Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №489/4528/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4528/26

Провадження № 3/489/975/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

08 червня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Рибіцька К.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського районного управління поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

встановила:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 11.05.2026 серії ВАД №875988 вбачається, що 11.05.2026 о 06:00 год за місцем мешкання у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав грубою нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою своїй мамі ОСОБА_2 , внаслідок чого остання була стривожена та налякана, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що прийшов додому у стані алкогольного сп`яніння. Підтвердив, що гучно стукав у двері, між ним та матір`ю виникла сварка, в ході якої він висловлювався нецензурно на її адресу. Облив трохи водою після того, як мати на нього вилила баклажку води. Фізичною розправою не погрожував та не вчиняв будь-якого фізичного впливу на матір. Поліцію вона викликала вперше. Сварки між ними відбувалися й раніше, проте ОСОБА_1 не висловлювався нецензурно на матір та не впливав фізично, а завжди уникав конфлікту.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що син прийшов о 6 ранку, весь вечір випивав, а зранку мав збиратися до університету. ОСОБА_1 гучно вибивав двері ногами, пошкодив дверні ручки, розбудив сусідів та дітей. До матері почав висловлюватися нецензурною лайкою, штовхав, облив її водою. Син вперше був у такому стані, раніше не висловлювався до матері нецензурно, не впливав фізично. ОСОБА_1 не ходить до університету, навчання в якому матір оплачує. Потерпіла зазначила, що поліцію викликала вперше, бо син вчиняв хуліганські дії. Раніше протиправних дій щодо неї син не вчиняв, шкоди її психічному або фізичному здоров`ю завдано не було, була засмучена.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; протокол прийняття заяви про правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копію термінового заборонного припису стосовно кривдника), суд дійшов таких висновків.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Вчинення домашнього насильства характеризується такою обов`язковою ознакою, як завдання наслідків у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

ОСОБА_1 заперечив фізичне насильство щодо матері та погрози його застосування, визнав лише нецензурні висловлювання на адресу матері, після того як вона не впускала його до будинку та облила водою, на що він у відповідь зробив те саме.

ОСОБА_2 заперечила завдання їй шкоди.

Обоє зазначили, що такі дії ОСОБА_1 щодо матері вчинив вперше, раніше нецензурною лайкою до неї не висловлювався. Тобто, такі його дії не є систематичними.

З пояснень учасників справи вбачається наявність особистого конфлікту матері з сином у зв`язку з його небажанням навчатися та сумнівними компаніями. Сам лише факт такого конфлікту не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Потерпіла не зазначила про побоювання за свою безпеку, спричинену їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдання шкоди її психічному здоров`ю, що можна було б трактувати як шкоду від домашнього насильства психологічного характеру. Навпаки, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила завдання їй шкоди. Дії ОСОБА_1 по обливанню водою спричинені такими ж діями матері щодо нього раніше.

Хуліганські дії сина, на які посилається потерпіла, не є предметом розгляд суду в даній справі, оскільки адміністративний протокол за ст. 173 КУпАП до суду не надходив.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх взаємозв`язку, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, надані в суді, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність достатніх і достовірних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 умисних дій психологічного характеру по відношенню до ОСОБА_2 .

Наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 не встановлена «поза розумних сумнівом», а наявність побутового конфлікту (сварки) між матір`ю та сином не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суддя вважає за необхідне закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя К.О. Рибіцька