Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №741/1326/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/173/26

Єдиний унікальний номер 741/1326/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19 серпня 2025 року просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість в сумі 27750 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13447-08/2022 (далі – кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого відповідач отримав від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» грошові кошти в сумі 2000,00 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надано строком на 24 дні, базова процентна ставка становить 2,5 % на день. ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» свої зобов`язання за договором виконало, надало позичальникові кредитні кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати та не в повному обсязі, та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 7750 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 2000 грн та заборгованості по відсотках – 5750 грн.

14 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу № 14042023, згідно з яким ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, 16 січня 2023 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 7938314 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 5000 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до р. 2 договору позика надається строком на 30 днів. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні позики. Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушення умов договору, не повернув кошти, які йому були надані в позику, та не сплатив відсотки за користування позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 20000 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 5000 грн, заборгованості за відсотками – 15000 грн.

11 липня 2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 01.02-36/23, згідно з яким ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором позики.

Саме тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 13447-08/2022 від 19 серпня 2022 року в розмірі 7750 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 2000 грн, заборгованості за відсотками – 5750 грн, а також заборгованість за договором позики № 7938314 від 16 січня 2023 року в розмірі 20000 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 5000 грн, заборгованості за відсотками – 15000 грн.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 27 жовтня 2025 року, визначено відповідачеві строк для подання відзиву, а відповідачеві – відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи до 24 грудня 2025 року за клопотанням відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 24 грудня 2025 року розгляд справи відкладено до 13 лютого 2026 року.

09 лютого 2026 року відповідач подав до суду відзиву на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважав позовні вимоги необгрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості, наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, складеним самим позивачем, який не підтверджує реальні фінансові операції та не може вважатися належним доказом боргу без первинних банківських документів. Крім того, позивач не довів факт отримання відповідачем грошових коштів, подані до позову матеріали не містять належних доказів, які б беззаперечно підтверджувати факт перерахування та зарахування коштів саме ОСОБА_1 . У справі відсутні банківські виписки про зарахування коштів, документи, що підтверджують належність рахунку або картки відповідачу, платіжні документи з ідентифікацією отримувача. Крім того, позивач не довів належність права вимоги та обсяг переданих прав, оскільки матеріали справи не містять договору відступлення права вимоги (факторингу) з усіма додатками, реєстру боржників, де зазначено саме відповідача, акту приймання-передачі реєстру боржників, підтвердження складу та обсягу переданих прав. Нарахування процентів відповідач уважав необґрунтованим, оскільки позивачем не надано деталізованого розрахунку та формули нарахування, періодів, за які здійснювалося нарахування, доказів правомірності таких нарахувань. Окрім того, розмір процентів відповідач уважав явно неспівмірним, таким, що не відповідає припципам розумності, справедливості та добросовісності.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року залишено без розгляду поданий відповідчем відзив на позовну заяву від 09 лютого 2026 року, залишено без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребувння доказів, відкладено розгляд справи до 06 травня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, до позовної заяви додав клопотання, у якому просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, указав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет, про причини неявки не повідомив.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд уважає, що неявка сторін та їх представників не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе ухвалити рішення, оскільки позиції сторін суду відомі та зрозумілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

19 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13447-08/2022 (далі – кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями (а. с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 24 дні, тобто до 11.09.2022 року. Дата надання кредиту: 19.08.2022.

Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу.

Згідно з п. 1.7. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п. 2.3. договору у разі, якщо клієнт не сплатив кредит у строк, передбачений п. 1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною (2.5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою умовою договору.

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього договору продовжуються нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору (п. 4.3. договору).

Згідно з наданим до позовної заяви графіком платежів, який є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 13447-08/2022 від 19 серпня 2022 року, сторони погодили графік платежів, згідно з яким дата видачі кредиту: 19 серпня 2022 року, дата платежу: 11 вересня 2022 року, кількість днів у розрахунковому періоді: 24 (а. с. 13).

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, згідно з яким сума/ліміт кредиту становить 2000 грн, строк кредитування - 24. Процентна ставка – 2,50 % на день, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту – 2,50 % в день з першого дня прострочення зобов`язання (а. с. 14-15).

Указані документи разом із договором № 13447-08/2022 від 19 серпня 2022 року підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0126.

В інформаційній довідці ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 березня 2025 року зазначено, що ТОВ «УПР» укладено з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» договір на переказ коштів в національній валюті без відкриття рахунків ФК-150920 від 15 вересня 2020 року, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 19 серпня 2022 року 18:35:05 на суму 2000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 161590140, призначення платежу: Зачисление 2000 грн на карту НОМЕР_1 (а. с. 26).

14 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 14042023, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передало (відступило) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за плату права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» прийняло належні ТОВ «»ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 27-29). Відповідно до платіжної інструкції № 9081 від 14 квітня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатила ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 14042023 від 14.04.2023 плату в розмірі 828346,67 грн (а. с. 30).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 14042023 від 14.04.2023 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 7750,00 грн, в тому числі: 2000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 5750,00 грн – заборгованість за відсотками. Номер п/п в реєстрі 1547 (а. с. 33).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» від 25 березня 2024 року змінено назву ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а. с. 69).

Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 13447-08/2022 від 19 серпня 2022 року за період з 19 серпня 2022 року по 18 березня 2025 року заборгованість відповідача становить 7750 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту – 2000 грн та заборгованості за відсотками – 5750 грн, із застереженням, що ТОВ «Свеа Фінанс» жодних додаткових нарахувань не здійснювало, всі нарахування були здійснені ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» до відступлення права вимоги новому кредитору згідно з умовами укладеного з позичальником (боржником) договору (а. с. 21-25).

Крім того, судом установлено, що 16 січня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7938314 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1. договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. 2. 1. договору сума позики – 5000 грн.

Відповідно до п. 2. 2. договору строк позики/строк договору - 30 днів.

Відповідно до п. 2.3. договору базова процентна ставка за перший день користування позикою – 25,96 % (фіксована).

Відповідно до п. 2.4. договору базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики – 2,50 % (фіксована).

Згідно з наданою до позовної заяви таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є невід`ємною частиною договору позики № 7938314 від 16 січня 2023 року, сторони погодили графік платежів, згідно з яким дата видачі кредиту: 16 січня 2023 року, дата платежу: 15 лютого 2023 року, кількість днів у розрахунковому періоді: 30 (а. с. 36 зворот-37).

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, аналогічні викладеним у договорі позики (а. с. 38 зворот-39).

Договір позики № 7938314 від 16 січня 2023 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором WvtMUiSv3v.

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, аналогічні викладеним у договорі позики № 7938314 від 16 січня 2023 року, який також підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8IO244xFp0 (а. с. 38 зворот-39).

У довідці ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 21 лютого 2025 року зазначено, що відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання та завершення платіжної операції від 16.01.2023 на суму 5000 грн, отримувач ОСОБА_2 – ЕПЗ номер НОМЕР_2 (а. с. 53).

11 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 01.02-36/23, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за плату права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 55-58). Відповідно до платіжної інструкції № 9198 від 13 липня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатила ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023 плату в розмірі 1575126,28 грн (а. с. 59).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 20000 грн, в тому числі: 5000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 15000,00 грн – заборгованість по процентах за користування. Номер п/п в реєстрі 4068 (а. с. 62).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» від 25 березня 2024 року змінено назву ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а. с. 69).

Відповідно до складеного первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості за договором позики № 7938314 від 16 січня 2023 року за період з 16 січня 2023 року по 11 липня 2023 року заборгованість відповідача становить 20000 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту – 5000 грн та заборгованості за процентами – 15000 грн (а. с. 51-52).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. ч. 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.

В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

В постановах від 14 березня 2018 року (справа № 654/4006/14-ц), від 30 червня 2020 року (справа № 554/12083/15) та від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16-ц) суд касаційної інстанції виходив із того, що виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року (справа №686/19271/19) зазначено, що згідно зі ст. ст. 1, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У наведеній вище постанові суду касаційної інстанції також викладені правові висновки, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року (справа № 755/2284/16-ц) встановлено, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Серед зазначених вище постанов Верховного Суду слід також виділити постанову від 30 листопада 2022 року (справа №334/3056/15), де висловлені правові висновки, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», як спеціальний закон, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з п. 17.1. ст. 17 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем.

Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

За приписами ч. 19.1, 19.2. ст. 19 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України.

Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення.

Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З долучених до позову кредитного договору та договору позики вбачається, що їх умови передбачають видачу грошових коштів у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, наданої клієнтом.

Так, у якості доказів видачі кредитних коштів за договором про надання фінансового кредиту № 13447-08/2022 позивачем суду надано вищевказаний договір, у якому не вказано реквізитів банківської картки клієнта для перерахування коштів, договір факторингу, розрахунок заборгованості за кредитним договором та лист директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 березня 2025 року, адресований ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГУРП» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 19-08-2022 18:35:05 на суму 2000 грн, призначення платежу: «Зачисление 2000 грн на карту НОМЕР_3 ».

У листі міститься посилання на укладений між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» договір на переказ коштів ФК-150920 від 2020-09-15.

Однак, до зазначеного вище листа не було долучено первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт перерахування ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за дорученням ТОВ «ІНВЕСТРУМ» грошових коштів на користь позивача.

Сам ж по собі лист не є первинним бухгалтерським документом та не відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До позовної заяви також не було долучено договору на переказ коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ІНВЕСТРУМ», з якого можна було б встановити, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» має відповідні права та обов`язки стосовно перерахування грошових коштів позичальникам ТОВ «ІНВЕСТРУМ».

Більше того, у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 березня 2025 року не зазначається, що перерахування грошових коштів здійснювалося саме на користь ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 13447-08/2022, що також унеможливлює встановлення факту видачі кредитних коштів за вказаним договором.

Окрім цього, зі змісту зазначеної вище довідки неможливо встановити повних відомостей для ідентифікації карти для того, щоб встановити належність/неналежність такої картки відповідачу.

Отже, у матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази, які б відповідали вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт надання грошових коштів ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 13447-08/2022 первинним кредитором ТОВ «ІНВЕСТРУМ».

У якості доказів видачі відповідачеві грошових коштів за договором позики № 7938314 від 16.01.2023 позивачем подано до суду вищевказаний договір позики, договір факторингу, розрахунок заборгованості та довідку № КД-000012362/ТНПП від 21 лютого 2025 року, у якій ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання та завершення платіжної операції по перерахуванню отримувачу ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5000 грн.

При цьому, у зазначеній вище довідці зазначається про те, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» надає такі послуги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕАГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року.

Однак, до зазначеної вище довідки № КД-000012362/ТНПП від 21 лютого 2025 року не було долучено первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт перерахування ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» за дорученням ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошових коштів на користь відповідача.

Сама ж по собі довідка не є первинним бухгалтерським документом та не відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До позовної заяви також не було долучено договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕАГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», з якого можна було б встановити, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» має відповідні права та обов`язки стосовно перерахування грошових коштів позичальникам ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕАГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Окрім цього, зі змісту зазначеної вище довідки неможливо встановити повних відомостей для ідентифікації карти, для того, щоб встановити належність/неналежність такої картки відповідачу.

Отже, у матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази, які б відповідали вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт надання грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 13447-08/2022 та договором позики № 7938314 первісними кредиторами.

Так, позивач скористався наданими йому правами щодо подання доказів на власний розсуд, не реалізовував надані права щодо витребування доказів для доведення позовних вимог, зокрема, для доведення належними та допустимим доказами факту видачі кредитних коштів, які відповідно до законодавства та усталеної практики Верховного Суду мають відповідати ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду справи позивачем не заявлялося клопотання про витребування у банку-емітента доказів належності платіжних карток НОМЕР_1 та НОМЕР_2 саме відповідачу, а також інформації про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 за 19 серпня 2022 року та 16 січня 2023 року.

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів виконання первісними кредиторами обов`язку з надання грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок ОСОБА_1 , і доказів наявності у відповідача на момент пред`явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості.

Суд також уважає за необхідне звернути увагу на нижченаведені висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 01 лютого 2023 року (справа №199/7014/20).

У наведеній постанові Верховний Суд наголосив, що в оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо.

Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача-фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою.

З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах».

Ураховуючи викладене вище, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», маючи статус фінансової установи та володіючи належних обсягом процесуальних прав, не довело належними та допустимими доказами фактів видачі грошових коштів попередніми кредиторами на користь ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для задоволення даного позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 13447-08/2022 та договором позики № 7938314, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом повністю, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265, 279-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА