Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №128/522/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/522/25

Провадження № 22-ц/801/984/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуСправа № 128/522/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Стрижавської селищної ради Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи Віктора Олексійовича, ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно,

Рішення ухвалила суддя Карпінська Ю. Ф.

Рішення ухвалено у відсутності сторін в м. Вінниця

Дата складення повного тексту рішення – 19 лютого 2026 року,

Встановив:

У лютому 2025 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи В. О., ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно.

У поданій ОСОБА_5 до суду 12 березня 2025 року заяві про усунення недоліків позовної заяви, підписаній її представником – адвокатом Грушко Ж. В., просила залучити до участі у справі співвідповідачем Стрижавську селищну раду, до якої додала позовну заяву у новій редакції, зазначивши відповідачем 3 – Стрижавську селищну раду.

Свої вимоги мотивувала наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого входило:

- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_6 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448090 від 11 листопада 1997 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 328;

- право на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори», а саме: на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників, згідно з яким частка ОСОБА_6 визначена у розмірі 692,00 грн., що належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ІІІ № 007087 від 14 вересня 2001 року;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя померлий заповіт щодо розпорядження належним йому майном не склав, а у випадку відсутності заповіту спадкування відбувається за законом.

В межах шестимісячного строку до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняти спадщини звернулися: позивач ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно в нотаріальній конторі їм не видали, оскільки були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутні документи, які підтверджують їх родинні відносини зі спадкодавцем.

ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, яка була задоволена рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 2-о-51/2008 від 20 травня 2008 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 .

В позові вказано, що 22 червня 2022 року ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_3 звернулися до Мізяківсько-Хутірської сільської ради з письмовою заявою про надання рішення виконавчого комітету про визнання за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 права власності на житловий будинок по 1/3 частці за кожним із них.

За результатами розгляду заяви на наступний день 23 червня 2008 року виконавчим комітетом Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області винесено рішення № 87 «Про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями», зі змісту якого вбачається, що виконавчий комітет розглянув заяву та вирішив: «на підставі запису в погосподарській книзі визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , на ім`я: 1/3 – ОСОБА_7 , 1/3 – ОСОБА_6 , 1/3 – ОСОБА_3 ».

Паралельно із вчиненими діями ОСОБА_7 звернулася до суду із позовною заявою про встановлення факту володіння, користування та розпорядження 1/3 часткою будинковолодіння спадкодавцем та про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

19 вересня 2008 року Вінницьким районним судом Вінницької області винесено рішення у справі № 2-1392/08, яким позовну заяву задоволено в повному обсязі. Встановлено факт володіння, користування та розпорядження 1/3 часткою будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області;

визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 ;

визнано за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом право на:

земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало ОСОБА_6 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448090 від 11 листопада 1997 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року за № 328;

майновий пай, а саме: право на пайовий фонд майна СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області в розмірі 692,00 грн., що належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року

30 жовтня 2008 року на підставі рішення № 87 від 23 червня 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було видане свідоцтво на право спільної часткової власності по 1/3 за кожним. З урахуванням отриманого свідоцтва № 87 від 23 червня 2008 року та рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року у справі № 2-1392/08 ОСОБА_7 набула права власності на 2/3 частки житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 2/3 частки житлового будинку, з огляду на що в межах шестимісячного строку ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини до Вінницької районної державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на 2/3 частки житлового будинку.

21 вересня 2012 року ОСОБА_3 (продавець) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку та на підставі свідоцтва про право власності на 1/3 частку житлового будинку, уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 (покупець), зареєстрованого в реєстрі за № 1226, зі змісту якого вбачається, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність 100% житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року у справі № 128/2213/16-ц вбачається, що позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком по батькові – ОСОБА_8 .

Після встановлення факту родинних відносин позивач подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2008 року у справі № 2-1392/08, якою просила скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 відмовити. В ході розгляду справи колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а тому 09 листопада 2016 року Апеляційним судом Вінницької області рішення суду від 19 серпня 2008 року було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Отже, ОСОБА_7 на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2016 року вважається такою, що право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 не набула.

