Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №577/695/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/695/26

Провадження № 2/577/761/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря судового засідання Кириліної Я.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Конотопської міської ради, про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб укладений з ОСОБА_2 , зареєстрований 11.07.2014 року у Конотопському відділі державноїреєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 239 та залишити доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати разом з ним.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спільне життя з відповідачкою не склалося, втрачено почуття любові та поваги, у зв`язку з чим подальше збереження сім`ї вважає неможливим. З жовтня 2024 року спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, проживають окремо більше 4 років. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом з ним та перебуває на його утриманні , що і змусило його звернутись з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують, прохають їх задовольнити (а.с.68).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.67)

Представник органу опіки та піклування Конотопської міської ради Левченко І.М. в судове засідання не з`явилась , надала заяву про розгляд справи без її участі, проти визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 не заперечує (а.с.69)

Дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В суді встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 11.07.2014 року, який зареєстрований у Конотопському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 239 ( а.с.8). Від спільного життя мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Крім того судом встановлено та не оспорюється сторонами, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, донька ОСОБА_4 на даний час проживає з батьком.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

При таких обставинах справи суд вважає, що сім`я сторін розпалася остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що збереження сім`ї неможливе, а тому шлюб необхідно розірвати, оскільки його збереження суперечить їх інтересам.

Також судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). Дитина зареєстрована разом з батьком в АДРЕСА_1 .(а.с.9)

Як вбачається з довідки Конотопського ліцею № 9 виданої 25.12.2025 року за № 529 ОСОБА_1 , про те , що його донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 5-В класу з Конотопського ліцею №9 з 01.09.2025 року і по теперішній час. Дівчинка проживає з татом постійно. Зі слів класного керівника мама ОСОБА_7 за період навчання доньки в ліцеї не цікавилася навчанням дитини, не відвідувала батьківські збори, не підтримувала зв ‘язок з вчителями (а.с.8).

Відповідно до характеристики № 44 від 26.12.2025 року виданої головою квартального комітету ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2 разом з донькою ОСОБА_8 , яку він виховує один. З донькою має теплі відносини, турботливий ввічливий, не конфліктний (а.с.9)

З довідки КНП Конотопської міської ради «Конотопська ЦРЛ ім.. Академіка ОСОБА_9 » № 97 від 29.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с.54).

Згідно наказу № 5 від 29.04.2026 року ОСОБА_1 з 30.04.2026 року працює водієм в ФОП « ОСОБА_10 » (а.с.55).

Відповідно до заяви від 09.03.2026 року адресованої комісії захисту прав дитини ОСОБА_5 не заперечує проти визначення місця проживання разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.56).

З інформаційної довідки КНП Конотопської міської ради «Конотопська ЦРЛ ім.. Академіка ОСОБА_9 » № 211 від 11.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться під наглядом лікаря педіатра ОСОБА_11 .. Піклуванням про здоров`я дитини, лікування та догляд здійснює батько ОСОБА_1 , відвідує лікаря разом з дитиною та виконує рекомендації медичних працівників. Мати дитини, ОСОБА_2 три роки тому виїхала за кордон, станом здоров`я не цікавиться (а.с.57).

Відділом «Служби у справах дітей» Конотопської міської ради було обстежено умови проживання батька ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт про те, що в квартирі чисто, прибрано, затишно. Окрема кімната обладнана місцем для відпочинку, навчання та проведення дозвілля. Одяг/взуття відповідно до сезону та потреб. Іграшки, розвиваючи книги дитячі в наявності та в достатній кількості. В квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.58).

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї міського центу соціальних служб від 09.03.2026 року № 55 ОСОБА_1 спроможний належним чином виконувати обов`язок з виховання дитини та догляду за нею (а.с.61) .

Відповідно до інформації, наданої адміністрацією Конотопської початкової школи «Лідер» №01-31/42 від 10.03.2026, адміністрація закладу повідомляє, що ОСОБА_5 з 01.09.2021 року по 07.06.2025 року відвідувала початкову школу. За період навчання у 2 класі зв`язок з класним керівником підтримувала мама, приводила до школи та забирала після уроків. І нколи дівчинка мала неохайний вигляд, частенько приходила без необхідного шкільного приладдя та дуже часто пропускала навчальні заняття. З 01.09.2023 року до червня 2025 року зв`язок з закладом підтримували батько та бабуся дівчинки. У цей період учениця була забезпечена необхідним шкільним приладдям та умовами для навчання, значно рідше пропускала навчальні заняття, покращився її зовнішній вигляд (а.с.62 )

За інформацією, наданою адміністрацією Конотопського ліцею № 9 вихованням та утриманням ОСОБА_6 займаються батько та бабуся дитини. Батько систематично відвідує збори, підтримує зв`язок з класним керівником, цікавиться успішністю, забезпечує матеріальні та побутові потреби дитини (а.с.63).

З наданого висновку про визначення місця проживання дитини № 01-14/259 від 05.05.2026 року вбачається, що орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 і це відповідає інтересам дитини. (а.с.50-53).

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Судом не встановлено обставин, а відповідачем не надано належних доказів того, що поведінка чи дії ОСОБА_1 можуть суперечити інтересам доньки або впливати на неї негативно, перешкоджати її фізичному та духовному розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 забезпечить якнайкраще її інтереси.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, виходячи з необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, приймаючи до уваги те, що орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважає можливим визначити місце проживання малолітньої дитини сторін з батьком, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визначення місця проживання дитини з позивачем.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 110, 112, 115, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 11.07.2014 року у Конотопському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 239.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Конотопської міської ради, юридична адреса, м. Конотоп, пр. Миру, 8.

Суддя Рідзевська І. О.