Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №450/1862/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1862/26 Провадження № 2/450/1951/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 212399 грн. 75 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на користь ОСОБА_1 .

Мотивувала позовні вимоги тим, що 20.11.2025 року о 13 год. 30 хв. на вул. Львівській, буд. 107, в с. Наварія, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_1 , порушивши вимоги ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.01.2026 року по справі № 450/5590/25, з врахуванням постанови від 29.01.2026 року про виправлення описки, водія ОСОБА_2 визнано винуватим у настанні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Повідомила, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не була застрахована на момент дорожьо-транспортної пригоди. Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 . 21.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Вербов В.В. для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Згідно висновку експерта № 212 від 05.02.2026 року, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 становить 775303 грн. 36 коп., ринкова вартість згаданого вище транспортного засобу (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.11.2025 року) складає 262389 грн. 75 коп., коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 станом на момент його пошкодження в ДТП 20.11.2025 року становив 0,70, вартість відновлювального ремонту вказаного вище транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження складає 337781 грн. 34 коп., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 становить 262389 грн. 75 коп., утилізаційна вартість згаданого вище транспортного засобу складає 49990 грн. Таким чином, транспортний засіб марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 вважається фізично знищеним, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 212399 грн. 75 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка розрахована (ринкова вартість згаданого вище транспортного засобу, без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.11.2025 року, що становить 262389 грн. 75 коп. - утилізаційна вартість автомобіля, яка складає 49990 грн.). З огляду на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити, а судови витрати, які складаються з 2124 грн. сплаченого судового збору та 13000 грн. витрат на проведення експертизи, стягнути з відповідача на користь позивача. Крім цього, повідомила, що орієнтований розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу становить 20000 грн.

Ухвалою від 16.04.2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

22.04.2026 року представником позивача Прокопчук А.В. подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

03.06.2026 року представником позивача Прокопчук А.В. подано клопотання, згідно мотивів якого просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Долучила договір про надання правничої допомоги № 07/26 від 24.02.2026 року, детальний опис наданих послуг від 02.06.2026 року та платіжну інструкцію № 239378995 від 02.06.2026 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.01.2026 року по справі № 450/5590/25, з врахуванням постанови від 29.01.2026 року про виправлення описки, водія ОСОБА_2 визнано винуватим у настанні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Як вбачається із згаданої вище постанови 20.11.2025 року о 13 год. 30 хв. на вул. Львівській, буд. 107, в с. Наварія, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_1 , порушивши вимоги ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

В силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на вказане, винуватість відповідача у ДТП, внаслідок якої позивачу завдано майнову шкоду, доведена вищенаведеними доказами. Відтак, саме відповідач несе майнову відповідальність за завдану шкоду.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 03.06.2026 року, автомобіль марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за позивачем ОСОБА_1 .

Із загальнодоступної мережі «Інтернет» на сайті перевірка чинності полісу внутрішнього страхування МТСБУ, вбачається, що станом на 20.11.2025 року у транспортного засобу марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_1 був відсутній чинний поліс страхування.

21.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Вербов В.В. для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Згідно висновку експерта № 212 від 05.02.2026 року, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного та підготовленого для подання до суду згідно ч. 5 ст. 106 ЦПК України судовим експертом Вербов В.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 становить 775303 грн. 36 коп., ринкова вартість згаданого вище транспортного засобу (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.11.2025 року) складає 262389 грн. 75 коп., коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 станом на момент його пошкодження в ДТП 20.11.2025 року становив 0,70, вартість відновлювального ремонту вказаного вище транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження складає 337781 грн. 34 коп., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 становить 262389 грн. 75 коп., утилізаційна вартість згаданого вище транспортного засобу складає 49990 грн.

Даний висновок експерта складено у повній відповідності до чинного законодавства України щодо проведення судових експертиз, а відтак, суд, при визначенні сум страхового відшкодування покладатиметься на такий.

Таким чином, транспортний засіб марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 вважається фізично знищеним.

За ч.ч. 1, 2 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зі змісту ст. 22 ЦК України вбачається, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За вказаних вище обставин, матеріальна шкода, що завдана позивачу ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 212399 грн. 75 коп., яка розрахована (ринкова вартість згаданого вище транспортного засобу, без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.11.2025 року, що становить 262389 грн. 75 коп. - утилізаційна вартість автомобіля, яка складає 49990 грн.), що підлягатиме стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 212399 грн. 75 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зі змісту вимог ч. 1, пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із долучених квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки № 1 від 17.02.2026 року, № 18 від 16.12.2025 року, вбачається, що позивачем ОСОБА_1 понесено 13000 грн. судових витрат, пов`язаних із виготовленням висновкусудового експерта № 212 від 05.02.2026 року.

Таким чином, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 2124 грн. судового збору та 13000 грн. судових витрат, пов`язаних із виготовленням висновкусудового експерта № 212 від 05.02.2026 року.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до матеріалів цивільної справи договору про надання правничої допомоги № 07/26 від 24.02.2026 року, детального опису наданих послуг від 02.06.2026 року та платіжної інструкції № 239378995 від 02.06.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 20000 грн. та складається з послуг, а саме консультація з приводу відшкодування шкоди кількістю 2 год., складання адвокатських запитів, аналіз законодавства та судової практики, складання і формування позовної заяви з додатками кількістю 4 год., усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду про залишення без руху.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 212399 грн. 75 коп.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ОСОБА_1 , який був змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 14, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 212399 грн. 75 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2124 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13000 грн. витрат, пов`язаних із виготовленням висновкусудового експерта № 212 від 05.02.2026 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.