Крім того, у рішенні Вінницького районного суду від 20 травня 2008 року встановлено факт, що ОСОБА_7 дійсно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори та після його смерті прийняла спадщину шляхом вступу в оперативне управління спадковим майном, оскільки вона постійно проживала за даною адресою та продовжувала там проживати. Судом в ході розгляду справи встановлено, що інших спадкоємців першої, другої та третьої черги за законом після смерті ОСОБА_6 немає.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року (справа № 128/2213/16) встановлено факт, що ОСОБА_5 є племінницею ОСОБА_6 і встановлено, що в погосподарських книгах наявний запис, що ОСОБА_6 , 1957 року народження та ОСОБА_8 , 1943 року народження, є синами ОСОБА_9 . Сини є рідними братами по матері. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , її батьком є ОСОБА_8 , з чого суд виснував, що ОСОБА_5 є племінницею ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком.

Батько ОСОБА_5 – ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, за правом представлення позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем другої черги за законом, а ОСОБА_7 – спадкоємець четвертої черги за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Тому право на прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 у ОСОБА_7 не виникло, оскільки вона є спадкоємцем четвертої черги.

Таким чином, єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 залишилась позивач, але, враховуючи те, що були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому вона свідоцтво про право на спадщину не отримала.

З огляду на викладене позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом і 28 грудня 2016 року Вінницьким районним судом Вінницької області у справі № 128/4046/16-ц було винесено рішення про задоволення позову та визнано за ОСОБА_5 право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,5l в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори». На підставі рішення суду позивач зареєструвала право власності на земельну ділянку. Однак визнати право власності на житловий будинок позивач в судовому порядку не могла, з огляду на те, що станом на 2016-2017 роки було чинне рішення № 87 «Про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями» від 23 червня 2008 року; чинне свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 30 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; чинне свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_6 ; чинний договір купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року; чинне рішення № 25236763 від 08 жовтня 2012 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про скасування рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. 06 липня 2018 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/629/17 позовні вимоги було задоволено та скасовано рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року про визнання права власності на житловий будинок та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2008 року серії НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_5 також звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі чого 05 грудня 2019 року Вінницький районний суд Вінницької області ухвалив рішення про задоволення позовної заяви та визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, на підставі зазначеного, продаж житлового будинку ОСОБА_3 було вчинено без жодних на те підстав.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_5 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 21 вересня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 21 вересня 2012 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О., зареєстрований в реєстрі за № 721 в книзі № 4; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь спадкоємця ОСОБА_5 ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Стрижавської селищної ради Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи В. О., ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом (за правом представлення) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 90,2 кв. м, житловою площею 32,2 кв. м.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 , загальною площею 90,2 кв. м, житловою площею 32,2 кв. м.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Стрижавської селищної ради, у рівних частках, на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3403,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Стрижавської селищної ради, у рівних частках, на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом (за правом представлення) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 90,2 кв. м., житловою площею 32,2 кв. м. та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 загальною площею 90,2 кв. м., житловою площею 32,2 кв. м.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, що полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема при визначенні початку перебігу строку позовної давності за віндикаційними вимогами.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що із хронології подій вбачається, що позивач 07 січня 2008 року набула право на спадщину після померлого ОСОБА_6 , прийнявши спадщину.

У справі судом не враховані закріплені у статті 3 ЦК України такі засади цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність, що призвело до непропорційного втручання у право власності ОСОБА_1 та покладення на неї надмірного тягаря.

Станом на дату укладення договору купівлі-продажу спірний будинок був належним чином зареєстрованим за продавцем ОСОБА_3 , вільним від будь-яких обтяжень, тобто відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, що встановлено судом і не заперечено сторонами.

