Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №462/2875/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2875/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12026141390000084 від 03 лютого 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова Львівської області, громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними» умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та незаконний збут наркотичних засобів у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 19 год. 28 хв. 03 лютого 2026 року, незаконно отримав (придбав) у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - метадон, який попередньо забрав із поштомату №35258, що за адресою: м. Львів, вул. Суботівська, 2, та який був розфасований у 2 прозорі зіп-пакети, які були заховані у дитячий одяг та запаковані у поліетиленові пакети із маркуванням ТОВ «Нова пошта» та незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту.

У подальшому, 03.02.2026 близько 19 год. 28 хв. ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі 2 поліетиленових пакети із маркуванням ТОВ «Нова пошта», у кожен з яких у дитячому одязі був захований один прозорий зіп-пакет із білою кристалічною речовиною, перебуваючи біля терміналу самообслуговування, що призначений для автоматичних операцій прийому і видачі посилок (поштомату) № 45216, за адресою: вул. Широка, 68, що належить ТзОВ «Нова пошта» збув шляхом надсилання двох посилок із ТТН №20451359999464 та ТТН №20451360000245 на ім`я ОСОБА_6 (поштомат №5327 за адресою: м. Полтава вул. Великотирновська 39а (маг. АТБ), 2 поліетиленових пакетів із маркуванням ТОВ «Нова пошта», у кожному з яких було заховано по одному прозорому безбарвному полімерному зіп-пакету із кристалічною речовиною, що в своєму складі містить метадон, який згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено загальною масою – 1,3412 грама.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.307 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи повторно, всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними» умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Так, ОСОБА_4 , маючи умисел, спрямований на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, з корисливих мотивів, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 19 год. 28 хв. 03 лютого 2026 року, незаконно отримав (придбав) у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - метадон, який попередньо забрав із поштомату № 35258, що за адресою: м. Львів, вул. Суботівська, 2, та який був розфасований у 28 прозорих зіп-пакетів, які були заховані у дитячий одяг та запаковані у поліетиленові пакети із маркуванням ТОВ «Нова пошта» та незаконно зберігав при собі.

У подальшому, 03.02.2026 близько 19 год. 28 хв. ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі 28 поліетиленових пакетів із маркуванням ТОВ «Нова пошта» у кожен з яких були розфасовані та заховані у дитячий одяг по одному 28 прозорих зіп-пакетів із білою кристалічною речовиною, перебуваючи вул. Широка, 68, у м.Львові поруч із однієї з комірок терміналу самообслуговування, що призначений для автоматичних операцій прийому і видачі посилок (поштомату) № 45216, та належить ТзОВ «Нова пошта», був виявлений працівниками поліції та під час проведення огляду місця події добровільно видав 28 поліетиленових пакетів із маркуванням ТОВ «Нова пошта» у кожному з яких був захований один полімерний зіп пакет із невідомою кристалічною речовиною, що в своєму складі містить метадон, який згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальною масою – 17,9404 грама, що відповідно до таблиці №1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», становить великий розмір.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України.

06 травня 2026 року між прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст.472 КПК України.

Згідно з укладеною угодою, обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести ОСОБА_4 , із застосуванням ст.69 КК України, за ч.1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена із ОСОБА_4 , оскільки така угода відповідає вимогам КПК України. Пояснила, що обвинувачений активно співпрацював із слідством, внаслідок чого внесено відомості про кримінальне правопорушення вчинене іншими особами, яке скеровано за підслідністю.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав угоду про визнання винуватості. При цьому, він повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України. Пояснив, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності та просив врахувати, що він вперше вчинив ці дії із придбання та збуту наркотичних речовин.

ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що повністю розуміє свої права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також наслідки невиконання даної угоди. Угода укладена ним добровільно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_4 добровільно уклав таку угоду із прокурором, ознайомлений і погоджується з умовами угоди, а зміст угоди відповідає вимогам закону.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, не тяжких злочинів, тяжких злочинів; окремих категорій особливо тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: ч.1 ст.307 КК України – незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів, ч.2 ст.307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, вчинене повторно, у великих розмірах.

Такі кримінальні правопорушення відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Судом встановлено, що при укладенні угоди обвинувачений цілком розуміє права визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.469, 472 КПК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

При цьому, при вирішенні питання затвердження узгодженого сторонами покарання, суд виходить із наступного.

За змістом ч.1 ст.69 КК України рішення про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Санкцією ч.1 ст.307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

При укладенні угоди, відповідно до ст.469, 470 КПК України, прокурором враховано наступні обставини:

-обвинувачений ОСОБА_4 повністю сприяв слідству, зобов`язується і надалі надавати максимальне сприяння у здійсненні кримінального провадження щодо нього;

-беззастережно визнав обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, у судовому провадженні;

-активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення;

-стан здоров`я ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю 3 групи, на підтвердження чого суду надані відповідні медичні виписки.

Суд бере до уваги наведені обставини. Разом з тим, умовами угоди про визнання винуватості передбачено, що обвинувачений зобов`язується сплатити 100 000 грн на потреби Збройних сил України, які будуть сплачені ним упродовж 15 днів після набранням вироком законної сили.

Враховуючи викладене, суд погоджується із можливістю використання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 положень ч.1 ст.69 КК України та призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1, ч. 2 ст.307 КК України, призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, слід остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , призначення йому узгодженого сторонами покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України, у виді за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Таке покарання буде справедливим, необхідними та достатнім для виправлення останнього, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 04.02.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.04.2026 року включно із визначенням розміру застави, яку останній 26.02.2026 року сплатив.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання - 03.02.2026 по 26.02.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час можливого апеляційного розгляду запобіжний захід у вигляді застави, застосований до нього, слід залишити до набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 118, 122 КПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 , у дохід держави процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 30307 грн.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

У судовому засіданні прокурор просила мобільний телефон марки «Самсунг» конфіскувати, оскільки такий був знаряддям злочину.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026141390000084 від 03 лютого 2026 року, укладену 06 травня 2026 року між прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із конфіскацією майна.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03 лютого 2026 року по 26 лютого 2026 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави – залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень – повернути заставодавцеві ОСОБА_7 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 05.02.2026 року.

Речові докази:

-5 прозорих зіп-пакетів із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, які поміщено у спецпакет NPU5081079; 5 прозорих зіп-пакетів із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, які поміщено у спецпакет NPU5081078; 5 прозорих зіп-пакетів із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, які поміщено у спецпакет NPU5080899; 5 прозорих зіп-пакетів із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, які поміщено у спецпакет NPU5080898; 6 прозорих зіп-пакетів із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, які поміщено у спецпакет NPU5080920; 1 прозорий зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, який поміщено у спецпакет NPU5081077; 1 прозорий зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, невідомого походження, який поміщено у спецпакет NPU5080941; 1 експрес тест, який поміщено у спец пакет NPU5016770; картонну коробку із одягом та поліетиленовими пакетами із маркуванням «Нова Пошта», які поміщено у поліетиленовий пакет, який надалі опечатано та опломбовано пломбою із підписами понятих - знищити;

-мобільний телефон марки «Самсунг» який поміщено у спецпакет NPU5016205 – конфіскувати у власність держави.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 30307 грн.

Зобов`язати прокурора повідомити суд про виконання п.2.3 угоди про визнання винуватості в частині перерахування ОСОБА_4 коштів на потреби Збройних Сил України.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1