Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №451/20/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 451/20/26 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П.

Провадження № 33/811/806/26 Доповідач: Урдюк Т.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Оприска М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Чурпіти М.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 – 02.01.2026 о 16 год. 31 хв. в с. Миколаїв, вул. Центральна, буд. 23, Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КНП «Радехівська ЦРЛ» відмовився. В подальшому водія було відсторонено від керування транспортним засобом, що було зафіксовано на нагрудну боді-камеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Чурпіта М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Зазначає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не повідомлявся про судове засідання, про наявність постанови дізнався у травні 2026 року, коли було накладено арешт на його рахунки виконавчою службою.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є необґрунтованою.

Зазначає, що поліцейські безпідставно зупинили ОСОБА_1 , йому не було роз`яснено права, порядок проходження огляду. Інспектор ввів ОСОБА_1 в оману зазначивши, що він сам може вирішувати проходити йому огляд чи ні.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, не відображає всіх подій, що відбувались.

Після складання протоколу ОСОБА_1 не було відсторонено від керування.

У судовому засіданні захисник Оприско М.В. подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити. Не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

Заслухавши позицію захисника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Враховуючи, що розгляд справи було проведено у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Аналіз матеріалів цього провадження свідчить, що зазначених вимог закону суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у повній мірі не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суд першої інстанції покликався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557446 від 02 січня 2026 року (а.с. 1), відеозаписи події (а.с. 2), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 3), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6450270 від 02 січня 2026 року (а.с. 5), рапорт інспектора СРПП ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області (а.с. 8).

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із такого.

Згідно з пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції також передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557446 від 02 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 16 год. 31 хв. в с. Миколаїв, вул. Центральна, буд. 23, Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КНП «Радехівська ЦРЛ» відмовився. В подальшому водія було відсторонено від керування транспортним засобом, що було зафіксовано на нагрудну боді-камеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що автомобіль патрульної поліції, виїхав з бічної дороги на головну, поліцейські побачили автомобіль «Renault Kangoo» та зупинили його. Підставою зупинки, яка була озвучена водію зупиненого автомобіля, що також зазначено у постанові серії ЕНА №6450270 від 02 січня 2026 року, було те, що водій ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки.

Після зупинки автомобіля працівник поліції сказав ОСОБА_1 надати документи, вийти з автомобіля та відкрити багажне відділення. Після цього відеозапис переривається і, вже позаду автомобіля, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що в нього наявні ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до вимог належного фіксування процесуальних дій працівників поліції, відеозапис є одним із ключових доказів у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння або відмовою від проходження огляду.

Проте із дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що фіксація події не була безперервною: наявні перерви у записі, зокрема відсутній фрагмент спілкування між працівниками поліції та водієм протягом визначеного проміжку часу.

Вказана обставина унеможливлює повне та об`єктивне відтворення ходу подій, зокрема щодо моменту виявлення ознак сп`яніння, порядку пропозиції пройти огляд, а також фактичного роз`яснення прав особі.

За таких умов наявний відеозапис не може вважатися таким, що забезпечує повне, безперервне та об`єктивне відображення обставин справи, а отже його доказове значення підлягає критичній оцінці у сукупності з іншими доказами.

У ході спілкування поліцейський запропонував ОСОБА_2 пройти тест за допомогою алкотестера «Драгер», на що ОСОБА_2 відповів, що добре не чує; поліцейський: тест будете проходити? Харчук: для чого? поліцейський: щоб перевірити, чи вживали алкоголь, чи не вживали. Харчук: не буду; поліцейський: проїжджати в найближчий медичний заклад будете? Харчук: ну якщо тре, то чого ні?

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак поліцейський, сказавши, що він сам має вирішувати, створив у водія помилкове враження про те, що він має право вибору, хоча пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком, а не правом водія.

Частиною 4 ст. 256 КУпАП установлено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Всупереч наведеному, указаних вимог закону працівниками поліції не було дотримано.

Працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає необхідним визнати, що проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 працівником поліції проведено з порушенням встановленої процедури огляду, що визначена Інструкцією №1452/735.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що, у цьому випадку, відсутнє.

Вищенаведені факти, що встановлені апеляційним судом, відповідно до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , оскільки дії останнього не підтверджуються, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Чурпіті Миколі Вадимовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Радехівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Чурпіти Миколи Вадимовича задовольнити.

Постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.