/5594/25

Номер провадження 22-ц/812/913/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

02 червня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» рішення, яке ухвалене Заводським районним судом міста Миколаєва 17 лютого 2026 року під головуванням судді Лагоди А.А. в приміщені цього ж суду о 10 год. 45 хв., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Позов обґрунтований тим, що 10 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7669437, за умовами якого відповідач отримала кредит та зобов`язалася його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів.

28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28032025, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги за реєстром боржників, в тому числі щодо відповідача. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач порушила умови договору та має заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 42 759 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу 10 500 грн., заборгованість за відсотками 27 489 грн., заборгованість за пенею та штрафами 4 770 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача вищевказаний розмір заборгованості та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 вересня 2025 року позов задоволено.

14 січня 2026 відповідач звернулась до суду з заявою про скасування заочного рішення. В обґрунтування своєї заяви заявник зазначала, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів здійснення безготівкового переказу кредиту, розрахунки боргу не є первинними документами та достатніми доказами, бо є внутрішніми документами позивача, а договір факторингу не доводить розмір боргу, стягнення 4 770 грн. пені є незаконним з 24 лютого 2022 року з урахуванням введеного в Україні воєнного стану.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 січня 2026 року заочне рішення від 03 вересня 2025 року скасовано та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовлено.

Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, що позбавило суд можливості прийти до беззаперечного висновку щодо правової природи, суттєвих умов та дійсності договірних зобов`язань, у зв`язку з чим вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на ухвалення судом рішення без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.

Позивач наголошував, що районний суд поверхнево, без повного дослідження обставин справи, без оцінки всіх наявних доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права виніс оскаржуване судове рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» з ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7669437 від 10 березня 2024 року, право вимоги за яким в подальшому відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ». Наголошував на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору позичальником висловлено не було. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст.ст.6,627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. Вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Звернуто увагу суду, що кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того, містить всі істотні умови передбачені законодавством України. Відповідач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняла наданий кредитором основний кредит та додатковий кредит (кредитний ліміт).

На підтвердження заявлених позивних вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії вищезазначеного кредитного договору, та розрахунки заборгованості за кредитним договором, які відповідач належними доказами не спростував.

Зазначено, що перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

На підтвердження перерахування коштів на підставі кредитного договору №7669437 від 10 березня 2024 року, позивачем було долучено листи ТОВ «Пейтек» від 31 березня 2025 року, в яких підтверджується транзакцію 10 березня 2024 року о 08:02:07 суму 8 000 грн., банк-еквайр АТ «ПУМБ», маска картки № НОМЕР_1 та 13 березня 2024 року о 19:16:11 суму 2 500 грн., банк-еквайр АТ «ПУМБ», маска картки № НОМЕР_1 .

Враховуючи те, що перерахування кредитних коштів було успішно перераховано через платіжну систему ТОВ «Пейтек», що було підтверджено листами від фінансової компанії про успішність транзакції, позивачем було надано належні та достатні докази які підтверджують обов`язок кредитора щодо перерахування кредиту на рахунок, зазначений позичальником при укладанні договору.

Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, через Електронний кабінет.

Зважаючи на вимоги ст.ст.128,130, ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №7669437 про надання споживчого кредиту від 10 березня 2024 року.

На підставі п.1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», доступ до якої забезпечувався споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/ мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.

Відповідно до п.п.1.2,1.3,1.4 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 8 000 грн.

Строк кредиту 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

За змістом п.п.1.5, 1.5.1, 1.5.2 тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Стандартна процента ставка становить 2.20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Знижена процентна ставка 0.22% в день.

Згідно із п.п.2.1,2.2 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки) сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором.

Дата надання кредиту 10 березня 2024 року або 11 березня 2024 року.

Згідно із п.2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.2.1 договору (а.с.6-15).

За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайтек Україна» від 31 березня 2025 року №20250331-6,1 відповідно до договору між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайтек Україна» від 19 січня 2022 року №190122-1 про організацію переказу грошових коштів успішно перераховано від ТОВ «Авентус Україна» кошти в сумі 8 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 16) .

Додатковою угодою від 13 березня 2024 року до кредитного договору сторони погодили збільшити суму кредиту на 2 500 грн. та сума кредиту склала 10 500 грн. (а.с.19).

За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайтек Україна» від 31 березня 2025 року №20250331-6,1 відповідно до договору між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайтек Україна» від 19 січня 2022 року №190122-1 про організацію переказу грошових коштів успішно перераховано від ТОВ «Авентус Україна» кошти в сумі 2 500 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.22).

28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28032025.

На підставі п.1.1 договору за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.25-27).

За змістом акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 28 березня 2025 року №28032025, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна», клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3740, після чого з урахуванням п.1.2 договору факторингу від 28 березня 2025 року №28032025 від клієнта до фактору переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.28).

На підставі витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 28 березня 2025 року №28032025 передано право вимоги за договором між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 10 березня 2024 року №7669437 за кредитом в розмірі 10 500 грн., відсотками в розмірі в сумі 27 489 грн., штрафами та пенею в розмірі 4 770 грн., а всього 42 759 грн. (а.с.30).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Авентус Україна» загальна заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2024 року №7669437 становить 42 759 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу – 10 500 грн., заборгованість за відсотками – 27 489 грн., заборгованість за пенею та штрафами – 4 770 грн.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч.ч.1,2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно ч.ч.1-4 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту від 10 березня 2024 року за №7669437 та додаткову угоду до вказаного договору від 13 березня 2024 року, яким узгоджено розмір кредиту, строки його повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором та перерахувало відповідачу грошові кошти.

Факт перерахування коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек» від 31 березня 2025 року за вих.№20250331-6.1, відповідно до якої 10 березня 2024 року о 08:02:07 год. на банківську картку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 8 000 грн., та 13 березня 2024 року о 19:16:11 год. на банківську картку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 2 500 грн. (протилежного суду не надано).

Також, встановлено набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу №28032-25 від 28 березня 2025 року.

Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і позивачу, відповідачем суду першої інстанції надано не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 10 500 грн. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 27 489 грн., а всього – 37 989 грн. заборгованості за кредитним договором в судовому порядку, оскільки відповідач належним чином, в установлений договором строк та на умовах, визначених в договорі, не виконала свої зобов`язання щодо повернення вказаних коштів.

Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення суми заборгованості за пенею та штрафом в розмірі 4 770 грн., то слід вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки.

Проте, зі змісту п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22 та в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Оскільки відповідач на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованого штрафу та пені в загальній сумі 4 770 грн., яка охоплюється періодом з 12 травня 2024 року по 05 жовтня 2024 року, є необґрунтованим, й на цій підставі позивачу у задоволенні цих вимог слід відмовити.

У зв`язку з цим, рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», шляхом стягнення з позивальника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суми заборгованості за договором №7669437 про надання споживчого кредиту від 10 березня 2024 року в розмірі 37 989 грн., яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 500 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 27 489 грн. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (88.84%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 690 грн. 07 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 035 грн. 11 коп., а всього – 6 725 грн. 18 коп.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вулиця Симони Петлюри, №30, місто Київ, 01032) суму заборгованості за кредитним договором №7669437 про надання споживчого кредиту від 10 березня 2024 року в розмірі 37 989 (тридцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 27 489 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вулиця Симони Петлюри, №30, місто Київ, 01032) судовий збір, сплачений в суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 6 725 (шість тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 08 червня 2026 року