Порушення права позивача відбулося в 2008 році у зв`язку із прийняттям рішень виконавчим комітетом Мізяково-Хутірської сільської ради і Вінницьким районним судом, на підставі яких власниками спірного майна стали послідовно ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Саме з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 спірний будинок вибув із володіння позивача та відбулося порушення її прав.

Праву спадкоємця на спадкове майно, у складі якого є нерухомість, кореспондує обов`язок отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки стаття 1297 ЦК України, в редакції чинній на день відкриття та прийняття спадщини, зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач не була обмежена у можливості звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що надало би їй можливість дізнатися про видачу такого свідоцтва на інших спадкоємців, що прийняли спадщину.

Вживати заходів по прийняттю спадщини позивач почала лише в 2016 році. З моменту смерті спадкодавця ОСОБА_6 , як і за його життя разом з ним, у спірному будинку постійно проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

У період з 2008 року по 2016 рік позивач не цікавилася спадковим будинком, не з`ясовувала підстави проживання у ньому ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність у неї протягом тривалого часу інтересу щодо спадкового майна.

Така тривала бездіяльність спадкоємця – позивача у справі, який не оформляє спадщину протягом тривалого часу, не цікавиться спадковим майном, не може погіршувати становище добросовісного набувача. Відповідно до принципу добросовісності, особа, яка відкрито володіє майном, не повинна страждати через пасивність законних власників.

Таким чином початок перебігу строку позовної давності розпочався з 23 серпня 2008 року – з дати прийняття виконавчим комітетом Мізяково-Хутірської сільської ради рішення № 87 «Про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями».

За таких обставин є хибним висновок суду, що перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2018 року, оскільки судом взагалі не з`ясовувалася можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав. Також є хибним висновок суду про те, що відповідачем не доведено, що позивач довідалася про порушення свого права на майно раніше, оскільки відповідач довела, що позивач могла довідатися раніше про вибуття спірного майна з її власності.

При цьому судом першої інстанції не врахована правова позиція з цього питання у цілому ряді постанов Верховного Суду.

Розуміючи, що законом не обмежений строк для видачі свідоцтва про право на спадщину, проте за умови обачливості, позивач дізналася би про вибуття спірного майна своєчасно. Позивач протягом 8-ми років не цікавилася спадщиною, тобто свідомо не виконувала обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав.

Таким чином строк позовної давності пропущений позивачем без поважних причин, що є самостійною підставою для відмови у позові, що застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.

Позивач ОСОБА_5 надала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення суду вважає обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, де підтримала доводи апеляційної скарги наголосивши на тому, що право на позов у позивача виникло з моменту його порушення, яке полягає у вибутті спірного майна із її власності, яке сталося 23 червня 2008 року шляхом прийняття виконавчим комітетом сільської ради рішення № 87. Позивач не скористалася правом клопотати перед судом про поновлення пропущеного строку позовної давності, а суд його не застосував, про необхідність чого виснував Верховний Суд у цілому ряді своїх постанов.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржили; відзив на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 і її представник – адвокат Ланге С. Ю. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 і її представник – адвокат Грушко Ж. В. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а законне рішення суду першої інстанції – без змін.

Заперечивши проти задоволення апеляційної скарги, ОСОБА_5 пояснила, що вона прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого дядька ОСОБА_6 шляхом подачі про це відповідної заяви до нотаріальної контори у березні 2008 року. Тоді ж нотаріусом їй було повідомлено про те, що є іще один спадкоємець за законом, яка також прийняла спадщину, подавши про це до нотаріальної контори відповідну заяву, у зв`язку з чим та через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок і документів, підтверджуючих родинні відносин у неї із спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за законом їй видане бути не може, тому для оформлення своїх спадкових прав на будинок їй необхідно буде звертатися до суду з метою вирішення цього спору. У 2010 році вона виїхала в Італію, не вчинивши жодних необхідних дій для оформлення своїх спадкових справ. Вперше з метою оформлення спадкових прав вона звернулася до суду у 2016 році, подавши заяву про встановлення факту родинних відносин, якою просила встановити факт, що вона є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком.

Представник відповідача Стрижавської селищної ради і відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань не надіслали.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Пояснив, що відповідач ОСОБА_1 є його матір`ю. У спірному будинку він проживає майже з моменту його придбання матір`ю, але зареєстрований у ньому 16 серпня 2022 року і продовжує проживати в ньому разом із своєю малолітньою дитиною

Третя особа приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Дробаха В. О. у судове засідання не з`явився, надіслав лист, у якому просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин неявка у судове засідання належним чином повідомлених: відповідачів – представника Стрижавської селищної ради і ОСОБА_3 , третьої особи – приватного нотаріуса Дробахи В. О. за наявності його заяви, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 – 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а також не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги рішення суду оскаржує лише відповідач ОСОБА_1 і лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині та інші учасники справи рішення суду не оскаржили, тому апеляційний суд переглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на предмет законності й обґрунтованості рішення суду про визнання за ОСОБА_5 права власності у порядку спадкування за законом (за правом представлення) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 спірного житлового будинку.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .

З копії спадкової справи № 146/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (том 2 а. с. 33-41) вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після його смерті у межах шестимісячного строку звернулися до Вінницької районної державної нотаріальної контори: ОСОБА_7 , подавши заяву 05 березня 2008 року (том 2 а. с. 34), та ОСОБА_5 , яка 13 березня 2008 року подала заяву до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. (том 2 а. с. 38 ). Завідуюча Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Березовська Л. М. надіслала 17 березня 2008 року ОСОБА_5 листа, яким повідомила про отримання 17 березня 2008 року її заяви про прийняття спадщини на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (том 2 а. с. 41).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року (справа № 2-1392/08) позов ОСОБА_7 задоволено. Встановлено факт володіння та розпорядження 1/3 часткою будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , який згідно з відомостями, викладеними у технічному паспорті КП «ВООБТІ» від 14 травня 2008 року складається з: житлового будинку під літерою «А»; прибудови під літерою «а»; веранди під літерою «а1»; погріба з шиєю під літерою «п/а»; ганку, ганку, сараю під літерою «Б»; сараю під літерою «В», сараю під літерою «б1», вигрібної ями № 1, криниця № 2, хвіртки № 3, хвіртки № 4, огорожі № 5, що належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на: земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП села Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належав померлому ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448098 від 11 листопада 1997 року; майновий пай, а саме: право на пайовий фонд майна СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області в розмірі 692,00 грн., що належав померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серія ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року (том 1 а. с. 22-23).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області рішенням від 09 листопада 2016 року (справа № 2-1392/2008) задоволена апеляційна скарга ОСОБА_5 . Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року скасоване; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 (правонаступник ОСОБА_3 ) до Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту володіння, користування та розпорядження 1/3 часткою будинковолодіння спадкодавцем та про визнання права власності в порядку спадкування за законом (том 1 а. с. 25-27).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 19 вересня 2008 року у справі № 2-1392/2008, суд апеляційної інстанції вказав на те, що за відсутності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, районний суд розглянув справу, при цьому не вирішив питання про притягнення до участі у справі ОСОБА_5 з правами третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за цим позовом, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження (том 2 а. с. 69-71).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 вересня 2012 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) склали цей договір про наступне: продавець продав, а покупець купив цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , і знаходиться на присадибній земельній ділянці площею 0,1826 га, яка не є приватною власністю продавця, рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим органом не приймалося, державний акт не видавався, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, визначено кадастровий номер земельної ділянки 0520684000:02:001:0189. Житловий будинок належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, дублікат якого виданий виконавчим комітетом Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області 21 травня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 05 квітня 2012 року за № 27, взамін втраченого свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2008 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 червня 2008 року за № 87, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 травня 2012 року за реєстровим № 25236763, номер запису 721 в книзі 4, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 03 травня 2012 року за реєстровим № 3-288, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 травня 2012 року за реєстраційним номером: 25236763, номер запису 721 в книзі 4. Продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 119 000,00 грн., які покупець передав продавцю повністю до підписання цього договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О. і зареєстрований в реєстрі за № 1226 (том 2 а. с. 43-45).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197551928 від 24 січня 2020 року, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1226 від 21 вересня 2012 року (т. 1 а. с. 21).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року (справа № 128/2213/16-ц) задоволено заяву ОСОБА_5 , з викликом заінтересованої особи ОСОБА_11 , про встановлення факту родинних відносин. Встановлено факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком по батькові ОСОБА_8 (том 1 а. с. 24).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2016 року (справа № 128/4046/16-ц) визнано за ОСОБА_5 право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_6 , згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448098 від 11 листопада 1997 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року за № 328. Визнано за ОСОБА_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори», а саме: на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий най, затвердженого зборами співвласників, згідно якого частка ОСОБА_6 визначена в розмірі 692,00 грн., що належала померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року (том 1 а. с. 28-29).

