Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №569/975/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/975/26

Провадження № 33/4815/689/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

захисника – Рибченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рибченка А.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що25 грудня 2025 року о 21 год. 16 хв. в м. Рівне по вул. Басівкутська, 113А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Meganе, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря №565 від 25 грудня 2025 року, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Рибченко А.О. просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі.

Зазначає, що предметом доказування у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не лише факт керування транспортним засобом, а й належне встановлення стану алкогольного сп`яніння у порядку, прямо передбаченому Інструкцією МВС/МОЗ №1452/735, з обов`язковим визначенням цифрового показника концентрації алкоголю у крові. Так, відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції у редакції наказу №338/825 від 16 травня 2025 року, у разі позитивного результату первинного тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження методом газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові, а результати такого дослідження мають бути відображені в акті медичного огляду та висновку лікаря. Доводить, що у даному випадку лікарем закладу охорони здоров`я не було дотримано встановленого законом порядку проведення огляду, оскільки біологічні зразки для проведення дослідження не відбирались, газорідинна хроматографія не проводилась, а висновок лікаря №565 від 25 грудня 2025 року складено без належного лабораторного підтвердження стану сп`яніння. Вважає, що вказаний висновок лікаря є недійсним відповідно до п. 21 Інструкції, оскільки оформлений з істотним порушенням процедури проведення медичного огляду, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі. Відтак суд першої інстанції безпідставно поклав в основу постанови недопустимі докази та не врахував вимоги ст. 62 Конституції України, ст. 251 КУпАП, а також принцип презумпції невинуватості та стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

Заслухавши доводи захисника Рибченка А.О.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння при встановлених судом обставинах підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550652 від 25 грудня 2025 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний - 1,90‰ проміле (а.с. 4); результатом тесту №1073, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 на місці зупинки транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_1 перебуває стані алкогольного сп`яніння - 1,90‰ проміле (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 проводився у КП «РОЦПЗН» (а.с. 5); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №565 від 25 грудня 2025 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 6); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі із зазначенням результату огляду – 1,53‰ проміле (файл Сlip-11, час 02:15).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про недотримання встановленого порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними.

Судом встановлено, що огляд на стан сп`яніння проведено в закладі охорони здоров`я лікарем, яка пройшла відповідне тематичне вдосконалення (а.с. 25), у присутності працівника поліції та із застосуванням спеціальних технічних засобів, що повністю відповідає вимогам п. 2 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №338/825 від 16 травня 2025 року.

Посилання захисника на положення п.п. 6-8 розділу ІІІ Інструкції щодо обов`язковості проведення підтверджуючого дослідження методом газорідинної хроматографії є помилковими, оскільки зазначені норми передбачають проведення лабораторних та підтверджуючих досліджень у випадках виявлення наркотичних чи психотропних речовин за результатами скринінгових тестів та не встановлюють безумовного обов`язку проведення таких досліджень у кожному випадку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта про недійсність висновку лікаря №565 від 25 грудня 2025 року також є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять даних про істотні порушення процедури проведення медичного огляду, які б відповідно до п. 21 Інструкції тягнули недійсність такого висновку.

Покликання сторони захисту на відповідь на адвокатський запит щодо непроведення підтверджуючих лабораторних досліджень не свідчить про порушення порядку проведення огляду, а лише підтверджує, що огляд було проведено у межах процедури, визначеної чинним законодавством.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу постанови результати медичного огляду та інші наявні у справі докази, які є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Рибченка А.О. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович