Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №728/1151/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1151/26

Номер провадження 3/728/493/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Глушко О.І., при секретарі Коваленко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Антоненка І.Є.,

розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 (м. Бахмач) Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше притягався до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 12.05.2026 року близько 13 год 02 хв за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювався нецензурною лайкою в її сторону, висловлював погрози, ображав, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 173 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Антоненко І.Є. в судовому засіданні пояснив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виникла суперечка, однак шкода останній ні фізичного, ні психологічного характеру спричинена не була, просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася; надала заяву, в якій зазначила, що 12.05.2026 року вони з чоловіком ОСОБА_1 посварилися, з приводу сварки претензій до нього немає і вони помирилися. В результаті сварки шкоду ні фізичного, ні психологічного, ні морального характеру вона не отримала, ніякого насильства ні фізичного, ні морального в ході сварки ОСОБА_1 відносно неї не чинив.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши усі докази по справі суд приходить до наступного висновку.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Насильство у родині, будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.

Положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Як вбачається з копії рапорту старшого інспектора-чергового відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Горбатюк Л.І. 12.05.2026 року о 13 год 02 хв звернулася на лінію 102 та повідомила, що за адресою: АДРЕСА_3 , у неї конфлікти з чоловіком через спільно нажите майно; в ході проведення перевірки було здійснено виїзд за вказаною адресою та встановлено, що 12.05.2026 року близько 12 год 15 хв за адресою АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_3 , прийшов її зять ОСОБА_1 , де в той час ОСОБА_3 перебувала в квартирі зі своєю донькою ОСОБА_2 . Під час усної розмови ОСОБА_1 повідомив своїй тещі та дружині, що збирається розлучатися із ОСОБА_2 та розділити спільно нажите майно під час шлюбу, між ними виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_2 вдарила долонею правої руки в область лівого вуха свого чоловіка ОСОБА_1 , на що той здійснив погрози фізичною розправою своїй дружині ОСОБА_2 , чим вчинив факт психологічного домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_2 , тим самим ОСОБА_2 вчинила факт домашнього насильства фізичного характеру. Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено адміністративні протоколи за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, винесено оцінку ризиків, рівень ризику середній, складено тимчасовий заборонений припис рівень ризику середній. Від ОСОБА_1 було відібрано зустрічну заяву, що по факту тілесних ушкоджень претензій не має.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 12.05.2026 року близько 12 год 00 хв її чоловік ОСОБА_1 , з яким вони спільно проживають та знаходяться на стадії розлучення та розподілу майна, словесно погрожував, вчинив відносно неї психологічне насильство, тілесні ушкодження не завдав.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 12.05.2026 року близько 12 год 00 хв він повідомив своїй дружині ОСОБА_2 під час телефонної розмови про те, що бажає з нею розлучитися. Близько 12 год 30 хв він зайшов до своєї тещі ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_2 , де зустрівся зі своєю дружиною, якій повідомив, що буде з нею розлучатися та будуть ділити майно, яке спільно нажили. Своїй дружині він не погрожував, психологічного та фізичного тиску не здійснював. Його дружина ОСОБА_2 правою лодонею вдарила його.

З заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського районного управління юстиції ГУНП в Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_1 з приводу тілесних ушкоджень, які отримав він 12.05.2026 року і нанесла йому їх його дружина ОСОБА_2 претензій не має, скарг, заяв писати не бажає, медичної допомоги не потребує.

Саме по собі звернення до правоохоронних органів не підтверджує факту вчинення домашнього насильства, натомість може свідчити про наявність конфлікту між сторонами, про що вказано у висновку Верховного Суду викладеному в постанові №761/27704/20 від 03 серпня 2021 року.

Суд враховує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки та виник конфлікт з приводу розлучення та поділу спільного майна. Тому стверджувати, що внаслідок сварки потерпіла постраждала чи зазнала шкоди, підстав немає.

При цьому, поведінка ОСОБА_1 в межах конфлікту, який склався між подружжям, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі суміви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є не доведеною поза розумним сумнівом, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 173-2 ч. 3, 247 ч. 1 п.1, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.І. Глушко