Як вбачається зі змісту цього судового рішення ОСОБА_5 звернулася із цим позовом до суду, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) і на майновий пай; вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок – не заявляла.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2018 року у справі № 128/629/17) за позовом ОСОБА_5 до Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про скасування рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сіьської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, цей позов задоволено. Скасовано рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2008 року серії НОМЕР_1 , яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . В задоволенні заяви Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про застосування наслідків пропущення строку позовної давності відмовлено (том 1 а. с. 30-34).

Це рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2018 року (справа № 128/629/17) набрало законної сили 06 серпня 2018 року. Цим рішенням встановлені такі обставини: 30 жовтня 2008 року на підставі рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради № 87 від 23 червня 2008 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право спільної часткової власності по 1/3 за кожним на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Згідно копій виписок з погосподарської книги по будинку по АДРЕСА_1 за період з 1971 по 1979 роки, будинковолодіння відноситься до суспільної групи домогосподарства – «колгоспний двір». Головою двору записаний ОСОБА_12 , 1919 року народження, членами двору: ОСОБА_13 , 1924 року народження (дружина), ОСОБА_14 , 1952 року народження (дочка), ОСОБА_6 (син). Згідно виписок з погосподарської книги по цьому будинку за період з 1980 по 1982 рік – головою двору є ОСОБА_12 , а членом двору – його син ОСОБА_6 . Згідно виписок з погосподарської книги по цьому двору за період з 1983 по 1997 роки, головою двору записаний ОСОБА_6 , 1957 року народження, членами двору: ОСОБА_7 , 1951 року народження (дружина) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син дружини). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року у справі № 2-0-51/2008, яке набрало законної сили 31 травня 2008 року, задоволено заяву ОСОБА_7 , з викликом представника Мізяківсько-Хутірської сільської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і встановлено факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а. с. 49-53).

Відповідно до частин 4 і 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5).

Отже встановлені такі обставини рішенням суду від 06 липня 2018 року у цивільній справі № 128/629/17, що набрало законної сили, є встановленими обставинами у даній справі та не потребують повторного доказування і при тому, що у загальному порядку ці обставини не були спростовані ОСОБА_5 – особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року (справа № 128/3114/18), яке набрало законної сили 08 січня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 03 травня 2012 року державним нотаріусом Рибаченко Г. Д. Вінницької районної державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_3 на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а. с. 35-37).

Рішенням Вінницького районного суд Вінницької області від 30 жовтня 2024 року (справа № 128/4981/23) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи В. О., про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державнї реєстрації на майно, відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не вірно визначений склад відповідачів, оскільки не залучення до участі у справі ОСОБА_3 (продавця), який є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, є порушенням його прав (том 1 а. с. 38-39).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення; рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2024 року залишено без змін (том 1 а. с. 40-44).

У відповіді Стрижавської селищної ради № 2431/071 від 16 листопада 2021 року на адвокатський запит, зазначено, що відповідно до запису в погосподарській книзі за 2011-2015 роки, 21 вересня 2012 року ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; в реєстрі територіальних громад Стрижавської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи на сьогодні відсутні (том 1 а. с. 46).

З відповіді Стрижавської селищної ради № 03-17/84 від 08 січня 2025 року на запит Вінницького апеляційного суду вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований один громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1 а. с. 54).

В матеріалах спадкової справи № 146/2008 р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (том 2 а. с. 33-41), заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 05 березня 2008 року наявні: заява ОСОБА_7 , прийнята 05 березня 2008 року, у якій вона повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 , на день смерті якого залишилося майно, яке вона приймає: житловий будинок з погосподарськими будівлями по АДРЕСА_1 , земельна частка (пай), майновий пай члена КСП; просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно, повідомивши, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, особи, з якою померлий проживав однією сім`єю, але не уклав шлюб, немає (том 2 а. с. 34); заява ОСОБА_5 від 13 березня 2008 року, прийнята 17 березня 2008 року, якою вона повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_6 , після смерті спадкодавця на його ім`я залишилося майно, яке складається із: житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке вона приймає, і просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно, одночасно повідомивши, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, та пережилого подружжя немає (том 2 а. с. 38).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , яка за правом представлення є спадкоємцем другої черги за законом, тобто спадщину вона прийняла. Судом встановлено, що ОСОБА_6 належав житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Дізнавшись про порушення свого права на спадкування належного ОСОБА_6 майна, ОСОБА_5 розпочала процедуру оскарження документів, на підставі яких було вчинено договір купівлі-продажу житлового будинку № 1226 від 21 вересня 2012 року. Документи, на підставі яких ОСОБА_3 належало право власності на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , у судовому порядку скасовані/визнані недійсними, у зв`язку з чим ОСОБА_3 не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у власність ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_5 , будучи єдиним спадкоємцем, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а відтак з часу відкриття спадщини має право володіння та користування спадковим майном, взявши до уваги, що отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса Балатюк Л. В. була позбавлена можливості, оскільки у неї не зберігся оригінал правовстановлюючого документа на це майно, а також те, що на даний час право власності на спірний житловий будинок зареєстроване за іншою особою, яка право ОСОБА_5 на цей будинок не визнає, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_5 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на даний житловий будинок.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного житлового будинку, оскільки вона на час укладання договору купівлі-продажу будинку – 21 вересня 2012 року, не могла припускати чи передбачати те, що документи, на підставі яких ОСОБА_3 належало право власності на цілий житловий будинок, у судовому порядку будуть скасовані/визнані недійсними, а відтак і розуміти, що ОСОБА_3 не має права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у її власність.

Оскільки у позивача ОСОБА_5 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , право володіння та користування спадковим майном – житловим будинком, виникли з часу відкриття спадщини, спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_5 незаконно, у зв`язку з чим обґрунтованими є її позовні вимоги про витребування цього спадкового майна.

Звернення з віндикаційним позовом, заявлення інших вимог, зокрема щодо оспорювання договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним, оскільки є неефективним способом захисту, а також пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права, тому вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку і про скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок залишені без задоволення.

Не погодившись із доводами відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не була повідомлена про рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради та про видачу свідоцтва про право власності, які видані поза її волею. При цьому суд визнав доведеними доводи позивача, що про незаконне відчуження спірного будинку вона дізналася лише у 2018 році, про що, крім іншого, свідчить її звернення до суду для оскарження відповідних документів, які у подальшому зумовили виникнення права власності в іншої особи, тому перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2018 року, а відповідачем ОСОБА_1 не доведено, що позивач довідалася про порушення свого права на майно раніше.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про підставність заявлених ОСОБА_5 позовних вимог та їх задоволення, не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині не застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, з урахуванням наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

У частині 1 статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 ЦК України).

У частині першій статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина 1 статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).

Статтею 1262 ЦК України визначено коло осіб, які відносяться до другої черги спадкоємців за законом. Так, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У четверту чергу право на спадкування за законом, згідно статті 1264 ЦК України, мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1266 ЦК України передбачає спадкування за правом представлення. Так, згідно частини 3 цієї статті 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У справі встановлено, що згідно судових рішень, які набрали законної сили, позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем другої черги за правом представлення – вона є племінницею спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і рідною дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був рідним братом ОСОБА_6 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_7 була спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3).

За правилами статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ч. 5).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

По справі встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 не залишив заповіт, тому після його смерті спадщина відкрилася за законом.

Обидва спадкоємці за законом: ОСОБА_5 і ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , шляхом подачі кожною із них окремо відповідних заяв про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори у березні 2008 року.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених у справі обставин та вимог матеріального закону вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем другої черги за правом представлення, яка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого дядька ОСОБА_6 шляхом подачі 13 березня 2008 року нотаріусу заяви про прийняття спадщини, у якій також просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю ОСОБА_6 майно, та за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом першої черги є підстави для визнання за ОСОБА_5 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на спірний житловий будинок.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Від добросовісного набувача власник вправі витребувати майно, що передбачено статтею 388 ЦК України.

Так, згідно частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем житлового будинку, оскільки вона на час укладання договору купівлі-продажу будинку – 21 вересня 2012 року, не могла припускати чи передбачати те, що документи, на підставі яких продавцю ОСОБА_3 належало право власності на цілий житловий будинок, у судовому порядку будуть скасовані/визнані недійсними, та розуміти, що ОСОБА_3 не має права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема продавати його.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки житловий будинок вибув із власності ОСОБА_5 незаконно, то заявлені позовні вимоги про витребування цього майна є обґрунтованими та задовольнив їх.

Отже, заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення, про що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке не оскаржується учасниками справи в цій частині. І апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 також не містить доводів незаконності оскаржуваного нею рішення суду в цій частині, яке оскаржується нею в частині не застосування судом норм матеріального права при визначенні початку перебігу строку позовної давності за віндикаційними вимогами.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року в пункті 11 роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1).

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину – це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

За правилами статтей 256, 257, 260 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Строк реалізації спадкоємцем спадкових прав – отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця – оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Початок перебігу позовної давності пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності слід виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не була повідомлена про рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради та про видачу свідоцтва про право власності на спірне спадкове майно, які видані поза її волею; суд визнав доведеними доводи позивача, що про незаконне відчуження спірного будинку вона дізналася лише у 2018 році, про що, крім іншого, свідчить її звернення до суду для оскарження відповідних документів, які у подальшому зумовили виникнення права власності в іншої особи. За таких обставин початок перебігу строку позовної давності суд першої інстанції визначив саме з 2018 року, тому вважав, що позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із даним позовом у межах строків позовної давності, а відповідач ОСОБА_1 не довела, що позивач довідалася про порушення свого права на майно раніше.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , спадщину прийняли два спадкоємці за законом: ОСОБА_7 – спадкоємець четвертої черги та ОСОБА_5 – спадкоємець другої черги за представленням.

Як вбачається із матеріалів цивільної і спадкової справ, ОСОБА_7 першою подала заяву до нотаріальної контори, яка нею була прийнята 05 березня 2008 року і на підставі цієї заяви 05 березня 2008 року була відкрита спадкова справа № 146/2008 до майна померлого ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_5 свою заяву про прийняття спадщини подала 13 березня 2008 року до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В., яку адресувала Вінницькій районній державній нотаріальній конторі, до якої заява ОСОБА_5 поступила 17 березня 2008 року, в той час, коли спадкова справа № 146/2008 уже була відкрита Вінницькою районною державною нотаріальною конторою.

При вирішенні питання дотримання/не дотримання позивачем ОСОБА_5 правил про позовну давність враховується, що позивач мала довідатися про порушення свого права і вона таки довідалася про таке порушення свого права, та про особу, яка порушила її право, що підтверджується такими обставинами.

В суді апеляційної інстанції у судовому засіданні позивач ОСОБА_5 пояснила, що вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини і одночасно в цій заяві просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, повідомивши, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, а інших спадкоємців, передбачених законом і пережилого подружжя немає.

При подачі цієї заяви у березні 2008 року вона достовірно дізналася від нотаріуса про те, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 уже була відкрита за заявою іншого спадкоємця – ОСОБА_7 про прийняття спадщини, і що свідоцтво про спадщину за законом їй не може бути видане, оскільки є іще один спадкоємець за законом, яка також прийняла спадщину, подавши про це до нотаріальної контори відповідну заяву, та у зв`язку з чим і через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок і документів, підтверджуючих родинні відносин у неї із спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за законом їй видане бути не може. Тому для оформлення своїх спадкових прав на будинок їй необхідно буде звертатися до суду з метою вирішення цього спору.

Вперше з метою оформлення спадкових прав позивач ОСОБА_5 звернулася до суду у 2016 році, подавши заяву про встановлення факту родинних відносин, якою просила встановити факт, що вона є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком.

В матеріалах цивільної справи є копія спадкової справи № 146/2008, у якій є заява спадкоємця ОСОБА_5 про прийняття спадщини, подана нею 13 березня 2008 року до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В., яка адресована Вінницькій районній державній нотаріальній конторі, до якої ця заява поступила 17 березня 2008 року. Листом завідуючої Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Березовської Л. М. від 17 березня 2008 року ОСОБА_5 повідомлена про отримання 17 березня 2008 року її заяви про прийняття спадщини на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Отже, саме у березні 2008 року при подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщина та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5 довідалася про порушення свого права і про особу, що його порушила.

Саме із цього часу починається перебіг строку позовної давності, при цьому також враховано і те, що були відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок і що спадкоємець ОСОБА_5 не мала документів, підтверджуючих її родинні зв`язки із спадкодавцем, що також мало вплив на її спадкові права і про що вона достовірно дізналася від нотаріуса при подачі нею у березні 2008 року заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вперше за захистом свого порушеного спадкового права позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з метою оформлення спадкових прав у 2016 році – через вісім років, подавши заяву про встановлення факту родинних відносин, якою просила встановити факт, що вона є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який був її рідним дядьком.

За правилами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_5 , звернувшись до суду із даним позовом, не вказувала про поважність причин пропущення нею позовної давності, вважаючи, що цей строк нею не пропущений.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Ланге С. Ю. у судовому засіданні 07 жовтня 2025 року заявив про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, на чому наполягає відповідач, подавши до суду звернення «вступне слово» (том 2 а. с. 153-157), у якому зазначив про застосування строку позовної давності (том 2 а. с. 157), свою позицію щодо застосування строку позовної давності підтримав у поданій до суду в письмовій формі «промові в дебатах (заключне слово відповідача)» (том 2 а. с. 233-248).

Апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про сплив позовної давності для звернення позивачем ОСОБА_5 до суду за захистом порушеного її права і про таке заявила до винесення судом рішення сторона у спорі – відповідач ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку в тому, що ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом в межах строків позовної давності.

Таким чином оскаржуване рішення суду першої інтанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач звернулася до суду із даним позовом поза межами позовної давності з моменту, коли їй стало відомо про порушення її спадкових прав і про особу, що ці права порушила; поважність причин пропуску позовної давності позивач не доводила, вважаючи її непорушеною.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2).

З урахуванням викладеного апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції – до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем ОСОБА_5 строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Стрижавської селищної ради Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи Віктора Олексійовича, ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М. В. Матківська

Судді:Ю. Б. Войтко

І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2026 року