Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №447/1028/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/1028/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В. Р.

Провадження № 33/811/970/26 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

05 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Тетяни Сергіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 6 червня 2024 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Згідно постанови судді, 08 квітня 2024 року близько 00 год. 03 хв. ОСОБА_1 у м. Новий Розділ по вул. Стуса 2 А Стрийського р-ну, Львівської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 210994-20, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, тест № 3717, результат 1,34 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

На згадану постанову захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. 18 травня 2026 року подала апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка поступила на адресу апеляційного суду 4 червня 2026 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутності правопорушника, копію рішення не отримував.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Погрібній Т.С., з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Миколаївського районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 6 червня 2024 року без участі правопорушника ОСОБА_1 , який був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та про розгляд справи у Миколаївському районному суді Львівської області про що свідчать відмітка у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ознайомлення ОСОБА_1 із змістом протоколу та місцем розгляду справ у суді. Крім цього, 6 червня 2024 року, тобто, в день прийняття рішення по справі, правопорушником ОСОБА_1 подано до суду заяву про те, що з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП згідний, вину свою визнає, просив суворо не карати.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії квитанції, 10 червня 2024 року ОСОБА_1 повністю сплатив суму штрафу, накладеного постановою вищезазначеного суду за вчинення адміністративнгого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тим самим визнав свою вину у вчиненні даного правопорушення.

Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористалися таким, а з апеляційною скаргою адвокат Погрібна Т.С. звернулася із значним пропуском строку ( майже два роки ) на апеляційне оскарження.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а

тому приходить до висновку, що адвокату Погрібній Т.С. слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,-

п о с т а н о в и в:

відмовити захиснику правопорушника ОСОБА_1 – адвокату Погрібній Тетяні Сергіївні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 6 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу повернути апелянту.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.